Аратта - На головну

29 березня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- найдовша печера на Україні носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі - це гіпсова печера на глибині 20 м, протяжністю понад 230 км. Вхід до неї розташований поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільській області. Це найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю, - вона поступається лише Мамонтовій печері в США...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Роздуми про світську державу, або «Не сунь свого носа до чужого проса»

Духовність 12970 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 29.07.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Роздуми про світську державу, або «Не сунь свого носа до чужого проса»
Дивно чути заклики духовної особи Патріарха Філарета до влади підняти меча проти «антиукраїнських» злочинних елементів, або про потуги української влади створити єдину помісну православну церкву…

І якщо політичні гасла з вуст Московського Патріарха Алєксія ІІ та танцюючого під його дудку Київського Митрополита Володимира вже не дивують (Московія є Московія, хоч і з її світсько-путінською маскою!), то чути і бачити подібне від українських лідерів, які претендують на ЄВРОПЕЙСЬКІСТЬ, дикувато!

У ХУІІІ – ХХ столітті, на час, коли у всьому світі формувалися нові форми контролю держави над суспільством – так звані "нації" – на території України націю сформувати було практично неможливо: тяглості традиції української влади не було, натомість, повсюди існувала або імперська – у випадку з Росією, або колоніальна – Австро-Угорська – адміністрація.

Цілком очевидно і прогнозовано це вилилося у адміністрацію радянської України – одну з найконсервативніших та бюрократизованих систем у особі Щербицького та команди, вірну Центру і справі соціалістичного будування за наказом Москви.

Винятком є хіба що кримські татари, які "генетично" звикли жити у формі держави, і які таки добудуться державності, коли найближчим часом розчаруються в своїх псевдо-націонал-демократичних колегах з "материкової " України.

Та ще частина іммігрантської галицької інтелігенції, яка має досвід будування імперської державності Австро-Угорщини, що успішно доводить, розбудовуючи і тепер Канаду, Росію, Аргентину та Австралію, та спротиву дійсно націоналістичних ОУН-УПА.

Тому в 1991 році незалежною стала не Україна, а Українська Радянська Соціалістична Республіка: з адміністрацією замість легітимної, обраної на всенародних виборах влади, з населенням замість нації, з казна-чим замість ідеології, з нездарами замість бюрократії.

А ще з великою купою пенсіонерів "союзного значєнія" – колишніх (та і теперішніх!) ультраконсервативних вояк, які каталися на танках по Чехословаччині та розважалися в Новочеркаську, а на пенсію вирішили приїхати доживати віку в ситу Україну, одночасно глибоко її ненавидячи.

Саме вони й стали тим самим соціальним ґрунтом, який наразі і провокує в країні мовні, релігійні, етнічні та територіальні "заворушення".

Нездари, захопивши зрештою й адміністрацію, не будучи зобов'язаними принципом представницької демократії та особистої відповідальності перед населенням, якого, звичайно ж, не представляли, та говорячи й діючи вищезгадане казна-що, не знайшли нічого ліпшого, як... мавпувати державницьке будування в Росії!

Зокрема, і у церковній сфері, говорячи про єдину помісну церкву; у мовній політиці – використовуючи в інформаційному просторі "общєпонятний" замість державного; в економіці – дозволивши космополітам-олігархам розграбувати народне добро.

В політиці – Єльцин шарахнув по Білому Дому з танка, а Кучма венеціанськими методами переміг Мороза, який зараз тими самими методами і віддячує вже іншому президенту. В адміністрації – давши на відкуп місцевим "елітам" цілі регіони за умови наповненого феодальними методами центрального общака (державного бюджету)...

Звідси все і почалося, тобто продовжилося.

Але ж у Конституції України чорним по білому – і не ієрогліфами, щоб відбити охоту у двозначних "коментах" – написано, що ця держава є СВІТСЬКОЮ – тобто церква окремо, держава окремо.

Народ вірить у той культ, який йому зрозумілий чи модний, держава не вказує, у що кому вірити, церква не сується в суєтну і мирську політику, а вимолює гріхи.

А що маємо насправді? Ющенко за одну пасхальну ніч встигає обскакати всі православні конфесії, а якби співпало, що в цей день святкують щось євреї, мормони або мусульмани, він би сунувся й у синагогу та мечеть.

