Актуально
26628 переглядів
 |
Психологічні спецприйоми покликані скеровувати настрої користувачів інтернету, здатні здійснювати перевороти, ініціювати війни та повстання, знімати чи обирати керівників держав.
Про те, як маніпулюють думками та настроями в інтернеті, як розпізнати таких агентів впливу та яку загрозу несуть подібні спецоперації, ЗІК дізнавався в фахівців інформаційних технологій та інтернету.
Рай для агітаторів
Сьогодні уже не є дивиною те, що старше покоління українців читає новини в інтернеті та перевіряє свою електронну пошту. Найвищі темпи росту аудиторії та стрімке збільшення впливовості належать саме цьому винаходу американських військових. Україна тут не є виключенням. За словами політтехнолога, директора PR-групи Polittech Тараса Березовця, кількість інтернет-аудиторії в Україні за останні п’ять років зросла в 10 разів. Ця цифра щороку зростає, і українців, які декларують, що постійно або ж час від часу користуються інтернетом зараз є близько п’яти мільйонів. Тобто, приблизно, кожен десятий українець є активним користувачем всесвітньої павутини. Ще стільки ж українців користуються мережею час від часу.
«Сформувалось ціле покоління активних українців у віці 20-40 років, які довіряють, в першу чергу, інтернету, як джерелу інформації, а не телебаченню чи газетам. Очевидно, що саме ці люди найбільше впливають на формування громадської думки», – каже Тарас Березовець.
Саме тому виборчі штаби, піар-агентства, навіть спецслужби все активніше звертають увагу на віртуальний простір нашої країни.
Олег Романчук, шеф-редактор журналу «Універсум», доцент кафедри української преси ЛНУ імені І. Франка переконаний, що світова павутина все впевненіше захоплює українців у свої тенета. «Звичайно, Україні не належить першість у використанні світової павутини в політиці, бізнесі чи інших справах. Проте, коли ведеться тотальна пропаганда, то потрібно використовувати усі можливі ресурси. Якщо зважити на те, що наклади газет у нас не є особливо великими, то значення інтернету, безумовно, зростає, адже читачі у пошуках інформації, якої вони не можуть знайти в газетах, звертаються саме до мережі.», – переконаний Олег Романчук.
Національні особливості інтернет-політики
Коментуючи використання інтернету українськими політиками, Тарас Березовець, налаштований доволі скептично. «На 90 % використання таких технологій в Україні є неефективним. Проте, це лише питання часу, Україна, так само, як і інші країни розвивається в цьому напрямку, і вже на наступних парламентських виборах інтернет буде одним з трьох ключових ЗМІ, поряд з телебаченням та газетами, які будуть визначати перемогу політика.
Набуває великого поширення в інтернеті така технологія маніпулювання думками та настроями аудиторії як організовані, наймані коментатори, або, як їх називають користувачі інтернету, «тролі».
«На моє переконання як політтехнолога, використання проплачених коментаторів грає, радше, негативну роль. Постійні відвідачі конкретного сайту уже можуть відрізнити по IP (постійна, стала адреса комп’ютера в мережі, – ЗІК), чи по риториці, по ніках «штабних» коментаторів. Це викликає лише роздратування. Тому такі масові проплачені коментарі є не лише неефективними, вони є, швидше шкідливими», – відмітив політолог, нагадавши про нещодавній гучний конфлікт між редактором сайту «Українська правда» та штабом БЮТ, коли Олена Притула звинуватила у зловживаннях коментаторів від БЮТу та закрила доступ до коментарів на сайті.
Такої ж думки дотримується і консультант корпорації консалтингу «Гардарика», експерт у сфері комунікації, управління та стратегування Сергій Дацюк.
«Діяльність платних коментаторів доволі важко документально підтвердити. Хтось десь чув, хтось десь бачив…Хоча з точки зору зацікавленостей та інтересів політичних груп сьогодні, можна сказати, що такий напрямок діяльності виборчих штабів чи PR-відділів може існувати», – каже Сергій Дацюк.
Експерт переконаний, що ефективність використання таких платних дописувачів штабами політиків чи партій є низькою, і той, хто платить гроші арміям «інтернет-ботів», просто їх викидає намарне.
Шеф-редактор журналу «Універсум» Олег Романчук також критикує використання платних коментаторів політичними силами. «Я, а також багато моїх колег, мають свої блоги в деяких загальноукраїнських інтернет-ресурсах. І дійсно, час від часу там з’являються коментарі, які наштовхують на думку, що це писав якийсь проплачений діяч. Проте довести таку діяльність важко. Ще важче спрогнозувати їх ефективність, чи, так би мовити, їх окупність. Адже, якщо хтось за платить, тобто вкладає кошти, значить, він очікує на те, що такі коментарі принесуть їм якусь користь. В будь-якому випадку, не варто гребти усіх активних коментаторів під один манер. Цілком можливо, що хтось використовує інтернет для того, аби «спустити пар». Проте, можна з впевненістю сказати що таке явище існує», – говорить Олег Романчук.
Науковець вважає, що про діяльність коментаторів може свідчити наявність в дописах систематично повторюваних стандартних висловлювань та фраз. «Їх настирлива постійність, а також емоційний фон вказують на те, що, мабуть, за спасибі це не робиться», – каже науковець.
