Актуально
27603 перегляди
 |
За таких обставин ніхто не замислюється про власний вплив на своє життя. Відповідальність за всі події, за почуття, відчуття, настрої перекладається на рідних (на партнера).
Вікіпедія визначає співзалежність як патологічний стан, що характеризується глибокою заглибленістю і сильною емоційною, соціальною чи навіть фізичною залежністю від іншої людини. Співзалежна людина, дозволивши поведінкою іншої людини впливати на себе, стає повністю поглинена тим, щоб контролювати дії цієї іншої людини, і таким чином регулювати власний стан.
Щастя в співзалежних стосунках утопічне за визначенням. Ніхто за тебе не може прожити твою долю. Ніхто не виконає твої бажання так, як ти цього хочеш. Той, хто покладає надію на власне щастя, удачу, успішність на іншого, ніколи не досягне своїх цілей.
За підрахунками зарубіжних фахівців, співзалежністю в тій чи іншій мірі, страждає не менше 90% населення. За їх же оцінками, співзалежність можна вилікувати. Думки наших психіатрів (зауважте, цією проблемою займаються не тільки психологи, а й психіатри) розходяться. Одні кажуть, що співзалежність практично невиліковна. Інші схиляються до того, що її можна вилікувати, але тільки за наявності бажання власне пацієнта і за допомогою висококваліфікованих фахівців. У нашій країні висококваліфікованих, справжніх фахівців мало, і їх складно знайти.
Прийнято вважати, що співзалежність започатковує своє коріння там, де є залежності (згубні пристрасті) від чого-небудь. Залежність часто асоціюється з пристрастю до алкоголю або до наркотиків. Це означає, що якщо у вашій родині (або у вашому роду) є, наприклад, алкоголіки, то ви - співзалежна людина.
Виходячи з чого робиться таке «голослівне» твердження? Аргумент простий. Нормальна людина, зіштовхнувшись з алкоголізмом, одного разу виходить зі стосунків назавжди. Співзалежна людина не йде. Або хоч і йде з одних згубних відносин, але в інші. І постійно докладає зусилля щоб допомогти партнеру, наставити його на шлях істинний, надоумити, перевиховати, обмежити вживання алкоголю. Іншими словами, - співзалежна людина витрачає все своє життя на порятунок залежної (або іншої співзалежності). При цьому перша свято впевнена у тому, що «близького не можна кидати в біді», або думає: «А що ж з ним буде, якщо я піду?» і т.п. Власні страждання вважаються нормою.
Співзалежність як спадкова хвороба передається з покоління в покоління. І справа не в генетиці, а в моделях поведінки, які засвоюються дитиною з дитинства і закріплюються на все життя.
Ознаки співзалежної поведінки:
1. Почуття провини за зіпсований настрій партнера, за свої рішення. І, в свою чергу, залежність від його настрою.
2. Спроби змінити його (її), всілякі маніпуляції.
3. Очікування, що ваші проблеми вирішаться, вам допоможуть, вас пожаліють і т.п.
4. Перекладання відповідальності за своє життя на близьку людину і, в свою чергу, пред’явлення їй претензій за те, що вона «не зробила, так, як мені потрібно», «не зрозуміла», «не оцінила» і т.п.
5. «Дитяча» поведінка. Спроби звернути на себе увагу. Примхливість.
6. Постійні розставання, відходи і повернення в стосунки. Невміння «поставити крапку».
7. Відсутність уявлення свого життя «без нього». Почуття на межі.
8. Невміння сказати «Ні» та інші.
Бері Уайдхолд, Джеймс Уайнхолд в своїй книзі: «Звільнення від співзалежності» кажуть, що ви співзалежні, якщо:
- шукаєте уваги і схвалення інших, щоб відчувати себе добре;
- робите все, щоб догодити іншим, навіть коли вам цього не хочеться;
- вірите в те, що іншим видніше, ніж вам, що для вас краще;
- концентруєте всю свою енергію на інших людях і їхньому щасті;
- намагаєтеся довести іншим, що ви досить гарні, щоб вас любити;
- не вірите, що можете самі піклуватися про себе;
- фиркаєте або дметеся, щоб отримати те, що хочете;
- відчуваєте страх бути відштовхнутим іншими;
- живете так, немов би ви - жертва обставин;
- бажаєте більше подобатися іншим і хочете, щоб вони вас більше любили;
- боїтеся висловити свої справжні почуття зі страху бути відштовхнутим;
- не довіряєте собі і прийнятим вами рішенням;
- відчуваєте труднощі наодинці з собою;
- робите вигляд, що з вами нічого поганого не відбувається, навіть якщо це не так;
- бачите все або в чорному, або білому світлі - для вас або все добре, або все погано;
- відчуваєте себе вимушеним працювати, їсти, пити чи займатися сексом навіть тоді, коли це вам не доставляє жодного задоволення;
- переймаєтеся тим, що вас можуть кинути;
- відчуваєте себе загрузлими у відносинах;
- і багато-багато інших.
Найголовніше питання: чи можливо позбутися співзалежної поведінки, і як це зробити?
Позбутися від співзалежної поведінки можливо. Це реально навіть без участі фахівців, тому що головна роль в цьому - ваша. Найважливіше - вирішити за будь-яку ціну змінити себе і своє життя. Усвідомити, наскільки згубні ваші моделі поведінки, побачити, як ви самі псуєте свою долю. А далі терпляче й наполегливо, всупереч і напролом реалізовувати свою мету змінитися.
За кордоном є спеціальні програми реабілітації, позбавлення від своїх недуг. У деяких просунутих містах нашої вітчизни і близького зарубіжжя з’явилися групи допомоги та підтримки.
Крім того, на тему позбавлення від співзалежності є книги, в яких даються дієві цінні поради. Свого часу мені дуже допомогли «Звільнення від співзалежності» (Бері Уайдхолд, Джеймс Уайнхолд) і «Жінки, які кохають дуже сильно» (Робін Норвуд).
Але найбільш відчутна допомога була від самої себе.
До теми:
