Аратта - На головну

23 вересня 2017, субота

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- Гоголь, зупиняючись у німецьких готелях, підписувався як “Гоголь-українець”. Гоголя не любили в Росії, бо героїчною і красивою показував він Україну, а нерозумною і дикою Московщину. “Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній”, – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Дикий сервіс здичавілої країни

Думка українця 9601 перегляд Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 11.05.2012 | Всі публікації | Версія для друку

Дикий сервіс здичавілої країни
Спробуйте за кордоном зробити якесь зауваження офіціантові чи продавцеві – вас уважно вислухають, ніколи не нагрублять. А спробуйте зауважити продавцеві у Києві, що він хліб бере руками, у відповідь почуєте: «Так, карочє, бєрьотє хліб ілі нєт?» Здається навіть, що за мить він ще й додасть «б...ь!»...

Не знаю, як кому, а мені відразу легше стало, коли дізнався, що саміт перенесли. Виявляється, наш президент підтримав усіх інших прогресивних президентів, канцлерів і прем’єрів, і теж відмовився від саміту. І добре, а то б і вийшов сам-IT.

Ще б ото Євро-2012 відмінили – і взагалі б спокій настав. А то життя нема. Не дурний казав: перед смертю не надихаєшся. Отак і наші великі господарники за лічені дні до Євро кинулися доробляти недороблене.

Але ж біда наша не тільки в поганих дорогах, нікудишній залізниці, дорогих готелях і ресторанах. Біда наша ще й в людях. У Донецьку так втішилися, що до них приїдуть іноземні туристи, що на радощах уже побили кількох американців та англійців.

Але це ще не все, з чим доведеться стикнутися нашим гостям. Хоча, яким гостям? Гість – це той, кого ти запрошуєш, кому ти радий, кого чекаєш і тішишся, коли він приїде. А тут же ж припруться вороги! Якими нас усі роки совєтської влади лякали.

Усі ці пихаті буржуї. Уявляю собі ці кислі міни наших офіціантів у ресторанах, сонні мармизи дамочок на рецепціях у готелях і відморожені морди продавців у крамницях. Усі вони мають такий вигляд, ніби щойно повернулися з похорону улюбленої тітоньки. Від таких почвар не те що англійської мови не доб’єшся, а й державної. Ще й нагрублять, що не зобов’язані знати.

Спробуйте стати посеред вулиці з розгорнутою картою де-небудь у Польщі. Не простоїте й кількох секунд, як до вас хтось підійде і запропонує допомогу. У Києві і Харкові (у Донецьку я ніколи не був) вам це точно не загрожує. Коли я мандрую за кордоном, то намагаюся розгортати карту десь у менш людному місці, коли бачу, що й сам собі раду дам.

Нє, за Львів я спокійний. У нас людина з картою в руках викликає завше інтерес, офіціантів і барменів уже надрочили так, що вони з відвідувачами і здороваються, і прощаються, і дякують, і цікавляться, чи було смачно. Це у Києві продавці, побачивши потенційного клієнта, звертаються до нього нахабним і командним "Спрашівайтє!". У Львові кажуть "Слухаю вас?". Себто тут продавець нікому нічого не нав’язує, він не вимагає дії від вас – ЗАПИТУВАТИ, а діє сам – СЛУХАЄ. Так це приблизно виглядає і за кордоном.

Росіян і українців зі Сходу за кордоном легко упізнати по надутих обличчях і похмурих поглядах. Коли я мандрував Америкою, я легко їх усіх вираховував. І перше, що мене в Америці, а потім і в Європі зворушило, це усміхнені обличчя і привітність. Причому не тільки в крамницях чи ресторанах, а й на вулицях. Їду я на ровері повз приватні будиночки, а мені з усіх усюд махають руками, гукають "хай!". Це мені так сподобалося, що я розвернувся і ще раз проїхався тією ж вуличкою. Не без особливої причини – мені так привітно помахала рукою дівчина, яка, сидячи у шезлонгу читала книжку, що я подумав: це ж треба – відірвалася від читання, щоб мене привітати. Але й другого разу усе повторилося, і та сама дівчина знову відірвалася від книжки і помахала мені рукою, а я відповів їй.

Спочатку мене це дивувало, але коли я став вітатися у відповідь, або навіть першим, то сподобалося. Якось відразу налаштувався на гарний настрій, наче б потрапив не в чуже місто, а на рідну вулицю, де всі усіх знають. Спробуйте за кордоном зробити якесь зауваження офіціантові чи продавцеві – вас уважно вислухають, ніколи не нагрублять.

А спробуйте зауважити продавцеві у Києві, що він хліб бере руками, у відповідь почуєте: "Так, карочє, бєрьотє хліб ілі нєт?" Здається навіть, що за мить він ще й додасть "блять!"

