Аратта - На головну

27 березня 2017, понеділок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Інша Рада. Приборкання норовливих

Політологія 15083 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 10.03.2013 | Всі публікації | Версія для друку

Інша Рада. Приборкання норовливих
Коли перших двох нардепів ВАСУ позбавив мандатів – це, як з’ясувалося згодом, стало початком «грому серед ясного неба», який матеріалізувався у чергову парламентської кризу. Кризу, яка вже набуває ознак гучного міжнародного скандалу, наслідки якого нічого доброго, нам, громадянам України, не принесуть.

Сьогодні на слуху лише останнє рішення ВАСУ з позбавлення мандату народного депутата Сергія Власенка. Рішення, яке, якщо м’яко і дипломатично казати, неоднозначне. Рішення, що, як і попереднє, наочно проілюструвало на увесь навколишній світ відсутність в Україні судової влади, у розумінні цього терміну з точки зору європейця, до асоціації із яким нині «стратегічно рухаються» українці.

Власне кажучи, дехто вже волає, що руками залежних суддів влада показала, як легко може винищити парламентську опозицію, яка сама себе чомусь вважає останнім рубежем демократії в країні. При цьому, в пориві патетики «забуваючи», що демократія – це буквально влада народу, а не його представників, навіть якщо ті делеговані у вищий законодавчий орган. І якщо хтось зазіхає не на благополуччя окремо взятого обранця, а право кожного громадянина, то логічно, його, громадянина, представники мають і зобов’язані, як мінімум, звернутися до джерела влади аби той захистив своє конституційне право від узурпатора. Ви чули таке звернення? Не чули. Може почуємо. Хоча поки що – найактивніше ми чуємо, окрім викривальних спічів лідерів опозиційних фракцій, досить однозначні і негативні заяви керівників Євросоюзу, куди, повторюся, й намагаємося асоціюватися.

Хоча, очевидно, за нормальною логікою тих самих європейців, вже після першого вердикту ВАСУ, яким позбавлено депутатських повноважень Олександра Домбровського і Павла Балогу, виборці округів №11 і №71 мали б першими, не чекаючи заяв політиків, піднятися на акції протесту, захищаючи свій вибір. За умови, якщо вибори були чесними і Балога і Домбровський – дійсно ті, кому громадяни делегували своє право на владу. Але, саме такого масового прояву громадської активності ми й не побачили. Чому? - ви напевно здогадалися самі: вони настільки «народні», що тому самому народу все однаково чи є в них депутат, чи його немає.

Наразі сама процедура виконання цього рішення ВАСУ залишається недоконаною, оскільки спікер парламенту Володимир Рибак явно «не поспішає» об’являти не депутатами ні Балогу, ні Домбровського, залишаючи їх у «підвішеному» стані. Втім, як і ЦВК, згідно з оприлюдненою позицією, не відає, як бути далі і на якій підставі оголошувати перевибори по цих округах. І це зрозуміло: подібних випадків ще не було, а в законодавстві така процедура чітко не віддзеркалена.

Втім, є дивний збіг обставин, який абсолютно не стосується виборців – і Домбровський, і Балога «не подружилися» з Партією регіонів і не побажали натискати кнопку голосування за «помахом руки Чечетова». Наприклад, загальновідомо, що Балога написав заяву про вступ до фракції ПР 12 грудня минулого року, а наступного дня – про вихід з фракції. При чому, згідно з офіційним списком нардепів на офіційному сайті парламенту, Петро Балога досі значиться у фракції ПР.

А от самовисуванець Олександр Домбровський – позафракційний. Був із самого початку й залишається таким зараз. За його словами в інтерв’ю одному з інтернет-видань, рішення ВАСУ для нього стало повною несподіванкою, оскільки він не отримував жодних пропозицій про вступ до фракцій і тим більше на нього ніхто не намагався ні в чому тиснути. З іншого боку – Домбровський не заперечив, що має давні дружні стосунки з Петром Порошенком. У зв’язку цим пригадалося, що у минулому році, перед початком роботи депутатів цього скликання ходили чутки, що Порошенко нібито намагався об’єднати мажоритарників у окрему групу. Щоправда чинний Регламент такої можливості цим депутатам не передбачає – нардепи можуть бути або позафракційними, або приєднуватися до партійних фракцій.

Другий судовий прецедент напряму зачепив нардепів, обраних за партійними списками – Сергія Власенка (№ 20 у списку «Батьківщини»), і Андрія Веревського (№46 за списком ПР).

