Актуально
20674 перегляди
 |
Президент України Віктор Ющенко запропонував політичним силам проведення „круглого столу” заради зняття протистояння навколо обрання керівництва Верховної Ради України. Ініціатива глави держави стала відповіддю на ультиматум Партії регіонів.
„Регіонали”, як відомо, заблокували роботу Верховної Ради України і для розблокування її висунули ряд вимог, зокрема – обрання Голови ВР та Прем’єр-міністра таємним голосуванням, причому не об’єднуючи їх обрання у єдиний пакет, а також розподіл посад голів комітетів пропорційно до представництва політичних сил у Верховній Раді та дотримання принципу несумісництва депутатського мандату для виконуючих обов’язки працівників органів виконавчої влади. Отже, проведення „круглого столу” мало б стати засобом розв’язання політичної кризи.
Попередні вимоги щодо участі політичних сил у „круглому столі” озвучив формальний лідер партії „Народний союз „Наша Україна” Роман Безсмертний. Зокрема, коаліція вимагає від майбутніх учасників переговорів:
- відмови будь-яких політичних сил від використання ультимативних форм спілкування;
- неприпустимості для політичних партій висувати вимоги державним органам;
- неприпустимості блокування будь-якими партійними або громадськими організаціями діяльності Верховної Ради.
Однак, схоже, поки що невідомо, чи змусить „регіоналів” проведення „круглого столу” скасувати свій ультиматум. Так, голова Партії регіонів Віктор Янукович заявив про висування зустрічної вимоги обов’язкова участь у „столі” Президента України Віктора Ющенка. Він аргументував позицію партії тим, що саме від глави держави походить ця ініціатива, і його неучасть у переговорах є нонсенсом.
До того ж, Партія регіонів 3 липня висунула новий ультиматум із додатковими вимогами. Зокрема, раніше вимоги „регіоналів” стосувалися лише дотримання норм регламенту Верховної Ради. Партія заявила, що претендуватиме не лише на посади голів комітетів, але й на посаду першого заступника Голови Верховної Ради. Крім того, нові вимоги стосуються узгодження із фракціями, що не належать до коаліції, кадрового складу деяких контролюючих органів. Це ж стосується місцевих державних адміністрацій у тих адміністративних одиницях, де на виборах до місцевих рад перемогли політичні сили, котрі не входять до коаліції. Нарешті, особливою вимогою є створення слідчих комісій за фактом допуску на територію України іноземних збройних формувань. А представник Партії регіонів Олександр Стоян повідомив, що трибуна Верховної Ради буде розблокована лише в тому разі, якщо за наслідками переговорів у присутності журналістів буде підписаний протокол. Свою жорстку позицію народний депутат мотивував тим, що „жодні обіцянки помаранчевих уже не викликають довіри”.
Висування нових вимог слід розглядати як тактику, обраною Партією регіонів для завоювання позицій у органах державної влади. Однак, важко спрогнозувати, на які саме позиції вона розраховує. У принципі, „регіонали” могли б задовольнитися розподілом парламентських посад, як і зазначено в ультиматумі. Однак, дедалі частіше виникає думка, що ультиматум Партії регіонів насправді є лише маневром, спрямованим на досягнення більш далекоглядних цілей. Не виключено, що поступово збільшуючи кількість своїх вимог, „регіонали” можуть поступово дійти до формування „широкої” коаліції. Очевидно, що вони розраховують на те, що недопущення „пакетної” та поіменної процедури голосування стане перешкодою для затвердження Юлії Тимошенко на посаді Прем’єр-міністра, а отже поховає ідею „помаранчевого” уряду.
Крім того, навіть у випадку вдалого голосування по кандидатурі Ю.Тимошенко, фракція Партії регіонів може вдатися до нового блокування парламентської трибуни. Цього разу приводом може стати „небезпечність” окремих задекларованих Ю.Тимошенко кроків – наприклад, перегляду газових домовленостей між Україною та Росією. Очевидно, буде поставлена вимога гарантувати утримування уряду від подібних дій. І саме „відвернення економічної катастрофи” буде оголошено основною метою нової обструкції. Принаймні, риторика останніх заяв лідерів партії, розміщених на її веб-сторінці, дозволяє розглядати такий варіант як один із можливих.
У кінцевому підсумку, в результаті тривалих суперечок „регіоналам” вдасться відтягнути час. По-перше, відтягування часу може бути використане ними для остаточного схилення на свій бік великої кількості „помаранчевих депутатів”. В якості „допоміжного засобу” будуть використані масові акції протесту, які були анонсовані на з’їздах депутатів рад від Партії регіонів у Дніпропетровську та Житомирі. Тоді і „широка” коаліція стане реальністю. По-друге, „регіонали” можуть сподіватися на дискредитацію „помаранчевих” сил протягом означеного періоду і одночасне оголошення дострокових парламентських виборів. Принаймні, про можливість дострокових виборів заявляв Тарас Чорновіл. Щоправда, результати останнього соціологічного дослідження, проведеного Фондом „Демократичні ініціативи”, не дає повної гарантії, що „помаранчева” коаліція втратить більшість у Верховній Раді. Тому лише час покаже, чим насправді є заяви регіоналів – відображенням справжніх намірів чи простим блефом.
Українське політологічне середовище також неоднозначно оцінює імовірність „круглого столу” та розвиток політичної ситуації в Україні за його наслідками. Про це свідчать результати експертного опитування, проведеного Центром досліджень політичних цінностей.
Більш-менш оптимістично можливість компромісу оцінили директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній та директор компанії соціологічних і маркетингових досліджень „ДІАЦ” Євген Копатько. На їхню думку, цілком можливим виглядає варіант, коли розподіл посад голів комітетів ВР між політичними силами відбуватиметься пропорційно до їхнього парламентського представництва, а уряд буде сформований „помаранчевою” коаліцією. Є.Копатько при цьому підкреслив, що у такий спосіб може бути створений досконалий механізм контролю за діями влади. Щоправда, В.Карасьов висловив побоювання, що такий компроміс не є справжньою метою Партії регіонів.
Більш песимістично на можливі результати „круглого столу” дивиться президент Центру соціальних досліджень „Софія” Андрій Єрмолаєв. На його думку, компроміс між „помаранчевими” та „регіоналами” є сумнівним з огляду на усю попередню поведінку учасників переговорів. Політолог не виключає нової обструкції з боку Партії регіонів у випадку внесення на розгляд ВР кандидатури від „помаранчевих”, а також їхньої спроби обрати керівні органи парламенту з ігноруванням інтересів більшості „помаранчевих” сил. Останнє виглядає можливим через наявність у середовищі „помаранчевих” „слабкої ланки” – депутатів від Партії промисловців і підприємців, бізнесової частини фракції Соціалістичної партії тощо. А.Єрмолаєв також переконаний, що варіант проведення засідань парламентської більшості в Українському домі (подібно до 2000 року) є малоймовірним, оскільки може спровокувати конституційну кризу.
Найбільш скептично ставляться до подальших компромісів із Партією регіонів директор політико-правових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова Юрій Якименко, президент Інституту державності і демократії Іван Лозовий. За словами Ю.Якименка, вимога про участь Партії регіонів у органах виконавчої влади тих областей, у яких вона здобула перемогу, виходять за рамки компромісу між владою та опозицією. Компроміс може охоплювати лише розподіл парламентських комітетів, інше ж вже можна розглядати як утворення коаліції. І.Лозовий, у свою чергу, переконаний, що компроміс може бути розцінений як слабкість влади.
Гліб Макаров, провідний спеціаліст Служби комунікації Народного Руху України
Публiкацiї за темою «Політологія»:
