Актуально
24922 перегляди
|
Юрій Костенко тримає прапор України над вершиною, яка отримала від українських альпіністів умовну назву "Україна - Раху". Перу, Анди. Липень-серпень, 2003 р. |
Цими вихідними у Львові перебував голова Української народної партії Юрій Костенко. Він провів засідання партійного активу з місцевим осередком. Також Юрій Костенко зустрівся з керівництвом польської консервативної партії “Право і справедливість”.
- Пане Юрію, чи підтримуєте ви ідею створення єдиного помаранчевого блоку, якщо Президент висловиться на користь повторних виборів?
- Якщо будуть дострокові вибори, виборці голосуватимуть тільки за принципом “свої-чужі”. Я умовно називаю цей принцип - він домінував під час президентської кампанії 2004 року і певною мірою продовжився й на парламентських виборах. Тому в цій ситуації треба думати про новий формат єдиної помаранчевої команди. і виходити на вибори єдиною помаранчевою командою - лише в такому випадку можна очікувати, що виборець підтримає нас. Якщо ми знову підемо різними блоками, різними флангами, дострокові вибори не принесуть принципових змін у розкладі політичних сил українського парламенту.
Ще одне надзвичайно принципове питання. Я все життя пропрацював у правоцентристській політичній силі. Але ми жодного разу не були в Україні владою. Ми ніколи не мали більшості в українському парламенті, тим більше, не мали свого правоцентристського уряду, лише зараз маємо правоцентриста-президента. Тому для України надзвичайно важливим завданням є створення потужної правоцентристської партії, яка здатна боротися саме за владу, а не за присутність у владі. Бо ми завжди, на превеликий жаль, боролися, фактично, за присутність у владі. Нас ніколи там не було більше п’ятнадцяти відсотків. А треба боротися за 50% плюс одну акцію (маю на увазі парламентський мандат), з допомогою якої можна реалізовувати ту національну політику, яка виведе Україну на принципово інший рівень розвитку – європейський. Тоді ніхто і ніколи в Україні вже не буде ставити питання про мову, якою нам треба розмовляти. Те ж стосується і українських витоків, української історії чи українських національних інтересів. Лише правоцентристська сила здатна все це внести в державну політику.
- Як ви оцінюєте те, що відбувається під час засідань загальноукраїнського “круглого столу”? Чи вас запрошували туди?
- Не запрошували, бо там був формат участі парламентських партій і державних та громадських діячів. Я оцінюю те, що там відбувається, як нездатність політичних сил, які отримали владу від виборців, поступитися своїми корпоративними чи клановими інтересами і думати про державні інтереси.
- Розпочати протестну акцію на Майдані – це була ініціатива керівництва партії чи окремих активістів?
- У нас було засідання правління, хоча я у цей час проводив традиційну відпустку в горах (був у Гімалаях). І коли я від’їжджав у гори, уже було сформовано помаранчеву коаліцію, названо Юлію Тимошенко прем’єр-міністром. Я думав, що все піде таким чином, як це декларувалося в ЗМІ. Тому правління без моєї участі ухвалило рішення, і тільки 6 липня стало відомо про цей “політичний кульбіт” Мороза і рішення в такій ситуації звернутися до виборців з ідеєю розпуску парламенту. Фактично відбулася зрада тих, хто вистояв Майдан, хто отримав перемогу на президентських виборах. Це зрада усіх тих національних ідей, з якими ми перемогли.
- Якою буде реакція УНП, якщо “Наша Україна” все ж таки укладе коаліцію з Партією регіонів?
- Ми вважаємо, що ця коаліція не віддзеркалює не тільки тих інтересів, якими керується УНП – національних інтересів, але й більшості державних інтересів. Я одразу ж після виборів сказав, що маю дуже великий песимізм щодо цієї Верховної Ради, тому що там не побачите ні селянства, ні підприємництва, ні національних інтересів. І тому під який би колір не маскувалися олігархи у парламенті, вони не здатні будуть сформувати саме національну, продержавницьку політику. Тому я не очікую, що формат “Регіони – “Наша Україна” буде працювати набагато краще, ніж формат “Регіони”- комуністи-соціалісти”.
- Як ви ставитеся до заяв Бориса Тарасюка, що він не проти широкої коаліції з “Регіонами”?
- Про це казав і Кінах, і Матвієнко, тобто й інші лідери парламентського блоку “Наша Україна”. Це їхня оцінка і їхнє бачення того, як можуть розвиватися політичні події. У мене більш жорстка оцінка, я її висловив. Я не вірю у державницький потенціал тих сил, які є сьогодні в українському парламенті. І ця зневіра обумовлюється не лише тим, що я довго працював в українській політиці, але й тим, що відбувається після 26 березня у Верховній Раді і загалом в українській політиці. Дуже мало говориться про національні інтереси, ще менше - про економічну політику, політику щодо сільськогосподарського виробництва, енергетичну, та й взагалі про будь-яку політику. Все зводиться до поділу посад. А я знаю, що після поділу посад все буде зводитися до того, щоб ці посади використовувати не на державну користь, а у своїх особистих інтересах.
- Експерти кажуть, якщо Янукович все ж таки стане прем’єром, то це буде реванш Путіна в Україні. Як ви до цього ставитеся, і чи зможе УНП якось “нейтралізувати” російський фактор?
- Якоюсь мірою це буде справді політичний реванш. Коли не вдався сценарій широкомасштабного фальшування президентських виборів (зрозуміло, на чиєму боці була Росія й особисто президент Путін), то потім всі сили було спрямовано на проведення до парламенту такої політиічної команди, яка буде маріонетковою владою у сфері російських інтересів. Це буде серйозний реванш, з яким зіткнеться Україна. Він загрожуватиме не лише проросійською політикою, а матиме й набагато серйозніші наслідки. Це може бути відмова від європейської інтеграції, зміна всіх тих національних пріоритетів, які можуть вивести Україну в економічному розвитку на принципово інший рівень. Візьмемо хоча б один аспект – енергетичну залежність від Росії. Вона лише поглибиться. Ніякого дешевого російського газу уряд Януковича від Росії не отримає. Росія показала це на прикладі Білорусі – свого маріонеткового режиму, де ціни фактично європейські. Енергетична залежність буде лише давати Росії все більше й більше можливості керувати українською економікою. І нічого не буде зроблено, щоб зменшити цю залежність. Тому що для цього має бути політична воля, воля національна. А та команда, яка є сьогодні у Верховній Раді, не здатна сформувати саме таку політичну волю.
- Ви казали, що будете організовувати акцію захисту української мови. Як вона виглядатиме?
- Зараз ми проводимо акцію, пов’язану з поточною політичною ситуацією. Але ми б хотіли, щоб це не була разова акція, де багато людей декларуватимуть бажання жити в українській державі і розмовляти рідною мовою. Ми б хотіли, щоб така хвиля пройшла зі Львова до Криму. І щоби в кожному обласному центрі пройшли ті чи інші акції, які дозволять президенту, уряду і парламенту побачити, що в Україні суспільство таки є українським, і що майже 60% українського етносу не погодиться з тими політичними експериментами, що передбачають введення російської мови як другоїі державної.
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
