Аратта - На головну

23 липня 2017, неділя

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- гетьман Петро Дорошенко останні двадцять років свого довгого й бурхливого життя прожив у почесному засланні в Росії. Був Вятським воєводою. Отримав від російського царя в маленькому містечку Яропольче (Волоколамський повіт поблизу Москви) помістя - 1000 дворів і пенсію в 1000 карбованців. Там же він і помер 9 листопада 1698 року, де і був похований. Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була .... дружина Олександра Пушкіна – Наталя Гончарова...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Давньослов’янські двоскладові імена та їх майбутнє

Мова 34430 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 29.08.2012 | Всі публікації | Версія для друку

Давньослов’янські двоскладові імена та їх майбутнє
Приблизно з V ст. н.е. у слов’янському середовищі поширились двоскладові імена. В більшості, їх носили люди з високим соціальним статусом – князі, члени князівських родин та вожді племен.

Це питання, на жаль, і понині залишається малодослідженим, а самі імена поступово активно витісняються чужинськими та малозрозумілими широкому загалу.

Вчені в Польщі та Югославії, - професор Малець з Інституту польської мови Польської Академії Наук у Кракові, та професор Цірковіч з Університету в Новому Саді, згодні в тому, що саме двоскладові імена є найбільш архаїчними, найбільш типовими і мають більше відношення до древньої слов’янської спільності та її еліт. Імена, що складаються з двох слів, мали свій глибокий сенс і вимову. На жаль, сьогодні СЛОВ’ЯНИ вже не розуміють значення своїх імен. Найгірше, однак, те, що імен цих стає все менше. (У Польщі всього якихось 10% від всіх імен).

"Імена створюють систему, яка, виділяючись з усього мови деякими специфічними рисами, становить одночасно частина традиції права і звичаїв кожного суспільства" (Тадеуш Мілевський, 1969).

Ця чудова традиція права і звичаїв присутня однаково у всіх слов’янських країнах унаслідок загального походження і загального етнічного початку. Систему слов’янських імен слід проголошувати й поширювати, щоб вона не зникла і стала більш популярною і навіть обов’язковою у всіх слов’янських країнах.

Імена, ініціація і слов’янська культура

До і відразу після розпаду слов’янської спільності, тобто перш ніж слов’янські племена ввійшли в орбіту впливу чужих культур, язичницька традиція і звичаї не дозволяли членам племінної спільності, а тим більше правлячій еліті, відступати від канону двоскладових імен (600 - 1000 роки нашої ери). Дитина ставала членом суспільства (Задруга, Ополє, племена, держави), коли переходила під чоловічу опіку у віці 7 років. Під час обряду ініціації їй давали нове ім’я, а старе, дане незалежно від статі, під впливом почуттів та імпульсом матері, підлягало забуттю. Нове осмислене ім’я повинне було відповідати характеру дитини або якостям, які хотіли б у ньому бачити батьки, якщо у дитини був слабкий характер, наприклад:

Богуміл - нехай буде милий богу
Гостерад - нехай буде відрізнятися гостинністю
Мстислав - нехай буде славен помстою над ворогами


Як видно, за слов’янськими віруваннями, ім’я було закляттям і магічним знаком, пов’язаним з людиною, що його носить.

Завдяки лексичним складовим двоскладових імен, збережених звичаями та традицією, ми багато дізнаємося про культуру і систему цінностей наших предків. Ось приклади з різних сфер життя:

Життя (суфікси-буд,-жир) - Властибуд, Жирослав, Домажир.

Позитивні цінності (добро-, любо-, мило-, раде-) - Доброгост, Любомир, Радомир, Милострий.

Негативні цінності (не-) - Ніклот, Немир, Нерад.

Сенс пізнання (мисле-,-думка,-вид) - Мислебор, Гостевид, Болемисл.

Громадське устрій (держи-, гради-, влади-) - Держикрай, Градислав, Володимир.

Гостинність (-гост) - Любогост, Доброгост, Радогост.

Військова організація (-полк, вой-) - Святополк, Воїслав.

Бойова готовність (буди-, креси-) - Будивой, Кресислав.

Боротьба (бори-, рати-) - Боригнів, Ратибор.

Гідність воїна (свято-, яро-, пако-) - Святомир, Ярослав, Яромир, Пакослав.

Честь, слава (чти-,-слав) - Чтибор, Томислав, Болеслав.

Сім’я (брато-,-стрий, сестро-) - Братомил, Желістрий, Сестромил.

Власність (семи-) - Семемисл, Семавіт.

Віра (бог-,-бог) - Богуслав, Хвалибог, Молибог, Богухвал.


