Аратта - На головну

28 березня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Доля журналістів – це недоля країни

Громадянська позиція 14086 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 8.09.2010 | Всі публікації | Версія для друку

 Доля журналістів – це недоля країни
Багато чого змінилося за майже двадцять років формальної незалежності України, але одна обставина залишилася незмінною, а дехто вважає, навіть гіршою, ніж була.

Яка б влада не приходила, які б гасла не висувала, але журналістика продовжує перебувати в зоні підвищеної небезпеки.

Здавалося, стільки списів було зламано в країні внаслідок переслідувань журналістів, стільки трагедій за двадцятиліття вже вписано в сумні сторінки історії України, але це не зупинило головної тенденції: український журналіст як такий є потенційною мішенню для нападу і розправи.

Хто з президентів чи прем’єрів міг би гордо сказати, що він чи вона не брали участі в атаках на журналістів, що він чи вона захищали журналістський цех, як могли?

Що вже говорити про їхніх підлеглих, які готові були розірвати будь-якого журналіста за критику на адресу їхніх хазяїв.

Український бізнес як поводився розбещено щодо журналістів, так досі й не змінив свого ставлення до цієї професії. Люди, які працюють в приватних інформаційних осередках, добре знають, як до них ставляться власники.

Брак підтримки

Дається взнаки фатальна для країни спорідненість влади з підприємництвом. Так і не сталося українського дива – практично ніхто з верхніх ешелонів політики чи бізнесу не став на захист журналістської професії в країні.

Якщо і були якісь незграбні вчинки, то виглядали вони радше конвульсійно, оскільки, як на долоні, було видно особисті інтереси отих вчинкарів.

Власне, з неміччю примирилося майже усе суспільство, тим самим кинувши журналістську братію один на один із силою, яка журналістів в принципі бачить або підкупленими, або погубленими. І третього тут нема.

Стає погано, стає гірше…

З приходом до влади ново-старих лідерів принцип не змінився. Тема несвободи слова почала набирати старо-нових горизонтів і обріїв.

Списки журналістських жертв поповнюються новими іменами. На журналістів тиснуть. Їх нещадно б’ють. Вони зникають. В правоохоронних органах уже стало рутиною пояснення: нещасний випадок із журналістом пов’язують із його професійною діяльністю.

По-звірячому побили редактора газети «Коломийський вісник» Василя Дем’яніва. Зовсім загрозливо звучить зникнення головного редактора харківської газети «Новый стиль» Василя Климентьева. Уже зараз цю історію порівнюють із розправою над Георгієм Гонгадзе.

Атмосфера в країні наближається до того, що журналістів доведеться відзначати не званнями заслужених діячів, а буквально військовими нагородами – медалями і орденами «За мужність», «За хоробрість», «За героїзм»…

Ця приреченість журналістів на наднебезпечне до них ставлення створює щось на зразок особистого апокаліпсису для кожного з них. Вони стоять перед вибором як перед вироком.

Як же відчути суспільству пряму відповідальність за своїх журналістів?

І скільки ще потрібно жертв?

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Громадянська позиція»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

В цілому, люди працюють більш напружено й більш інноваційно, якщо їх не примушують. Зовсім інша картина там, де їм жорстко вказують, що робити”
Соічіро Хонда

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.