Аратта - На головну

26 травня 2017, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


І створив Бог мавпу

Наука й освіта 18634 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 2.06.2006 | Всі публікації | Версія для друку

І створив Бог мавпу
Саме завдяки цій тварині в колишньому СРСР прославився Чарльз Дарвін, який... не вважав мавп безпосередніми предками людей.

Протягом останнього часу тривають бурхливі дискусії про те, що слід вивчати в школах: еволюційне вчення чи Закон Божий. «Дарвіна сьогодні всі критикують. І це зрозуміло. Адже дивно було б, якби хтось із сучасних біологів брав за теоретичну основу своїх досліджень погляди Дарвіна, опубліковані майже 150 років тому», — каже один із провідних українських біологів-теоретиків, професор Юрій ВЕРВЕС.

Він визнає, що більшість еволюційних гіпотез, які є у шкільних підручниках, «ніхто не вивчає, бо школярам це не цікаво», а шкільна програма «перевантажена другорядним матеріалом». Що ж до питання «Людину створив Бог, чи вона походить від мавпи?», то, на думку професора Вервеса, така дискусія є заздалегідь безглуздою, бо в ній плутаються біологічні, філософські, теологічні поняття та створюється своєрідний «мікс» науки з релігією. І ніякої істини в такий спосіб знайти неможливо, оскільки наука вивчає об'єктивний матеріальний світ, а основою релігії є віра в нематеріальне начало Всесвіту, зокрема й усього живого.

«Минув час, коли про те, є Бог чи немає, писали в підручниках. Кожна людина має сама шукати дорогу до Бога, а що стосується її світогляду, то можу лише сказати, що чим більше виходити за межі суто побутових проблем, читати наукову та науково-популярну літературу, тим цікавіше жити», — каже Юрій Григорович. Про еволюційні гіпотези Ламарка і Дарвіна та героїзм Робінзона Крузо — наша розмова з професором Юрієм Вервесом.

Плодіться, розмножуйтеся і дискутуйте

— Юрію Григоровичу, Дарвіна найбільше критикують за теорію походження людини від мавпи. Проте ці погляди, наскільки мені відомо, висунув не він, а французький біолог Жан-Батіст Ламарк. Звідки ж взялася така плутанина?


— Насамперед слід зрозуміти, що ніяких теорій еволюції немає — є тільки гіпотези, бо будь-яку теорію треба підтвердити на практиці, а ніяка еволюційна гіпотеза не підтверджена експериментально. Першу еволюційну гіпотезу створив французький учений Жан-Батіст Ламарк (1744—1829). І саме Ламарк був єдиним ученим за всю історію біології, який вважав людиноподібних мавп безпосередніми предками людини. За Ламарком, на Землі весь час зароджується життя — сьогодні якась бактерія зародилася, завтра вона — вже амеба, а післязавтра — стрибатиме зайцем. Згідно з його поглядами, сучасні шимпанзе, горили, орангутанги в найближчому майбутньому перейдуть до вищої градації — людини. Чарльз Дарвін був занадто розумною людиною, щоб стверджувати щось подібне. Еволюційна гіпотеза Дарвіна (1809—1882) — одна з багатьох. Еволюція, за Дарвіном, — це процес безперервних змін видів унаслідок їх пристосування до умов довкілля, який здійснюється на основі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, наслідком якої є природний добір. Що ж до мавп, то Чарльз Дарвін, як і багато його попередників, просто констатував той факт, що людина систематично ближче належить до людиноподібних мавп і що в минулому було кілька форм, подібних до людини. Він ніколи не казав, що людина походить від мавпи, а лише припускав, що мавпа і людина виникли від спільного предка.

Окрім дарвінізму, є інші версії пояснення причин історичних змін тваринного і рослинного світу: гіпотеза катастрофізму Кюв'є (ХІХ ст.), синтетична гіпотеза еволюції Шмальгаузена, Сєвєрцева і Майра (ХХ ст.), еволюційна гіпотеза перерваної рівноваги Елреджа, Гоулда і Стенлі (ХХ ст.), гіпотеза адаптивного компромісу Расніцина (ХХ ст.)...

— Чому ж саме Чарльз Дарвін став найбільш відомим еволюціоністом?

— Кому відомим? У нас він відомий, бо у СРСР його вважали найвизначнішим корифеєм. Дарвін — відома у світі фігура, але шведський біолог Карл Лінней, наприклад, більше зробив для розвитку біології, ніж Дарвін. Лінней заклав теоретичні основи систематики, яка до нашого часу є базою будь-якої біологічної науки. А те, що дарвінізм широко пропагували в колишньому СРСР, не показує реальне місце цієї гіпотези в сучасній теоретичній біології. Тоталітарні режими завжди беруть якусь гіпотезу, встановлюють її як істину в останній інстанції, а інші відкидають. Оскільки суспільство було примусово атеїстичне й заідеологізоване, то дарвінізм був канонізований як єдино вірна доктрина в рамках «марксистсько-ленінської» біології. А був час, коли у СРСР такою офіційною доктриною був ламаркізм. Проте бездоказово правильними чи хибними вважати наукові гіпотези не можна, бо це вже буде ідеологія, а не наука. Всі гіпотези мають рівне право на існування, і кожен дослідник вільний у своєму виборі будь-якої з них або у створенні нової.

