Аратта - На головну

29 березня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Чужі тут не ходять

Людина і влада 11543 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 4.09.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Зона руїн
Зона руїн
У кожному місті є такі місця, де сміття не вивозиться роками, ліхтарі ввечері не горять, а понад узбіччя розбитих доріг роками течуть каналізаційні стоки. Називається подібна місцевість окраїною. Іноді говорять робоча окраїна, ніби підкреслюючи, що життя наших пролетарів складається з такого безпросвітного буття.

Але коли в подібну зону перетворюється добра третина відносно благополучного міста, це серйозний привід для занепокоєння.

Приїхати у селище Новатор, міста Димитрів (у народі це місце називається площадкою), мене дуже просили місцеві жителі. Вони так образно розписували жахи свого життя, що мені не вірилося, що таке може бути насправді. Але дійсність виявилася досить суворою. Взяти хоча б дорогу, що мене туди привела. У темний час доби, а тим більше взимку, в ожеледь, ця вулиця стає дійсним випробуванням навіть для екстремалів. Адреналіну в кров додає незліченна кількість руїн, що густо поростили амброзією. Спочатку я не міг второпати, чому у всіх людей, що йдуть мені назустріч, взуття мало якийсь зеленуватий відтінок. Але потім, глянувши на свої джинси, зрозумів, що це пилок мерзенного бур'яну. Поблукавши серед руїн, вийшов на міст через ріку Солона. Поручнів на мосту не було. Старожили кажуть, вони колись були, але залізні. А хто ж при нинішній убогості дозволить, щоб таке добро просто так іржавіло? Звичайно ж, місцеві "з" зняли поруччя й здали, куди треба. А там, звичайно ж, прийняли.

Колись у Новаторі процвітали всі об'єкти соцкультпобуту: школи, дитячі садки, кінотеатр. Зараз половина освітніх установ закрита, а від кінотеатру "Супутник" не залишилося навіть стін. Тільки голий пустир, що буяє усе тією же амброзією. Через пустир, оминаючи гори сміття, торують свій шлях до ріки каналізаційні стоки. Місцеві жителі до цього давно звикли, а чужі тут не ходять. Особисто я, за півгодинну прогулянку по селищу, нарахував п'ять поривів чи то каналізації, чи то водопроводу, що б'ють із-під землі "ключами" не дають вулицям "засохнути".

Єдина споруда, що виглядає пристойно, посеред гір сміття, - пам'ятник Леніну наприкінці центральної вулиці селища. Завдяки турботі місцевих жителів, Ілліч, пофарбований бронзовою фарбою, гордо дивиться вдалечінь зі свого високого постаменту. А от за його спиною розростається розруха. У селищі багато кинутого житла. Втім, це вже ознака всіх малих міст Донбасу. Люди вмирають або втікають у пошуках кращої долі, а їхні помешкання потім дивляться в світ порожніми очницями розбитих вікон. На провулку Львівському ще зберігся напис, який повідомляє про те, що він змагається за почесне звання вулиці зразкового порядку Зважаючи на все, боротися за це звання він може до другого Пришестя.

Є в Новаторі ще одне місце, яке приїжджому варто «ушанувати» своєю увагою. Тільки тут, я побачив, як на одній ділянці землі одночасно розміщалися й цвинтар, і футбольне поле. Напевно, у жодному іншому куточку світу небіжчикам не лежиться так весело й азартно, як тут.

У місцевій мерії про всі селищні проблеми знають, але вважають не настільки серйозними, щоб писати про них у газеті. Як сказала мені начальник комунального відділу Димитрівського міськвиконкому Вікторія ХАЛИМОН, роботи з поліпшення обстановки на Новаторі ведуться постійно. Тільки от обсяг цих робіт настільки масштабний, що все вже зроблене виглядає краплею в морі.

Минулою зимою Новатор «прославився» на всю околицю тим, що саме тут трапився Алчевськ місцевого масштабу. При суворих морозах, що стояли надворі, опалення з'явилося тільки в січні. За словами відповідальних представників міськвиконкому, висновки із ситуації були зроблені, і зараз ведеться активний ремонт вугільних котелень, ревізія внутрішньо будинкових мереж, прокладається нова теплотраса, за допомогою якої мешканців, і планують забезпечити теплом.

Поступово знаходять своїх нових хазяїв і покинуті квартири. Туди переселяють людей із будинків, призначених під знос, а також роздають черговикам. І все це, до речі, після проведення в них ремонту за казенний кошт. Сміття, що утворилося на місці зруйнованих будинків, обіцяють вивезти. Для цих цілей уже навіть визначені джерела фінансування.

Тільки не пообіцяли мені навести порядок із водопостачанням. Димитрівський водоканал зараз перебуває в скрутному становищі. При колосальному зносі встаткування й водних мереж (по селищу цей показник становить 95%) його ще й душать заборгованістю. При такому розкладі, місту залишається лише просити про допомогу обласні влади. Що, власне, і відбувається. Цього року на оптимізацію міського водопостачання було виділено з міського й обласного бюджетів 80 тисяч гривень. Це якоюсь мірою допоможе вирішити проблеми димитрівців. А ще говорять, що десь на Новаторі навіть робиться ремонт доріг. Не знаю, не бачив. З упевненістю можу заявити, що з усіх вулиць у селищі для безпечного проїзду автотранспорту придатної є лише головна. Усе інше більш нагадує танкодром.

На останок хотілося б привести цитату, що я почув із вуст одного із представників влади. "Проблеми є, але ми ж працюємо. Це просто люди в нас такі, вічно їм усі не так, і на все вони завжди скаржаться".

Люди, звичайно, різні бувають. І бажаючих поскаржитися завжди вистачає. Але мешкати серед руїн, так подихати амброзією – таку "оптимістичну" трагедію й ворогу не побажаєш.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Людина і влада»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Ніколи не виживе той народ, який сприймає трактування своєї історії очима сусіда”
Фрідріх Ніцше

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.