Аратта - На головну

18 жовтня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григор. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейських нагород. В 1747 році Г.Орлик одружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Начальник Генштабу ЗСУ особисто визначив нові ідеї і сенс забезпечення національної безпеки і військової стратегії України

Національна безпека 16534 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 2.02.2011 | Всі публікації | Версія для друку

Григорій Педченко. У мисленні начальника Генштабу відбулися небезпечні для незалежної держави метаморфози
Григорій Педченко. У мисленні начальника Генштабу відбулися небезпечні для незалежної держави метаморфози
Ну, нарешті світ дізнався, що в Україні, окрім «партикулярних піджаків», є і військові, тризіркові говорящі голови. Прорізався політичний бас генерала, якому взагалі за статусом не належить міркувати про політику.

Відтепер «дружитимемо не проти», але вже точно готуватимемося до великої війни. І мистецтву воювати своїх українських колег навчать російські офіцери.

Напишу банальність, але дійсно іноді краще жувати, ніж говорити. У начальника Генерального штабу – головнокомандуючого Збройними Силами України генерал-полковника Григорія Педченка після зустрічі-візаві в Брюсселі з «братом по зброї» російським генштабним генералом Миколою Макаровим у свідомості відбулися небезпечні для держави, якій він служить, розумові метаморфози.

Ймовірно, наслухавшись натовських генералів про співпрацю, наш український воєначальник сформулював нові ідеї і сенс забезпечення національної безпеки і військової стратегії України.

Якщо тезово, то генерал самостійно, не консультуючись із президентом, із Радою безпеки і оборони України, прийняв низку доленосних рішень:

- «Україна розширить співпрацю з Росією у військовій сфері, це потужний крок уперед»;

- «вже цього року відбудеться низка командно-штабних навчань, а також тактичних навчань із залученням військ»;

- «це дозволить нам підвищити оперативні можливості, підготовку наших військ і переймати передовий досвід не тільки в Альянсу чи ЄС, але й у наших стратегічних партнерів – Росії»;

- «У Росії накопичено чималий досвід, у тому числі й тому, що вона вела бойові дії. Там дуже багато підготовлених офіцерських кадрів, фахівців, які пройшли практику».

Ну і останнє одкровення, яке цитують інформаційні агентства, гідне Кузьми Пруткова. Генерал-полковник чесно зізнався: «Сьогодні багато, люблять... помізкувати, а я не прихильник, як військова людина, дуже багато роздумувати».

А роздумувати треба. Не можна, як відомо, вистрибувати на коня з правого боку і не знати, що кораблі по суші не ходять. І генеральська справа думати, коли вимовляєш «державні думки», що не співпадають із десятками і сотнями нормативних актів найвищого порядку, а також із програмними заявами президента країни. Навіть, якщо, як говорив відомий російський політик, «генерал-демократ – все одно, що єврей оленяр».

Повернімо голову назад. З величезною працею за минулі двадцять років (у тому числі й українські військові) почали розуміти, що безпека, оборона держави, військово-технічна політика, організація військ, озброєння, громадянський контроль за армією – це стандарти і напрацювання у сфері військової політики Європи, НАТО і США. І що немає сенсу повертатися в Радянський Союз і Варшавський договір.

Кожен уважний і чесний військовий аналітик, як і підлеглі генерала Григорія Педченка, розкажуть йому про російську армію, і про те, що вирішення її проблем знаходяться в майбутньому, і ніяких військових реформ, за свідченням військових, у Росії немає. Як і про ті провали і катастрофи російських військових у Чечні, Грузії, на Північному Кавказі.

Двадцять років в Україні створювали державну структуру з розділеними гілками влади, системою контролю і противаг, щоб компенсувати брак компетентності і професіоналізму, у тому числі й генералів.

Тому автора цих рядків турбує – не тільки, як у країні ухвалюються найважливіші рішення у сфері національної безпеки й оборони, але і – якого рівня чиновник або політик може їх декларувати. А також – хто стежить за тим, щоб «правила гри» виконувалися, хто в нашій державі здійснює контроль. Адже вакуум влади, як вказують політичні гуру, – одне з найстрашніших лих.

Якщо вже Григорій Педченко почав, то хотілося би знати, що українські штабні генерали збираються робити в умовах того, коли Україна розгубила своїх кращих ворогів. Питання найактуальніші:

- Які військові погрози сьогодні існують для України?

- Чи є відповідь у головнокомандуючого українських ВС на неодноразові заяви російських військових про можливість першими застосувати ядерну зброю?

- Чи можна повернути на озброєння української армії ядерну тактичну зброю і засоби її доставки?

- Тактику, військову техніку і озброєння якої армії вивчають курсанти і слухачі українських вищих військово-навчальних закладів?

- Чи були минулого року полкові або батальйонні навчання в українській армії? Які їх підсумки і результати?

Хотілося б звернути увагу читача на одну дивність. У величезній країні Україні ніхто не говорить, у тому числі й генерал Григорій Педченко, про «великі проблеми» армії. Це табу! У ЗМІ, в парламенті, в Кабінеті міністрів, в Міністерстві оборони, в Адміністрації президента. Враження, що давно настало золоте століття, війни і збройні конфлікти канули в історію, а «людина з рушницею», «люди в погонах» стали анахронізмом, без яких можна побудувати процвітаючу, цивілізовану державу.

А ворог, як відомо, не спить. Слабкого будь-хто образить. Пригадаємо новітню історію. Острів Тузлу, бажання російських грушників «погуляти в Криму» і під Одесою, а румунських військових топтати Бессарабію.

Ну а якщо на буденному рівні... Хто з тих, хто читає ці рядки не бачив наших солдатів і офіцерів? Недоглянутих, загнаних у кут людей, які не потрібні власній державі. Починаючи від якості й форми одягу, до бойової підготовки, відсутності нальотів і «наїздів» на бойовій техніці, відсутністю військових навчань, бойової стрілянини, страшної «жратви» і браком хліба в солдатських кухнях. Вже не кажучи про всі жахи їх «соціалки» – забезпечення житлом, зарплатою, відпочинком, увагою з боку ЗМІ.

Де державне патріотичне виховання? Де фільми, телепередачі, книги про героїв армії, про армійські славні традиції і людей, які є професіоналами в науці захищати країну і вбивати її ворогів?

Читачу! Ви бачили або знаєте хоч одну юну дівчину, яка побажала стати дружиною випускника-лейтенанта?

Це ж те саме, що в петлю залазити.

Заяви генерала Григорія Педченка – це катастрофа! Замість того щоб займатися проблемами бойової підготовки військ, він «увірвався» у велику політику.

Хоча в будь-якій ситуації є свої плюси. Нарешті країна знайшла свого національного генерала Лебедя!

В Україні з`явився військовий, «сильна рука», який узяв на себе сміливість сказати, про що думав ночами. Нагадав цивільним, що в світі трапляються військові перевороти, а генерали уміють не тільки стояти за спинами політичних лузерів, що без кінця з`ясовують між собою стосунки.

Беру свої слова назад. Іноді краще говорити, ніж жувати.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Майбутнє відкидає свою тінь назад”
Іоганн Гете

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.