Аратта - На головну

25 липня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- найдовша печера на Україні носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі - це гіпсова печера на глибині 20 м, протяжністю понад 230 км. Вхід до неї розташований поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільській області. Це найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю, - вона поступається лише Мамонтовій печері в США...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


«Вводимо молекулу - кохання є, блокуємо молекулу - кохання немає»

Психологія та стосунки 13915 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 17.08.2013 | Всі публікації | Версія для друку

«Вводимо молекулу - кохання є, блокуємо молекулу - кохання немає»
Лекції професора факультету фармацевтики Страсбурзького університету, директора Лабораторії терапевтичних інновацій Марселя Ібера та Глави Центру нейроекономічних досліджень при Клермонтському університеті Пола Зака.

«Окситоцин контролює не тільки відносини всередині сім’ї, але і відносини в суспільстві» - Марсель Ібер

Я - хімік, займаюся розробкою різних ліків, такими серйозними речами, як боротьба з раком, зі старінням. Але одного разу я задумався про хімічну складову кохання. Ми вивчаємо стрес, хвороби - а що відбувається в людині під час кохання, які хімічні процеси?

Для початку я задався питанням: а що таке любов? Я звик підходити до предмета своїх досліджень ґрунтовно. Якщо ви запитаєте про те, що таке, наприклад, рак, то знайдете чітке визначення раку, детальну класифікацію його типів. Але коли ми стали з’ясовувати, що таке любов, і спробували підняти наукову літературу на цю тему, то не знайшли взагалі нічого. Тобто в галузі науки цим питанням взагалі ніхто не займався. І нам довелося читати філософів і поетів, щоб хоч якось визначитися з цим поняттям. Адже ми знаємо, що слово «любов» має безліч значень - любов може бути материнською, братською, вона може бути потребою, а може бути подарунком. Іноді любов - це чистий наркотик, важка адикція. Пристрасть, ніжність, залежність - найрізноманітніші явища називають любов’ю.

Ще древні греки ділили любов на види. Вони виділяли сім видів любові (агапе, людус, ерос, манія, прагма, сторге, філія - прим.«Гармонії»), але не будемо надто заглиблюватися, розглянемо три: ерос, філію і агапе. Ерос - це любов-пристрасть, це жадання, потреба володіти іншою людиною. Ерос ніколи не буває щасливим - так, жадання може бути задоволено зараз, але потім воно виникає знову. Філія - ​​зовсім інший тип любові, така любов - щастя. Ви радієте, коли бачите іншу людину, вам подобається пити з нею чай або робити щось разом. Агапе ближче до милосердя, це любов без пристрасті, це співчуття, жаль, потреба допомогти іншому. Поведінка людини в залежності від типу любові, звичайно ж, сильно відрізняється. І якщо ви почитаєте вірші про кохання з цієї точки зору, ви побачите, наскільки вони різні.
Марсель Ібер (Marcel Hibert) Народився в 1955 році. Професор факультету фармацевтики Страсбурзького університету; директор Лабораторії терапевтичних інновацій
Марсель Ібер (Marcel Hibert) Народився в 1955 році. Професор факультету фармацевтики Страсбурзького університету; директор Лабораторії терапевтичних інновацій
Вважатимемо, що ми трохи визначилися з тим, що називаємо любов’ю. Тепер визначимося, а що таке людина? 70 відсотків води, 3-4 кілограми кісток, все інше - органіка, молекули. Людина - це великий мішок з молекулами. Все, що відбувається всередині нас, має молекулярний характер. Життя - це взаємодія молекул. Багато сотень років людину вивчали на рівні органів. На початку XX століття ми перейшли на рівень клітини, а в останні п’ятдесят років - на молекулярний рівень. Думаю, знадобитися ще років двадцять, щоб остаточно зрозуміти, як влаштована людина.

Маніпулюючи з кількістю окситоцину, можна цілком змінити поведінку

Значному прориву в тому, що стосується вивчення емоцій, ми зобов’язані нейробіологу і фармакологу Томасу ІНСЕЛУ, нині директору Національного інституту психічного здоров’я США. Інсел вивчав поведінку мишей - його цікавили відносини між матір’ю, батьком, мишенятами. Особливо його цікавила тривожність у мишей, тому що він займався препаратами для приглушення тривожності, анксиолітиками. Якщо він відривав мишеняти від мами, мишеня починало пищати і кидатися. Інсел давав мишеняті анксиолітики, і мишеня заспокоювалося. Так вони з мишами проводили час.

