Актуально
26737 переглядів
 |
Поки що законопроект, що передбачає стягувати 15-відсотковий збір із продажу готівкової іноземної валюти, не розглядався в парламентському залі, бо був відкликаний тим, хто його подав, «для подальших консультацій».
Тим часом глибинні вади української економіки, які призвели до появи цієї досить непопулярної ідеї, залишаються в силі. І це — головний виклик не тільки для діючої влади, а й для всього суспільства.
Не секрет, що підігріті численними прогнозами про неминучість ослаблення гривні девальваційні настрої в Україні нині зашкалюють. Спроби стабілізувати курсову ситуацію за рахунок масованих інтервенцій на ринку обходяться Національному банку дедалі дорожче — за підсумками минулого місяця його золотовалютні резерви скоротилися до 26,8 млрд. дол. І, судячи з останніх подій на валютному ринку, тенденції як мінімум до останнього часу не змінювалися.
Торік для боротьби з ослабленням національної грошової одиниці успішно спрацював метод жорсткого обмеження банківської ліквідності. Дефіцит гривні на ринку призвів до її значного подорожчання, і попит на українську валюту, що виріс у результаті цього, дозволив вирівняти ситуацію. Однак у нинішніх умовах цей метод поки що не спрацьовує, хоча вартість ресурсів на міжбанку залишається стабільно високою й періодично зашкалює.
Не дали належного ефекту й санкції банківського регулятора стосовно його підопічних, викритих у тих чи інших порушеннях або спекуляціях на валютному ринку. У підсумку адміністративні заходи довелося поширити й на інші сфери.
Так, ще наприкінці жовтня Кабінет міністрів з подачі Нацбанку прийняв зміни до Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України (№1392 від 05.12.2007 р.). Обґрунтування — необхідність перекрити схеми виведення валютних коштів за кордон із використанням псевдоімпорту, з допомогою яких, за оцінками КМУ, тільки поточного року з України було виведено близько 10 млрд. дол.
Нацбанк своїм листом (№28-311/5476-10463 від 06.11.12 р.) роз’яснив підопічним, що в разі продажу нерезидентові за межами України товару, який має імпортуватися, імпортна операція без ввезення товару на територію України вважається завершеною тільки після зарахування виручки, отриманої винятково від нерезидента.
6 листопада ВР ухвалила поданий ще наприкінці липня законопроект, що надає Нацбанку право запроваджувати на строк до шести місяців обов’язковий продаж частини валютної виручки та скорочувати строки її повернення. Така норма вже існувала в українському законодавстві, але її скасували 2005 року на тлі тодішніх ревальваційних тенденцій.
За даними деяких джерел, процитованих українськими ЗМІ, глава держави довго не хотів підписувати закон, оскільки він б’є по інтересах компаній-експортерів, які належать низці найбільших бізнесменів із його найближчого оточення. Однак після загострення ситуації на валютному ринку, що сталося минулого тижня, президент 15 листопада підписав цей закон. Національний банк не забарився скористатися повноваженнями, які йому повернули. Із 19 листопада на найближчі півроку запроваджено обов’язковий продаж 50% валютної виручки експортерами (не пізніше, ніж наступного дня після надходження коштів на рахунок), а сам строк повернення скорочено до 90 днів.
Із 27 листопада ц.р. НБУ запровадив правило про обов’язкову конвертацію в гривню одержуваних з-за кордону коштів приватних осіб при перевищенні розміру переказів в 150 тис. грн. (в еквіваленті) на місяць.
Серйозність існуючої ситуації підтверджує опубліковане 19 листопада повідомлення НБУ про створення спеціального Комітету з запобігання проведенню недобросовісних валютних операцій «з метою врегулювання проведення валютних операцій, запобігання ажіотажного попиту на іноземну валюту, усунення умов для спекуляції іноземною валютою та здійснення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення».
Ну і, нарешті, 19 листопада підоспіла і найбільш резонансна і непопулярна ініціатива, порівняно з якою торішня паспортизація валютообміну здалася квіточками. Йдеться про поданий до Верховної Ради від імені голови парламентського комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Віталія Хомутинніка (Партія регіонів) законопроект №11433, що передбачав стягнення 15-відсоткового збору до Пенсійного фонду при готівковому обміні іноземної валюти на гривню.
Ініціатива відразу ж викликала шквал досить жорсткої критики. Причому з погляду як обґрунтованості запровадження (чому має страждати, платячи відповідний збір при продажу валюти, населення і чому обкладається продаж, а не купівля валюти?), так і ефективності його реалізації (ініціатива навряд чи буде дієвою, призвівши тільки до активізації «чорного» ринку, даючи можливість нажитися «міняйлам»).