Веревський має довгу і цікаву історію перебування у парламенті. Вперше він став нардепом у четвертому скликанні Верховної Ради, куди був обраний по округу №146 на Полтавщині.

За час першої каденції Веревський побував у фракції «Єдина Україна», потім, з грудня 2004 року, став членом депутатської групи «Європейський вибір», яку змінив на фракцію «Регіони України», а вже у 2005 році, коли не залишилося сумнівів, звідки дме «вітер влади» – поповнив фракцію БЮТ.

У наступне, п’яте скликання Веревський пройшов № 44 за партійним списком «Батьківщини», куди вступив, очевидно, за переконаннями.

У шосте скликання він також був обраний за списком «Батьківщини» (№44 партійного списку). Вже у січні 2008 р. Веревський стає, зрозуміло, на громадських засадах, радником прем’єра Юлії Тимошенко.

Червень 2010 р. став часом зміни політичних переконань Веревського – в числі інших тушок він поповнив лави коаліції «Стабільність і реформи» під проводом Партії регіонів. У жовтні того ж року Веревський став повноцінним членом фракції ПР.

До цього можна додати хіба що те, що з 2004 року він очолює холдинг «Кернел груп», який вважається одним з найбільших виробників і експортерів сільськогосподарської продукції. У цьому зв’язку вельми пікантно виглядає рішення ВАСУ щодо сумісництва. Адже, як мінімум з десяток років його ніхто не «помічав»?

Втім, подейкують, що у випадку Веревського відбувся парламентський «договорняк», тобто він, коли став перед вибором: чи ходити на парламентські засідання, чи займатися бізнесом – обрав друге. Іншу версію озвучив лідер «Батьківщини». Арсеній Яценюк. Згідно з його інформацією, іноземці поставили Веревському умову: або депутатство, або кредит… Так чи інакше, але було очевидним, що олігарх не надто запекло відстоював свій депутатський мандат у ВАСУ.

На відзнаку від Веревського, Сергій Власенко не має такої яскравої парламентської біографії. Нардепом він став у червні 2008 року за списком БЮТ. Із фракції не виходив, керівних посад у парламенті не обіймав.

До депутатства, в якості адвоката захищав інтереси кандидата у Президенти Віктора Ющенка у Верховному Суді у 2004 р. у процесі щодо фальсифікації результатів голосування на користь кандидата у Президенти Віктора Януковича у другому турі виборів.

У березні 2008 р. був призначений заступником глави ДПА України, але через декілька місяців пішов з посади.

У 2010 році публічно відмовився від звання «Заслужений юрист», отриманого ним у 2006 р., на знак протесту проти рішення Конституційного Суду про скасування Конституції 2004 р.

Від початку кримінального переслідування екс-прем’єра Юлії Тимошенко Власенко є її захисником.

І хоча навіть Генпрокуратура підтвердила, що нардеп Власенко має процесуальний статус захисника, як спеціаліст правознавець, тим не менше цей аргумент не був взятий до уваги судом. Натомість судді взяли в якості аргументації лист з дисциплінарної комісії, з якого витікало, що відповідач не виконав вимог закону про адвокатуру, а також те, що у новому УПК захист інтересів підозрюваного може здійснювати лише особа, яка має ліцензію адвоката. Не на користь Власенка було й те, що він написав заяву про припинення дії адвокатської ліцензії 21 лютого, замість того, щоб зробити це одразу, під час оформлення документів у відділ кадрів ВР. Хоча з іншого боку, він, як і більшість нардепів минулого скликання, які пішли на повторні вибори, не забирав своєї «трудової» із парламенту. Але, звісно, цей факт, певною мірою, не на користь Власенка, хоча, згідно з чинним законодавством, припиненням адвокатської ліцензії є час написання заяви адвокатом. Тобто на момент і судового засідання і подання Рибаком позовної заяви Власенко формально вже не мав адвокатської ліцензії. Є й інші аргументи, які ставлять під сумнів рішення ВАСУ. Зокрема те, що за твердженням опозиції, ніхто не може заборонити нардепові правозахисну діяльність, яка прямо визначена його статусом. Адвокатська ж діяльність – це надання професійних послуг за матеріальну винагороду. Єдиним же джерелом доходів Власенка була зарплата нардепа. Правову ж допомогу громадянам, включаючи Юлію Тимошенко, він надавав безкоштовно.