Одного разу, це було в 2000 році, Інселу розповіли про одних дуже дивних щурів, цікавих своєю не типовою для щурів моногамністю. Ці пацюки утворювали пари на все життя, разом виховували дитинчат і становили приклад дивовижної турботи одне про одного. Що особливо цікаво, поруч з тими ж щурами жили інші пацюки, і у них все було набагато менш романтично - вони злучалися з ким попало і особливо своїм потомством не займалися. Хороші пацюки жили під горою, а погані на горі. При цьому щури належали до одного й того ж виду, вони нічим ніби як не відрізнялися.

Інсел, звичайно, дуже зацікавився і тими, й іншими щурами, почав їх вивчати. Як саме він їх вивчав: відловив і на горі, і під горою щурів, взяв у них аналізи, став досліджувати ці аналізи в своїй лабораторії. Він порівнював аналізи хороших і поганих щурів, намагаючись знайти відмінність на молекулярному рівні. Але все було однаково. Він довго бився і нарешті виявив різницю в кількості двох гормонів, вазопресину і окситоцину. У щурів з гарною поведінкою рівень окситоцину був високим, а у поганих щурів - низьким.

Інсел пішов далі: він ввів поганим щурам окситоцин. І що ж: ці розпусні щури, які абсолютно не цікавилися своїм потомством, стали вірними подружжям і прекрасними батьками. Продовжуючи експеримент, Інсел блокував окситоцин у хороших щурів - і вірні дружини і прекрасні батьки зіпсувалися в усіх відношеннях, вони відразу ж перетворилися на розпусних і байдужих. Виявилося, що маніпулюючи з кількістю окситоцину, можна цілком змінити поведінку цих тварин.

Материнська любов, батьківська любов, моногамія і полігамія - з’ясувалося, що все це залежить від якоїсь молекули. Всього лише один гормон - і жахливе стає прекрасним і навпаки. Ми звикли відноситися до материнської любові як до найпіднесенішої речі на світі, а що ми бачимо: вводимо молекулу - любов є, блокуємо молекулу - любові немає.

Високий рівень окситоцину робить самок безстрашними

Вазопресин і окситоцин - це дуже прості молекули, маленькі пептиди, їх легко можна створити власноруч хоч в гаражі. Що характерно - у всіх видах живих організмів ці гормони незмінно знаходили, тобто вони принципово важливі для еволюції. Цікаво, що окситоцин досліджували і раніше - це той гормон, який виробляється під час вагітності, починаючи приблизно з п’ятого-шостого місяця, саме завдяки йому у жінок з’являється молоко. Жінка, - як і будь-який ссавець, - у величезній кількості виділяє цей гормон в момент пологів. Якщо пологи затримуються, лікарі використовують цей гормон, щоб прискорити пологи - і в такій якості він добре вивчений. Про значення окситоцину для пологів та грудного вигодовування відомо вже років п’ятдесят. Але в останні десять років стало зрозуміло, що ми недооцінювали цей гормон, і від нього залежить набагато більше.

В Ізраїлі нещодавно провели масштабне дослідження жінок, які нещодавно народили. І що ж з’ясувалося? У жінок з високим рівнем окситоцину були прекрасні відносини з новонародженими, повна гармонія і взаєморозуміння. У жінок з недоліком окситоцину виникли проблеми і з вигодовуванням малят, і з порозумінням - у них все було більш нервово і напружено. Що відбувається в цій ситуації з батьками? Якщо жінка виробляє окситоцин, то і чоловік, спостерігаючи за нею, емпатично заражається цим і теж починає його виробляти. Якщо між жінкою та чоловіком встановлюється тісний емпатичний зв’язок, вони разом виробляють окситоцин і стають прекрасними турботливими батьками.

Ми з’ясували ще, що високий рівень окситоцину робить самок безстрашними - вони взагалі нічого не бояться, вони готові на все, щоб захистити своїх дитинчат. А якщо окситоцину не вистачає, страхів набагато більше. Страх перед собаками, наприклад, зазвичай свідчить про нестачу окситоцину.

Період післяпологової депресії супроводжується різким падінням окситоцину - як тільки його рівень вирівнюється, депресія минає. Але якщо його рівень з якихось причин не вирівнюється, депресія може затягнутися на місяці і навіть роки.

Коли малюк п’є молоко матері, він отримує разом з молоком свою дозу окситоцину. І це діє на нього як екстазі - це своєрідний наркотик, споживати молоко дитині дуже приємно. Тому немовлята хочуть їсти якомога частіше - сам процес їм страшенно подобається, молоко робить їх щасливими. Коли все відбувається добре, мати виробляє з годуванням окситоцин і для себе, і годування стає задоволенням для обох. Це не просто задоволення, але ще й запорука майбутніх гармонійних відносин, міцної прихильності. Закінчення грудного годування може бути дуже болючим і для матері, і для дитини - це може бути навіть схоже на наркотичну ломку, тому що обидва перестають отримувати звичну дозу окситоцину.

«Ти вибач, але це не моя вина, я просто біологічно так влаштований»

Ми досліджували більше п’ятисот дорослих чоловіків - ми прагнули вибирати чоловіків, які з покоління в покоління відрізняються вірністю і турботою про дітей, і чоловіків, які самі виросли без батьків і продовжують ту ж лінію з власними дітьми. І нам вдалося виділити ген, який відповідає за стабільні відносини, - у вірних чоловіків ланцюжок цього гена набагато довший, ніж у невірних.

З мишами ми заходили далі - пересаджували невірним мишам ген вірних і домагалися приголомшливих результатів. Мати-миша, що кинула своїх новонароджених дітей напризволяще, поверталася до них і починала піклуватися про них, демонструючи чудеса самовідданості. З людьми ми поки не наважуємося так експериментувати. Але в будь-якому випадку можу порадувати тих молодих людей, яким не вдається зберігати вірність своїм подругам. Тепер у вас є виправдання - ви можете говорити: «Ти вибач, але це не моя вина, я просто біологічно так влаштований».

Звичайно, гени не все вирішують. Гени дають нам предиспозицію - але є виховання, традиції, уклад життя, культура, досвід, і все це серйозно змінює нашу особистість. І ми знаходимо людей без генетичної схильності до вірності, яким проте вдається бути прекрасними подружжям та батьками.

Як виробляється окситоцин? Подивіться на іншу людину з ніжністю, і ця людина почне виробляти окситоцин. Погладьте її - окситоцину стане більше. Поцілуйте її - окситоцину стане ще більше. Якщо перед вами людина, з якою ви хочете пов’язати себе надовго, обіймайте і цілуйте її якомога частіше. Але будьте обережні з обіймами і з поцілунками, якщо не хочете надмірної прихильності і близькості, - вироблений окситоцин може далеко завести вашого партнера.

Під час інтиму і особливо оргазму окситоцин виробляється у величезних кількостях, і це працює на ваш зв’язок. З одним і тим же партнером це працює кілька років, - а потім, як правило, потихеньку зникає. Чому? Природа вважає, що близько трьох років достатньо для того, щоб жінка завагітніла і малюк встиг трохи підрости. Кажуть, - пристрасть сліпа. Так, але вона сліпа шість місяців, рік, максимум три роки - для того, щоб пара продовжувала існувати і далі, потрібно вже щось більше, ніж голий потяг. Окситоцин - це наркотик, а для життя цього недостатньо.

Що буде, якщо ми отримаємо можливість контролювати любов?

Окситоцин контролює не тільки відносини всередині сім’ї, але і відносини в суспільстві - якщо у дитини мало окситоцину, вона не може повноцінно контактувати з оточуючими. У неї занадто багато страхів, і він стає аутистом. Був проведений дослід - дітям-аутистам давали окситоцин, і вони починали дивитися людям в очі. Зазвичай же вони не дивляться іншим в очі, а відвертаються, дивляться в бік. Окситоцин відповідає за довіру, за симпатію до інших.

Ми проводили експеримент з двома групами студентів - одній дали подихати окситоцином, іншій - ні, і в обох груп незнайомі люди попросили в борг гроші. 80% відсотків учасників «окситоцинової групи» дали гроші. У групі без окситоцину гроші не захотіла дати жодна людина. Тобто окситоцин допомагає встановлювати між людьми зв’язок. Без нього любити ближніх, а тим більш - далеких, стає набагато складніше. Були досліджені волонтери благодійних організацій - передбачувано з’ясувалося, що у них з окситоцином все в порядку.

Звичайно, культура і виховання надзвичайно важливі. Але не можна не брати до уваги і молекулярні механізми людини, її генетичні схильності. Напевно, якщо ви живете в горах Швейцарії, хронічний брак окситоцину у вас може і не вилитися в тривожний стан і депресію. Але якщо обставини вашого життя розташовують до того, щоб часто і сильно нервувати, - якщо ви, не дай бог, втрачаєте близьких або потрапляєте в аварії, - ваші схильності можуть зіграти погану роль.

Виникає питання, чи не можуть такі молекулярні дослідження принести шкоду, чи варто їх продовжувати? Що буде, якщо ми отримаємо можливість контролювати любов? Ця ідея здається небезпечною, - так ми дійдемо і до винаходу приворотного зілля. Так, вкрай корисною уявляється робота над препаратами, які знижують тривожність, але як уникнути недозволених маніпуляцій над людьми? Але це вічне питання. Людина приручила вогонь, тому що вогонь - це тепло. Але вогонь при необережному поводженні - це і пожежа.

Окситоцин вже продається, і це не секрет, його легко купити через інтернет. Вважаю своїм обов’язком попередити, що якщо ви зберетеся його вживати, то купуйте його у вигляді назального спрею - його не має сенсу приймати всередину, його потрібно вдихати в ніздрі. Якщо вам здається, що він допоможе вам у ваших любовних справах, - ну що ж, можливо. Але ми ж розуміємо, що кохання не зводиться до гормонів і генетики. І вже точно відноситися одне до одного з ніжністю, обіймати і цілувати одне одного можна і не замислюючись про те, які саме молекулярні механізми вами рухають.
Основи будь-якої соціальної взаємодії зашиті в нашому мозку

«Чим більше в крові людини окситоцину, тим вища її готовність довіряти і допомагати людям» - Пол Зак

Неврологи, невропатологи, нейропсихологи в основному цікавляться вивченням екстремальних проявів людської поведінки - психопатичних, шизофренічних, якихось ще. Однак дуже мало уваги приділяється позитивним поведінковим нормам. Мені стало цікаво вивчити саме цю тему. І останні десять років я займався дослідженням гормонів тієї молекули, яка зумовлює нашу позитивну поведінку.

Як я проводжу експерименти? Наприклад, ви сидите в безглуздому жорсткому кріслі впродовж півтори години. У цей час вам потрібно приймати якісь рішення щодо грошей. У лабораторії є й інші люди, але ви не можете ні бачити їх, ні розмовляти з ними. Скажімо, кожен з вас отримає по $10. Далі вам пропонують передати частину цієї суми невідомій вам людині. Якщо ви перераховуєте гроші, використовуючи комп’ютер, він одержує не суму, яку ви перевели, а втричі більше. Ну, скажімо, ви можете залишити собі $2, перевести $8, і людина отримає $ 4. І у цієї людини з’явиться повідомлення: ось, інша людина перерахувала вам $24. Тепер у вас $34. Чи хочете ви відповісти йому люб’язністю і теж вислати якусь суму? Подібні дослідження ми проводили протягом дуже довгого часу. Причому з різними сумами - до тисячі доларів. Таким чином ми могли виміряти рівень довіри.
Пол Зак (Paul J. Zak). Народився в 1962 році. Засновник і директор американського Центру нейроекономічних досліджень (CSN)
Пол Зак (Paul J. Zak). Народився в 1962 році. Засновник і директор американського Центру нейроекономічних досліджень (CSN)
Це, звичайно, штучний експеримент. Так, люди знають, що сума, яку вони перерахують, зросте втричі. І ви, передаючи гроші іншій людині, надаєте ій довіру, розраховуючи на те, що вона теж розуміє, як влаштовані правила гри, і розуміє, що вона нічого не втратить, повернувши вам значну частину грошей. Але, з іншого боку, якщо вона не відповість люб’язністю на люб’язність, ви будете в чистому збитку. З’ясувалося, що 90% учасників гроші перераховували і 95% з числа тих, хто отримав гроші, частину грошей повертали.

Уявіть, за ці смішні $10 вам ще кілька разів штрикають шприцом у вену і беруть кров. При всьому при цьому ми з’ясували, що чим більше грошей ви отримуєте, тим більше у вашому мозку виробляється окситоцину і, відповідно, тим більша вірогідність того, що ви надішлете іншому велику суму. Це вражаюче! Виходить, що на біологічному рівні ми запрограмовані на реципрокну поведінку, тобто поведінку за принципом баш-на-баш, так? Я відплачую тобі тією ж монетою. Фактично це основи будь-якої соціальної взаємодії. І ці основи прошиті в біохімії нашого мозку.

Рівень співчуття знаходиться в прямій кореляції з кількістю окситоцину

Ну, можна легко причепитися до цього експерименту. Ясна річ, що всі гормони взаємопов’язані, тому ми змушені були заодно контрольну групу ще дев’яти гормонів відстежувати, але там ніяких серйозних змін не відбувалося.

Але окситоцин - це дуже скромна молекула і вона дуже швидко зникає. Буквально - три хвилини цикл напіврозпаду. Тому у нас ще була ідея безпосередньо, знаєте, закачувати окситоцин людям у мозок, тому що він так мало живе, - ми взяли велике свердло і... Жартую, жартую, - свердла не було. Але ми знайшли простий маніпулятивний спосіб генерування окситоцину. Ми зробили ролик про хлопчика Бена, йому три роки, і у нього рак мозку, загалом, невиліковний. Під час своїх експериментів ми показуємо цей ролик, де батько хлопчика розповідає, що він відчуває, розуміючи, що через кілька місяців хлопчика вже не буде. Останній раз я показував цей ролик на конференції юристів. Кілька з них розплакалися. Уявляєте, який він жалісний!

Ми заміряли рівень окситоцину в крові до показу ролика і після показу ролика. І заодно запитували людей, що вони відчувають, які емоції відчувають. З’ясувалося, що рівень співчуття, схильності до емпатії знаходиться в прямій кореляції з тією кількістю окситоцину, який вкидається в кров. І далі ми показали, що чим більше в крові людини окситоцину, тим вища її готовність довіряти і допомагати незнайомим людям. Виходить, що головною сполучною ланкою між нами і іншими людьми є наше співчуття, співчуття, емпатія.

Виходить, що емпатія і є фундамент нашої людської моралі. Що саме вона стимулює людей до гарної поведінки.

Ми весь час підтримуємо всередині себе баланс окситоцину і тестостерону, моральної і аморальної поведінки

Адам Сміт, якого ми поважаємо в першу чергу за те, що вважаємо батьком економіки, в 1776 році написав книгу «Багатство націй», в якій говорив про те, як особистий егоїстичний інтерес працює на благо суспільства в цілому. Але при цьому він ще й був моральним філософом, моралістом і вже тоді писав про взаємну симпатію, яку ми в англійському світі зараз називаємо емпатією. Фактично він писав про те, що ми не робимо іншим людям погано остільки, оскільки ми соціальні тварини і легко можемо уявити собі емоції іншої людини. Я можу поставити себе на ваше місце, можу уявити собі, як моя погана поведінка на вашу адресу вас засмутить, і намагаюся до цього справу не доводити.

Мабуть, Сміт був правий, оскільки я знайшов молекулу, яка ніби як за це відповідає. Насправді корисно знати, яка саме молекула відповідає за цей механізм. Коли ви її знаєте, ви можете знайти і інгібітори моральної поведінки, і, навпаки, його стимулятори. Насправді можна, звичайно, розприскувати окситоцин. Хоча є, звісно, ​​ліки, що містять окситоцин. Вони іноді виписуються людям у випадку серйозних невротичних психічних розладів - чи то невротизм, шизофренія, або щось ще. Але більшості з нас потрібне не лікування, а просто розуміння того, як влаштований наш внутрішній механізм, як працює наша біохімічна система. Коли ми знаємо, що нас мотивує, що стимулює вироблення окситоцину, а що йому перешкоджає, ми будемо краще контролювати власну поведінку.

Отже, що можна вважати інгібітором нашого морального поведінки? У першу чергу таким інгібітором буде високий рівень стресу. При середньому рівні стресу рівень окситоцину збільшується, але при високому, навпаки, зменшується. Чому? Тому що високий рівень стресу заганяє людину в режим виживання. У цьому режимі у нас різко звужується горизонт планування, а найголовніше, - відбувається максимізація власної вигоди, в найближчі двадцять хвилин нам плювати на всіх інших. Ну, напевно, у вас так теж буває. Ви приходите злі з роботи, вибухаєте. А вранці починаєте вибачатися перед рідними: я, звичайно, проводився як останній виродок, я, звичайно, був не правий.

Ще один важливий інгібітор окситоцину - це гормон тестостерон. Ми проводили експерименти, в яких ви вводили енну кількість тестостерону чоловікам, що призводило до зростання егоїстичності. Немає більш егоїстичних людей, ніж хлопчики-підлітки. Перевірено: при високому рівні тестостерону ви можете думати тільки про себе. Ви живете з відчуттям «я щойно виграв в лотерею кращу машину на світі і кращу дружину на світі, я крутіший за всіх, крутіше всіх». До речі кажучи, у тестостерону є ще одна кумедна функція. Люди з високим рівнем тестостерону (це зазвичай чоловіки, хоча іноді і жінки) готові витрачати власні ресурси, в тому числі і фінансові, для того, щоб покарати інших людей за асоціальну поведінку. Виходить, що окситоцин є регулятором суперечливого механізму нашої біохімічної моралі. І ми весь час підтримуємо всередині себе певний баланс окситоцину і тестостерону, моральної і аморальної поведінки.

Якби ви були не людьми, а щурами, ви б давно вже перегризлися

Окситоцин відповідає за реципрокну поведінку, у той час як тестостерон, навпаки, підштовхує чоловіків (в першу чергу чоловіків) до егоїстичної поведінки. При цьому потрібно пам’ятати, що людина надзвичайно соціальна тварина. Жодна інша біологічна особина, жоден інший біологічний вид не проводить так багато часу в товаристві незнайомців. Подивіться, як ви всі сидите спокійно в товаристві абсолютно незнайомих людей. Якби ви були не людьми, а щурами, ви б давно вже перегризлися.

Нам постійно доводиться стикатися з незнайомцями. І саме окситоцин дозволяє нам підтримувати з ними певні цивілізовані відносини. Більше того, він допомагає нам передбачати реакції інших людей, ставити себе подумки на їхнє місце. А з іншого боку є тестостерон, який відповідає за агресивну поведінку: «Ось від цих людей я буду триматися подалі. Щось вони мені здаються підозрілими». Виходить, що окситоцин і тестостерон дозволяють нам знаходити оптимальні реакції в найрізноманітних видах соціальних взаємодій.

Тільки людині властива здатність до настільки обширної кількості соціальних контактів з незнайомими людьми. Для великої кількості біологічних видів можливі цивілізовані контакти тільки з найближчими родичами. Для нас же жодних обмежень немає. Наші стосунки з іншими людьми можуть бути абсолютно різні. Вони можуть бути економічними, соціальними, любовними, дружніми.

Ще наприкінці дев’яностих я показав, що можна дуже чітко пов’язати рівень довіри з рівнем добробуту країни в цілому. Ми це знаємо за масою досліджень. Країни, що характеризуються низьким рівнем довіри, зазвичай мають набагато менший ВВП на душу населення. У нас є на цю тему енну кількість математичних моделей. Це можна абсолютно по-різному намагатися пояснити. Але загалом можна сказати, що довіра є своєрідним економічним мастилом, без довіри важко вибудовувати економічні відносини, важко реалізовувати якісь великі проекти і так далі.

Під час колективних дій у людей відбувається викид окситоцину в кров

Мені було цікаво заміряти рівень окситоцину у людей на різних заходах - у прихожан на церковних службах, у солдатів під час маршу, на танцях. І в усіх цих ситуаціях бачив дуже схожу картину. Під час колективних дій у людей зазвичай відбувається викид окситоцину в кров. Це забезпечує більш тісний соціальний зв’язок між ними.

Всі мої експерименти спочатку проводилися в Західній Європі та Сполучених Штатах. Потім мені спало на думку, що я на кожному кроці кричу, що окситоцин - це універсальна молекула, а реально вивчаю представників однієї і тієї ж іудео-християнської культури. Тому минулого року я вирушив до Папуа - Нової Гвінеї. І вивчав там плем’я, яке живе в тропічному лісі. Самі розумієте, там ні водопостачання, ні електрики немає. І ми туди приїхали не просто з відеокамерами, але, зрозуміло, і з дизельними генераторами. Багато там у нас було технічних проблем: ламалося обладнання, випаровувався рідкий водень. Але тим не менш.

