Аратта - На головну

23 січня 2017, понеділок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- у 1919-1920 роках Кам`янець-Подільський ненадовго став державним центром України - останньою столицею УНР. Сюди перемістилися Директорія та Уряд УНР. В місті постав Комітет охорони Республіки. Однак у 1920 році Червона армія розгромила війська УНР.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Чому ми ображаємо батьків?

Варто знати 21140 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 21.11.2012 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Чому ми ображаємо батьків?
Чому ми ображаємо батьків? Тому що колись вони нас карали і все забороняли? Тому що нам здається, що вони якісь не такі, - недостатньо розумні, не настільки красиві та молоді, не так багато вміють заробляти, не з тими дружать, не те кажуть, неправильно думають і занадто багато читають мораль?..

А чи був у них вибір і можливість прожити це життя по-іншому? Благополучне, світле життя, сповнене тепла і щастя, ні в чому собі не відмовляти, нікого не втрачати і нікому не заздрити.

Чи жили вони колись особисто для себе?

Ми виросли, а дрібні дитячі образи, претензії та непорозуміння залишилися. Увесь накопичений негатив переслідує нас через роки, як сніжний ком.

Чи маємо ми право носити цей тягар з собою? Завдяки кому ми побачили цей світ?

Щось заважає пробачити і попросити вибачення за грубість і зухвалість, невиправдані надії і заподіяну біль, тишу і самотність. Щось не відпускає і не дає жити вільно.

Ми слухаємо себе, але не чуємо, відсуваємо минуле, а воно нікуди не йде і не стирається.

Можливо, варто озирнутися, запитати, зрозуміти і припинити осуджувати?

Причина - в нас самих. Ми не навчилися любити так, як люблять нас, надто любимо себе, сприймаємо все як належне і не вміємо дивитися правді в очі.

Чому можна брати все, натомість повертаючи лише малу частку? Чому можна не замислюючись образити, не жаліти і навіть мстити?

Тому що батьки все стерплять і все пробачать, будуть вірити, сподіватися, незважаючи ні на що і всупереч усьому? Батьківська любов безмежна і нескінченна?

Для чужих ми намагаємося і вміємо бути краще, а поруч зі своїми рідними знімаємо «маску» і дозволяємо собі байдужість, можемо бути страшними егоїстами.

Виходить, що, на жаль, ми ображаємо тих, кого дуже любимо, боїмося втратити, але в глибині душі ховаємо це почуття і самі собі в цьому не зізнаємося.

Найстрашніша омана, що батьки будуть з нами завжди і ніколи не помруть. До нещастя, це не так. Одного разу життя зупиниться, світ перестане обертатися навколо, і в цьому вже нікого буде звинувачувати.

Ми перестанемо бути для когось сенсом усього життя. Ніхто не буде боротися за наші чесноти і з нашими комплексами.

Такого ж кольору сонце, тільки воно не гріє, коли немає поруч улюблених очей і ніжних рук.

Не обіцяйте телефонувати батькам! Тому що ви обов’язково забудете про це сьогодні, завтра, через тиждень, а вони будуть чекати.

З віком все сприймається дуже болісно. Навіть ненароком сказане слово здатне заподіяти біль. Просто візьміть і зателефонуйте, щоб почути рідний голос і сказати, що ви їх любите не за щось, а просто так, як у дитинстві...

Навіщо чекати, коли все закінчиться? Все можна виправити, поки ми живі!

«Подивися уважно на скорботну складку навколо маминого рота... Повнота і яскравість її молодих, красивих губ дісталася тобі. А ти перетворив її в пристрасть, яку щедро марнуєш на всі боки. Як потьмянів погляд твого батька! Блиск його молодих очей ти забрав собі, перетворивши в ненаситну жадібність. Сивина, зморшки, скорбота на обличчі... Ніколи вони не були такі старі, як зараз! Ти і сам ледве впізнаєш їх. Чи не справа твоїх рук - усі ці рани? Чи не твоїх зусиль плоди?» (М. Норбеков)

Просто візьміть і зателефонуйте...

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Варто знати»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Майбутнє відкидає свою тінь назад”
Іоганн Гете

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.