Аратта - На головну

23 березня 2017, четвер

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Червоні прапори в Україні - це небажання розпрощатися з радянською системою

Світ про Україну 17559 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 10.05.2011 | Всі публікації | Версія для друку

Червоні прапори в Україні - це небажання розпрощатися з радянською системою
Експерт зі Східної Європи, професор Кельнського університету Ґергард Сімон про червоні прапори в Україні 9 травня, тиск Росії на Україну та ностальгію за СРСР.

Deutsche Welle: Пане Сімон, 9 травня в Україні знову майорять червоні радянські прапори. Наскільки це символічно?

Ґергард Сімон : Це є дуже символічним. Червоні прапори пасують до нового трактування історії. Воно ж полягає головним чином у тому, щоб знову висунути на передній план радянські стереотипи й у такий спосіб бути схожими на Росію. Йдеться ж не тільки про червоні прапори. Сама війна знову називається Великою Вітчизняною війною, що почалася 22 червня 1941 року. Себто, усі намагання орієнтованих на Захід українських істориків, публіцистів і політиків говорити про Другу світову війну, виявилися марними. Адже Друга світова війна розпочалася у вересні 1939 року, коли вермахт і Червона армія зайняли Польщу, а це не пасує у нове старе бачення історії. Нині всі хочуть говорити тільки про Велику Вітчизняну, тобто про німецько-радянську війну. Все, що трапилося ще у той проміжок історії, просто виноситься за дужки.

-Чому так відбувається?

- Йдеться передусім про зближення з Росією, наголос на спільному минулому, з чого виводиться й очікування спільного майбутнього. Чи виправдається це очікування – це вже геть інше питання. Адже не можна не помітити, що в Україні є намагання протидіяти цьому. Інтелектуальна еліта в Україні, та й уся українська громадськість аж ніяк не підтримують цей новий напрямок у трактуванні історії.

- Утім, цей спротив не є потужним. Протести не дуже чисельні. Як ви це поясните?

- На разі через трактування історії люди на вулиці не виходять. Утім, є ж ще газети, часописи, форуми в інтернеті, які дуже негативно сприймають ці нові напрямки в українському трактуванні історії й виступають з критичними заявами. А критику в Україні ще можна висловлювати й чути. Не чутна вона тільки через державне телебачення.

- Російські високопосадовці дедалі частіше приїжджають до України й намагаються спонукати її до вступу до Митного союзу. Наскільки успішними будуть ці намагання?

- Тиск помітний, нема питань. Росія дійсно тисне й хоче, що вступ до Митного союзу відбувся. Цього навіть не намагаються якось завуалювати. Питання однак у тому, що означає цей тиск і ці численні візити? Чи означає все це, що Україна готова піти назустріч? Чи, може, це означає якраз, що такої готовності немає? Може бути, що в такому інтенсивному відвідуванні таки є потреба, з російської точки зори. Аби вплинути на Україну в такий спосіб, щоб вона рухалася в потрібному для Москви напрямку. Утім, невідомо, чи це дійсно вдасться. У мене такого враження немає, принаймні якщо проаналізувати минулий рік україно-російських відносин. Мені не здається, що керівництво України на чолі з президентом Януковичем готове віддати всі впливові важелі зі своїх рук і слідувати всім забаганкам Росії. У мене радше виникає враження, що особливо в галузі економічних відносин нова влада в Україні готова йти лише шляхом власних інтересів. Але навіть якщо моє враження хибне, то варто прислухатися до українських економістів, навіть тих, які наближені до нинішнього уряду. Вони твердять, що з економічної точки зору вступ України до Митного союзу матиме негативні наслідки. Натомість поширена думка, що Україні потрібна угода про асоціацію з Європейським Союзом, а також економічна інтеграція до ЄС. Йдеться про те, що з точки зору економіки такий перебіг був би кращим варіантом. Такі аргументи, на мій погляд, не проходять непоміченими повз Януковича та Азарова.

- То в чому ж кінцева мета Москви?

- Міцно інтегрувати Україну у поле впливу Росії, з політичної, економічної точок зору, а також з точки зору політики безпеки. Щоб було схоже на ситуацію з Білоруссю. Москва, гадаю, не переслідує мету ліквідувати Україну чи відновити Радянський Союз. Але є ціль впливати на Київ, у всіх важливих сферах – політиці, економіці, безпеці. Росіяни завжди думають у першу чергу про себе й свої інтереси. Тому керівництво в Москві намагається переконати українців у тому, що інтереси України й Росії мають одне спрямування. Насправді ж це зовсім не так.

- Повернімося до червоних прапорів. Це своєрідний жест прихильності до Росії? Йдеться про якісь торги чи все ж про переконання?

- Боюся, що мова йде про переконання. Не думаю, що політичний торг відіграє якусь роль. У мене таки є враження, що великій частині громадськості й політиків в Україні таки подобаються червоні прапори.

- Звідки такі симпатії, адже Радянського Союзу вже 20 років як немає?

- Але є його спадщина, є ностальгія за СРСР. Донині спостерігається неспроможність і небажання дійсно розпрощатися з радянською системою. Забути й сказати, що то була диктатура, яка призводила тільки до нещастя. Треба сказати, що то був хибний шлях. Утім, таку позицію донині не відстоює більшість українців. Така ситуація пов’язана передусім з тим, що справжнього переосмислення історії за минулі роки так і не відбулося, цим недостатньо займалися у минулі 20 років. В Україні немає єдиної позиції щодо новітньої історії, натомість дуже багато різних думок з цього приводу. А ці червоні прапори символізують передусім стару радянську систему, яка принесла горе як росіянам, так і українцям.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Світ про Україну»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе ”
Діяння апостолів, 17, 24

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.