У підсумку, як відомо, законопроект поки що не вийшов із парламентського комітету, оскільки відкликаний «для подальших консультацій» і доопрацювання. Тож тепер він може бути проголосований не раніше 4 грудня, коли нинішній склад Верховної Ради збереться на свою останню пленарну сесію. І оскільки, згідно із проектом закону, збір запроваджується через 60 днів після набрання ним чинності, очікувати запровадження цього податку варто не раніше початку лютого. Якщо взагалі варто очікувати — спостерігачі висловлюють серйозні сумніви в можливості його проходження через парламент.
Відповідаючи на критику опонентів і обґрунтовуючи необхідність запровадження обмежень на готівковому ринку, директор департаменту з управління валютним резервом і здійснення операцій на відкритому ринку НБУ Олександр Дубихвіст посилається на дані Федеральної резервної системи США, згідно з якими обсяг доларової готівки у світі збільшився на 54 млрд. дол. за 2011 рік. При цьому в Україну торік було завезено готівкової валюти на 21,2 млрд. дол. (!), з якої, з великою імовірністю, 90% номіновано саме в американській грошовій одиниці. Для порівняння: торік обсяг гривневої готівки збільшився лише на 10 млрд. грн.
«За десять місяців банки проінвестували в економіку 17 млрд. грн., а населення вклало в долари (тобто в економіку США) 8,5 млрд. дол. (близько 70 млрд. грн.). Якби було навпаки, кредитні ставки і з іпотеки, і для юросіб були б набагато прийнятнішими, і, безумовно, це позитивно вплинуло б на економіку», — зазначає представник НБУ.
У Нацбанку акцентують увагу, що сальдо операцій України із зовнішнім світом залишається стабільно додатним, оцінюючи чистий приплив інвалюти від нерезидентів у 10 млрд. дол. за десять місяців із початку року.
Тож причина існуючого дисбалансу, упевнені в НБУ, виключно в необґрунтованому курсовому ажіотажі саме на готівковому ринку. Тільки за попередні два місяці готівковий валютний ринок «проковтнув» 3,97 млрд. дол. (сальдо операцій з продажу і купівлі валюти банками у фізичних осіб у вересні і жовтні становило, відповідно, 1,80 і 2,17 млрд. дол.). Інтервенції НБУ з продажу валюти в жовтні практично збіглися з потребами готівкового ринку — 2,26 млрд. дол.
Для порівняння: дефіцит поточного рахунку платіжного балансу у січні—вересні 2012 року становив 9,27 млрд. дол., а зведене сальдо — мінус 798 млн. (приплив за фінансовим рахунком — 8,45 млрд. дол.).
Зважаючи на все перелічене вище, у Національному банку зазначають, що мета документа — зменшення обігу саме готівкової валюти через поступове витіснення її в легальний сектор. Статися це має насамперед завдяки розмежуванню законних і незаконних операцій, у яких населення, за логікою речей, — далеко не основний «фігурант».
«Російський Інститут стратегічних досліджень проводив цікавий аналіз і дійшов висновку, що при збільшенні на 10% безготівкових розрахунків у роздрібному обороті ВВП підвищується на 1,5%, — зазначає в цьому контексті заступник голови правління НБУ Валерій Прохоренко. — За своєю суттю розроблений законопроект у жодному разі не обмежує права громадян зберігати заощадження в іноземній валюті (саме тому пропонується стягувати збір не з купівлі, а з продажу валюти). Він не є радикальним, він просто нестандартний. Фактично така практика існує в багатьох країнах. Вона полягає, наприклад, у комісійному зборі від продажу валюти, який коливається від 5 до 20%».
У НБУ вважають, що обраний алгоритм не повинен створити надмірного дискомфорту для населення, враховуючи кілька складових. По-перше, у документі передбачено перехідний період до набрання ним чинності (60 днів), упродовж якого населення може продати валюту без податкових наслідків. По-друге, у разі виникнення необхідності продажу валюти після вступу закону в дію, щоб не платити збір, громадяни зможуть розмістити валютні заощадження на банківському депозиті на 30 днів і після цього перевести їх у гривню. Інша альтернатива — купити державні цінні папери, номіновані у валюті, і після виплат теж без податкових стягнень конвертувати їх у гривню.
Щоправда, при цьому залишається поки що без відповіді запитання, що робити тим українцям, які не звикли довіряти свої заощадження ні державі, ні банкам (зрозуміла річ, що ця категорія громадян зберігає свої кревні не в гривні).
