- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО
Свобода слова разом з наявністю опозиційних до влади сил є головною ознакою демократії.
З опозицією в Україні ніби все в порядку. Вона нібито є, але при цьому поки що дуже недієва. А от обмеження на свободу, які розпочалися від перших днів приходу режиму Януковича до влади, і намагання видати це за захист українського суспільства від впливів деструктивних сил, вказують на трансформацію самих підходів до цього поняття.
За режиму «януковичів» рівень свободи різко опустився до рівня доперебудовних часів і його негативна трансформація не може не викликати занепокоєння у тих, хто бачить Україну демократичною і вільною державою. Водночас ідеологи режиму з усіх сил намагаються пояснити, що за Януковича суспільству стало «дихати» значно вільніше і, що рівень демократії і свободи слова лише виріс. Такий сюрреалістичний підхід до свободи лише вкотре підкреслює фальшивість підходів діючої влади та її повне небажання визнати реальний стан речей, котрий на сьогодні існує в Україні.
Силове введення режиму несвободи відбувається паралельно з утисками україномовної більшості в Україні. По суті з кінця лютого 2010 року в Україні триває неоголошена війна з українським народом, метою якої – перетворення українців на залякану режимом безсловесну, безнаціональну масу, котра поступово перетвориться на безправних соціальних рабів. Замість обіцяного Партією регіонів «покращення життя вже сьогодні» крок за кроком вводиться диктатура «донецьких», яким нічого сказати навіть своєму електорату, тому вони й намагаються перекривати канали достовірної інформації для всього суспільства.
Коктейль «свобода» від Партії регіонів, який збивають на Банковій, містить в собі напівправду, дозовану брехню і перекручені й препаровані дані про те, що ж дійсно відбувається в Україні. Туди ж додається, як приправа геббельсівська пропаганда і намагання в дусі СРСР із усіх сил видати чорне за біле. В театрі абсурду, який запустила пропагандистська машина регіоналів, застосовуються усі можливі прийоми, котрі колись використовували всі їхні попередники.
Вибудовування абсурдної ситуації
Режим «януковичів» намагається зупинити постійне падіння рейтингу Партії регіонів, використовуючи як засіб стримування своєї популярності розкол українського суспільства. А напередодні місцевих виборів це має спрацювати ще й як відволікання соціуму від різкого зниження рівня життя пересічних українців.
Аморальна людина не може бути провідником моралі. Так само й аморальна влада не спроможна запропонувати суспільству рецепти свободи, адже за її наявності вона просто не буде здатною утримати захоплені повноваження і право присвоєне собі самою – без згоди на те українців вирішувати одноосібно їх історичну долю. Орієнтуючись виключно лише на проросійську меншину, регіонали проводять антиукраїнську, антиконституційну, антиєвропейську, антидемократичну і антизахідну політику. Паралельно вибудовуючи таку абсурдну і протиправну ситуацію, коли права громадян України фактично перетворені на обов’язки, без права голосу і без права вибору.
Те, що «януковичі» намагаються видати за політичну стабільність, в дійсності є створенням української зони суцільної несвободи, де різноманітними силовими і близькими до силових методами перетворюють народ на безсловесну й інертну масу. Щоб загнати українців в «русский мир», контрольований Кремлем і Луб’янкою, необхідно зробити їм щеплення від свободи, знову забрати в них їхню історію, мову, культуру і самоіндефікацію. Формат «русского мира», який нав’язує українцям режим Януковича, в кінцевому підсумку визначає існування в Україні лише однієї російської нації. Для українців же передбачається цілковита асиміляція, імміграція і деградація, як остаточне вирішення Кремлем української проблеми в Україні.
«Януковичі», отримавши владу і всі її важелі, спрямовують Україну до прірви бездержавності і з усіх сил готуються до придушення спротиву українського народу. Фатальні для українців кроки, зроблені задля знищення поля свободи в Україні, неможливі без укріплення партійних кадрів Партії регіонів на периферії. «Донецькі» чудово усвідомлюють, що, як казав колись Сталін, «кадри вирішують все». Тому вони підшуковують колаборантів на місцях і запрошують або ж і примушують до співпраці з режимом.