Не все «гладко» і з поданням Регламентного комітету про позбавлення Власенка депутатських повноважень. Як стверджують члени цього комітету від опозиції, як такого засідання не було, його стенограма – відсутня. За їхніми словами замість повноцінного засідання голова комітету зібрав підписи регіоналів і комуніста, тобто більшості і оформив це як рішення всіх нардепів. Втім, «традиція» підміняти засідання Комітетів збором підписів практикується (як і «гра на піаніно») не перший рік і далеко не перше скликання. І до речі в самому Регламенті процедура ухвалення рішення парламентським Комітетом виписана не чітко, і не виключає довільне тлумачення виконавцем. Напевно законодавці урахували при ухваленні закону сталі парламентські «традиції», надто ті, що не вписуються у букву і дух Конституції. Тому, наприклад, сподіватися на те, що «протокол» і подання Рибаку від Регламентного комітету визнають сфальшованими не варто.
Відновлення законності чи…

Те, що спікери регіоналів активно намагаються подати за наведення конституційного ладу, для стороннього спостерігача має непереконливий вигляд. Це стало очевидним під час першого блокування трибуни опозицією. Адже по суті, вимоги опозиціонерів зводилися до елементарного виконання всіма нардепами вимог Конституції, яка, в Україні, є законом прямої дії.

Опоненти, тобто фракція ПР, нібито, на словах, не заперечували необхідність виконувати Конституцію, але всіляко намагалися довести ситуацію до абсурду. Це не можна було не помітити під час «тестування» сенсорної кнопки. Нардепи-регіонали, буквально, як школярі, сували під термінали для голосування мобільні телефони та інші предмети, що ну аж ніяк не стосуються ні процедури голосування, ні прямого призначення терміналу системи «Рада». Оскільки вся ця «процедура тестування», ініційована спікером парламенту Рибаком, фіксувалася численними телекамерами, і, зрозуміло, потрапила у репортажі новин за кордон. А тепер уявіть собі, як сприйняли європейські телеглядачі таку картинку: члени парламенту, які, за визначенням, для пересічного європейця – солідні політики, «тестують» пристрої для голосування у дивний спосіб. Приблизно, як напівдикі аборигени джунглів, які вперше побачили комп’ютер. Хоча, як для «внутрішнього користування», для місцевого електорату, за задумом політтехнологів регіоналів, ця картинка у випусках новин мала виглядати не тільки природно, але й переконливо.

Проте, виникає логічне питання: навіщо було влаштовувати шоу багатоденних переговорів на тлі парламентської кризи? Тим більше, що у підсумку було ухвалено черговий закон «про чесне голосування», тобто про те, до чого прямо зобов’язує Конституція та елементарна людська порядність.

Але тепер коли компроміс серед законодавців нібито досягнуто знову виникла проблема, вочевидь, більш неприємна, ніж Тимошенко і Луценко разом узяті: це відсутність у влади стійкої парламентської більшості. Але щоб ілюзія, навіяна пропагандою, збереглася треба терміново вирішувати проблему. А саме – або ввести жорстку фракційну дисципліну і примусити всіх, в тому числі й «крутих», ходити на пленарні засідання і власноручно тиснути на кнопки, або «завербувати» нове поповнення у фракцію. Для цього, щонайменше, треба певний час «для проведення індивідуальної роботи». Тим більше, потрібно не один і не десяток «депутатських штиків».

З іншого боку останні прецеденти позбавлення депутатів мандату рішенням ВАСУ, вочевидь, не тільки сумнівні з правової точки зору, але й мають на меті цілі, дещо інші, ніж задекларовані.

Проблема суміщення депутатського мандату з посадами у виконавчій владі спричиняли гучні конфлікти не в одному скликанні. Були навіть і неодноразові судові позови голови Верховної Ради, проте жодного разу ця судова тяганина не мала наслідком дострокового припинення депутатських повноважень внаслідок вердикту суду. Депутати-сумісники врешті або остаточно переходили на посади у виконавчій владі, або поверталися у депутатську залу, на чому конфлікт вичерпувався.

Не таємниця, що депутати парламенту, які прийшли з бізнесу, в кращому випадку, лише на папері припиняли свою комерційну діяльність, або формально «передаючи» керівництво родичам, або стаючи «почесними» головами правління, або ректорами тощо. Ви повірите, що олігархи-депутати залишили без особистого нагляду і керівної участі свої імперійки, щоб зосередитися виключно на служінні народу, який їх обрав своїми представниками? Напевно таких «віруючих» немає. Як і немає реальних законодавчих механізмів протидії цій проблемі. Бо якби вони були, то на чергових виборах кандидати у депутати «не торочили» з мітингових трибун «про відокремлення влади від бізнесу» - що вже без перебільшення стало стійким агітаційним штампом.

