Аратта - На головну

20 січня 2017, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в селі Лемеші (Чернігівська область) на початку XVIII століття народився хлопчик Олексій Розум. У вільний від випасу корів час, він співав у сільскому церковному хорі, де був помічений, відправлений до Петербургу й згодом став графом Розумовським й вінчаним чоловіком імператриці Елизавети (щоправда без права престолонаслідування). Брат графа Кирило у 18 років (!!!) очолив петербургську академію наук, а згодом ще й став гетьманом Лівобережної України...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Чим можна заразитися в церкві?

Власна безпека 30411 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 11.04.2012 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Якщо не шкода власного здоров`я, то подумайте про дітей
Якщо не шкода власного здоров`я, то подумайте про дітей
Забігаючи наперед, відразу відповім на питання статті - всіма хворобами, що передаються через рот, ніс, шкіру. А тепер докладніше, як це відбувається.

Літургія - головне богослужіння православної церкви - закінчується причащанням віруючих Святими Тайнами Христовими, або Святими Дарами. Що ж це таке? Згідно християнським уявленням, під час літургії підготовлені заздалегідь хліб і вино перетворюються на справжні Тіло і Кров Христа. В кінці літургії священик з вівтаря виносить чашу зі Святими Дарами, читає молитву і починається причастя. Віруючі під спів «Тіло Христове прийміть, джерела безсмертя скуштуйте» благоговійно куштують Святі Дари.

Я спеціально, щоб не образити вірян, пишу ці слова з великої літери, так, як прийнято в церковній літературі. Але тема статті вимагає подивитися на це з іншої точки зору. Сподіваюся, що інша точка зору, якщо так можна сказати, об’єктивно-медична, не буде образливою для вірян. А якщо і буде, то це хороший привід задуматися над своєю вірою і над тим, чому така точка зору образлива.

Зовні Святі Тайни виглядають як шматочки розм’яклого білого хліба, просочені сильно розведеним столовим вином (кагором), і віруючі з однієї ложки, часто облизуючи її язиком і губами, поїдають ці шматочки хліба. Як священик, який прослужив в церкві двадцять років, можу сказати, що деякі причасники при цьому відчувають релігійну наснагу або намагаються її зобразити, але більшість вірян робить це з почуття релігійного обов`язку. Але головне те, що з однієї ложки - церковною мовою вона називається «Лжиця» - може причащатися до двохсот чоловік, через слину передаючи один одному своїх глистів, вірусні та бактеріальні інфекції. Те, що організм кожної людини містить в собі, як правило, безліч відомих хвороботворних мікроорганізмів, бактерій і вірусів - зараз є медичним фактом.

Активність бактерій і вірусів в організмі залежить від компетентності імунної системи людини. Погана екологічна обстановка великих міст, похилий вік і хронічні хвороби людей знижують ефективність імунної системи. Таким чином, церква стає зоною підвищеного ризику інфікування глистами, бактеріальної та вірусної інфекцією - адже основний і постійний контингент вірян складається з літніх і хворих людей, які прийшли до церкви за зціленням. І причащаються вони заради свого зцілення з однієї ложки-лжиці!

Коли я причащав людей, мимоволі звертав увагу на колір язика у причасників. Здоровий колір язика зустрічався тільки у дітей, у більшості вірян язик був блідого або білого кольору, що говорить про поганий стан шлунково-кишкового тракту і організму в цілому.

Переконання в тому, що Святі Тайни знищують бактеріальну і вірусну інфекцію, є всього лише предметом віри людини. Глисти, хвороботворні бактерії і віруси живуть за своєю «вірою», суть якої - розмноження і поширення. У цьому сенсі вони дуже «люблять» церкву. Православна традиція цілування ікон, мощей, хрестів і рук у священиків, навіть якщо вони дуже святі, також сприяє передачі інфекції.

Можливо, постійна агресивність, дратівливість і пригнічений настрій багатьох вірян пов’язані з глистами і хронічними інфекційними процесами, які постійно підтримуються традиційним церковним життям?..

Древнє церковне правило наказує відлучати від церкви парафіян, які пропустили три тижні без причастя, тим самим спонукаючи їх до цього. Як відомо, всі життєві проблеми людини, починаючи від поганих стосунків у сім’ї і закінчуючи всіма хворобами, в тому числі і невиліковними, у церкві «перемагаються» одним єдиним способом: треба частіше причащатися! На жаль, такий «медичний захід» не дає бажаних результатів і має безліч побічних ефектів, про які ця стаття.

Хочу особливо підкреслити, що заразитися глистами і будь-якими інфекціями можна не тільки в церкві, а де завгодно, через їжу і воду. Санітарно-епідеміологічні служби якось стежать за цим, але зовсім не звертають увагу на церковне середовище як особливу зону ризику. Мабуть, в СЕС вже всі православні.

Після літургії священику належить зробити для свого здоров’я найстрашніше - те, що залишилося в чаші після причастя, необхідно з’їсти, або церковною мовою - «спожити». А в чаші до цього часу перебуває суміш з абсолютно розкислих шматочків хліба і людської слини, яка потрапляє в чашу зі лжиці під час причастя. Зазвичай споживає чашу диякон, але якщо його немає або він якось зміг ухилитися від цього, то споживання святині дістається священику. Правда, любителі алкоголю - священики та диякони - споживають чашу з великим задоволенням, тим більше що після споживання заведено випити порцію кагору. Тут доречно зауважити, що, за моїми багаторічними спостереженнями, серед духовенства і церковних прихожан дуже мало здорових людей.

Коли я пішов з церкви, то першим ділом зайнявся чисткою свого організму від не дуже святих дарів, отриманих під час служби. Утримаюсь від інтимних подробиць, але тільки скажу, що на це пішло кілька років. Лікування одного ієрсиніозу зайняло півроку.

Існує ще одна хвороба, яка лікується набагато важче, ніж паразитарна або бактеріальна інфекція. Це отруєння «духовної сивухою». Що це таке?

У 1905 році В.І. Ленін у статті «Соціалізм і релігія» писав: «Релігія є опіум народу. Релігія - рід духовної сивухи, в якій раби капіталу топлять свій людський образ, свої вимоги на хоч яке гідне людини життя».

Якщо людина в церкві «втопила» свій людський образ, - а це, насамперед, право і щастя жити своїм розумом і самому відповідати за своє життя, то вона вже не може жити без церкви і «святих» батюшок, стає релігійно залежною, занурюючись в пучину «гріха» і нескінченного безплідного покаяння.

Ослаблення здоров’я, викликане постійним інфікуванням в церкві хвороботворними мікроорганізмами, бактеріями і вірусами, тільки підтримує стан релігійної залежності, роблячи людину все більш і більш покірною і керованою.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Власна безпека»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Чим обмеженішим є світогляд людини, чим менше вона знайома з історією, природою і філософією, тим щиріша її прихильність до своєї релігії ”
Людвіг Фейєрбах

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.