Аратта - На головну

21 січня 2017, субота

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Два удари в серце українця

Мова 23214 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 19.02.2010 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Фото - УНІАН
Фото - УНІАН
Бути українцем на Великій Україні непросто. За українську може образити навіть простий російськомовний міліціонер, тому багатьом до тисячі щоденних проблем не хочеться додавати ще й цю. Вигідніше змовчати і здаватись мирною роботящою комахою, яка дбає лише про хліб і гроші.

Прийняття парламентом несправедливого закону про ратифікацію Хартії міноритарних мов було першим ударом в українське серце. Результативне голосування відбулось практично без обговорення та й заперечувати не було кому, бо практично всі формальні демократи були відсутні, пікетуючи прокуратуру з вимогою припинити слідство у справі Юлії Тимошенко.

Другим ударом по напружених нервах українців стало рішення Конституційного Суду України від 4 лютого цього року, який відмінив 46 пункт Постанови Кабінету Міністрів «Про внесення змін до положення про загальноосвітні навчальні заклади» від 30 вересня 2009 року №1033. Цей пункт зобов’язував учителів українських шкіл говорити державною мовою протягом усього робочого часу, а не лише під час проведення уроків.

Ось текст: «в робочий час у державному і комунальному загальноосвітньому навчальному закладі постійно застосовувати українську мову, а у державному і комунальному загальноосвітньому навчальному закладі з навчанням мовою національної меншини поряд з українською мовою - також мову, якою здійснюється навчально-виховний процес в цьому закладі;»

За словами судді-доповідача, голови Конституційно Суду Андрія Стрижака, - «У цій частині Кабінет Міністрів України взяв на себе повноваження вирішувати проблеми, які вирішуються законодавчо, тобто Верховною Радою». Насправді уряд в особі міністра освіти Вакарчука зробив лише перший гуманний, запізнілий крок з метою приведення мовного режиму навчально-виховного процесу до вимог чинного закону про мови з врахуванням роз’яснень КС 10-ї статті Конституції (рішення « 10-рп/99 від 11грудня 1999 року).

Мовний режим є основою виховного та навчального процесу і неухильне його додержання є посадовим обов’язком вчителя, викладача. Коротше кажучи, вчителі, які в стінах школи дозволяють собі говорити «по-домашньому», не виконують умов трудової угоди, тому заслуговують на передбачені трудовим законодавством покарання від директора, а нездібні мали б шукати собі іншої роботи в службах працевлаштування.

На жаль, та частина уряду, яка відповідала за правове відстоювання позиції Міносвіти в Конституційному суді елементарно не виконала свого обов’язку, бо довести правоту постанови №1033 можна було без особливих зусиль. Внаслідок цього деякі вчителі і надалі не демонструватимуть повагу до державної мови на перервах і тепер вже й на уроках. Багатьох дивує те, що Конституційний Суд замість дати глибоко мотивоване рішення, відбувся формальною реакцією, яка дуже нагадує реакцію механічної машини, яка видала найпростіше «комп’ютерне» рішення, несправедливо звинувативши уряд у перевищенні повноважень. Навіщо парламентові ще щось «врегульовувати», коли стаття 27 Закону про мови говорить: «В Україні навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах ведеться українською мовою»?

Не можна так просто і без вислуховування думки громадськості вирішувати питання мови. Якщо надалі продовжувати практику формального вирішення мовних питань, можна дійти і до заборони роботи шкіл з навчанням мовами меншин лише на тій підставі, що парламент законодавчо не визначив статус територій з компактним проживанням національних меншин, бо тільки парламент має таку компетенцію. Тому КС не варто було б поспішати з рішенням в розпал президентської виборчої кампанії, коли мовне питання штучно політизоване.

В жодному разі не можна було робити цього ще й тому, що українські громадські організації на цей час «погрузли » у виборах, стали політизованими і фактично перестали виконувати свої основні завдання. Не було кому подати «голос народу». Тепер почнуться запізнілі протести, але своє рішення Конституційний Суд вже не відмінить, а запізнілі паперові протести національної еліти лиш посилять сердечний біль українців.

А тим часом проросійські ЗМІ радо тиражують власні коментарі рішення Конституційного Суду і нахабно зловтішаються над ошелешеними українцями. Можливо це хоч когось «дістане» і на цей раз українцям доведеться реально брати власні конституційні права на мовну самобутність, не сподіваючись на державні гарантії . Інакше заклюють і засміють у рідній Україні. Не допоможе ні двомовний парламент, ні пихате чиновництво.

З добродушних українців вже відверто глузує телебачення, більшість ЗМІ і капосники Інтернету. Варто задуматись над тим чи має українець реальні умови для збереження мовної, культурної і духовної самобутності в Україні. Чи можуть українці на всій території держави обрати школу для власної дитини, щоб усі вчителі навчали добірною українською мовою і ця школа була храмом рідної мови не тільки на уроках? Чи можуть українці знайти собі вищий навчальний заклад, де абсолютно всі лекції читаються українською і виховний процес теж українською? Чи можуть досягнути успіху в праці і керівництві державою, не зраджуючи обов’язок громадянина шанувати мову держави?

Французам, полякам чи росіянам подібні запитання здаватимуться смішними і незрозумілими. Ніхто в світі не повірить, що ми, українці, в більшості не бажаємо поворухнути і пальцем, щоб залишатись українцями і занадто лінуємось говорити українською? Чи захищаємо щоденно своє право говорити державною мовою і чи вимагаємо від рівного собі в правах громадянина такої ж відповіді державною? Якщо ми справді такі, то нас вже не захистить ні Конституція, ані закон, ні держава. Лінивого і байдужого українця чекає ганебне малоросійство, примушення до толерантності і щоденний страх, щоб ненароком власною мовою не порушити права якоїсь іншої людини, яка твою мову і тебе особисто звично зневажає. Навіть Господь не допомагає людині, яка ліниво погоджується на зневагу мови.

На Заході поки що терпимо, але ж телебачення діймає однаково. Зате бути українцем на Великій Україні непросто. За українську може образити навіть простий російськомовний міліціонер, тому багатьом до тисячі щоденних проблем не хочеться додавати ще й цю. Вигідніше змовчати і здаватись мирною роботящою комахою, яка дбає лише про хліб і гроші.

Проте настає момент, коли несправедливості стає забагато і образи переповнюють чашу терпіння. Ми, українці, дуже швидко підходимо до цієї точки неповернення, бо промовчавши ще п’ять років, ми можемо втратити себе і на нас вже ніхто не зважатиме. Пора припинити вмовляти тих, хто відверто зневажає мову держави і Україну теж! Кожна українська громадська організація буде чогось важити, якщо зможе здійснювати ефективну правозахисну діяльність, почне підтримувати кожного українця, який матиме мужність залишатись в Україні Українцем. Тільки це має значення, бо вірний цивілізаційний вибір – це не принизливе задивляння на самовдоволену Європу, а повноцінне відновлення українства в Україні

Володимир Ференц
(Івано-Франківськ, 09.02.10)

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Мова»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

...Всяк мусить пізнати свій народ і в народі себе. Чи ти рус?... Будь ним... Чи ти лях?... Ляхом будь. Чи ти німець? Німечествуй. Француз? Французуй. Татарин? Татарствуй. Все добре на своєму місці в своєму образі, і все красно, що чисто, природно, що не є підробкою, не перемішано з чужим по роду...”
Григорій Сковорода

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.