До речі, якщо знову звернутися до офіційної біографії того ж Веревського, за дивним збігом обставин, його власний бізнес швидко зріс саме за часів його «служіння народу». Якщо поглянути на статки інших нардепів-олігархів – то знову побачимо, що за час «неучасті» у своїх бізнесових справах – «покинутий» бізнес тільки зростав. Дивно?

Але «справа Веревського» може виявитися певним сигналом олігархам: мовляв депутатський мандат – це віднині папірець, який не вартий нічого, а недоторканність – фікція, блеф. А кому саме нині підкоряється судова влада – мабуть зайвий раз доводити не треба. Виникає логічне запитання: навіщо «підвішувати» й без того лояльних до чинної влади нардепів-бізнесменів? Це має сенс тільки в одному випадку – очевидно ця лояльність дедалі більше стає умовною. Про що свідчать й вже явні ознаки переділу власності, який не оминув не тільки середній, а навіть великий бізнес.

З іншого боку, влада не могла не помітити, що мажоритарники, які становлять більшість у фракції ПР, почали проявляти ознаки «вільнодумства», зокрема, почали з’являться коментарі, які не вписуються у «генеральну лінію». Але ці «хвилі» на поверхні є явною ознакою «тектонічних» процесів в середині, які можуть бути передвісником внутрішнього розколу. І всі розуміють, що у разі розвитку цих процесів – другий термін гаранта стає нездійсненою мрією.

Можливо саме ці явища стимулюють Банкову говорити про дострокові вибори парламенту за іншим виборчим законом, який би гарантував слухняну і монолітну більшість. Бажано у 300 голосів.

З іншого боку, проект судового позбавлення депутатських повноважень, спрямований і проти опозиції. Очевидно, що позбавлення Власенка мандату та вірогідне притягнення його до кримінальної відповідальності має відчутно послабити позиції Тимошенко у кримінальних справах. Зокрема у частині комунікації підсудної з зовнішнім світом. Очевидно, за задумом «технологів» це, в свою чергу, має послабити тиск Заходу напередодні підписання асоціації та ЗВТ з Євросоюзом. Хоча вже очевидно, що ефект виявився прямо протилежним: негативна реакція західних політиків була миттєвою і однозначною.

Немає ознак «позитивного» впливу судових прецедентів на парламентську опозицію. Всі три фракції однозначно налаштовані на блокування парламенту. Лідер «Свободи» Олег Тягнибок вдруге в останньому інтерв’ю «Радіо Свобода» повторив позицію партії на дострокові парламентські і президентські вибори. Щоправда, наразі формальних обставин ні для дострокового припинення повноважень парламенту, і тим більше – Президента немає.

Та й судячи з результатів соціологічних досліджень рейтинг Партії регіонів не має тенденції до зростання. А популярність «Свободи» і «УДАРу» – впевнено зростають. Отже, поки що ці заяви про перевибори можна вважати «психологічною зброєю» і не більше. Але очевидно що «судова» технологія спрямована на утримання ситуації у парламенті. Не виключено, що наразі парламентська криза, як не дивно, більше вигідна регіоналам, оскільки дає їм час на пошуки виходу із ситуації. Хоча, враховуючи послідовність кроків, їхній вектор, сподіватися на те, що буде знайдене раціональне політичне рішення просто немає підстав.

Опозиція також опинилася у складній ситуації: з одного боку – зняти блокування означає «здачу» колеги щодо якого ухвалено сумнівне судове рішення. З іншого боку, при заблокованому парламенті навіть створити ТСК для розслідування обставин того ж «рішення» Комітету неможливо. А зняти блокування означає дати можливість Рибаку оголосити рішення ВАСУ і доконану процедуру позбавлення Власенка депутатських повноважень. Тупик? Може й так. Але навіть висновок ТСК про нікчемність подання Комітету ставить під сумнів рішення ВАСУ. Це тільки один з варіантів. Як діятиме опозиція – побачимо.

Принаймні поки що можна стверджувати, що «приборкання норовливих» не має для ініціаторів позитивного ефекту. Але вже очевидно – рішення ВАСУ лише поглибили внутрішню кризу всередині чинної влади. Не кажучи про те, що ця криза стрімко знижує шанси на підписання договорів про асоціацію та ЗВТ з ЄС. Європейська перспектива, яку завоювали не чиновники, не нардепи, а ми, українці на Майдані-2004, стає чим далі – тим більш примарною.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Політологія»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Всяке партійне збіговисько складається із неуків і негідників”
Наполеон

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.