Аратта - На головну

21 жовтня 2017, субота

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- свій шлях до Місяця радянський «Луноход» розпочав в Україні. Для підготовки команди, що ним керувала, та для випробовувань самого апарата в кримських горах під Сімферополем було створено спеціальний «місяцедром». У 70-х на Місяць було запущено всього два «трактори» — «Луноход-1» та «Луноход-2». Під час виконання місячної місії «трактористи» теж знаходилися в Криму — у центрі керування в селищі Шкільне. Пізніше зі Шкільного керували роботою космічних кораблів «Союз», брали участь у здійсненні першої міжнародної стиковки «Союз»-«Аполон», відстежували перший, і єдиний, політ радянського «човника» «Буран». Після проголошення незалежності України центр у Криму було майже повністю знищено...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


У пошуках скарбів

Українці 42536 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 6.04.2012 | Всі публікації | Версія для друку

Владислав Чабанюк - директор державного історико-культурного заповідника „Трипільська культура”
Владислав Чабанюк - директор державного історико-культурного заповідника „Трипільська культура”
До призначення директором державного історико-культурного заповідника „Трипільська культура”, який створений постановою Кабінету Міністрів України у 2002 році, В’ячеслав Чабанюк був автором доброго десятка художніх фільмів, знятих власними та однодумців силами та коштом...

"Бути щасливим — пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою.” – так писав великий най мудрець Григорій Сковорода. Така собі виходить триєдина задача для особистості, що прагне істинного – не примарного – щастя. Небагатьом людям вдається „приміряти" цю задачу на своє життя. А от Владислав Чабанюк, директор державного історико-культурного заповідника „Трипільська культура”, здається, один з них.

„Пізнати свою природу”

„Здається, у 1971-му, Легедзиним потяглася чутка: глибоко під землею під самим селом і аж до самих Тальянок заховані величезні міста”, – Владислав Чабанюк згадує, як дитяча уява малювала йому ті „підземні міста” з високими будинками та широкими вулицями. Він з дитинства придумував цікавущі розваги для дитячого гурту:

– Напишу бузиновими „чорнилами” якийсь лист, обкурю його димом, щоб папір пожовк, ніби старий, заховаю у пляшку і закопаю десь на городі, у віниччі. Потім усі гуртом шукаємо той „скарб”. Гралися серед старого мотлоху – був у діда з бабою в дворі хлівець де було наскладало всяких старих речей („хай буде!”) – якісь історії вигадували. То бабуня часто сварила за те, що „не по її” все перекладено.

А „на розкопки” у Легедзиному та ближчих селах бігали усі хлопчаки. Хоча чи не на кожному дворі можна було ті розкопки проводити – прямо у городах бувало якість черепки виринали з-під землі.

„Взятися за своє споріднене діло”

Так сталося, що до того часу, як надійшла пора визначатися із професією, дві дороги для Владислава Чабанюка виглядали однаково привабливими:

– Був вибір: історія, але не з книжками – в полі, археологія, або ж кіно – режисура, – можна припускати, що другий шлях юнакові із сільської глибинки видавався дещо нереальним. Отже Владислав став студентом-істориком Вінницького педагогічного інституту. Та невдовзі дізнався, що у Вінниці є любительський кіно клуб і став його учасником. У ті роки з’явився перший його фільм „Вічний парубок”, чорно-білий, німий і, звісно, на історичну тему. На ці два захоплення: історію і кіно (чи, може, в іншому порядку?) з тих пір він і ділитиме свій час, свої задуми й зусилля. Спочатку у маленькій сільській школі в Могилів-Подільському районі – там пропрацював 5 років після інституту:

– Тоді в таких школах вважалося за необхідне привчати дітей до сільської роботи, тому тримали овець чи кролів. А у нас тримали коней. І кожного літа тижнів на два учні вирушали у кінні походи. Звісно, що у радянські часи це були „Будьонівські походи” та згодом переросли у Козацькі дитячі експедиції. Це були справжні випробування як для дітей, так і для вчителів – ночівля у лісі, чи в полі, похідне харчування, переправи через річки.

Владислав Чабанюк зараз навіть дивується, як могли в ті роки наважитися на такі труднощі й навіть певний ризик? Адже ходили на Кам’янець-Подільський, на Хотин, довжелезним маршрутом аж до Канева. З кожного такого походу поверталися не тільки із враженнями, а й з матеріалами для нового фільму. І головною „героїнею” тих фільмів була історія України, яка на межі 90-х фактично відкривалася наново.

