- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.
Затримання та арешт відомого акордеоніста: торжество закону чи зведення рахунків безталанного з талантом за допомогою МВС та прокуратури?
Сьогодні, коли пристрасті за «справою Завадського» трохи вляглися, можна спробувати спокійно проаналізувати подію.
Акордеоніст Ігор Завадський був арештований міліцією в кінці березня. Артиста з міжнародним ім’ям міліція «брала жорстко» - як зазвичай затримують рецидивістів. Його «брали» в під`їзді на виході з квартири на Подолі в Києві, потім доставили в сумно відомий «нещасними випадками» зі смертельним результатом Шевченківський райвідділ столиці. Де 7 днів до затриманого протизаконно не допускали адвоката. А коли все ж допустили, то ще кілька днів перешкоджали в ознайомленні з матеріалами кримінальної справи.
Коли ж адвокат змогла пробитися до підзахисного, то дізналася: його при затриманні побили (катували), та так старанно, що міліції довелося везти затриманого в лікарню швидкої допомоги для надання йому такої.
Лікуванням і очікуванням, коли ж зійдуть побої, і пояснюється тривалий недопуск до артиста адвоката.
Коли ж і арешт, і побої, і протизаконний недопуск адвокатів виплили назовні, захищати офіційну версію МВС і, по суті, вигороджувати відомство кинувся особисто Володимир Поліщук - голова департаменту по зв’язках з громадськістю МВС України. Що ще більше змусило засумніватися в правоті МВС журналістів, що спеціалізуються на криміналі: ніколи до цього випадку В.Поліщук такої активності не проявляв.
Як стверджує адвокат Завадського Закревська, «з матеріалами, на підставі яких було проведено затримання Ігоря, мене не ознайомили до сих пір. У мене є лише постанови про порушення кримінальної справи за ст. 156 - розбещення, і за ст. 153 - насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним чином. І моєму підзахисному пред’явлено звинувачення за цим двома статтями», - заявила Закревська.
Зате речник МВС В. Поліщук вже озвучив наявність в «справі Завадського» цілих 14-ти епізодів розбещення малолітніх. Якщо вірити міліції, близько півроку опера спостерігали за подіями в квартирі І. Завадського за допомогою негласно встановленої відіокамери. Зйомка якої, нібито, і є чи не головним доказом злочинів артиста.
Але ці одкровення міліції відразу викликають ряд запитань.
Як загальновідомо, установка оперативним шляхом «прослушки» і прихованої відеокамери в житло громадянина можливе тільки за рішенням суду. Що видається на підставі аргументованих і належним чином оформлених матеріалів вже заведеної кримінальної справи. І тут ключове питання: хто ініціатор порушення кримінальної справи? Чи було воно порушено з ініціативи самої міліції, «за фактом», на підставі нібито наявної у неї оперативної інформації про «злочинну діяльність» артиста Завадського? Або приводом для порушення кримінальної справи стала заява потерпілого? (У нормальних людей одразу виникає інше питання - якщо насправді мало місце розбещення малолітніх, то чому співробітники правоохоронних органів одразу не запобігли злочину, - а спокійно спостерігали за злочином впродовж півроку, тим самим порушуючи, як мінімум, ст. 166 ч.2 КК (ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам) - прим. «Аратти»).
Відповідь на це питання і буде відповіддю: замовлене або не замовна справа проти Завадського.
Поки ж про замовний характер «справи Завадського» говорить занадто багато фактів.
По-перше, навіщо міліція рукоприкладствувала щодо музиканта, який явно не в змозі вчинити будь-який опір? Навіщо «брали» «цивільну» людину з мордобоєм, били на слідстві, не пускали до нього адвоката?
Чому у відношенні Завадського пів-року, за визнанням МВС, проводились спеціальні технічні заходи - досить дорога штука? Якщо був заявник (заявники), то такої тривалої «прослушки» і відеофіксації б явно не було потрібно. Але опера «кіно» знімали довго - так довго, що аж «долоньки спітніли»: можна припустити, що нічого істотного «нарити» на Завадського не могли. А за гомосексуалізм (якщо він справді мав місце - «Аратта») в Україну в тюрму не саджають. От і чекали - чи то «потрібних» кадрів (а їх все не було), чи то вивчали поведінку і побут Завадського, щоб пізніше «підставити» під нього «терпилу» - агента МВС. Що в Україні звичайна практика.
