Аратта - На головну

28 липня 2017, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Бердичів (Житомирська область) в костьолі Святої Варвари 14 березня 1850 року місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. В цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, окрім написання музики, він також керував роботами по реставрації тамтешнього органу...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


«Люди невільні починають творити чорт зна що»

Цивілізаційні процеси 15269 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 14.05.2015 | Всі публікації | Версія для друку

«Люди невільні починають творити чорт зна що»
Чому росіяни так прагнуть ходити строєм і співати хором? Які загрози психічних хвороб існують в тоталітарному суспільстві? Психологічний портрет російського суспільства - як попередження іншим.

Переважна більшість росіян (82 відсотки) упевнені в тому, що держава повинна контролювати вміст художніх творів і цензурувати їх на предмет розпусти, насильства та інших проявів аморальності. Такі результати опитування, проведеного фондом «Громадська думка» в 43 регіонах Росії. Звідки в російському суспільстві така потреба в держрегулювання? У чому причина туги за цензурі? На ці та інші запитання «Ленте.ру» відповів соціальний психолог і фахівець в галузі соціальної напруженості, провідний експерт Центру політичних технологій Олексій Рощин.

- Звідки у громадян така потреба в державному контролі та цензуру?

- Останнім часом я не надто довіряю соціологічними опитуваннями. Однак, якщо припустити, що дані ФГД об’єктивні, то вони можуть свідчити про явище, яке я спостерігаю і вивчаю вже кілька років. Мова йде про приховану, але важку невротизацію пострадянського обивателя.

- Невротизація в епоху стабільності?

- Так. З одного боку, ми говоримо про 15 років путінської стабільності. Жити стало краще, люди більше заробляють, частіше їздять за кордон, нехай і не всі. Але основна характеристика пострадянського суспільства - та сама. Це - беззахисність обивателя. Як і при соціалізмі, так і зараз, влада вибудовується зверху вниз, а не навпаки, як це прийнято в демократичних країнах Заходу. По суті, громадянин ніяк не може на цю владу вплинути, а вона може зробити з ним все що завгодно: викинути з квартири, відняти бізнес, посадити. Навіть суд - остання інстанція - в переважній більшості випадків стає на бік держави або чиновників, які її представляють. Людина розуміє, що вона може жити спокійно рівно до тих пір, поки цей державний Левіафан не поклав на неї око. Період стабільності тільки погіршив ситуацію. У людей вже є що втрачати, а ступінь захищеності - на тому ж низькому рівні.
- Але як це впливає на позитивне ставлення громадян до тотального контролю з боку держави?

- У психології це називається «надлишковий захист». Свій страх треба збільшити до такої міри, щоб уже поклонятися йому. У нашому випадку є потреба зробити всевладдя держави абсолютним. Тобто держава повинна бути настільки сильною, щоб могла всіх інших сильних розчавити. Тоді я, слабкий, відчую себе в більшій безпеці. Я не слабкіше інших, я - такий же слабкий, як усі.

- Це ж ілюзія?

- Але і в певній мірі захисна функція нашої психіки. Треба прибрати всі подразники. Позбутися людей, більш вільних, ніж я, тому що в такому суспільстві чужа свобода сприймається як загроза.

- Отже, діячі культури становлять найбільшу загрозу для суспільства.

- Так, це потенційна загроза. Будь-яка вільна поведінка, а діячам культури і мистецтва вона властива, сприймається як прояв сили. Це ж давно відомо, що вільніше інших поводиться той, хто сильніше за інших. Свобода - це ознака сили. А оскільки люди в більшості вважають себе слабкими і беззахисними, то будь-які сильні для них загроза.

- І тут на допомогу приходить держава.

- Принаймні, така установка активно просувається. Візьміть на вибір кілька романів або телефільмів, що користуються популярністю. Найбільш затребуваним сюжетом, я б навіть сказав архетиповим, буде той, де головного героя утискає багатий негідник, буржуй, який з позиції сильного намагається забрати у простої людини бізнес, дружину, будинок і так далі. І тільки звернення до держави в особі непідкупного міліціонера дозволяє приструнити нарваного багатія і позбутися цієї загрози. Але, по суті, це демонстрація здатності і готовності держави зрізати будь-кого сильного і вільного.
- Іншими словами, голосуючи за тотальний контроль держави, люди усвідомлено вибирають несвободу?

- Загальну, рівну для всіх несвободу. Ідеальна ситуація для них - ходіння строєм. Навіть залякана людина в єдиному строю відчуває себе більш сильною і захищеною. Нас багато, ми йдемо в ногу, і ми всі однакові. В основі цього, я повторюся, лежить невроз беззахисності, але у владі ці настрої вже вловили, зрозуміли, що вони вигідні, і охоче грають на них. Чим більш незахищеними відчувають себе громадяни, тим безпечніше почувають себе ті, хто нагорі.