Мені було цікаво взяти у місцевих жителів кров і заміряти рівень окситоцину до і після ритуального танцю. Хлопці рідко миються, тому нам, щоб не було зараження крові, доводилося використовувати по п’ять ваток зі спиртом, щоб відтерти гарненько шкіру, перш ніж протикати її голкою. У більшості людей був відзначений приріст рівня окситоцину. Більшість з них говорили про те, що відчувають приємне відчуття приналежності до своєї великої соціально групи. Тобто виходить, що в найрізноманітних співтовариствах колективні дії підкріплюють почуття приналежності до суспільства.

Вражаюче, але навіть сидіння в Twitter і Facebook дозволяє виробляти окситоцин. Здавалося б, ви всього лише заходите в мережу, відправляєте картинки, щось там друкуєте. Звичайно, це не те ж саме, що тісний особистий контакт з іншою людиною. Але все одно - окситоцин виробляється. Я розумію, що люди різні. Є люди дуже боязкі, соціально тривожні. Якщо вам важко зараз з іншими людьми - сидіть в Twitter, це теж корисно. До речі кажучи, замкнутим людям корисно завести собаку - у стосунках із собакою точно так само генерується окситоцин.

Взагалі, складається враження, що практично будь-який соціальний позитивний контакт призводить до викиду окситоцину. Сюди можна додати медитацію, молитву, спільні заняття спортом, хоровий спів. Похід в караоке-бар на додачу дасть вам можливість відчути себе розкуто, подуріти. У принципі, будь-яка прямолінійна, позитивна, відкрита, доброзичлива поведінка буде генерувати окситоцин. Практично завжди ваша любов до іншої людини буде викликати викид у неї окситоцину і, відповідно, якщо не взаємні почуття, то взаємні прояви певних соціальних реакцій. З цього може початися вибудовування більш тісних, більш здорових, більш цивілізованих відносин.

Щонайменше вісім людей на день потрібно обов’язково обійняти

Ми дійшли висновку, що є певний позитивний цикл. Окситоцин дозволяє нам відчувати емпатію, а емпатія сприяє соціально одобрюваної поведінки, сприяє довірі, прояву турботи про інших людей, які в свою чергу дозволяють генерувати у них вже більший рівень окситоцину.

Ми спробували з’ясувати, чим відрізняються люди, які здатні до великого викиду окситоцину від тих, хто мало його викидає. З’ясувалося, що у тих, у кого більше випорскується окситоцину, більше близьких друзів і більш тісні стосунки з близькими людьми. Вони більшою мірою щасливі у шлюбі. І вони краще, цивілізованіше поводяться з незнайомими людьми. Тому виходить, що є якесь біохімічне рішення, як зробити життя більш цивілізованим і щасливим.

Я не пропоную розпорошувати окситоцин. Але дотик - це дуже важливий механізм соціальної взаємодії. Більше того, ми показали, що рукостискання або обійми насправді теж сприяють викиду окситоцину. Мене, до речі, в певний момент стали кликати «Доктор Любов», тому що я з усіма почав обніматися. Ну, я спочатку переживав, думав: як же так, я серйозний учений і тут така безглузда кликуха - «Доктор Любов». А з іншого боку, я вирішив, що це, загалом, хороша місія в житті - нагадувати людям про важливість турботи і любові.

І ось, як доктор, я повинен прописати всім вам наступні ліки: як мінімум вісім осіб на день потрібно обов’язково обійняти. Пам’ятайте, 95% тих, кого обнімуть, відповідатимуть вам взаємністю. Чим більше буде рівень окситоцину, тим кращим і добрішим буде ваше суспільство. Так як реципрокний механізм досить сильний, то люди, яких ви обійматимете, швидше за все будуть обіймати інших людей, - і так, дивись, у вас буде зовсім інше суспільство.

Більше того, - окситоцин знімає рівень тривожності. Відповідно, позитивно позначається на стані нервової та серцевої системи. Люди з високим рівнем окситоцину проживають більш здорове і більш тривале життям. Тому частіше проявляйте позитивні емоції і дбайте про інших людей, - будете жити довше!

За матеріалами slon.ru. Переклад українською - «Гармонія»
«Формула кохання» - молекула окситоцина
«Формула кохання» - молекула окситоцина

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Світ відповідав розмірам людини,
І людина була мірилом всіх речей”

Михайло Волошин

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.