Очевидна відповідь, про яку в НБУ кажуть, зрозуміло, менш охоче, — громадяни можуть скористатися послугами «чорного» ринку. Причому критики запровадження «пенсійного» збору з продажу валюти називають саме цей варіант найімовірнішим, вважаючи цілком обґрунтованим невисокий рівень довіри до держави та банківської системи тієї частини українців, яким довелося втратити на межі 90-х свої заощадження або постраждати від «заморожування» вкладів у 2008— 2009 роках.
З боку банкірів звучить думка, що, попри вищенаведені обставини, люди потроху звикають до цивілізованої роботи з фінустановами. Тому навряд чи зважаться активно взаємодіяти з привокзальними «міняйлами», «співробітництво» з якими може спричинити чимало побічних наслідків. «Фізособи як такі не купують сьогодні валюту на тіньовому ринку. Тіньовий ринок перебуває в іншому боці, де здійснюються великі угоди», — переконує голова правління Ощадбанку Сергій Подрєзов.
При цьому на готовність громадян взаємодіяти з «чорним» ринком впливатиме, звичайно, характер застосовуваних проти порушників санкцій.
Як заявив голова новоствореного Комітету із запобігання проведенню недобросовісних валютних операцій Юрій Горшков, у разі ухвалення законопроекту «це вже буде не адміністративне правопорушення, а ухиляння від сплати податків. Якщо ми кажемо про особливо великі суми, то це вже буде кримінальна відповідальність».
Згідно зі статтями 212 і 212-1 Кримінального кодексу, за ухиляння від сплати податків і зборів до ПФ на суму від тисячі неоподатковуваних мінімумів, або 17 тис. грн. (тобто обсяг продажу валюти має становити більш як 113,3 тис. грн. в еквіваленті), можна наразитися на штраф на ті самі 17 тис. грн. І це вже не кажучи про конфіскацію майна, якщо обсяг продажу валюти перевищить у гривневому еквіваленті 566,6 тис. грн.
Однак такі масштаби зловживань явно не стосуються простих громадян. У податковій міліції заспокоюють, наголошуючи, що полюватимуть тільки на «велику рибу». «Якщо парламент ухвалить відповідний законопроект, у наше поле зору потраплятимуть незаконні операції з ухиляння від сплати податків чи збору на суму понад 2,5 млн. грн. Якщо вважати, що це 15%, то обсяг самої операції має становити понад 15 млн. грн. Хто здійснює такі валютні операції? Учитель? Пенсіонер? Лікар? Ні. Це роблять насамперед серйозні ділки тіньової економіки. Ми знаємо, як їх задокументувати, як відпрацьовувати», — констатує перший заступник начальника головного управління податкової міліції ДПСУ Юрій Атаманюк.
При цьому пан Атаманюк озвучив нові дані, згідно з якими, за підрахунками податківців, за останні кілька років через тіньові операції з валютою з України в офшори було виведено ні багато ні мало 50 млрд. дол.
Зрозуміла річ, що всі нинішні проблеми валютного ринку могла б запросто допомогти вирішити лише одна десята частина цієї суми. Причому очевидно, що відповідальність за ці тіньові операції лежить зовсім не на населенні (хоча й олігархи разом із чиновниками-корупціонерами теж становлять його частину).
Пакет антисхемних і протипільгових законопроектів, ініційований на тлі бюджетних проблем нинішньої осені, на етапі узгоджень і доопрацювань уже значно «схуднув», перетворившись на дуже скромний «лист у конверті», найімовірніше, уже новому складу парламенту.
Нинішнього дефіциту зовнішньоторговельного балансу могло б і не бути, якби українська влада зуміла реалізувати хоча б третину чи чверть тих масштабних інвестиційних проектів (особливо в сфері енергоефективності), на яких так багато піарилися чиновники в минулі роки, але про реалізацію яких щось нічого не чути останнім часом. А у що вилилася реалізація помпезних програм імпортозаміщення або стимулювання експорту?
Тож у спробі закрити амбразуру валютного ринку Нацбанку сьогодні доводиться віддуватися як за всі численні прорахунки та зловживання «суміжників», так і за багато обіцяних, але так і нереалізованих попередньою та нинішньою владою реформ.
Запитань до послідовності та ефективності економічної політики нинішньої влади (якщо це взагалі можна назвати політикою), прозорості бюджетного процесу та сфери держзакупівель та іншого ніяк не менше, ніж до її попередників. Удаваність боротьби з корупцією, як і незахищеність прав власності — також дуже потужні чинники, які підривають довіру до державних інститутів. Саме у величезному дефіциті довіри громадян до рідної держави, вочевидь, і полягає основна сьогоднішня проблема гривні як одного з головних її атрибутів. А без цієї довіри які претензії до громадян?
До теми:
