Аратта - На головну

24 травня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Бердичів (Житомирська область) в костьолі Святої Варвари 14 березня 1850 року місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. В цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, окрім написання музики, він також керував роботами по реставрації тамтешнього органу...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Чим ближче до московських попів, тим далі від Бога?

Духовність 15146 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 1.09.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Гетьман Іван Мазепа робив багато для храмів, але був відлучений від церкви
Гетьман Іван Мазепа робив багато для храмів, але був відлучений від церкви
На противагу Івану Мазепі, російський цар Петро І ліквідував московський патріархат, а керувати церквою доручив одному з міністрів. Також Петро заснував «Сумасброднейший, Всешутейший й Всепьянейший Собор».

Московська церква передбачувано виступила проти встановлення пам'ятника гетьманові Мазепі. Як заявив прес-секретар Української Православної Церкви Московського Патріархату Василь Анісимов, „Мазепа - спірна фігура, дуже суперечлива особа в історії, люди до нього відносяться по-різному. Встановлення такого пам'ятника не відповідає духу "Універсалу". Раніше у Харківській області в містечку Коломак відбулося закладання каменя під будівництво першого в Україні пам'ятника гетьманові Івану Мазепі, який планують відкрити 25 липня 2007 року в день 320-річчя його обрання гетьманом України.

Між тим, в історії України ще не було правителя, за часів якого велося б таке масштабне церковне будівництво та надання підтримки православним монастирям та церковним братствам, як за Мазепи. Гетьман щедро фінансував спорудження численних православних храмів, розбудував в Україні на свій кошт, а також використовуючи військовий скарб, близько 20 церков.
Ще більше церков було реставровано коштом гетьмана. Різні за виконанням, величні споруди водночас мають і спільні риси, названі мистецтвознавцями "Мазепиним бароко". Попри те, що лише в Києві в 1930-их роках було знищено понад 220 культових споруд, чимало зі збудованого Мазепою дожило до нашого часу.

У 1690-х роках були здійснені кілька десятків гігантських культових будівництв по всій Лівобережній Україні та в Києві. У 1693 році Мазепа наново побудував братську церкву Богоявлення. Відновив Києво-Печерську Лавру, обніс її кам‘яною стіною, поставив дві брами з церквами над ними. Іван Мазепа також своїм коштом обновив Софіївський Собор і побудував Софійську дзвіницю, яка стала разом із Софійським собором, збудованим ще князем Ярославом Мудрим, візитною карткою столиці.

В Пустинно-Миколаївському монастирі в Києві вибудував у 1690 році нову величну церкву св. Миколая. збудував велику церкву Вознесіння в Переяславі, церкви у Глухові, Батурині, Мгарському монастирі тощо. Його благодійна релігійна діяльність поширилася далеко за межі України, в інтересах усього православ‘я. Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі Іван Мазепа переслав срібну плиту та своїм коштом надркував арабський переклад Євангелія.
На противагу українському гетьману Івану Мазепі, російський цар Петро І релігійністю не відзначався. Петро І ліквідував московський патріархат, а керувати церквою доручив одному з міністрів (який називався оберпрокурор Священного Синоду). Також Петро І заснував "Сумасброднейший, Всешутейший й Всепьянейший Собор", з "кардиналами", "єпископами", "священиків" з надзвичайно сороміцькими титулами навіть з точки зору 21 століття, які регулярно "причащались", напиваючись під час оргій, у тому числі гомосексуальних, до безтями разом із "всешутейшими матерями-ігуменями і архієрейшами".

Петро І сам уклав статут "Сумасброднейшего, Всешутейшего й Всепьянейшего Собора" – досі в російський друк потрапили лише уривки з цього тексту, але й цього досить. Завдяки цим стародавнім документам стає зрозуміло, чому сьогодні в Росії матюками не лаються, а розмовляють (див. наприклад: www.istrodina.com). Також відомо кілька випадків, коли Петро І особисто брав участь у тортурах і стратах стрільців, священиків та старообрядців. Загальновідомий випадок, коли Петро І власноруч закатував власного сина.