У 1993-му Владислав Чабанюк повернувся до Легедзиного. І одразу ж зі своїм колегою по місцевій школі Миколою Куликом створив народну кіностудію „Мальва”. Та неможливо було й знаходитися осторонь справжньої драми, яку переживали археологічні дослідження. Адже з 1991 року почалися процеси розпаювання земель і весь культурний шар легендарних поселень-гігантів древніх хліборобів Трипілля опинився перед загрозою знищення плугами хліборобів нинішніх.
Владислав Чабанюк - кінорежисер
Владислав Чабанюк - кінорежисер
„Бути у злагоді з загальною потребою”

До призначення директором державного історико-культурного заповідника „Трипільська культура”, який створений постановою Кабінету Міністрів України у 2002 році, Владислав Чабанюк був автором доброго десятка художніх фільмів, знятих власними та однодумців силами та коштом. Так же захоплено він працював і на розкопках, які проводила то одна, то інша організації:

– Момент, коли розчищаєш знайдене, бачиш форму та уявляєш, що тисячі років ця річ не бачила сонця – це щастя, ейфорія!

Іншим директор цього заповідника і не міг бути – без фінансування, без приміщення, бо ж довелося випрошувати у сільради амбулаторію, у якій і опалення не було. Тільки у 2007-му був затверджений штатний розклад заповідника аж на 2 посади – директора та його заступника, якими став Володимир Круць, археолог, визнаний авторитет у питаннях дослідження поселень-гігантів Трипільської культури, який майже все своє життя присвятив дослідженням на Черкащині. Нині у заповідника вже 8 працівників.

За постановою про створення заповідника до нього мали б належати 11 встановлених археологами поселень на території Тальнівського, Уманського та Звенигородського районів. Насправді ж дві третини земель над цими поселеннями знаходяться у приватній власності. На решту території виготовлений проект відведення землі заповіднику, який поки що лишається тільки проектом. Отже виходить, що заповідник наче є і його ж наче й немає?

І тут на допомогу прийшло кіно. Саме через зацікавленість діяльністю любителя, який своїми фільмами дає фору й професіоналам, чимало відомих діячів культури, журналістів, науковців дізналися про Легедзине і стали однодумцями й друзями не тільки кінодіяча – Чабанюка. А й Чабанюка – директора заповідника. 18 чоловік навіть купили хати у Легедзиному і серед них американка – кінодокументаліст Наомі Умань, Франческо Мінатті, історик, професор Болонського університету, є громадянин Канади, киянка – кінодокументаліст Ганна Яровенко, яка відкрила Чабанюка-кінорежисера фахівцям, ще столичні мешканці – історики, журналісти, митці. Вони всі беруть участь у тих акціях, що їх придумує Владислав Чабанюк, намагаючись привернути увагу до пам’яток Трипільської культури на Черкащині:

– Ми „шумимо”, щоб люди знали: центр цієї культури – на Черкащині. Хоч назву їй дало Трипілля, та йому просто повезло, що воно під Києвом і що розкопки там вів сам легендарний Вікентій Хвойка. Та там площа поселення всього півтора гектари, а наші Тальянки – 450!

І ця тактика спрацьовує, бо ж нині у державному історико-культурному заповіднику вже відбиваються від бажаючих приїхати подивитися на цю диво-культуру, старшу за Єгипетські піраміди. Захоплення викликала ідея „Трипільських толок”, де кожен охочий може уявити себе давнім трипільцем та взяти участь у побудові давнього житла. Керівництву заповідника вдається підтримувати археологічні дослідження, в яких „руками” є різні наукові установи та навчальні заклади – Національні університети Києво-Могилянська Академія та імені Драгоманова, Вінницький та Уманський педагогічні інститути, а „фінансистами” – міжнародні благодійні та наукові фонди. У заповіднику так налагодили стосунки з науковцями, що всі знахідки залишаються у Легедзиному, і поступово поповнюють колекцію музею Трипільської культури, який, як переконаний Владислав Чабанюк, обв’язково почне працювати по-справжньому.

Цього року є надія побачити нове творіння Владислава Чабанюка - кінорежисера – фільм за сценарієм-казкою Олександра Власюка (Сашка Лірника) „Про чорного козака”. Показати кіно його творці обіцяють на козацьку Покрову – у жовтні цього року.

Стаття була надрукована у 2-му випуску журналу "Ритм України. Культура, мистецтво, туризм Черкащини"

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Українці»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Марно пояснювати дурням і начальникам: перші слухають і нічого не розуміють, другі все розуміють і тому не слухають”
Михайло Мамчич

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.