Один з міністрів привселюдно святкує релігійну ініціацію; міністерство освіти всерйоз збирається ввести діткам у школах якщо не Закон Божий, то, принаймні, основи християнської етики.

Московський патріархат на президентські вибори випускає православний календар, де поряд з Нерукотворним Спасом світяться лики Януковича та Сабодана, а серед церковних постів та свят скромненько так затесався ще один червоний рядочок – день виборів президента, якого всі православні поголовно мають підтримати. Філарет у вузах агітує за Ющенка, Ахметов створює власний "джихад" – Партію Мусульман України...

І сміх і гріх! Філарет, забувши про "кесарю – кесареве, Богу – Боже" та заручившись підтримкою Ющенка, хоче тягатися за політичну владу у церковних ділах з Сабоданом, за яким маячить зловісна фігура Рідігера, підтримувана Путіним та успадкованим від КГБ особливим відділом церковного спецназу-розвідки та, звісно ж, "пєнсіанєрами союзного значєнія".

Тому потрібно було б бути мордовськими селянами в Україні, щоб не використати ці карти у боротьбі проти недолугої української держави – звідси і всі сучасні провокації на церковну, мовну та регіональну тематику!

Тому висновки для українського народу, а в перспективі - і для легітимної, обраної ним же української влади, мають бути наступними: по-перше, не потрібно наслідувати приклад північного Путіна у намаганні заручитися підтримкою церковних сінекур у державних справах, а мати "почуття ліктя" з тими, хто, може, і хреститися нормально не вміє – сотнями тисяч молодих людей, які вийшли на Майдан як за "оранжистів", так і за "небесних".

По-друге, відмінити указ Кучми про передачу належного громадам майна релігійним організаціям і слідувати прикладу Гавдиди (керівника ОУН в Україні, якого, за однією з версій, спецслужби московського патріархату вбили за намагання повернути Почаївську Лавру у власність громади).

Треба віддати народу України відібрані за "попустітєльства" попереднього гаранта 4000 історичних та архітектурних пам'яток для розвитку культурного, мистецького, туристичного та історичного потенціалу України, а не безоглядно віддавати їх для відправляння культових церемоній правовірним попам та їхньому "контингенту" – гіперрелігійними пенсіонерами "союзного значєнія", які з однаковим "рвєнієм" ходять як під хоругвами з Ликом Спаса Святого, так і під псевдомарксистськими знаменами конотопської відьми.

По-третє, світським лідерам не можна "світитись" у релігійних ритуалах жодної з конфесій.

Бо вони – представницька влада СВІТСЬКОЇ республіки, а не теократичної монархії! Тому в церкву може піти громадянин Віктор Ющенко чи громадянин Віктор Янукович, але не президент чи прем'єр-міністр.

По-четверте, у кримінально-адміністративному порядку повішати на сухій гілляці ворогів народу України – надовго відіб'є охоту до провокацій! Не потрібно лізти політикам і політиканам у справи церкви, і церква не полізе у справи державно-політичні.

По-п'яте, замість введення релігійної етики в школах подумати про те, як вирішити... кризу загальної середньої освіти як такої – інтелектуальне звиродніння народу видно неозброєним оком.

І останнє: не потрібно відкидати радянської (пострадянської) ідентичності: кілька мільйонів людей знайшли прихисток за кордоном або у церков, бо їм було відмовлено у праві соціально-політичного існування у рамках звироднілого капіталістичного сьогодення, не критикувати, а уважно вивчити досвід Білорусі та Лукашенка, якому вдячні білоруси через 1-2 покоління пам'ятник поставлять.

Зрештою, пам'ятаймо як… Отче наш: УКРАЇНА – СВІТСЬКА ДЕРЖАВА! У наш час, напевне, немає провокаторів, а є ті, хто піддаються на провокації. Чи не так, свідомі, думаючі, гідні громадяни? А для застереження пам'ятаймо старі, перевірені вогнем і мечем, потом і кров'ю, дідівські істини: "пани сваряться, а у хлопів чуби тріщать"! Чи не так?

Шануймося!

Сергій Одарич,
Молодіжний центр міждисциплінарних досліджень ім. А. Ю. Кримського

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Духовність»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Державне думання для українського хама чуже і незрозуміле”
В‘ячеслав Липинський

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.