«Тролі» в погонах
Проте таких найманих коментаторів, або, ж, за інтернет-жаргоном, «тролів», можуть використовувати не лише політики та їх партії. Різке зростання кількості дописів та коментарів, які пропагують міжнаціональну нетерпимість, ворожнечу між різними регіонами України може означати, що за цю роботу взялись й представники спецслужб інших держав, які зацікавлені в радикальних сценаріях розвитку в нашій державі.
Стрічки коментарів загальноукраїнських та регіональних сайтів, створюють враження, нібито середній відвідувач інтернету – це людина, фанатично віддана Радянському Союзу, офіційній московській версії історії та політики, кровно ненавидить УПА, вірить в те, що Голодомор – це міф, нав’язаний «америкосами», а Бандера та Шухевич – його персональні вороги.
Особливості спілкування в світовій мережі дозволяють здійснювати значний вплив на настрої громадян іншої країни цілковито безпечно, таємно, не викриваючи себе, чи сам факт такого впливу.
Стосовно інтересів інших держав, то Тарас Березовець відзначає, що, на його думку, в українському інтернет-просторі найбільш активно працюють російські спецслужби та російська православна церква. «Ці дві структури найбільш активно працюють в Україні. Те, що це відбувається – абсолютно доведений факт. Існує достатньо багато підтверджень, що російські спецслужби причетні до таких провокацій», – переконаний Тарас Березовець.
Загрозу зі сторони таких «невидимих» агентів політтехнолог вважає достатньо серйозною, адже інтернет-простір – це частина інформаційної безпеки держави. «Варто лише згадати, наскільки активно ця інтернет-спільнота коментувала події під час газової кризи, дезорієнтуючи українських громадян. Такі приклади можна навести і для будь-якої іншої країни. Уряди деяких країн приділяють велику увагу цьому аспекту інформаційної політики. Наприклад, американські спецслужби уже давно активно супроводжують процеси контртерористичних операцій в Іраку, Афганістані активними інформаційними діями в інтернеті. Грузія також активно використовувала інтернет під час грузино-російської війни в 2008 році, і, навіть, переграла Росію на інформаційному полі», – коментує Тарас Березовець.
Що стосується Росії, то тут осану керівництву країни та прокляття ворогам «владного дуумвірату» в інтернет-мережі співають давно, організовано, і з, так би мовити, державницьким підходом.
На думку Тараса Березовця, в першу чергу, захист від впливу закордонних чинників – це функції держави. «Зрештою, в Україні є підрозділи, які створенні для боротьби з, так званими, кіберзлочинами. Вони існують в складі СБУ. Створена державна служба захисту інформації. Але здебільшого, вони опікуються питаннями боротьби з, приміром, дитячою порнографією, економічними злочинами, скоєними в інтернеті. А от проблемі маніпуляції настроями українських користувачів інтернеті вони уваги не приділяють», – відмічає Тарас Березовець.
Коментуючи таке явище, як нагнітання емоційного напруження в інтернеті навколо потенційно дражливих для українських користувачів тем, Олег Романчук висловив переконання, що це є відображенням загального становища в нашій державі. «Україна давно перетворилась на поле війни ідентичностей. Війна йде несамовита. Починаючи з минулого року вона набирає все загрозливіших форм та масштабів. Тому тоді, коли така тема піднімається в інтернеті, треба дуже уважно дивитись, чи не є це провокацією з боку зацікавлених сторін. Адже сьогодні ведеться повномасштабна війна за Україну, за її світогляд, за ідентичність», – підсумовує Олег Романчук.
Як виявити провокатора?
Політтехнолог Тарас Березовець дає активним користувачам інтернету, кілька простих порад для того, аби не піддаватись на провокації з боку інтернет-тролів. «Те, що стосується, загальноукраїнської тематики, то, як правило, цих «діячів» просто вирахувати по тому, що дуже часто вони займаються, так званим, «копіпастом». Тобто, вони не утруднюють себе писати кожного разу щось нове, а просто копіюють цитати з одного допису, і потім друкують їх під різними статтями. Ті хто активно працює в інтернеті, можуть вирахувати таких «халявщиків». Що ж стосується «іноземних працівників невидимого фронту», то їх можна вирахувати по радикальності їхніх дописів. Як правило, вони беруть участь в ідеологічних темах, наприклад, питання УПА, питання Голодомору, історії СРСР, принижують своїх опонентів, використовують неполіткоректні вирази на адресу українського народу. Хоча, не виключаю й того, що є й українці, які надто переймаються цими темами», – відзначає Тарас Березовець.
На думку політтехнолога, захиститись від активного впливу таких інтернет-провокаторів можна лише шляхом спільних дій користувачів українського сегменту інтернету. «Українська спільнота в мережі має бути згуртована, повинні бути вибудувані єдині принципи діяльності в світовій павутині. Повинна бути якась самоорганізація», – переконаний Березовець.
Залишається лише додати, що, скориставшись таким простим рецептом «пеленгування», помічений такий «постійний дописувач»і на сайті ЗІКу. Так, один з постійних коментаторів сайту ZIK.UA під ніком «киевлянин» з такою ж періодичністю, приблизно в тих самих часових рамках, але вже під іншими іменами ставить такі ж самі, слово-в-слово, дописи ще на трьох сайтах – двох загальноукраїнських та одному східноукраїнському…
До теми:
