Аратта - На головну

24 жовтня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 роках, командир одного з загонів бурів українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Ю.Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 році Ю.Будяк працює в уряді Української Народної Республіки. В 1943 році Юрій Будяк помирає в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали .... Уїнстон Черчілль....

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Йому б виповнилось 62. Усього 62!!!

Українці 42752 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 5.03.2011 | Всі публікації | Версія для друку

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року...
Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року...
В поліетнічних імперських державах абсолютним інноватором може бути лише представник “титульної” імперської культури. Представнику “нетитульної” культури доводиться лише “танцювати гопака”, себто займатися розвитком рідної етнічної культури, не виводячи її на універсальний рівень. Володимир Івасюк перевищив цей рівень...

Я ще вчився у школі.

Одного разу зайшов у ГУМ – там на 3-й лінії був дуже гарний відділ платівок.

І поруч з новими цікавими платівками, а коштували вони, пам'ятаю як зараз: 3-50 – іноземна естрада, 2-50 – радянська естрада і 1-45 – класична музика, почав перебирати ящик з уціненими дисками – новими, але залежалими та без яскравих конвертів.

І раптом бачу – сірим по синьому написано: "Софія Ротару співає пісні Володимира Івасюка"! Я зрадів – почав шукати "Червону руту" чи "Водограй". Не знайшов. Розчарувався. "Але добре, – думаю, – за 20 копійок (а саме стільки коштували знецінені диски) – візьму".

Прийшов додому, поставив.

Виявилось, навіть не з рок-групою (чи ВІА), а пісні у супроводі естрадно-симфонічного оркестру (як потім виявилося, під керівництвом Ростислава Бабича). "Ацтой", – подумав я, хоч в ті часи цього слова ще ніхто не знав.

Але час від часу заводив ту платівку. Виявилося, що Івасюку та Софії Ротару за неї навіть премію комсомолу УРСР дали свого часу.

Виявилось, то не просто пісні, а ціла така пісенна містерія – між ними навіть не було паузи! Там свій космос, своя поетика, своя інтонація. І такий надрив – про мальви біля хати, які проросли з самого серця, про дорогу від моїх воріт до твоїх воріт і, звісно, про любов, яка цвіте в житті один єдиний раз. Саме тоді я зрозумів, що Ротару – не просто модна співачка, а глибока трагічна актриса, що відверто дисонувало з її тодішніми піснями типу "Луна-луна, цветы-цветы" або "Лаванда, горная лаванда".

"Лавандою" ми називали прибиральницю в нашій школі, яка час від часу давала нам з однокласниками 10 рублів і просила купити в магазині "Подарки" одеколон "Лаванда", що коштував 8 з чимось. Її в тому магазині вже добре знали, тому одеколону не продавали.

Ближче до вечора вона випивала той одеколон і потім відсипалася – десь на "чорних" сходах, що вели у підвал школи. І він неї пахло лавандовим екстрактом і, як нам тоді здавалося, новими піснями Софії Ротару.

А потім минуло багато-багато років – я потрапив в Чернівці, потрапив до музею-квартири Івасюка. Мені дозволили навіть доторкнутися до роялю, за яким було написано "Червону Руту" і багато чого ще.

Цікаво, але один один відомий літературознавець, який в той самий час був у Чернівцях, пам'ятав Івасюка. Вони вчилися одночасно: він – на філфаці, Івасюк – у медичному. І Івасюк, ще юний, який ще нічого не встиг написати, приходив до них в гуртожиток і просив – мовляв, хлопці, ну ви ж філологи, ну допоможіть щось із віршами! Може, порадьте якихось поетів – чи що.

Розгадати причини смерті Івасюка достовірно неможливо.

Але можна спробувати прослідити цікаву закономірність.
...Був по-звірячому вбитий в травні 1979-го в Брюховицькому лісі... Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.
...Був по-звірячому вбитий в травні 1979-го в Брюховицькому лісі... Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.
В поліетнічних імперських державах абсолютним інноватором може бути лише представник "титульної" імперської культури (якщо він є творцем імперської культури, але не належить до імпероутворюючого етносу, це всіляко підкреслюється – як з Гоголем чи Ференцом Лістом).

Представнику "нетитульної" культури доводиться лише "танцювати гопака", себто займатися розвитком рідної етнічної культури, не виводячи її на універсальний рівень, або відтворювати на місцевому ґрунті культурні схеми, створені в контексті "титульної" культури.

Якщо в контексті "нетитульної" культури раптом з'являється інноватор, який підносить її (в якійсь галузі) вище за "титульну", в такої людини автоматично з'являються серйозні проблеми.

І це логічно, оскільки це є механізмом захисту імперської державності – "титульна" культура, "титульний" "Soft Power" мусять бути найкращими, найкрутішими, найцікавішими. А якщо не так, тоді чому столиця саме у Москві / Санкт-Петербурзі (Лондоні, Парижі, Відені), а не у Києві, Едінбурзі, Марселі, Будапешті, Львові?

Чи можна виявити якусь закономірність у тому, як "зачистили" свого часу, скажімо, Леся Курбаса або "злили" Довженка і багатьох інших? І чи можна саме в цій логіці шукати відповіді на загадку гибелі Володимира Івасюка – навіть не уявляю.

Якби Івасюк наслідував би "Самоцветов" чи "Поющие гитары", тоді одна справа. А так – якийсь "бандерівець" раптом став мегазіркою – і не лише у себе на "бандерівщині", а в усьому Радянському Союзі.

(Підкреслюю: це не моя версія, це припущення щодо механізмів функціонування "Soft Power" у великих державах. Питань значно більше, ніж відповідей...)

Отже, пропоную згадувати улюблені пісні Володимира Івасюка.

У мене немає одної-двох улюблених, але серед тих, які найбільше вражають:

"Не знаю я, чи знов сюди прийду, та залишаю замість себе Ті квіти що зірвав в саду Для тебе" (хоча до цієї пісні Івасюк написав тільки слова, а музику – Валерій Громцев – це мало хто знає)



"Я піду в далекі гори".



У виконанні Квітки Цісик ця пісня вже звучить як гімн Карпатам.



"Я до моря вийшов – море спить".

"Пісня буде поміж нас".

"Червона рута"



"Балада про дві скрипки".



Танго "Повір очам".



Танго "Не стань печаллю на моїй путі".

"Водограй"



Балада про мальви.

"Нестримна течія" ("І тепер не знаю, як забути, Те, чого ніколи не було").

Ну і, звісно, його, можливо, найгеніальніша пісня "І лиш любов цвіте один єдиний раз".



Більшість цих пісень ви може послухати в прекрасному музичному фільмі "Червона рута":

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Українці»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Якщо народ позбавити його історії, то через покоління він перетвориться на натовп, а ще через покоління ним можна буде управляти ”
Йозеф Геббельс

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.