X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

22 квітня 2018, неділя

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- передтечею кінотворчості італійськіх неореалістів була стрічка, знята українською кіностудією. Цією кінострічкою фахівці вважають фільм Марка Донського “Веселка” (1943 рік) за однойменною повістю Ванди Василевської. Фільм був знятий на київській кіностудії, яка в роки Другої світової війни була евакуйована в Середню Азію. Він розповідає про українське село під час війни. Президент Рузвельт, переглянувши фільм, надіслав режисерові телеграму з подякою, а у 1944 році картина була відзначена Асоціацією кіно і радіо США.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Стосунки. Ламати чи будувати?

Психологія та стосунки 7965 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 14.06.2013 | Всі публікації | Версія для друку

Фото - Erik Johansson
Фото - Erik Johansson
Бувають хвилини, коли на душі так важко, що хочеться ламати, трощити все навколо і мчати кудись світ за очі... А бажання лише одне - залишити все погане позаду і почати життя спочатку...

Часто ми подібним чином робимо необдумані вчинки і тікаємо, підібгавши хвіст, від проблем. Емоції беруть гору, мозок відключається. Скандали, зриви, крики... Грузнемо з головою у власних проблемах, не помічаємо нікого і нічого навколо, зосереджуючись тільки на своєму болі.

Засмучуємося з приводу. Однак якщо довго копатися в своїх труднощах - можна там і залишитися.

Душевна слабкість часом накочує на будь-кого з нас. Ось і зараз мені хочеться кинути все, втекти, але я розумію, що це неможливо. Розставання... Рідко вони даються легко... Але питання в тому, чи варто берегти тріснуту вазу, або ж викидати її без жалю ...

Ось вона така гарна стоїть, нагадуючи про минулі часи, про щастя, сміх, квіти, що в ній стояли... Але тут ти робиш крок і бачиш інший її бік... А там дрібна така тріщинка, і від неї помчало безліч таких само стрімких доріжок, які завдають шкоди всьому зовнішньому вигляду вази... І здавалося б, нічого вже тут не поробиш, але людина - таке загадкова істота, яка при бажанні може до всього пристосуватися.

Ось і ми відвернули дефектною стороною до стіни і живемо собі далі, як ні в чому не бувало. Ми всі знаємо, але мовчимо. Потай боїмося, що якщо ваза впаде ще раз, то зовсім розсиплеться на тисячі маленьких частинок, яких нам вже не зібрати... Так, є в цьому світі тисячі, мільйони інших ваз, які і міцніші, і гарніші, і новіші. Але нам коштовна саме ця, чорт її забирай, тому стоїть вона собі далі і повільно мучить нас.

Як зрозуміти, - чи варто ставити крапку в стосунках або дати їм ще один шанс? Адже ідеального нічого немає, з іншого боку, - поки не закриєш одні дверей, не зайдеш в інші...

А раніше я так легко йшла... Дозрівала і йшла, приклад справжнього егоїзму: мені некомфортно, розлюбила, до побачення. І ніякі промови, вчинки не могли розтопити лід. В одну річку двічі не ввійдеш, як кажуть. Тільки з віком розумієш, що несеш відповідальність і за своє майбутнє, і за майбутнє обранця, і що в разі розриву наслідки можуть позначитися на обох не найприємнішим чином... З’являється побоювання або й навіть страх. Страх можливої ​​помилки, страх за іншого, за себе. Вже не махнеш запросто рукою, мовляв, була не була, і взагалі, «чоловіки як трамваї - один пішов (відправили), інший підійде». Легковажність канула в минуле...

Піти можна завжди, побудувати - ні.

Вона стоїть... Як і раніше. Тепер я не намагаюся забути про її недоліки, я знаю, вони є. Але мені набагато миліше її чесноти. Хто знає, що нам судилося... Може, вона завтра похитнеться і з диким дзвоном впаде на підлогу, і шум цей змусить здригнутися кожну клітинку душі. А може, простоїть роками, десятиліттями на своєму колишньому місці, а наші онуки будуть ставити в неї яскраві пахучі квіти, і ваза ця стане свідком їх щасливого життя... Адже ніхто не знає, що нам судилося...

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Людина – це духовна істота. Саме тепер на часі звернення до традицій і духовності рідного народу. Чесність, щирість, мудрість – ось що вимагається від нових людей України. Потрібна Нова Січ – Духовна Січ! ”
О.Бердник, український філософ і письменник, засновник Української Духовної Республіки

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Internet Map Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2018.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.