«Виживають не найсильніші, а найбільш пристосовані»

— Дарвін вважав, що рушійною силою еволюції є боротьба за виживання між живими істотами. Як він прийшов до такої думки?


— Річ у тім, що Дарвін був знайомий із поглядами славетного англійського економіста Томаса Мальтуса (1766—1834), який висунув першу гіпотезу росту народонаселення Землі. Мальтус показав, що в перенаселених країнах триває жорстка конкуренція і боротьба за виживання, бо темпи росту населення зростають у геометричній прогресії, а засоби існування — лише в арифметичній. Ці погляди Дарвін переніс на живу природу та поклав в основу обгрунтування своєї еволюційної гіпотези. Проте Дарвін значно переоцінив роль конкуренції, стверджуючи, що нібито між живими істотами постійно триває боротьба за існування. Насправді в стабільних умовах така конкуренція практично відсутня. Бо кожен організм має бюджет часу і чим більше він витрачає часу на боротьбу за виживання, тим менше має шансів дати нащадків. Так що будь-яка спільнота живих організмів може довго існувати лише на засадах саморегуляції, а не руйнівної боротьби всіх проти всіх. Жорстка ж конкуренція відбувається тільки в часи катастроф, коли внаслідок руйнування якої-небудь екосистеми (спільноти живих організмів) на звільнене місце випадково потрапляють особини інших видів із сусідніх територій. Вони освоюють цю територію, пристосовуючись до нових умов, і так виникає нова стала спільнота з новим населенням.

Візьмімо приклад — Гавайські острови. Вони виникли мільйон років тому — піднялися з моря і на них ніякого життя спочатку не було. А сьогодні там, зокрема, живе кілька сотень видів мух-дрозофіл — майже 50 відсотків усіх відомих видів цих мух. Чому ж це на Гаваях таке «дрозофілообіліє»? Тому що предки цих дрозофіл випадково потрапили на ці острови раніше від представників інших екологічно близьких видів. І в умовах відсутності конкуренції вони зайняли всі можливі місця для свого існування, утворивши багато нових видів. Таким чином, еволюційну перевагу отримують види, які випадково виявилися заздалегідь пристосованими до нових екологічних умов, а зовсім не «найсильніші», як це часто помилково вважають.

— А чому свого часу на Землі повністю вимерли динозаври?

— Я взагалі не розумію, чому це питання таке популярне. Динозаври — це всього два ряди великих за розмірами тварин. А великих за розмірами тварин мало буває. Скажімо, слонів же менше, ніж мишей, правда? Ну а викопних динозаврів за всю історію їхнього існування — всього трохи більше 200 видів. Вони з'явилися 240 мільйонів років тому, а вимерли 70 мільйонів років тому. Чому вони вимерли? Бо в кінці крейдяного періоду була велика екологічна криза: внаслідок опускання суходолу значні території були затоплені морем, що привело до незворотних змін у біосфері. Але ж тоді зникли не одні динозаври. В той час, окрім них, вимерло 75 відсотків видів комах, кілька рядів ссавців... Так те, що вимерли безліч ссавців (деякі з них були до 10 метрів завдовжки), нікого не хвилює. Всіх цікавлять лише два ряди динозаврів. Вони справді були дуже великі за розмірами: до 30 метрів завдовжки. Але найбільша тварина, яка коли-небудь існувала на землі, — це синій кит, який живе зараз. Більшої тварини ніколи на Землі не було. Сучасний синій кит живе в морях, має 30 метрів завдовжки і важить 150 тонн.

Згадуючи динозаврів, варто пояснити, чому історію Землі поділяють на ери, періоди і так далі. Якби життя на нашій планеті розвивалося безперервно, переходило одне в одне, то в нас би ніяких періодів і не було б. Але засновник палеонтології француз Жорж Кюв'є (1769-1832) помітив, що рештки викопних істот зовсім не нагадують тих організмів, що живуть зараз. Раніше були екосистеми, в яких існували певні організми, зовсім не схожі на відомі нам, сучасні. Потім всі ці екосистеми руйнуються і на їх місці утворюються нові. І на межі ер, періодів і епох завжди відбувається вимирання одних організмів і поява інших. Тобто великі історичні зміни в природі відбуваються тільки внаслідок катастроф. Катастрофи винищують старе життя і з'являється нове.

«В абсолютній ізоляції людина дичавіє»

— Юрію Григоровичу, ви написали розділ «Основи еволюційного вчення» в підручнику з біології, де описали всі еволюційні гіпотези. А самі ви є прихильником якої з них?