Це приклади присутності цінностей, почуттів, вірувань, громадського способу життя, суспільної організації в умовах війни.

Варто зазначити, що в системі слов’янських імен відсутні виступаючі в системі імен інших індоєвропейських мов назви тварин (!), зброї та реалій, пов’язаних із заняттями населення. Слов’янські імена також більш абстрактні, ніж інші індоєвропейські імена.

Види слов’янських імен у Польщі

У Польщі, як і в інших слов’янських країнах, виступають три розрізнених морфологічних типів імен.

Перший тип - двоскладові імена

Головні, найдавніші і найбільш правильні. Вони складаються з двох слів, що знаходяться між собою в певному синтаксичному та смисловому співвідношенні. Характеристика цих імен була представлена ​​вище. В період Середньовіччя у Польщі імен такого типу використовувалося близько шестисот. Однак, з моменту прийняття християнства вони поступово замінялися західними та єврейськими іменами, і в врешті решт на рубежі XV-XVI століть були майже повністю витіснені. Виняток з цього правила становили слов’янські двоскладові імена, які носили святі Церкви, наприклад, Чеслав, Казимир, Станіслав, Вацлав, Владислав, Войцех. Також довше залишалися у вживанні двочленні імена в дворянських сім’ях, що є доказом використання двоскладових імен слов’янськими елітами. Доказом цього також слугують імена королівських і князівських династій на території всього Слов’янського світу. У Польщі слов’янські двоскладові імена носили навіть володарі з династій, які нічого спільного зі слов’янством у етнічному походженні не мали: Ягеллони (наприклад, Владислав Варненський), Вази (наприклад, Владислав IV Ваза).

У XVI і XVII століттях ми ще зустрічаємо Броніслава, Дадзібога, Доброгоста, Держислава, Ярослава, Мирослава, Мстислава, Пшемислава, Пшецлава, Володимира, Збігнєва. У XVIII столітті в Польщі вживаність слов’янських двоскладових імен продовжує скорочуватись. Ситуація змінюється в XIX столітті в зв’язку з інтересом до минулого Польщі. Починають з’являтися календарі слов’янських імен (наприклад, Т.Воєвудского у Варшавському Кур’єрі за 1827), хоча разом з ними починають з’являтися помилкові, спотворені форми слов’янських імен (наприклад, замість Збигнева з’явився Збігнєв, а замість Семовіта з’явився Земовіт) і гібридні форми - отримані з християнських імен з додатком другої слов’янської члена, наприклад: Ян - Яніслав, Юліан - Юліслав. Воскресінню деяких старих слов’янських імен сприяла також романтична література, багата старопольська мотивами з справжніми старослов’янськими іменами.

У міжвоєнний період популярність слов’янських двочленних імен продовжує зростати, завдяки діяльності неоязичницьких груп, які зверталися до міфології слов’ян і давньої системі вірувань. Слов’янські двоскладові імена популяризувалися також завдяки виданню календарів і книг (наприклад, Владислав Колодзей "Слов’янський календар") і звичаєм приймати псевдоніми у вигляді слов’янського імені. Наприклад, журнал "Задруга" не публікував повного імені автора статті - тільки ініціали, якщо ім’я автора не було слов’янським.

Зараз в Польщі діють організації, виявляють інтерес до слов’янства і вимагають від своїх членів володіння двоскладовим слов’янським іменем, що здається мені вельми позитивним явищем (наприклад, деякі харцерскі дружини у Кракові, краківське відділення товариства "Ніклот", "Крак", "Любуш") .

Який розмах нині набуло використання слов’янських імен у Польщі? Станіславів - 800 тисяч, Казімірів - 300 тисяч, Войців, Владиславів, Чеславів і Воладимирів - по 200 тисяч, Богданів - 130 тисяч. Досить велике число також Богумілів, Богуславів, Богухвалів, Святославів. Ці імена популярні завдяки їх зв’язку з християнством. З імен, які з християнством мають небагато спільного, популярні Збігнєв (400 тисяч), Ярослав, Мирослав, Веслав, Здіслав (по 200 тисяч), Пшемислав (130 тясяч), Болеслав, Броніслав, Радослав (по 80 тисяч).

Від чоловічих імен утворюються жіночі форми, про їх велику схожість свідчить про рівноправність жінок, наприклад: Станіслава (300 тисяч), Казимира (145 тисяч), Владислава (140 тисяч), Чеслава (100 тисяч). Популярні також: Вацлава, Броніслава, Людмила, Доброслава, Славоміра, Збігнева, Здіслава.

