Актуально
13887 переглядів
 |
Лєшек Бальцерович - польський економіст та політик ліберальних поглядів. Як міністр фінансів в урядах епохи руху "Солідарність", він запровадив радикальний план економічний реформ, який до тепер пов’язують з його іменем. Таким чином, Бальцерович перевів централізовану планову економіку своєї країни часів комунізму на ринкові рейки.
З 2001 по 2007 рік він очолював польський національний банк.
Deutsche Welle: Пане Бальцеровичу, чи можна сьогодні вже говорити про те, що криза в Європі позаду?
Лєшек Бальцерович: Ідеться про кризу не загалом у Європі, а лише в деяких європейських країнах, а саме в тих, де проводиться погана економічної політика. Коли економічна політика погано функціонує лише в окремій країні, це не створює великих проблем для інших країн. Хоч у рамках допомоги Греції було витрачено багато коштів, це відносно невелика країна в порівнянні з Францією чи Італією. Також немає єдиних європейських рішень для окремих країн та їхніх проблем. У кожній з цих країн має бути достатня кількість людей, які знаходять відповідні рішення проблем та впроваджують їх. Французи повинні вирішувати власні проблеми самостійно, так само як італійці чи поляки. До того ж, я хочу наголосити, наскільки важливим у цьому випадку є громадянське суспільство. Ось чому я зараз працюю в Польщі в цьому напрямку.
Як колишній президент національного банку Польщі Ви тривалий час були членом наглядової ради Європейського центрального банку (ЄЦБ). Як Ви оцінюєте нинішню політику ЄЦБ?
Я не прихильник довгострокової політики збільшення грошової маси. На мою думку, ми досягли тієї точки, коли це приносить більше витрат, ніж вигод. Крім того, настав час припинити наслідувати політику Федеральної резервної системи (центрального банку США. - Ред.).
Які економічні наслідки може мати російсько-український конфлікт для Європи?
Важливішими тут є геополітичні наслідки. Немає жодної відповіді на те, що зробив Владімір Путін, яка б не несла із собою певний ризик. Особливо це стосується ситуацій, коли рішення про санкції чи іншу реакцію приймаються занадто довго, або коли вони (санкції. - Ред.) занадто слабкі. Такі речі спонукають до подальшої агресії. Я вважаю, що найбільші країни Заходу мусять робити більше, ніж вони робили до цього, щоб показати (російському керівництву. - Ред.), що за допомогою агресії нічого не досягнути.
25 років тому ваш план реформ перетворив зруйновану через бездарну політику комуністичного уряду економіку Польщу на взірець для багатьох країн Центральної, Східної та Південної Європи. Чому ж тоді інші країни - такі як Болгарія чи Румунія - які використовують польську модель як зразок для наслідування, досі мають такі масштабні проблеми?
Ситуація набагато складніша, деякі країни провели ще радикальніші реформи, ніж Польща, наприклад, Естонія. Інші - дуже багато надолужили, наприклад, Словаччина, колишній прем’єр-міністр якої Мікулаш Дзурінда протягом восьми років проводив ще ширші реформи, ніж ті, що мали місце в Польщі.
Загалом варто сказати, що в кожній країні можна багато зробити, якщо знаходиться група компетентних осіб, які мають підтримку та знають, що треба робити. Звісно, Польща була першою країною, яка стала на шлях реформ, і цей шлях виправдав себе. Однак є й інші країни, на які слід звернути увагу.
Трохи дивно, що Ви, один з провідних європейських економістів, створили фонд підтримки громадянського суспільства й активо опікуєтеся цією тематикою.
Як і чи швидко розвивається країна в економічному плані залежить від того, як багато людей у кожній країні будуть стежити за тим, щоб політики не грали в Санта-Клаусів та здають позиції під тиском потужних лобістських груп. У кожній країні світу є занадто мало таких активних громадян і занадто багато груп, які чинять тиск на політиків. Я намагаюся зробити так, аби розрив між ними ставав меншим.
Публiкацiї за темою «Політика»:
