Актуально
21634 перегляди
 |
Не є таємницею ні для кого, що депутатський корпус, починаючи від сільради і закінчуючи парламентом, отримавши мандати, миттю впадає у стан масової амнезії щодо своїх передвиборчих програм. Тих, хто хоч якось намагається дотримати свого слова – одиниці.
І столиця в цьому сенсі являє собою наочний приклад. Цікаво, скільки киян, які на минулих виборах зробили свій вибір на користь тих чи інших кандидатів, сьогодні пам’ятають за кого вони голосували і за що саме, тобто за які програми? А самі депутати? Наразі вони просто «сором’язливо» не згадують про свої обіцянки киянам, нібито їх не було в природі. А дехто взагалі публічно заявляє про свій намір «кнопконатискання» у сесійній залі «довічно», тобто понад термін, чітко визначений Конституцією. Хоча, якби ми жили у демократичній системі влади, то ще у минулому році побачили б черги з наших обранців, які б вишикувалися перед редакціями ЗМІ зі звітами про виконання своїх зобов’язань перед громадянами.
Абсурд у формі дискусії
Конституція і закони України прямо гарантують право громади на дострокове припинення повноважень своїх обранців – міських, селищних голів та органів місцевого самоврядування.
Частина 1 статті 141 Конституції визначає: «До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради». Тобто, закріплює право на строкове і дострокове припинення повноважень органу місцевого самоврядування. В статті чітко визначено термін повноважень депутатів відповідної ради – п’ять років і не більше.
Саме це прямо підтверджує частина 3 ст. 141: «Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах». А пункт 30 частини 1 ст. 85 Конституції визначає право призначення чергових та позачергових виборів в органи місцевого самоврядування до компетенції Верховної Ради України. Тобто, тим самим чітко визначається, що вибори можуть бути як чергові, так і позачергові.
Конституція не визначає прямо ні механізму виборів, ні термінів повноважень органів місцевого самоврядування, у разі їхнього обрання на дострокових виборах. Натомість це питання чітко врегульоване чинним законом «Про місцеве самоврядування в Україні» ще у 2008 році. Зокрема ст. 45 частина 8 точно визначає термін повноважень самоврядування, обраного саме на позачергових виборах: «Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах». Отже, очевидно, що депутатських корпус, обраний на позачергових виборах, повинен мати термін повноважень тільки до чергових виборів, які визначено Конституцією раз на п’ять років.
Окрім цього, ст. 75 частина 2 визначає право територіальної громади у будь-який час припинити діяльність органу місцевого самоврядування: «Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень». А ст. 78 прямо визначає в яких випадках і в який спосіб можуть достроково припинятися повноваження місцевого самоврядування: у разі прийняття рішення у порушення чинного законодавства, прав і свобод громадян, «ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом»; якщо сесії не проводяться у визначені законом терміни або рада не вирішує питань, віднесених до її компетенції. Частина 2 цієї статті визначає що: «Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті ради за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень ради визначається законом про місцеві референдуми». А частина 3 визначає право міського, селищного, сільського голови на призначення такого референдуму.
Частина 4 ст. 78 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» конкретизує у яких випадках парламент самостійно призначає позачергові вибори до місцевої ради: «За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради, Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради може порушуватись перед Верховною Радою України сільським, селищним, міським головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації». Як відомо, дострокове припинення повноважень минулого скликання Київради відбулося саме за поданням профільного Комітету парламенту, отже всі твердження деяких спікерів ПР про нібито незаконність рішення про минулі вибори у столиці є такими, що не відповідають дійсності.
Чи має Київ, як столиця України, якісь особливі гарантії щодо місцевого самоврядування? Відповідь на це питання можна знайти у ст.. 20 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ»: «Гарантії місцевого самоврядування, його органів і посадових осіб міста Києва визначаються Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ст. 23 визначає, що органи самоврядування та посадові особи Києва несуть відповідальність, згідно з Законом «Про органи місцевого самоврядування в Україні». Частина 2 цієї статті визначає, що: «За наявності підстав, передбачених статтею 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Верховна Рада України може призначити позачергові вибори Київської міської ради».
Частина 1 статті 14 Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», визначає, вибори бувають чергові, позачергові, повторні, проміжні та перші.
Чергові вибори відбуваються у термін, визначений Конституцією – один раз у п’ять років.
Частина 3 статті 14 цього закону визначає, що: «Позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови, а також в інших випадках, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тобто, що й було зазначене вище.
А тепер звернемося до дискусії, яка з подачі спікерів парламентської фракції Партії регіонів була вкинута у суспільство. Зміст «нєпонятки» регіоналів полягає у, на їхню думку, невизначеності у чинному законодавстві статусу виборів місцевого самоврядування у столиці, тобто які вибори мають відбутися: чергові чи позачергові і чи мають взагалі бути вибори у цьому році? При тому нардепи-регіонали скерували подання у Конституційний суд. У свою чергу, у резолютивній частині рішення, КС жодним чином не згадав про позачергові вибори, як частини конституційних гарантій захисту конституційного права громадянина на формування місцевого самоврядування. Натомість конституційні судді лише повторили те, що міститься у Конституції: чергові вибори відбуваються раз у п’ять років.
Попри очевидне, те, що, ми, як і кожен громадянин, за наявності бажання, можемо чітко побачили у Конституції та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»: не існує жодних правових підстав для пролонгації повноважень Київради понад п’ятирічний термін, а тим більше – жодних законодавчих перешкод для проведення позачергових виборів депутатів з терміном повноважень до чергових виборів.
І до речі, чому в інших населених пунктах можуть відбуватися позачергові вибори місцевого самоврядування, а в столиці – зась? Чи може тому, що ПР у столиці «не світить» ні перспектива формування солідної фракції у Київраді, ні посада міського голови?
«Безголова» столиця
Ще більш абсурдна ситуація у Києві штучно створена навколо посади міського голови.
Нагадаємо, останній легітимно обраний мер столиці пішов з посади 12.07. 12 року згідно з його заявою про складення повноважень, поданої першого червня. Тобто, майже рік де-юре посада залишається вакантною.
Між тим, згідно з частиною 3 статті 42 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»: «…Не пізніш як на п’ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, сільського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови». І таке звернення було минулого року скероване до парламенту.
Проте, ні минуле скликання парламенту, ні чинне, абсолютно не переймаються тим, що в столиці немає мера. Виборцям ця більш, ніж дивна позиція пояснюється тим, що, мовляв, вибори міського голови і міськради варто призначати одночасно. Очевидно, в першу чергу, така ситуація цілком влаштовує Партію регіонів. Адже, згідно з соціологічними дослідженнями найбільш вірогідний кандидат на цю посаду голова КМДА Олександр Попов має більш ніж примарні шанси на перемогу. Згідно з травневими дослідженнями виборчих симпатій він може розраховувати на підтримку 17% киян. При тому, що у березні його підтримували 20%.
Не важко здогадатися, що у найближчому майбутньому тенденція до падіння популярності очільники КМДА буде тривати. І не останню роль в цьому відіграватиме недолуга позиція однопартійців-регіоналів з парламентськими мандатами, які під абсолютно дивними приводами фактично знищують самоврядування у Києві, як таке. І все це відбувається на тлі абсолютно не контрольованій ситуації з стихійною забудовою міста, знищенням історичних пам’яток, зон відпочинку киян. Наразі важко знайти городянина, який би вважав, що КМДА бодай хоч якось призупинила деградацію міських комунікацій. Як і казнокрадство, прогресуюча корупція…
А з висоти Адміністрації на вулиці Банковій, у декількох сотнях метрів від КМДА, за всім тим мовчки спостерігає гарант конституційних прав громадян Президент Віктор Янукович. І ми, громадяни, не тільки не почули його думку щодо зухвалого порушення права більш, ніж мільйона киян на місцева самоврядування, а й чомусь вже не дивуємося тому, що відбувається. Звикли? А може це мовчання перед буревієм?
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