Можливо також, що вивчали коло його спілкування, і не могли пів-року підібрати «слабку ланка», натиснувши на яку, можна було отримати свідчення, що викривають Завадського.
На користь версії «заказушності» справи проти Завадського - заяви учнів та знайомих Завадського - людей не з «блакитного» світу, які називають прізвище головного і єдиного недруга видатного акордеоніста - Яна Табачника, акордеоніста титулованого, але посереднього (за свідченням людей, які знайомі з ним особисто, - «гарним ресторанним «лабухом», але не видатним артистом» - прим. «Аратти»).
Про «заказушність» «справи Завадського» побічно свідчить і сама реакція Яна Піневіча Табачника. Який буквально з блатною розпальцівкою, інтонацією і лексикою плювався на адресу колеги-музиканта, колеги-викладача. Як для офіційного володаря наукового ступеня «доктор філософії» і члена Комітету з питань духовності та культури Верховної Ради (в минулому) поводився відверто по-жлобськи. І навіть прямо сказав в інтерв’ю каналу TVi, що при його-то зв’язках він взагалі міг Завадського «того».
При цьому причину своєї очевидної ненависті до Завадському Ян Табачник не пояснив (цікаво, яку думку стосовно цього мав би дідусь Фройд? - «Аратта»).
Можливо, це пояснення ми знайдемо, порівнявши біографії двох відомих (Табачника - в Україні, Завадського - в усьому світі) музикантів.
ДОВІДКА:
Ян (Яків) Піневіч Табачник народився в Чернівцях 31 липня 1945 року. У 1970 році закінчив Чернівецьке культурно-просвітнє училище; у 1990 році - Мелітопольський державний педагогічний інститут за спеціальністю «музика і спів» (кваліфікація - «учитель музики і співу»). C 13 років почав працювати в напівпрофесійних колективах, а з 16-ти пішов у професійну естраду. 1964-1966 рр.. - артист естради Астраханської обласної філармонії, музикант-інструменталіст філармонії Грузинської РСР. 1967-1968 рр.. - акордеоніст естрадного оркестру філармонії Південного берега Криму. 1968-1969 рр.. - художній керівник Первомайського районного будинку культури Чернівців. 1969-1970 рр.. - артист, соліст-інструменталіст Аджарського відділення Грузинської філармонії. 1970-1972 рр.. - директор Первомайського районного будинку культури Чернівців. 1972-1973 рр.. - соліст-інструменталіст естрадного ансамблю Аджарської філармонії. 1973-1994 рр.. - акомпаніатор, художній керівник фольклорних ансамблів «Сурми», «Новий день» Будинку культури залізничників Запорізької обласної філармонії. 1995-2000 рр.. - робота в Одеському муніципальному театрі музики Яна Табачника.
За сумісництвом, в 1997-1998 рр.., - професор кафедри народних інструментів Київського національного університету культури і мистецтв. 2000-2006 рр.. - заступник генерального директора з соціальних питань підприємства з іноземними інвестиціями «Стіл Трек» (Київ).
У 2006 і 2007 рр.. Ян Табачник стає народним депутатом України за списком Партії регіонів. Член Партії регіонів. Статистична база ВР обліку виступів, депутатських запитів і поданих законопроектів, розміщена на сайті Верховної Ради, жодних ініціатив парламентарія Я. Табачника впродовж V-VI скликань не зафіксувала.
Я.Табачник - почесний професор Тель-Авівської консерваторії і Музичної академії ім.Карла Липинського. Народний артист України (1994 рік). Повний кавалер ордена «За заслуги», ордени князя Ярослава Мудрого V ступеня (2011 рік), президентського ордена «Сяйво» (Грузія, 27 липня 2010 року). А також кавалер ордена Святого Станіслава II ступеня, ордена Святого Станіслава ІІІ ступеня, ордену Святого Станіслава IV ступеня, ордена Миколи Чудотворця, ордена Михайла Ломоносова, ордена Петра Великого, ордена «Святого Володимира» І ступеня. Кавалер ордена «Міжнародної слави" від Патріарха Всія Русі Алексія ІІ.