Другий тип - форми імен, що походять від двоскладових імен

Похідні форми, розбиті або скорочені, забезпечені різними суфіксами, часто зменшено-пестливими), наприклад: Ратіборек - від Ратибор, Лют - Лютогнів, Пелка - від Святополк, Войтек - від Войцех, Гневко - від Гневомір, Мілош - від Мирослав, Броніше - від Броніслав, Лех - від Лехослав, Мешко - від Мечислав, Борис - від Борислав.

Третій тип - прості імена - народні назви в функції власних особових імен

Гарним прикладом імені цього типу є популярне в Сербії ім’я Вук, швидше за все утворене від відомого в Середні віки імені Вілчан - володар Вилітів зі значенням "нехай буде як вовк, войовничий, хижий, умілий воїн". Інші імена цього типу: Квятека ("хай буде як квітуча рослина, прекрасний і огрядний"), Одолан (від дієслова "здолати"), Шиба (від "Шиба", тобто бити), Кохан, Мілаван, Ласота.

Загрози

Причиною зникнення слов’янських імен є процес акультурації. Розглянемо цю проблему з точки зору Польщі та поляка. Зараз найнебезпечнішим є лихо під назвою американізація. Зустрічаються такі імена, як Анжеліка, Лінда, Ларі, Марк, Денис, Роб, Маркс, Енді, Валентинка ... Це, звичайно ж, результат напливу низькопробної американської або німецької поп-культури, особливо беззмістовних фільмів і телепрограм. До 1989 року таких імен в Польщі не було зовсім, завдяки чітким діям цензорів і Міністерства культури і мистецтва.

По іменах в Польщі можна також легко помітити вплив німецької культури і одвічного "Drang nach Osten". Робертів, Конрадів, Каролів та Генріків серед поляків вже мільйони.

Фактично з Німеччини до Польщі прибуло і християнство, а з ним і Біблія і численні гебрайські імена. Незважаючи на їх ополячення, значне число близькосхідних імен вказує на рівень занепаду традиції слов’янської культури та звичаїв. Зараз виходить, що "типово польськими" є такі імена, як Матеуш, Лукаш, Петро, ​​Рафал, Юзеф. З причини того, що римський папа (покійний Іоан Павло ІІ, прим.«Аратти») мав польське походження, популярність гебрайською імен Ян і Павло перейшла кордон абсурду. Єдиним виходом з цієї ситуації буде державна програма відмови від чужинських імен, і популяризація древніх слов’янських імен.

Прикро, але на пострадянському просторі, власне на теренах України, складається подібна до польської ситуація з іноземними іменами (згадайте хоча б психоз із поширення імен з латиноамериканських серіалів)…

Способи порятунку двочленних імен

Щоб зберегти існування двочленних слов’янських імен як етнокультурного прапора, який відрізняє нас від представників інших мовних груп, необхідно проводити заходи з популяризації їх у культурі:
  • вибір літературних і артистичних псевдонімів у формі двоскладових слов’янських імен, наприклад: письменники Людовит Штур, Збігнев Ненацкій, Барні Рогаліца;

  • запровадження обов’язкового слов’янського імені в організаціях національної та слов’янської спрямованості;

  • найменування фірм, магазинів, об’єднань, вулиць такими іменами (наприклад, відома в Польщі ковбасна фірма "Доброслава");

  • пропаганда періоду раннього середньовіччя через археологічні експедиції та історичні засідання, адже всі правителі в цей період мали слов’янські імена; наділення героїв книг, віршів, фільмів двоскладовими слов’янськими іменами;

  • видання календарів зі списком слов’янських імен, притому виключно правильних.

Одним словом, мова йде від тому, щоб впроваджувати слов’янські імена в кожній сфері нашої діяльності: на рівні політики, економіки, культури, науки. Слід пам’ятати про наших дітей, які незабаром з’являться на світ. Подумаємо вже сьогодні про слов’янських іменах для них! На жаль, сьогодні у зв’язку з юридичними вимогами ми не можемо собі дозволити давати дитині ім’я у віці 7 років. Ці імена ми повинні шукати в списках слов’янських імен, історичних джерелах, літературі, а також в оточуючих нас назвах місцевостей, наприклад: Володимира, Святослава, Ярослава та Богдана в Україні, Братислава - у Словаччині, Літомисля в Чехії, Златібора - у Сербії ,у Польщі: Водіслава, Ратібужа, Мислібужа, Пшемисла, Ярослава, Держислава, Вроцлава.

То ж – плекаємо рідні імена та традицію, яка своїми коріннями поєднує нас із тисячолітньою спадщиною предків!

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Мова»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Скільки рабів, стільки ворогів”
Сенека

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.