Актуально
28586 переглядів
 |
Існує притча про щастя: якийсь юнак прийшов до мудреця за відповіддю на питання - «Що ж таке щастя?». На його здивування, мудрець не був самітником, а жив у великому палаці, де постійно перебувала купа народу. Мудрець наказав юнакові почекати своєї черги і піти прогулятися по палацу, попередньо давши йому чайну ложку з двома краплями олії.
Надвечір, обійшовши весь палац, юнак прийшов знову до мудреця. «Чи бачив ти всю красу мого замку», - запитав мудрець. «Так, палац чудовий, але я хотів би дізнатися відповідь на своє запитання про щастя» - відповів юнак. «Подивися на ложку, яку я тобі дав, - чи не розплескав ти олію?» Юнак побачив, що розлив. «Спробуй ще раз пройтися по палацу і дивися, - не розплескай олію» - наказав мудрець.
Наступного дня молодий чоловік знову пройшовся по палацу і під вечір постав перед мудрецем. «Чи бачив ти всю красу мого замку», - запитав мудрець знову. «Як я міг дивитися по сторонах, якщо я стежив за тим, щоб не пролити олію з ложки?». «Так от, - сказав мудрець, - палац - це навколишній світ, суспільство. Ложка з олією - це ти, твої інтереси. Повністю забувши про свої інтереси, віддаючи себе суспільству, ти розхлюпаєш ложку з оливою. Це не приносить щастя. Але зациклюючись на собі, ти не бачиш навколишній світ, людей, - і це теж не принесе тобі щастя. Висновок - потрібно знайти гармонію між своїми інтересами та інтересами суспільства, егоїстичними і альтруїстичними нахилами, тоді можна знайти гармонію і щастя».
Притча хороша, але як знайти цю гармонію? Дійсно, чи будуть тягнутися люди до людини, якій понад усе вона сама, її інтереси, яка ні з ким не рахується, окрім себе? Навряд чи. Ну, а людина-альтруїст, яка не отримує належної винагороди за свою працю, теж навряд чи буде щасливою.
Так що ж, невже треба вести «бізнес-партнерство» - «ти мені, я тобі», наприклад, в такому святому життєвому явищі, як кохання? Але як же бути з тією, ще з біблійних часів відомою істиною, що справжнє кохання жертовне? У тому-то й річ, що служити безкорисливо один одному, нічого не вимагаючи натомість, повинні обидва партнери, в іншому випадку, «гра в одні ворота» обов'язково призведе до образ. Але такі стосунки можливі тільки в ідеалі. А нам, грішним людям, що ж робити?
Я одразу скажу, що універсальної відповіді на це питання дати не можна. Але все ж-таки, на що варто звернути особливу увагу при пошуку другої половинки, супутника (супутниці) життя, так це - чи здатний (здатна) він (вона) вас поважати. Наприклад, якщо не хоче йти на компроміси в суперечках, - не поважає вашу думку. Постійно поступаючись у суперечках, ви «проливаєте олію». Сьогодні дивиться на вас, завтра на іншу людину вашої статі, - знову ж таки, - не поважає вас. Пліткує за вашою спиною? Туди ж дорога.
Це далеко не повний перелік прикладів, продовжувати список можна до безкінечності. Але і ви, якщо вважаєте, що все має бути тільки по-вашому, теж проявляєте неповагу. Справжнє кохання цінує один одного. Людина, яка поважає вас, не стане «впертим віслюком», тому що, кохаючи вас, вона зрозуміє, що постійно наполягаючи на власній думці, що йде врозріз з вашою, вона тим самим засмучує вас. Якщо вона вважає власний образ думок єдино правильним, то це безглуздо.
Перевиховати людину, яка не поважає вас, дуже важко, практично неможливо. Тому дивіться в обидва ока, коли робите свій вибір, і будьте щасливі!
До теми:
