Актуально
60022 перегляди
 |
Як і сто, і двісті років тому, люди відчувають в ній потребу. Одні її шукають, інші її домагаються, треті вибирають з існуючого стану речей, що і хто заслуговує їхньої поваги.
Який сенс закладається в повагу і як вона може проявлятися?
Норми поведінки, що вироблені суспільством, упродовж часу змінюються і мають умовний характер, але вони не замінюють собою моральних почуттів і переконань. Повага, як визнання певних прав людини і норма відносин в суспільстві, є однією із пріоритетних категорій.
Якщо розглядати повагу як шанобливе ставлення, то виникає питання: кого ми можемо шанувати? Звичайно, в першу чергу наших батьків, бабусь і дідусів. Через них ми пізнавали і відкривали світ. Вкладені в нас душевні сили дозволили нам стати тим, ким ми стали. Повага як шанобливе ставлення можуть викликати літні люди, їх вік, досвід і пройдений життєвий шлях.
Повага в сенсі визнання значущості та цінності для нас певного кола людей можуть викликати члени сім’ї, друзі, колеги по роботі, знайомі. Значущими критеріями поваги тут може виступати право на гідне ставлення, авторитет людини, його статус, справи, вчинки.
Ввічливість, як форма прояву поваги, походить від давньоруського «дивитися у вічі». Ввічливий - це той, хто дивиться саме у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі - це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось скрити чи є нечесним. З часом прикметник "увічливий" переосмислився і набув переносного значення: "той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність".
У спорідненій російській мові "вежливый" - від давньоруського "вєжа" - знає, знавець. Звідси - "ввічливий - це той, який знає, як себе поводити".
Ввічливість виражається за допомогою чемного поводження. Але не завжди в житті ввічлива людина, що дотримується зовні правил поведінки, внутрішньо може поважати людину. Вона просто дотримується формальності. Справжня ввічливість - це наявність щирого і доброзичливого ставлення до людини, а це не завжди можливо.
Вищим проявом ввічливості є ґречність і чемність. Ґречний - "шанобливо ввічливий у поводженні з людьми". Цей прикметник уживається в українській мові з XVII ст., можливо, запозичений з польської.
Тактовність, як форма прояву поваги, має на увазі почуття міри, уміння співставляти свою поведінку з почуттями інших людей і усвідомлювати межі дозволеного. Тактовності властиво інтуїтивне визначення правильного тону в спілкуванні з людьми.
Часті заклики у справі і без приводу до поваги, ввічливості і тактовності призводять до їхнього знецінення або підміни. Цинізм тоді зводиться в ранг чесноти, за ввічливістю дотримується проста формальність, тактовність стає рідкісним явищем. Тільки одними вказівками і закликами до поваги не можна викликати відповідне почуття. Це призведе тільки до того, що в кращому випадку буде дотримуватися формальне ставлення.
Почуття поваги - така категорія, яка повинна бути чимось підкріплена. Ось тільки чим? Кожен з нас вибирає, хто і що заслуговує цієї поваги (сама по собі людина, її справи, вчинки), а що приймається як гра в формальність. Закликати, а тим паче змусити поважати те, що не підкріплене вагомими критеріями для людини - не дасть бажаного результату.
Що ж об’єднує повагу, ввічливість і тактовність? Якщо в повагу вкладається не зовнішнє дотримання формальності, а внутрішня позиція по відношенню до іншої людини, то загальним цю тріаду робить її основа - повагу. Ввічливість і тактовність проявляють себе як зовнішні форми поваги.
Єдність поваги, ввічливості і тактовності - це наше ставлення одне до одного, до справ, вчинків, поведінки. Чи буде ця єдність носити формальний характер або мати під собою вагомі критерії - вибирати кожному з нас.
За матеріалами сайтів «Школа життя» та Етикет.org.ua
Публiкацiї за темою «Варто знати»:
