Аратта - На головну

21 січня 2017, субота

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Бердичів (Житомирська область) в костьолі Святої Варвари 14 березня 1850 року місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. В цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, окрім написання музики, він також керував роботами по реставрації тамтешнього органу...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Загадка Леоніда Бикова

Кіномистецтво 21207 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 13.02.2013 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Леонід Биков у фільмі «Доля Марини». Режисери Ісак Шмарук, Віктор Івченко. 1953
Леонід Биков у фільмі «Доля Марини». Режисери Ісак Шмарук, Віктор Івченко. 1953
На зйомках «Альошчиного кохання» Биков не міг дати (за сценарієм) ляпаса екранному негідникові — не міг ударити людину; ледь умовили на один-єдиний дубль, що було за тих часів справжньою дивиною...

Краще розпочати здалеку — з-за океану. По-перше, через українську народну схильність ходити городами, а не путівцем. І, по-друге, за браком ненаписаної й невиданої посттоталітарної історії українського кіно.

Наприкінці минулого століття Американський кіноінститут оприлюднив список 100 найкращих фільмів за всю історію тамтешнього кінематографа. У чільній десятці сусідять абсолютні шедеври з явно прохідними в мистецькому розумінні стрічками; те ж саме в заключній десятці. У чому річ?.. Попри відому сумнівність будь-яких рейтингів, цей вочевидь ранжував фільми за сумою їхнього суспільного резонансу й популярності в глядача; а перше з другим у демократичному суспільстві доволі щільно пов’язане. Отже, висвітлено місце кожної стрічки не просто в американській кіноісторії, а, власне, в історії цієї країни, в житті й долі її довоєнних і повоєнних поколінь, одного за одним.

Фільми, які ставив Леонід Биков, і фільми, в яких він знімався, за всього бажання, важко назвати кіномистецькими шедеврами. Проте мало не всі вони ставали свого часу подією і феноменом духовного життя суспільства — того суспільства, яким уже воно було, і того духовного життя, яке в ньому відбувалося. Це хоча б засвідчують приголомшливі цифри кінопрокату (в рік виходу стрічки на екрани), про які марно мріяти сучасним кінематографістам: «Доля Марини», 1954 р. — 37,9 млн. глядачів; «Максим Перепелиця», 1956 р. — 27,8 млн.; «Альошчине кохання», 1961 р. — 23,7 млн.; «Зайчик», 1964 р. — 25,1 млн.; «Ати-бати, йшли солдати...», 1977 р. — 35,8 млн.
«Максим Перепелиця». Режисер Анатолій Гранік за сценарієм Івана Стаднюка (1955)
«Максим Перепелиця». Режисер Анатолій Гранік за сценарієм Івана Стаднюка (1955)
У 1950 — 1960-х роках Биков грав на сцені Харківського українського драматичного театру імені Т. Шевченка. А в кіно — в Ленінграді, Москві та Києві — майже одразу і майже завжди виконував головні ролі. Саме він робив ці фільми, хоча й не був їхнім режисером. А потім, коли вже став режисером, обов’язково продовжував робити свої фільми як актор. Він з’являвся на екрані непомильним камертоном, а таких завше одиниці.

Через кілька років по смерті Бикова (1979) його друзі й колеги зафільмували повнометражну стрічку-репортаж із більш ніж промовистою назвою «... Якого любили всі» (1982 р., режисер — Леонід Осика). У 1996-му - вийшла книжка теплих спогадів про нього «Будемо жити!» І там, і там багато разів сказано про його людські якості й характер, що ними він наділяв своїх кіногероїв: «У створених ним образах завжди органічно поєднувалися народна мудрість і гумор, благородство, самозреченість і дивовижна скромність. Його герої завжди були демократичні, не підносились над глядачем, не повчали його, вони виражали духовні прагнення простих людей, поділяли їхні радощі й турботи».
«Добровольці». Режисер Юрій Єгоров (1958)
«Добровольці». Режисер Юрій Єгоров (1958)
Мабуть, не випадково, коли пишуть чи розповідають про творчість Леоніда Бикова, переважно йдеться про певну суму людських якостей якогось його збірного екранного героя, після чого одразу й розшифровують: його власних людських якостей. Можливо, за великим рахунком, він як великий артист і не потребує іншого аналізу, бо приніс на екран — разом із неповторною зовнішністю й психофізикою — свій драматичний, але завжди життєствердний світ, а не суму віртуозних акторських прийомів чи якихось там особливих «технік». Хоча Биков, здається, як ніхто володів однією такою «технікою»: він у всіх своїх ролях ніби трохи перегравав — «представляв», як іще кажуть (і що люблять і дуже цінують!) у народі. На такому тотальному «переграванні» будуються і всі три його популярні режисерські стрічки: «Зайчик», «Ати-бати...» й неповторні «В бій ідуть самі «старі».
«В бій ідуть самі «старі». Режисер Леонід Биков (1974)
«В бій ідуть самі «старі». Режисер Леонід Биков (1974)
До речі, саме на цьому «переграванні-представлянні» ґрунтується й популярність і слава «випущеного» Биковим у світ актора-персонажа, що його уособив Сергій Іванов, — Кузнечика. Це ніби легка маска скомороха, завжди наївно-щиро-вразливого, за якою він ховається від світу, котрому не довіряє, бо йому, цьому світові, не можна й не варто довіряти.

Здається, Леонід Биков не надто довіряв і кінематографу, коли ділився власним режисерським досвідом із колегою-початківцем: «Розумієш, головне: монтажем, ракурсом і панорамою не розхлюпати душу! Як ти собі уявляєш душу народу?..» І дійсно, в режисерських роботах Бикова можна впіймати-розгледіти певний його острах у спілкуванні з кінотехнологією. Зате, як мало в кого, відчувається й ніжна, нерозхлюпана душа...

А ще згадують, що на зйомках «Альошчиного кохання» Биков не міг дати (за сценарієм) ляпаса екранному негідникові — не міг ударити людину; ледь умовили на один-єдиний дубль, що було за тих часів справжньою дивиною.
Биков став льотчиком і у посмертній бронзі
Биков став льотчиком і у посмертній бронзі
Останні його роботи, особливо «В бій ідуть одні старики» (і в меншій мірі «Ати-бати, йшли солдати»), звичайно, помножили популярність, яка не слабшає і після смерті актора.

Навряд чи його любили всі, хоч би якою правдивою і привабливою видавалася ця словесна конструкція у спогадах друзів і колег. Адже йому, як і багатьом, доводилось долати той самий сумнозвісний чиновницько-ідеологічний опір перед зйомками і під час зйомок. Биков, зрештою, написав загадкового, тужливого і туманного передсмертного листа, який тлумачать дуже неоднозначно. І досі продовжують ходити чутки, що смерть в автомобільній катастрофі не була випадковою, мовляв, серце зупинилось не саме. Такі особистості обростають легендами, вони ніби канонізуються в своєму непересічному людському статусі, вони й померти не можуть просто так. (І дійсно, в тому листі Биков намагався... режисувати якщо не свою смерть, то свій похорон).

Але справжня його загадка, напевне, не в цих передсмертних жестах. Вона зовсім в іншому: в природній етичності його творчості, котра якимось дуже закономірним чином вимагала водночас художньої простоти й естетичного мінімалізму.

Та й усе. Так мало і так багато.
Його любили всі.... Леонід Федорович Биков - (12 грудня 1928, с. Знаменське (нині у складі смт. Черкаське) Слов’янського району Донецької області — 11 квітня 1979) — український актор, режисер і сценарист, заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974).
Його любили всі.... Леонід Федорович Биков - (12 грудня 1928, с. Знаменське (нині у складі смт. Черкаське) Слов’янського району Донецької області — 11 квітня 1979) — український актор, режисер і сценарист, заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974).

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Кіномистецтво»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Всяке партійне збіговисько складається із неуків і негідників”
Наполеон

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.