— Особисто я — людина віруюча, відвідую храми православної церкви. Я вважаю, що людина — це Боже створіння. І оці всі буцімто предки людини — австралопітеки, пітекантропи, синантропи — це зовсім не її пращури. Це все були істоти, які вели гуртовий спосіб життя, всі вони з'являлися в одному і тому ж місці — в Південно-Східній Африці і звідти поширювалися по всіх континентах. А ось кроманьйонці були такі ж, як сучасна людина білої раси. Перші залишки кроманьйонської культури знайдені на Близькому Сході — в Ізраїлі, Малій Азії (Туреччина), на Синайському півострові. Це чітко біблійні місця. Звідти кроманьйонці поширюються по Європі, потім в Африку, де вони дали чорну расу, потім в Індію — це австралоїди (вони згодом заселили Австралію) і в Азію — жовта раса (близько 20 тисяч років тому люди жовтої раси заселили Америку). Кроманьйонці виникли десь 300 тисяч років тому, а неандертальці (особлива раса людей) трохи раніше. Але неандертальці 30 тисяч років тому вимерли. А кроманьйонці — залишилися і поширилися по всьому світу. Кроманьйонці виглядали так само, як сучасна людина білої раси.

— А чи реально, щоб людина, яка опиняється в тваринному світі, як Мауглі, зберегла притаманні їй людські ознаки?

— Ні, це неможливо. Були випадки, коли малих дітей або губили в лісах, або їх крали вовки. І потім ці діти, живучи у вовчих зграях, за своєю суттю ставали вовками — бігали на чотирьох ногах, гарчали... Людина без собі подібних зберегти людську подобу не може.

— Як же зміг вижити і не здичавіти Робінзон Крузо? Адже цей літературний образ було створено на основі справжньої історії з життя людини?

— Робінзон Крузо — це дуже рідкісний випадок. Тому що людина в таких умовах губить пам'ять, навички, припиняє говорити. Образ Робінзона Крузо було списано з реального мешканця Британських островів. Шотландець Олександр Селькірк у кінці XVII сторіччя справді пережив катастрофу корабля і потрапив на безлюдний острів, де прожив близько 4 років. І чому його постать стала настільки героїчною? Тому що людина, коли потрапляє в такі умови, деградує як особистість. Саме тому колись була така жорстока кара — коли висаджували на який-небудь острів. Ну висадили тебе, здавалося б, — живи там собі. Але, по-перше, на острові людина потрапляє у вороже середовище — джунглі. А по-друге, якщо людина в таких умовах і виживала, то деградувала. Вона сама розуміє, що деградує, але нічого не може з цим зробити. І чому Даніель Дефо написав книгу про Олександра Селькірка? Тому що випадок з цією людиною його вразив. Його приголомшило, що Селькірк, який зазнав аварії на кораблі і поселився на безлюдному острові, зберіг людську подобу — аж доки не з'явилися люди з іншого корабля і не забрали його. Тільки ніякого П'ятниці в Робінзона Крузо не було — це вже Дефо сам придумав. Потім Селькірка на батьківщині буквально «носили на руках», він отримав нагороду від уряду. Це справді був подвиг — в абсолютно диких умовах він зберіг розум, пам'ять, здоровий глузд. Просто в нього була надзвичайно стійка психіка. А загалом пересічна людина — істота соціальна й одна, в абсолютній ізоляції, за своєю природою, вижити практично не може.

— А чи змінювалася в процесі розвитку людини маса її мозку? І як розмір мозку впливає на інтелект?

— Судячи з тих даних, які наука має, рівень інтелекту людини був завжди однаковим. І з масою мозку інтелект ніяк не пов'язаний, бо маса мозку у неандертальців, які лише робили якісь примітивні малюнки в печерах, була десь на 20 відсотків більша, ніж у кроманьйонців. А кроманьйонці — це фактично сучасний вид homo sapiens (людина розумна). В науки є дані про середні фізичні параметри пересічної людини. Але це не значить, що є середні дані інтелекту. Скажімо, в російського письменника Тургенєва маса мозку була понад 2 кілограми, а в німецького філософа Канта — всього 800 грамів, тобто вже на межі розумової відсталості. А й один, і інший були видатними людьми.

ДОСЬЄ

Юрій Вервес — доктор біологічних наук, професор. Понад 30 років працював на біологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де пройшов шлях від асистента до завідуючого кафедрою зоології. З січня 2005 р. — завідувач кафедри екології, екологічної безпеки та екологічних ризиків у житлово-комунальному господарстві Державної академії житлово-комунального господарства. Автор понад 260 друкованих праць, опублікованих у 15 країнах світу. Серед них — 13 монографій і понад 30 підручників і посібників для вищої та середньої школи, зокрема розділ «Основи еволюційного вчення. Історичний розвиток органічного світу» у підручнику з загальної біології для 10-11 класів загальноосвітніх шкіл.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Наука й освіта»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Там, де закінчується здоров'я, там, де закінчуються гроші, там, де закінчується здоровий людський розум, - там всюди починається християнство ”
Генріх Гейне

 
Реклама на порталі
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.