Аратта - На головну

29 березня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Неполіткоректна стаття

Думка українця 11249 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 18.05.2010 | Всі публікації | Версія для друку

Неполіткоректна стаття
От хоч убийте мене, але нічого не можу з собою зробити – от не вірю я в те, що люди, які голосували за Януковича, цілком нормальні психічно. Ні, ну в прямому значенні цього слова звичайно так, здорові – ніякий психіатр там точно нічого не знайде. А от в сенсі хвороби духу...? Голосувати за те, щоб зека обрати президентом? Б-р-р-р-р!

Сталося так, що на другий день після виборів мені по сімейних справах довелося їхати на схід України, на Харківщину. І тільки зайшли в вагон дніпропетровського потягу, як попутниця – старша жінка з Новомосковська, стала щось нас розпитувати про вибори.

Ні сперечатися, ні щось доводити мені вже не хотілося – і ситуація не та, та й сенсу не було – вибори ж-бо вже закінчилися. Тим більше, що з мого боку така суперечка була би не зовсім чесною – пропрацювавши майже три роки модератором сайту Юлії Тимошенко, я всі її аргументи наперед знав.

Незрозуміло було тільки, чого це раптом вона на нас накинулася – ніхто ж її не зачіпав, про політику ми взагалі не говорили. Тим більше що дискусія була на рівні „Я с Днепропетровска, я лучше вас знаю!”

Згодом, по приїзді в Красноград, побачили протилежну картину – якась жіночка сама підійшла до моєї мами, бо почула, що ми „с западной” – вона теж була за Юлю. Відкрита і добра. Так би може ця історія і закінчилася певним компромісом, якби не далі...

В силу життєвих обставин нам довелося затриматися на сході майже три тижні – доглядали за вмираючою бабусею. Нерви звичайно і без того були на межі зриву.

Хоча, правда, для жителя західної України нічого аж надто особливого в тому немає – що поробиш, Бог дав (життя), Бог і взяв.

Але навіть за таких умов невдовзі мамин брат налетів на нас – точно так само як і та жіночка з Новомосковська. Почав вчити, як нам жити і як все правильно розуміти. Я ще мовчав до пори до часу, аж поки не почув сакраментальне – „У нас люди за деньги не голосуют, а на западе – все за деньги!”

Ось тут вже в мене нерви й здали. Вони, бачте, розумні, а ми тут всі дурні, по їхньому! Крики стояли такі, що навіть бабуся замовкла. На той момент вона вже звикла була бути в центрі уваги, а тут на тобі!

Правда мого самовладання ще вистачило, щоб таки уступити і не розсваритися остаточно, але від того що почув, чесно кажучи, був в шоці. Навіть те, що ціни на продукти в них на базарі вищі, ніж на Тернопільщині, пояснювалося дуже просто:

– Так это специально делается! Чтобы Восток на колени поставить!

Капець просто! Я їм ціни на базарі задер, чи що? В усьому в нього були винні западенці. Я аж руками сплеснув з розпачу, – невже нещасна жменька западенців винувата в тому, кого вони обирають і хто ними керує?

Адже навіть Ющенко – їхній, з сусідньої області – сумчанин, Тимошенко – теж їхня. Про Кучму і про місцеву владу вже навіть і не кажу. 20 років Україною східняки правлять, але западенці і далі їм щось завинили!?

Правда на той момент це мене ще не настільки шокувало, – чесно кажучи не до того було, сімейні справи були важливішими, але згодом, пригадавши цей маразм, тільки зітхнув полегшено: „Як добре, що я його (дядька свого, бо маразм, боюся, бачити мені ще не раз доведеться) більше ніколи не побачу!”

Приїхали, не допоміг нічим, навіть куска хліба не приніс – і якісь претензії? Навіть уявити собі не можу, щоб так вчинив хтось на Західній – щоб приїхала близька родина, а він їх навіть не нагодував ні разу, щоб сказав „А там магазин рядом!” Та й ще щоб якісь претензії висував?

Та в нас зразу ж курку чи гуску зарубали би, прийняли б чим могли. А той тільки борщ в баночці раз в два дні приносив – мовляв як хочете ділитися з бабусею, так і діліться. А може в тому і наша, західняків, біда? Може просто ми занадто добрі? Навіть не знаю...

Але найгірше було те, що ніяк не міг зрозуміти причин такої ненависті до себе. Аж потім збагнув – „Мы украли у них победу”. В 2004-му, мається на увазі. Бо щось подібне я ще тоді бачив. Теж, в тому ж селі, – бабуся тоді ще жива була і відносно здорова.

Пішли до сусідки за маслом, бо в моєї бабки не було холодильника (син, який не за гроші голосує, не міг купити його чомусь). А сусідка тут же: „А у вас там за кого голосовать будут?”

Мама, щоб не вступати в конфлікт і відповідає щось типу того, що в нас всі за Ющенка.

– Так он же с Америкою! – ось тут вже не витримав я:
– А Кучма он все Росії продав – так що, краще?
– Так это же наши! – Ну і що тут скажеш? Нашим, виявляється можна все за безцінь здавати! Ну то нехай би взяла й пороздавала би все своє майно сусідам і колєжанкам, а сама би по світу пішла – „это же наши!”

А потім зрозумів, – здається справа в тому, що СРСР їх до третьої світової війни готував. А тут – бах” – і розпався! Ось весь сенс буття і втратився. А тепер з приходом до влади помаранчевих, вони й отримали новий сенс – „уничтожать проклятых бандеровцев!”

Тоді, в 2004-му, вони ту війну програли. Зараз – виграли. І що воно їм дало? Який сенс будуть шукати далі? Нову війну? Нового ворога? Невже не можна було жити надією на нове життя?

Невже не краще було нам усім спільно ще в 2004-му зламати ту систему влади і заставити нарешті політиків чесними стати? Може би вже й жили нормально. Не розумію, як так можна? Боюся, що вже й не зрозумію – людей, які живуть однією тільки ненавистю, мені завжди було зрозуміти важко...

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

У сучасних умовах будь-яка нація, що не бажає «самознищення» чи рабського становища у світовому співтоваристві, повинна на перше місце висувати завдання інтелектуальної безпеки”
Юрій Канигін

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.