Володар титулів «Золотий акордеон Європи» (в Інтернеті відсутня жодна згадка про музичний конкурс з такою назвою; конкурс згадується виключно у прив’язці до імені Я. Табачника - «А» ). «Гранд-маестро», лауреат Всеросійської премії «Овація» і т.д. Доктор мистецтвознавства, доктор філософії.
Захоплення - збирання холодної зброї.
ДОВІДКА:
Ігор Борисович Завадський народився 20 січня 1966 року в місті Інта (Росія), в сім’ї шахтаря. Український акордеоніст (кнопковий акордеон), виконавець і популяризатор творів класичної музики. Заслужений артист України (2000); переможець міжнародних конкурсів у Франції, Італії, Ірландії, Іспанії; володар «Золотої медалі» (Франція), перший український акордеоніст в Книзі рекордів України, як єдиний володар 3-х «Золотих лір» - головних призів міжнародних конкурсів акордеоністів, перший український музикант, який потрапив до Книги рекордів Гіннеса (Канада).
У 1973 році родина І. Завадського переїхала в місто Екібастуз. Музичну й середню школу Ігор закінчив уже в Запоріжжі, куди переїхав разом з батьками в 1978 році.
У 1982 році вступив до Запорізького державного музичного училища, яке закінчив з відзнакою в 1986 році.
Після училища вступив до Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського (нині Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського), навчався у професора Н. А. Давидова. У 1991 році закінчив консерваторію з відзнакою і потрапив за розподілом до Борисполя, де працював акомпаніатором хору, художнім керівником і директором Будинку культури радгоспу «Бориспільський».
5 березня 1993 у Ігоря Завадського з’являється перший власний концертний інструмент, з цієї дати починається новий етап концертної діяльності. У 1994-1995 роках бере участь у міжнародних конкурсах акордеоністів, де завойовує Золоту медаль (Франція) і стає володарем премії «Золота ліра» в Італії (спеціальний приз за 100 балів зі 100 можливих).
В 1995-1998 роках продовжує навчання у виконавській аспірантурі Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського (клас професора Н. А. Давидова).
14 травня 1996 дає перший сольний концерт в Києві, до Центру мистецтв «Славутич» (нині Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва).
У 1998-1999 роках - викладач Київського Національного університету культури і мистецтв.
28 грудня 2000 Указом Президента України за вагомі досягнення у професійній діяльності та багаторічну сумлінну працю Ігорю Завадському присвоєно звання «Заслужений артист України».
З травня 1991 по листопад 2011 року І. Завадський дав 1375 концертів (з них 277 в Києві) в 90 населених пунктах України і 23 країнах Європи, Азії та Америки.
Переможець міжнародних конкурсів у Франції, Італії, Ірландії, Іспанії; володар «Золотої медалі» (Франція), перший український акордеоніст в Книзі рекордів України, як єдиний володар 3-х "Золотих лір" - головних призів міжнародних конкурсів акордеоністів.
Порівнюючи творчий шлях цих двох відомих українців, варто зазначити наступне.
Всю біографію Яна Табачника умовно можна поділити на два етапи. Етап перший: музична «шабашка» - заробляння грошей концертною діяльністю на півднях СРСР. Етап другий: старанне збирання сумнівних за своєю цінністю регалій, ступенів і звань в похилому віці, «пролазення» у владу і бізнес на близькості до влади.
Вся біографія Ігоря Завадського - виключно творчість і талант, безумовна першість у світі як кращого акордеоніста, широка міжнародна концертна діяльність, власна школа акордеона в Україні і визнання шанувальників.
Завадський не пив горілку з прокурорами, не терся біля Президента і ніколи не грав «Мурку».
Тобто Завадський володів всім тим, чого, - при всьому бажанні, - не було у Табачника. До того ж Завадському не потрібно було все те, без чого не уявляв себе успішним Ян Піневіч. Моцарт і Сальєрі в українському «виконанні».
Акордеоніст в Україну не міг перешкодити бізнесменові, бандиту чи прокурору. Він міг заважати тільки акордеоністу.
Актуально
27335 переглядів
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