Ще більш жорстокими були дії армії Петра І на території України. Так, зокрема, за наказом Петра І відбулося вирізання московськими військами 20-тисячного населення Батурина. Увірвавшись у гетьманську столицю завдяки підступу зрадника Носа, московські війська вчинили нечувану різанину, убивши не тільки захисників, а й усе цивільне населення міста включно з немовлятами. Віднедавна на тому місці, де стоїть цитадель Батуринської фортеці, насипано курган і встановлено пам'ятник у вигляді хреста з розп'яттям. На цьому хресті прикріплено ікону, яку було знайдено під час розкопок у Батурині на скелеті жінки, яка притискала до себе малу дитину.

Жодних протестів проти встановлення пам‘ятників Петру І в Росії чи в Україні від Московської церкви ніколи чути не було. Між тим, кожен може перевірити – у Біблії є заповідь „не убий”, однак нема заповіді „не побажай свободи своїй Батьківщині”. Головною помилкою гетьмана Мазепи стало те, що його дії не досягли успіху. Замість того, щоб накласти анафему на Петра І та інших російських тиранів, від Івана Грозного до Сталіна, за всі їхні людиновбивства, синовбивства та безчинства, в тому числі й по відношенню до церкви та моралі, московська церква досі апелює до проголошення анафеми українському гетьманові Мазепі. Хоча священики, які її оголосили, мали звичайну людську слабкість – вони просто не ризикнули виступити проти відомого своїм садизмом царя, і під дулами рушниць мусили оголосити анафему гетьману навіть у тих церквах, які збудував сам Мазепа. Крім того, у багатьох священиків, які оголошували анафему Мазепі, родичі перебували в заручниках у московитів. Анафема Мазепі не врятувала більшість церковних ієрархів України – чимало їх було ув‘язнено, а ще більше відправлено в заслання.
Примітно, що жодних протестів у Московської церкви не викликають і пам‘ятники новітнім руйнівникам церкви – діячам комуністичної епохи – Лєніним-Дзержинським-Постишевим тощо, які, на відміну від Мазепи не будували, а руйнували тисячі храмів. Таку політику Московської церкви в Україні зрозуміти не важко. У замітці про доповідь полтавського губернатора фон Богговута міністрові внутрішніх справ від 1914 року сказано: „Обратить особое внимание на сельское духовенство и его политические убеждения. Благочинных назначать с особым разбором. Во главе епархий ставить архиереев исключительно великороссов, притом твердых и энергичных. Оказать самое крутое давление на священников, которые заражены украинофильством”.

Після минулих президентських виборів відданість московського патріархату виключно політичним цілям стала вже настільки очевидною, що постає логічне запитання: чи вважати Московську церкву церквою, чи ідеологічним підрозділом іноземної держави на чужій, ворожій території? Незаперечний факт – московська церква погано виконує свої прямі обов‘язки, які випливають із статусу церкви. У тих регіонах, де переважають парафії Московського патріархату, найбільша в країні злочинність, найвищий рівень соціальних хвороб, зокрема СНІДу, туберкульозу, наркоманії та алкоголізму, найбільша кількість бездомних дітей. А церковні служби збирають лічених бабусь – значно менше, ніж у місцевих пивних. І в рази менше, ніж кількість активних прихожан у церквах регіонів, де вплив Московського патріархату мінімізовано.

Вочевидь, московський патріархат не здатен слідувати Біблійному принципу, відповідно до якого перед Богом усі люди й нації рівні – „немає ні юдея, ні елліна, ні скіфа”. І тому немає народів, які мають право панувати над іншими чи відбирати в інших народів Батькіщину.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Духовність»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Відберіть у народу все, і все він може повернути, але відберіть мову, і він ніколи її більше не створить... Нову батьківщину може створити народ, але мову - ніколи; вмерла мова в устах народу - вмер і народ...”
Костянтин Ушинський

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.