Не маючи в дійсності чого запропонувати українцям, «януковичі» маніпулюючи підміною понять «свобода-несвобода», вибудовують закрите тоталітарне суспільство байдужих до своєї долі і долі країни людей. Де єдиним критерієм цінності будь-якого окремо взятого індивідуума є повна лояльність до діючої влади, незалежно від того, що вона робить з твоєю державою.
До марксизму-ленінізму?
Нав’язуючи кремлівсько-луб’янську інтерпретацію історії України, режим забирає в українців свободу вибору. Більшовицько-кедебістська номенклатура, котра 20 років прикидалася українською елітою, пішла на відвертий реванш. Ще трохи і в українських вишах знову розпочнуть запроваджувати насильне вивчення марксизму-ленінізму, поєднаного з ученням про «русский мир». Це не фантастика; якби хтось у 2004 році спробував спрогнозувати, що в 2010-му в Україні стоятиме пам’ятник кату українського народу Сталіну, думаю, що б у це мало хто повірив.
Нині ж «януковичі» доманаються того, щоб Україна повністю встала на шлях зворотного історичного розвитку. Тому для них важливо, аби народ став пасивним учасником цього політичного «лохотрону» і не дуже задумувався над тим, що ж буде далі з його країною. Для цього вони пробують задіюювати СБУ, яка все більше переймає на себе функції колишнього радянського КДБ.
Сам же Віктор Янукович дуже специфічно реагує на звинувачення в порушенні свободи слова, неодноразово намагаючись спростовувати утиски свободи в Україні. Але вже багато кому, навіть поза межами України, зрозуміло, що здобута у результаті помаранчевої інволюції в 2004 році свобода слова поставлена під питання.
Складається враження, що в 2010 році зло помінялося місцями з добром і намагається зробити вигляд, що при цьому нічого кардинально не змінилося. Насправді це ті ж самі сили, котрі ще в далекому 1917 році монополізували право розрізняти добро і зло на свій розсуд. Це саме вони загубили десятки мільйонів людських життів для того, щоб побудувати на землі «храм добра», як вони колись називали між собою тоталітарний СРСР. На жаль, колишній Президент Віктор Ющенко не захотів побудувати в Україні «храм рівних можливостей» для українців, тому за утвердження «храму зла» в постдемократичній Україні він також несе відповідальність.
Несвобода для українців
Намагання ж вічно «вчорашніх» уникнути відповідальності можна пояснити переписування історії України, заміщаючи її фактично «Коротким курсом історії ВКП(б)». Вони ніяк не могли змиритися із тим, що нещодавно були «розумом, честю і совістю» їхньої епохи, і ось раптом виявилися банальними вбивцями і паразитами. «Вчорашні» також не могли ніяк змиритися із тим, що народ, котрий вони вважали назавжди деморалізованим, почав виходити з-під їхнього контролю і покидав комуністичне гетто. І тому вони знову перенесли свої імперські проблеми на тло української дійсності.
Коктейль «свобода» від Партії регіонів став можливий сьогодні лише тому, що Україна після падіння радянської імперії не провела люстрації, як це успішно зробили свого часу країни Східної Європи після розвалу «соціалістичного табору». Завдяки цьому українці встановили цілу низку дуже сумнівних не лише європейських, але і світових «рекордів». Серед яких перше місце в Європі за смертністю та останнє за тривалістю життя, катастрофічне зменшення чисельності населення в країні, різке зростання рівня злочинності, найбільший в Європі тіньовий сектор в економіці, один із найвищих в світі рівнів державної корупції та найнижчий рівень довіри населення до діючої влади.
Тому, пробуючи перефразувати слова Альбера Камю, можна сказати, що свобода Партії регіонів робити все, що їй заманеться в Україні, обертається повною несвободою для українського народу. Сьогодні в українців забирають свободу альтернативного вибору, а без свободи альтернативи абсурдно говорити взагалі про будь-яку свободу.
Актуально
18732 перегляди
Публiкацiї за темою «Державність»:
