Аратта - На головну

24 травня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Iван Гель: “Найгiрше те, що в нас бiльшовицька психологiя, "совок" у головах людей”

Українці 38780 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 31.03.2011 | Всі публікації | Версія для друку

Іван Гель  (* 17 липня 1937, с. Кліцько, Городоцького району Львівської області — † 16 березня 2011, Львів)
Іван Гель (* 17 липня 1937, с. Кліцько, Городоцького району Львівської області — † 16 березня 2011, Львів)
Останнє iнтерв’ю видатної людини, дисидента i полiтв’язня.

...Ця розмова зав'язалась мимоволi, коли ми записували розповiдь Iвана Геля про одного з його побратимiв - В'ячеслава Чорновола. Щоби пояснити обставини спiльної нелегальної дiяльностi, пан Гель мусiв пояснювати i свою роль у тих подiях. Тож урештi ця розмова нас так захопила, що вiд особистих питань до Iвана Геля втриматись не вдалося, хоча це й не було темою розмови.

Тодi, з огляду на специфiку газетної роботи, те iнтерв'ю так i не побачило свiт. А нинi, пiсля того, як країна попрощалася з 73-рiчним дисидентом i полiтв'язнем, ми вирiшили, що це наш обов'язок - опублiкувати останнє iнтерв'ю видатної людини, котра свого часу, повернувшись iз 18-рiчного ув'язнення, очолила Комiтет iз вiдродження УГКЦ, вивела на вулицi сотнi тисяч людей.

Це iнтерв'ю записували в той час, коли вже давно минули подiї, якi ми в ньому обговорювали. Але Iван Гель, видається, жив ними, вiн до дрiбниць пам'ятав кожну мить тiєї боротьби, кожне слово своїх друзiв та ворогiв. Таким вiн i залишиться для нас - щирим, щедрим на добро, справжнiм.

- Чому так стається, що хтось робить у життi кар'єру, а хтось, як ви, пробує щось комусь довести, за щось бореться, за це i страждає?

- Менi не треба було приходити до нацiональної iдеї в якомусь вiцi, вона була в моїй кровi з дитинства. Мiй батько воював рядовим стрiльцем, вуйко Зеновiй Тершаковець був крайовим провiдником ОУН. Двi тiтки - рiднi сестри мами - були сестрами-василiянками i потiм певний час вiдсидiли в тюрмi. Крiм того, одна тiтка була зв'язковою ОУН.

Я принципово вiдмовився вступати до комсомолу, за що вже в останньому класi мене вигнали iз середньої школи, тож мусiв закiнчувати вечiрню.

Коли 1961 року, до столiття вiд дня смертi Шевченка ми з другом поклали терновий вiнок до його пам'ятника в Києвi, то далi все закрутилося якось само собою - знайомство з київськими шiстдесятниками, розповсюдження самвидаву... Вперше мене заарештували 1965-го i наступного року засудили за ст. 62-ю, ч. 1 i ст. 64-ю Кримiнального кодексу УРСР до трьох рокiв таборiв суворого режиму - за розповсюдження українського самвидаву та "органiзацiйну дiяльнiсть".

- Важко було в той час займатись пiдпiльною дiяльнiстю?

- Загалом за три роки мiж першим i другим ув'язненнями вдалося непогано попрацювати на самвидавiвському полi боротьби. Я влаштував справжню фабрику самвидаву, бо до газет та на радiо нас не допускали.

Коли заарештували iсторика Валентина Мороза, то я видав його велику - десь на 300 сторiнок - книгу "Серед снiгiв". I таку саму книгу "Листи з-за грат" Михайла Гориня видав. Загалом понад десяток видань вдалося розмножити i розповсюдити.

До речi, якщо обмiн лiтературою у дисидентському середовищi був активний, то каналами зв'язку ми одне з одним старалися не дiлитись.

Дiяли так, щоб арешт будь-кого i можлива здача людиною iнформацiї якнайменше зашкодили результативностi боротьби iнших. Хоча, у принципi, людей, якi давали слабину, у тому середовищi затятих борцiв було мало. I Чорновола, i подружжя Калинцiв, i Михайла Осадчого, i мене на допитах ламали, аби виказали якнайбiльше спiльникiв, у цих справах допитували десятки й сотнi осiб, частина з яких мала всi шанси "загримiти" разом iз ними. Та цього не сталося - до суду по своїх справах ми йшли самi, без "хвоста". Скажiмо, у моїй справi допитали 117 людей, але жодного з них тодi не засудили.

- Чому вам наступного разу дали в рази бiльший термiн ув'язнення, анiж першого?

- Бо коли мене заарештували вдруге, я вже проходив як "особо опасний прєступнiк", "особо опасний рєцидiвiст". Тому мене засудили на 15 рокiв, з яких десять - особливо суворого режиму. Вийшов на волю аж пiсля "дзвiнка", вiдсидiвши всi 15 лiт. Це було 13 сiчня 1987 року.

У великому мiстi жити менi знову не дозволили, цього разу вирiшили, що "лiпше" менi буде в селi. Я працював колгоспним пастухом, пас... 183 корови.

