Аратта - На головну

23 січня 2017, понеділок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Неформальна влада в Донбасі не готова здавати свої позиції

Думка українця 5566 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 5.05.2014 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Неформальна влада в Донбасі не готова здавати свої позиції
Те, що нині відбувається на Донбасі, насправді є результатом реалізації в цій частині України штампів, емоцій і рефлексів, що були вироблені ГУЛАГом ще в часи СРСР, і котрі практично не змінилися з тих пір, завдячуючи проникненню російського телебачення.

Законсервований совок мислить зовсім іншими поняттями та категоріями, і у цьому його основні розбіжності з прозахідно налаштованими частинами України.

Якщо спробувати розшифрувати найбільш поширені штампи і рефлекси донбасівців – то це лояльність і навіть деяка, притаманна усім тим, хто орієнтується на міфічний «русский мир», пошана і повага до криміналу. А кримінальне мислення сьогодні превалює серед тих, кого вважають «королями» Донбасу.

Тому й організація реалізації влади там є відповідною. По суті, вони там представляють закон і реалізують його за своїми «поняттями».

І якщо б раптом в Донецькій області можливо було б жити за європейськими законами, то очевидно, що усій цій кримінальній надбудові просто б не виявилося місця в новій, демократичній та некорумпованій Україні.

Тому й «донбаський Донбас» кружить колами, шукаючи для себе рятувальне коло, в пошуках авторитету, який буде здатним не допустити відміни життя за кримінальними законами і заблокує запровадження правил європейської демократії на його теренах.

Кучма надав Донбасу неформальну автономію

Захисники донецьких «прав і свобод» доведені до повного відчаю. І тут вони знаходять собі рятівника в особі Путіна. Який може захистити їх від Європи з Америкою, і тому їм видається, що саме життя за путінськими «поняттями» здатне врятувати їх від демократії, що просочується із Заходу.

Ті, хто тримають Донбас за горло, не можуть і не хочуть жити без паханата і за законами європейських норм. Водночас вони не люблять і не прощають безсилля, котре, на жаль, постійно демонструє офіційна київська влада, яка, як видно, не зовсім усвідомлює усю цю донбаську «специфіку».

Парадоксом ситуації у Донбасі є те, що ті, хто його контролюють, борються за те, що у них вже раніше було у часи Леоніда Кучми. Бо саме «добрий дідусь» Кучма, який нині намагається виступати у зручній для себе ролі мудрого і відстороненого від політичних баталій патріарха української політики, надав на початку свого президенства Донбасу неформальну автономію, яка й призвела до відомого розгулу там креміналітету та у підсумку привела до влади Віктора Януковича.

Тепер же комплекс протиріч, котрі не вирішувалися роками, виліз в Україні назовні. Кучмі, як і Ющенку, було зручніше закривати очі на неформальну автономію Донбасу. Тому й діяла там усі роки неформальна влада, яка нині в жодному разі не бажає здавати свої провідні позицій.

Хоча в дійсності донбаська неформальна влада має не більше 20-30% відсотків підтримки населення, але діючи за допомогою грубої сили і залякувань, їй увесь час вдається тримати більшість в покорі.

Тому проєвропейська більшість потребує зараз негайного силового захисту від спільної агресії: російських диверсантів, зрадників, найманців і тих, кому ця ситуація тільки грає на руку.

Росія веде проти України війну нового типу

Можна сказати, що Україна зіштовхнулася з війною нового типу, яку веде проти неї Росія. Диверсанти із ГРУ, які до цього пройшли хороший вишкіл в Чечні і Грузії, безперешкодно під чужими іменами проникають на українські території.

У цій війні Росія бере заручників, тортурує полонених та використовує цивільних як живий щит. Це війна без правил. І її лінія фронту проходить саме по українському тилу.

А коли озброєні терористи нападають на Донеччині на українських патріотів, а міліція робить вигляд, що все нормально і не втручається, то це вже ніщо інше, як громадянська війна. Та уже не «холодна», як це можна було констатувати раніше, а реально «гаряча».

Тепер вже ніхто не вірить у стихійність процесів на «Близькому Сході» України. Кримська кампанія Путіна відкрила скриньку Пандори і закрити її самостійно українці неспроможні.

Необхідно визнати, що війна між Росією і Україною – це війна за цивілізаційний вибір. Адже російський тип свідомості і мислення завжди вимагав твердих орієнтирів, готових рецептів та жорсткого типу управління. Українці та росіяни мають протилежні політичні уподобання. Росіяни – це свідомі і запопадливі виконавці чужої волі: «барин прийде і розсудить», «як пан скаже, так і буде».

Українці ж, як нація козаків, зверхності над собою подібних «панів» ніколи не визнавали. І хоча вони неодноразово втрачали свою державність, але щоразу нація народжувала нових достойників духу і народ знову піднімався на боротьбу за свою свободу.

Путінська Росія тому й намагається знищити Україну, бо боїться її. Оскільки у новій Україні Путін і його приспішники бачить загибель свого тоталітарного режиму.

Москва нав’язує Україні близькосхідний варіант

Росія силовими методами нав’язує Україні український «Близький Схід», де підготовлені і вишколені Москвою заслані і доморощені терористи, діючи терористичними диверсійними методами, намагаються знищити українську державність.

Тому не можна виключати того, що Кремль, який фактично вишколив близькосхідних терористів і озброїв їх розробленими у недрах КГБ методами боротьби проти існування Ізраїльської держави, не застосовуватиме ці обкатані та випробувані терористичні методи і на території України.

Власне, ті ж російські спецслужби, які розробляли для близькосхідних терористів плани і методи боротьби, почали розпалювати в Україні вогнище нестабільності.

І тут проглядається дуже багато спільного. Бо як палестинські араби не визнають існування Ізраїлю, так само і російські шовіністи на визнають існування України.

Та попри все, Путін є убогою (на телевізійних гормонах), пародією на головну ідею совка – «дідуся» Леніна. Чия мумія в тисячократних виконаннях уособлювала колективну ідею совкізму.

На телеекранах російський президент – в міру мускулистий, плаває батерфляєм, цілує тигриць і йому пасує шолом льотчика.

Тобто Путін ще не висушена мумія національного героя. Він є втіленням екзистенціальної туги простого народу за «великим минулим» Росії.

Так само совок був дбайливо збережений Кучмою в 1994 році і доведений ним до логічного завершення – відданості не власне системі, а безпосередньо особі, котра цю систему уособлює.

За такої ситуації на Донбасі не міг не виникнути «колективний Янукович». І тому, після втечі Віктора Януковича з України, цей «колективний Янукович» залишився на місці і ніяк не бажає визнавати над собою зверхність центральної влади.

Таким чином можна зробити висновок: неформальна донбаська влада маневрує, аби примусити Київ визнати статус своєї колишньої незадекларованої автономії.

І вторгнення російського ГРУ на територію Донбасу є лише приводом для донецьких владних «неформалів» для того, аби чинити тиск на київську владу.

Адже цілком зрозуміло, що за бажання цих «неформалів», усіх «зелених чоловічків» можна було б зачистити буквально за декілька днів. Але, у такому разі, зникли б усі важелі тиску на Київ.

Ось чим обернулося через десятиліття небажання Кучми наводити порядок на Донбасі. А якби він тоді зробив те, що належало йому зробити, як президенту України, то не тільки б не було 4 років ганебного правління Януковича, але й ситуації розколу на Донбасі, який здатен призвести до втрати Україною своєї чергової території.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Минулі покоління лишили нам не так розв`язання проблем, як самі проблеми”
Сенека

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.