Офіціанти за кордоном знають, що рахунок треба подавати кожному з товариства за столом. У нас можуть і обуритися, пояснюючи, як це їм складно усе розписувати. За кордоном досить часто вітаються з незнайомцями, не маючи наміру подальшого спілкування. Наприклад, вітання можна почути в ліфті, хоча люди можуть бути незнайомі. Такі вітання, що супроводжуються зазвичай посмішкою, ні до чого не зобов’язують. Вони так само, як і посмішка, служать тільки демонстрацією доброзичливості і відсутності агресії. Вітання для росіян, а відтак і для більшості українців, як правило, припускає подальше спілкування. Більше того, воно зобов’язує обох співрозмовників почати розмову.

В Америці ідучи повз зграю підлітків, які щось жваво обговорювали серед вулиці, я внутрішньо зібрався, готуючись до несподіванки. Яке ж було моє здивування, коли галас припинився, а підлітки чемно привіталися. І все. Я відповів, минув їх, і вже за спиною долинув до мене їхній галас, який жодною мірою не стосувався мене.

Однак у Києві в такій самій ситуації, минаючи зграю хлопців, які жили на тій самій вулиці, на якій я знімав помешкання, я почув у спину "прафєсар". Що ми не обмінялися привітаннями, здається, й уточнювати зайве.

У селах Галичини люди вітаються з незнайомим "Слава Йсу!", бо така традиція. Дослідник історії Львова покійний Єжи Яніцкі казав: "Wiesz, co jest najcharakterystyczniejsze we Lwowie? Wszedzie w Polsce, jak pukaja do drzwi, to sie pytaja: Kto tam? A we Lwowie mowilo sie: Prosze wejść" ("Знаєш, що найхарактерніше для Львова? Всюди в Польщі, коли стукають у двері, то питають: Хто там? А у Львові казали: Прошу заходити").

Ще одна колишня львів’янка згадувала, яким був усміхненим Львів перед війною: одного разу на вулиці вона нехотячи наштовхнулася на перехожого, але не встигла вибачитися, бо він вибачився першим, хоча саме вона загапилася, а не він.

Я не раз чув здивування іноземців, що росіяни і українці, заходячи у крамниці, – не в супермаркети, а в маленькі крамнички – не вітаються. Вони просто не помічають продавця або хазяїна. А коли продавець вітається і навіть заговорює, то бачить знову ж таки відморожені обличчя. Звичайно, там, у них, записано у правилах: йти на контакт з клієнтом, бути ввічливим і привітним. Але вони з цими правилами живуть уже стільки літ, що це вже у них в крові.

Ще одна суттєва риса, яка відрізняє нас від іноземців – їхня неконфліктність. Вони просто намагаються уникати конфлікту. Я сам чув, як господар оселі, у якій я жив, обурювався тим, що його сусід часто ставить машину так, що заїжджає одним колесом на його газон. Щоразу, спостерігаючи це, він шлякає, каже "от ідіот" і мотає головою, але жодного разу не вийшов і не сказав усе те, що він про того думає. Навпаки – продовжував увічливо вітатися, обмінюватися прогнозами на погоду і т. д.

Ну, я про себе не скажу, що теж такий, мабуть, я б спробував сусідові пояснити його негідну поведінку, але зате дружина моя така. Колись до неї сусід почав щось викрикати, а були саме Великодні свята, вона мовчить, мовчить, а тоді: "І вам Христос Воскрес!" Той враз заткнувся, голову увібрав і зник.

Якщо американський хлопчик напише у своєму фейсбуці щось погане про іншого американського хлопчика, то батьки й тут не стануть скандалити з батьками, а просто зателефонують у шкільну поліцію, звідти задзвонять до батьків поганого хлопчика і поставлять його інтернет-писанину на контроль.

А ще іноземців неабияк здивують у наших крамницях та й у супермаркетах спеціальні тарілочки для грошей. Екзотика! У багатьох (а може й у більшості) країнах звиклося гроші давати в руку.

Тут я згадав, що є у нас і таксисти такі, які не беруть гроші в руки, а кажуть класти їх на бардачок. І одна молочарка, привозячи нам молоко, казала гривні разом із копійками кидати їй у торбу. Ніколи не брала в руку. Мабуть, це вже якийсь забобон.

Одне слово, туристам у нашій країні доведеться багато з чого подивуватися. Особливо з ненав’язливого сервісу. Хоча ні... Один сервіс таки нав’язливий – проститутки. В Борисполі уже пропонують карту борделів столиці.

А-а, ну, так – прийшла весна, жінки почали роздягатися.

Від «Аратти». Хамство і демагогія починаються в той момент, коли в опонента закінчуються аргументи на свою користь. Або коли він починає розуміти, що спочатку зайняв неправильну позицію, але відступити не дозволяє гординя чи брак культури.

Хамство - це визнання поразки, обтяжене небажанням це визнавати.

Щоб якось утішити уражене самолюбство, багато хто починає нападати. Часто ми не можемо усунути джерело хамства, і в цьому сенсі хамство непереможне...

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що ітернаціональними ідеалами хотіли би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” фразами прикрити своє духове відчуження від рідної нації...”
Іван Франко

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.