- I знову займались пiдпiльною роботою?

- 17 липня 1987-го менi сповнилося 50 рокiв. У гостi на ювiлей приїхало чимало полiтв'язнiв, зокрема, В'ячеслав Чорновiл, Михайло Горинь, Зорян Попадюк, деякi учасники пiдпiлля ще 40-х рокiв. Ми, тобто троє згаданих осiб, сiли в стодолi, де ще моя мама зберiгала сiно, обговорили ситуацiю i саме тодi ухвалили вiдновлення видання "Українського вiсника". Чорновiл став вiдповiдальним редактором, Горинь - його заступником, а я - вiдповiдальним секретарем. Тодi ж обговорили чернетку знаменитого листа В'ячеслава Чорновола до Михайла Горбачова, ми з Михайлом Горинем внесли туди i свої пропозицiї.

Однак потiм вони на мене дуже стали тиснути - з проханням очолити Комiтет захисту Української Греко-Католицької Церкви.

- Вiрили в те, що вдасться вiдродити Церкву, заборонену десятилiттями?

- Зрозумiло, i боротьба за легалiзацiю УГКЦ була важливою складовою нацiонально-визвольного руху. КДБ теж розумiло це, тому протидiяло нам рiзними способами. Коли стали можливими мої телефоннi розмови з Римом, кардинал Любачiвський (пiд впливом iнформацiї, яку поширювало КДБ) навiть звiдти просив мене: "Пане Гель, ви борiться бiльше за Церкву, а не за державу, бо тут тiльки й мови, що ваша дiяльнiсть є не релiгiйною, а полiтичною".

Я ж йому на це вiдповiв: "Ми одночасно боремося за легалiзацiю Церкви i за Українську державу - вони невiд'ємнi одна вiд одної, це двi складовi української ментальностi. Українець вiдчуватиме задоволеними свої нацiонально-духовнi потреби тiльки тодi, якщо будуть досягнутi обидвi мети".

Любачiвський iз тим погодився.

- А потiм була та знаменита демонстрацiя, органiзована вашим комiтетом, коли на вулицi вийшли сотнi тисяч людей, котрi вимагали повернення їм Церкви. То був переломний момент?

- Так, 17 вересня 1990 року, за даними КДБ, 250 - 260 тисяч прихильникiв вiдновлення офiцiйної дiяльностi УГКЦ на українських теренах рухалися в колонах i ще 50 - 60 тисяч стояли на тротуарах... Далi вже було легше. Пiд тиском мiжнародної спiльноти Горбачов змушений був у цьому питаннi здатися.

- Ви, вашi соратники боролись за iдеали, а сьогоднi маємо клубок полiтико-економiчних суперечностей... Ви розчарованi?

- Аж нiяк! Знаєте, у нас iз Чорноволом бували дискусiї. I одна полемiка ось така. Вiн був великий оптимiстом i казав: "Iване! Та ми маємо прекраснi стартовi можливостi, через два роки у нас буде прекрасна держава". А я йому: "Славку! Ми - як нацiя - нинi майже не маємо елiти, не маємо управлiнських навичок. I найгiрше те, що в нас бiльшовицька психологiя, "совок" у головах людей. Iз тим "совком" так скоро не збудуємо гарної держави".

Я це розумiв вiд самого початку, тому не розчаровувався. Але, запевняю вас, маємо те пережити i переживемо. У цьому я з Чорноволом погоджувався.

- А якщо загрузнемо в тiй трясовинi ще дуже надовго?

- Недарма ж Мойсей водив євреїв 40 лiт пустелею на шляху до землi обiтованної. Але пiсля 1991 року помруть два поколiння й усе стане на своє мiсце. Ми будемо жити в демократичнiй, з гарним добробутом державi, я в цьому не сумнiваюся. Не всi з нас того дочекаються, але хто сказав, що щастя полягає тiльки в тому, аби жити в якомусь iдеальному свiтi. Iдеальним свiт усе одно нiколи не буде, люди завжди будуть чимось незадоволенi, матимуть клопоти. Щастям є знати, що ти рухаєшся у правильному напрямку, якихось омрiяних тобою цiлей домiгся, а якiсь - зробив досяжними.

- Пане Iване, Ви заплатили високу цiну за свої переконання. Якби повернути час назад, погодились би на цю Голгофу знову?

- Я щасливий, бо навiть нинiшнi нашi досягнення вважаю значно бiльшими, якщо порiвняти з тим, що маємо ще покращити. Тому загалом вважаю себе найщасливiшою людиною в Українi - адже я боровся i перемiг, належу до цiлого поколiння переможцiв. А тi, хто боровся передi мною i вiддав у цiй боротьбi своє життя, так i не побачили величi синьо-жовтого прапора над країною, не почули вiдкритого могутнього звучання нашого нацiонального гiмну як державного.

Я ж боровся i здобув! Що може бути кращим у життi?

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Українці»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Минулі покоління лишили нам не так розв`язання проблем, як самі проблеми”
Сенека

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.