Аратта - На головну

18 січня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Начальник Генштабу ЗСУ особисто визначив нові ідеї і сенс забезпечення національної безпеки і військової стратегії України

Національна безпека 15237 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 2.02.2011 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Григорій Педченко. У мисленні начальника Генштабу відбулися небезпечні для незалежної держави метаморфози
Григорій Педченко. У мисленні начальника Генштабу відбулися небезпечні для незалежної держави метаморфози
Ну, нарешті світ дізнався, що в Україні, окрім «партикулярних піджаків», є і військові, тризіркові говорящі голови. Прорізався політичний бас генерала, якому взагалі за статусом не належить міркувати про політику.

Відтепер «дружитимемо не проти», але вже точно готуватимемося до великої війни. І мистецтву воювати своїх українських колег навчать російські офіцери.

Напишу банальність, але дійсно іноді краще жувати, ніж говорити. У начальника Генерального штабу – головнокомандуючого Збройними Силами України генерал-полковника Григорія Педченка після зустрічі-візаві в Брюсселі з «братом по зброї» російським генштабним генералом Миколою Макаровим у свідомості відбулися небезпечні для держави, якій він служить, розумові метаморфози.

Ймовірно, наслухавшись натовських генералів про співпрацю, наш український воєначальник сформулював нові ідеї і сенс забезпечення національної безпеки і військової стратегії України.

Якщо тезово, то генерал самостійно, не консультуючись із президентом, із Радою безпеки і оборони України, прийняв низку доленосних рішень:

- «Україна розширить співпрацю з Росією у військовій сфері, це потужний крок уперед»;

- «вже цього року відбудеться низка командно-штабних навчань, а також тактичних навчань із залученням військ»;

- «це дозволить нам підвищити оперативні можливості, підготовку наших військ і переймати передовий досвід не тільки в Альянсу чи ЄС, але й у наших стратегічних партнерів – Росії»;

- «У Росії накопичено чималий досвід, у тому числі й тому, що вона вела бойові дії. Там дуже багато підготовлених офіцерських кадрів, фахівців, які пройшли практику».

Ну і останнє одкровення, яке цитують інформаційні агентства, гідне Кузьми Пруткова. Генерал-полковник чесно зізнався: «Сьогодні багато, люблять... помізкувати, а я не прихильник, як військова людина, дуже багато роздумувати».

А роздумувати треба. Не можна, як відомо, вистрибувати на коня з правого боку і не знати, що кораблі по суші не ходять. І генеральська справа думати, коли вимовляєш «державні думки», що не співпадають із десятками і сотнями нормативних актів найвищого порядку, а також із програмними заявами президента країни. Навіть, якщо, як говорив відомий російський політик, «генерал-демократ – все одно, що єврей оленяр».

Повернімо голову назад. З величезною працею за минулі двадцять років (у тому числі й українські військові) почали розуміти, що безпека, оборона держави, військово-технічна політика, організація військ, озброєння, громадянський контроль за армією – це стандарти і напрацювання у сфері військової політики Європи, НАТО і США. І що немає сенсу повертатися в Радянський Союз і Варшавський договір.

Кожен уважний і чесний військовий аналітик, як і підлеглі генерала Григорія Педченка, розкажуть йому про російську армію, і про те, що вирішення її проблем знаходяться в майбутньому, і ніяких військових реформ, за свідченням військових, у Росії немає. Як і про ті провали і катастрофи російських військових у Чечні, Грузії, на Північному Кавказі.

Двадцять років в Україні створювали державну структуру з розділеними гілками влади, системою контролю і противаг, щоб компенсувати брак компетентності і професіоналізму, у тому числі й генералів.

Тому автора цих рядків турбує – не тільки, як у країні ухвалюються найважливіші рішення у сфері національної безпеки й оборони, але і – якого рівня чиновник або політик може їх декларувати. А також – хто стежить за тим, щоб «правила гри» виконувалися, хто в нашій державі здійснює контроль. Адже вакуум влади, як вказують політичні гуру, – одне з найстрашніших лих.

Якщо вже Григорій Педченко почав, то хотілося би знати, що українські штабні генерали збираються робити в умовах того, коли Україна розгубила своїх кращих ворогів. Питання найактуальніші:

- Які військові погрози сьогодні існують для України?

- Чи є відповідь у головнокомандуючого українських ВС на неодноразові заяви російських військових про можливість першими застосувати ядерну зброю?

- Чи можна повернути на озброєння української армії ядерну тактичну зброю і засоби її доставки?

- Тактику, військову техніку і озброєння якої армії вивчають курсанти і слухачі українських вищих військово-навчальних закладів?

- Чи були минулого року полкові або батальйонні навчання в українській армії? Які їх підсумки і результати?

Хотілося б звернути увагу читача на одну дивність. У величезній країні Україні ніхто не говорить, у тому числі й генерал Григорій Педченко, про «великі проблеми» армії. Це табу! У ЗМІ, в парламенті, в Кабінеті міністрів, в Міністерстві оборони, в Адміністрації президента. Враження, що давно настало золоте століття, війни і збройні конфлікти канули в історію, а «людина з рушницею», «люди в погонах» стали анахронізмом, без яких можна побудувати процвітаючу, цивілізовану державу.

А ворог, як відомо, не спить. Слабкого будь-хто образить. Пригадаємо новітню історію. Острів Тузлу, бажання російських грушників «погуляти в Криму» і під Одесою, а румунських військових топтати Бессарабію.

Ну а якщо на буденному рівні... Хто з тих, хто читає ці рядки не бачив наших солдатів і офіцерів? Недоглянутих, загнаних у кут людей, які не потрібні власній державі. Починаючи від якості й форми одягу, до бойової підготовки, відсутності нальотів і «наїздів» на бойовій техніці, відсутністю військових навчань, бойової стрілянини, страшної «жратви» і браком хліба в солдатських кухнях. Вже не кажучи про всі жахи їх «соціалки» – забезпечення житлом, зарплатою, відпочинком, увагою з боку ЗМІ.

Де державне патріотичне виховання? Де фільми, телепередачі, книги про героїв армії, про армійські славні традиції і людей, які є професіоналами в науці захищати країну і вбивати її ворогів?

Читачу! Ви бачили або знаєте хоч одну юну дівчину, яка побажала стати дружиною випускника-лейтенанта?

Це ж те саме, що в петлю залазити.

Заяви генерала Григорія Педченка – це катастрофа! Замість того щоб займатися проблемами бойової підготовки військ, він «увірвався» у велику політику.

Хоча в будь-якій ситуації є свої плюси. Нарешті країна знайшла свого національного генерала Лебедя!

В Україні з`явився військовий, «сильна рука», який узяв на себе сміливість сказати, про що думав ночами. Нагадав цивільним, що в світі трапляються військові перевороти, а генерали уміють не тільки стояти за спинами політичних лузерів, що без кінця з`ясовують між собою стосунки.

Беру свої слова назад. Іноді краще говорити, ніж жувати.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Ми розпалюємо вогонь творящий. Якщо він гріє – хай. Втручатися не можемо, бо будь-яке насилля, навіть во ім’я істини, неминуче породить дисгармонію”
Олесь Бердник

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.