Аратта - На головну

25 липня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- у 1919-1920 роках Кам`янець-Подільський ненадовго став державним центром України - останньою столицею УНР. Сюди перемістилися Директорія та Уряд УНР. В місті постав Комітет охорони Республіки. Однак у 1920 році Червона армія розгромила війська УНР.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Що ми набуваємо завдяки батьку?

Психологія та стосунки 12687 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 1.10.2014 | Всі публікації | Версія для друку

Що ми набуваємо завдяки батьку?
Психологічне завдання батька - захист і визнання. Якщо батько готовий захистити малюка від крикливої тітки, великих хлопців чи злого собаки - це породить в ньому впевненість: «Світ на моєму боці. Я захищений».

Згодом така людина буде сама відстоювати себе - з будь-якими людьми, які посягають на її межі. І мова зараз йде не стільки про фізичну самооборону, скільки про повагу своїх прав, - наприклад, не робити того, що не хочеш.

Присутність батька дуже важливо в житті дитини

На жаль, ми частіше зустрічаємося з тим, що батько номінально присутній, але не вибудовує жодних емоційних стосунків з дитиною. Батьки працюють. Вони дуже зайняті добуванням хліба насущного. І ...всіляко уникають емоційного контакту зі своїми дітьми.

Але для дитини присутність у її житті батька так само важливо, як і матері. Як було сказано вище, без віри батька в свою дитину, вона (дитина) не зможе відчути свої права і мужність наполягати на них. В глибині душі вона залишається боязкою і переляканою, що мріє про те, аби хтось сильніший захистив його.

Визнання - друге найважливіше завдання. Саме батько формує у дитини відчуття «Я зможу, у мене вдасться». Визнання - це не щось особливе. Це всього лише рішення взяти дітей з собою на риболовлю (своєрідне посвячення в чоловічу компанію підвищує їхню самоповагу), або погодитися відповісти на їхні запитання (визнання їхньої цінності), або підбадьорити, коли у них щось не вдається (допомагає їм відчути віру в себе). З таких простих речей дитина здатна зробити висновок, що вона - цінна, шанована, - а отже, її поважає весь світ.

Проблеми починаються, якщо батько конкурує з дітьми, не роблячи знижку на вік; звинувачує, контролює, знецінює...

Поле конкуренції може бути найрізноманітніше - інтелект, наприклад. «А нумо, скажи, скільки буде дев’ять на вісім?» - питає він у першокласника. Отримавши невірну відповідь, радісно називає правильну, всім своїм виглядом демонструючи, що саме він у сім’ї найрозумніший. Інше конкурентне поле - гра, спорт. Деякі батьки, не приховуючи зловтіхи, обігрують своїх нащадків, висловлюючи в цій нерівній боротьбі свою перевагу.

Як наші діти отримують душевні рани?..

Трапляється і так, що як би дитина не старалася, щоб вона не робила, вона не може заслужити повагу батька. Добре вчиться - «Можеш краще», робить успіхи в спорті - «Ти ще не олімпійський чемпіон», намагається допомагати по господарству - «Мало допомагаєш». Рана невизнання може потім хворіти все життя. Навіть досягнувши великих успіхів на якомусь терені, така людина буде продовжувати чути тепер уже «внутрішнього» батька: «Ти недостатньо хороший».

Дитина може шукати визнання в інших людей - вчителів, друзів, в подальшому - колег.
Але невизнання батька завжди буде нагадувати зсередини, що все це - тимчасово. Потрібно щодня доводити, що ти гідний - цієї роботи, цього положення в суспільстві, цього кола. І навіть домігшись визнання, така людина в глибині душі чекає викриття - так говорить критикуючий і знецінюючий батько всередині нього.

Людина, якій пощастило мати батька, що визнає його цінність, не потребує щоденного доказу того, що він гідний поваги. Він поважає сам себе, не лізе зі шкіри геть, і не заглядає в чужі очі, сподіваючись розгледіти там інтерес до себе. І, на жаль, це величезна рідкість.

Особливо важкі наслідки наступають, якщо батько проявляє насильство - фізичне, емоційне, сексуальне. Тоді й світ, який отримує в спадок дитина, - це дуже небезпечне місце, де сильний завжди правий і може зробити з тобою все, що захоче.

Насильство батька небезпечно ще й тим, що, незважаючи ні на що, він залишається найважливішою фігурою, яка, в уявленні дитини, любить його. Так любов назавжди виявляється пов’язаною з насильством. Згодом він сам може проявляти насильство в любові або, наприклад, створювати пари з пригнобленими людьми. У його розумінні, або «картині світу», як кажуть психологи, якщо немає насильства, то немає і любові.

Трагедія такої спадщини полягає ще й у тому, що невизнана і незахищена дитина не може психологічно вирости. Іншими словами, під оболонкою дорослого продовжує жити маленький хлопчик чи дівчинка, які як і раніше шукають захисту і визнання у архетипових носіїв влади та авторитету - держави, начальника, президента, Бога.

Що трапиться, якщо хлопчикам дозволять плакати?

Коли хлопчики плачуть від образи, досади, втрати - вони (так само як і дівчатка) навчаються проживати свій біль. На психологічному рівні це означає: «Так, зі мною трапилася неприємність, і я маю право відгорювати своє нещастя». І тоді навіть сильна і трагічна подія починає втрачати свою силу. З’являється енергія для того щоб жити далі.

Це - психологічний закон, і нікому ще не вдавалося обійти його без втрат. Якщо хлопчик чи дівчинка, чоловік або жінка не дозволяють собі проживати свій біль і, найгірше, продовжують заперечувати його, то доведеться за це дорого заплатити. На утримання болі витрачається величезна кількість душевної енергії.

Насильство над собою породжує багато злості, яку потрібно кудись подіти. Злість - це дуже сильна енергія, яка не може розсмоктатися сама по собі. Всі деструктивні моделі, що описані вище, беруть свій початок в самоліквідації.

Поміркуйте самі - звідки візьмуться у такої людини сили співчувати кому-небудь, хоча б і власній дитині?

От і залишається тільки - гарувати, тому що повинен, розслаблятися з пивом, бо неможливо жити в постійній напрузі, і вихлюпувати емоції тільки на футбольному матчі.

Прийняти хлопчика з його емоціями - означає забезпечити його душевне здоров’я і більш повноцінне доросле життя.

Якщо його цінують, поважають - він також буде цінувати і поважати. І якщо йому не доводилося утримувати та придушувати свої почуття, він не буде вимагати цього і від своїх близьких. Тільки поважаючи себе, ми здатні проявити повагу до інших людей. Хіба ж не цього ми всі хочемо?

Переклад українською - «Гармонія»

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Коли хоч в невеличкій частині народу жевріє ідея незалежності, коли хоч частина народу має змогу виявляти волю нації, то це ліпше, ніж коли нидіє цілий мозок нації в рабстві, атрофуючи в цілій нації волю до самостійного життя”
Дмитро ДОНЦОВ

 
Реклама на порталі
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.