- А якщо заграються?

- Такий ризик існує. Якщо невротиків не стримувати, вони, що називається, з’їжджають з котушок. Спочатку невроз нешкідливий, але з часом поглиблюється і приймає все більш і більш потворних форм. Одна з таких форм - прагнення все контролювати і всіх рівняти. Годі танцювати де не слід, рухати попами де не слід, малювати що заманеться...
- Але звідки беруться зразки того як годиться і як потрібно? Держава їх поки не визначає.

- Ще Фрейд зазначив, що будь-який невроз - це регресія, відхід у дитинство. У пошуках якоїсь основи людина тікає туди, де вона відчувала себе більш комфортно. Наприклад, в дитинстві під захистом батьків. Ось і спливають образи дитинства. Що було в моєму дитинстві, те і правильне. А чого не було, те неправильне, воно небезпечне. Ніхто не танцював тверк, ніхто не оголювався на оперній сцені, і книжок таких теж не писали. При тих моральних нормах і правилах було добре, отже, і тепер треба орієнтуватися на них, і буде добре.

- Але ж був час, коли ми сміялися над цим ханжеством - «в Росії сексу немає!»...

- Так. Був невеликий проміжок часу на початку 1990-х, коли ніхто нічого не боявся. А все тому, що люди відчували себе сильними. Ми скинули комуністичну державу, що нас душила, ми самі собі господарі і самі влаштовуємо свою долю. Тоді ці обмеження не могли знайти жодної опори. У них не було необхідності.

- І все ж чому сьогодні громадяни так активно закликають контролювати саме культуру та мистецтво? Ці сфери важливіші, ніж медицина і освіта?

- Зовсім ні. До медицини та освіти ми звертаємося куди частіше, ніж до мистецтва. Справа в тому, що всі інші сфери вже давно і міцно зарегульовані і регламентовані. Яку не візьми. Є навіть такий жарт: школа - це такий заклад, де діти заважають вчителям працювати з документами. Мистецтво залишалося останньою сферою діяльності, де зберігалася справжня свобода. Свобода творчості.
- Найбільші нападки викликають прояви сексуального в мистецтві. Це говорить про ханжество нашого суспільства?

Це само собою. Наше суспільство як і раніше ханжеське. До того ж секс - це один із символів найвищої волі. А коли свобода сприймається як загроза, то секс - квінтесенція цієї загрози. До того ж для людини затиснутої, наляканої і невпевненої в собі секс - вже не свобода, а реалізація влади. Вона або здійснює владу, або підпорядковується їй. Тому вільний прояв чужої сексуальності вона сприймає як спробу сексуального домінування. Коли така людина стикається з сексуальним в мистецтві, тут і починаються всі ці заборони. Спочатку боротьба з порнографією і гомосексуалізмом, а потім і дітям це знати ні до чого, та й дорослим дивитися необов’язково.

- Порнографію і гомосексуалізм у нас начебто перемогли. Тепер всі захищають почуття вірян.

- З релігійної сферою все простіше. Чим суспільство вільніше, тим менша в ньому потреба в релігії. А якщо всі повинні комусь підкорятися, то релігія стає зручним компромісним варіантом.
- Припустимо, що держава повністю візьме контроль над усіма сферами життя. Люди будуть щасливі?

- Ні, але виникне певна визначеність. Вона, правда, може зіграти проти чинної влади. Держава в особі цієї влади забирає всі контрольні та регулюючі функції, не даючи людині ні захисту, ні свободи вибору. У подібній ситуації стає незрозумілим, чому люди повинні терпіти таку владу. Інші підстави начебто монархії чи богообраності за такий короткий термін прорости не встигнуть. У якийсь момент така влада втрачає опору і падає від найменшого поштовху. Ми спостерігали приблизно таку картину під час «арабської весни».

- І у нас таке можливо?

- Все можливо. Деякі наші дисиденти вже потирають руки «скоріше б все це обвалилося». Але особливо радіти тут нічому. Не вийде, як на початку 1990-х, коли люди відчували себе вільно і впевнено. Все впаде на суспільство, яке невільне, яке втратило самоповагу. А люди невільні починають творити чорт зна що. Розпочнеться атомізація суспільства. Потім обваляться верхні скрєпи і вийде, що всі проти всіх.

Переклад українською - «Аратта. Вікно в Україну»

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Цивілізаційні процеси»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження — українець, з виховання — руський, з переконань — неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі — боягуз, себелюб, раб. От це — малорос.”
Володимир Винниченко

 
Реклама на порталі
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.