Аратта - На головну

26 травня 2017, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Росія – країна покалічених доль

Політика 7275 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 29.07.2015 | Всі публікації | Версія для друку

Росія – країна покалічених доль
На вулицях російських міст з’явилися нові інваліди. Попереджати про «донбаський синдром» вже нема кого – Путін не звертає уваги на жодні вмовляння.

Наприкінці грудня 1979 року над Душанбе стояв гул – у небі пролітали сотні транспортних літаків, вулицями гуркотіли танки. Всі прямували до Афганістану, де радянське керівництво вирішило вчергове повоювати, назвавши нову авантюру «інтернаціональним обов’язком». Моя сусідка Саїда-апа, яка поховала нещодавно одноногого дідуся Курбана, вдивлялася в небо і здавлено голосила: «Знову інваліди будуть на вулицях, знову горе в будинки прийде...»

Інваліди з’явилися, досить скоро. Іноді на вулицях можна було побачити інвалідів двох поколінь – на милицях дідка-фронтовика часів Другої світової і молодого хлопця-«афганця» у візку. Або навпаки, все залежало від настирливості інвалідів, які зуміли довести свій героїзм і домогтися хоча б якоїсь допомоги від держави. Фронтовикові часів ВВВ пощастило більше в тому, що його колись не відловили і не відправили на Соловки чи ще до якогось «інтернату», куди звозили інвалідів з усього Радянського Союзу.

Нарком внутрішніх справ Сергій Круглов доповідав Хрущову: «Микито Сергійовичу, дуже багато інвалідів-жебраків їздять у потягах. Ми 1951 року затримали сто тисяч людей, 1952 року – 156 тисяч людей, 1953 року – 182 тисячі людей».

Точної статистики не було, але приблизно 70 відсотків інвалідів війни – безногі, безрукі, безокі. Частина з них стали жебрачити з різних причин, насамперед, сімейних (дружина не змогла терпіти вдома немічну людину), відсотків 10 стали професійними жебраками, «запалими в тимчасову нужду» – ще 20. За розповідями очевидців, інвалідів просто як собак скажених ловили у дворах, у закутках, на залізничних вокзалах – людей без рук, без ніг, обвішаних орденами. Є спогади: у Києві один із генералів заступився за інвалідів, яких завантажували до товарних вагонів. Їх просто розгойдували і закидали туди, і вони залітали до цих товарних вагонів, брязкаючи своїми бойовими нагородами.

Після кожної війни підраховують втрати – вбитих і поранених. Убитим ставлять пам’ятники і монументи, про поранених, найчастіше, забувають. Їх завжди в кілька разів більше, ніж убитих, їх ще називають бездушним визначенням – «санітарні втрати». Тобто, начебто живі, але до війни вже непридатні. У традиціях російської армії – не рахуватися з втратами, тому наведені нижче цифри – жорстока реальність. Для порівняння: під час Вітчизняної війни 1812 року при обороні міста Смоленська армія Багратіона, яка налічувала близько 15 тисяч шабель і багнетів, упродовж 16 та 17 серпня, за 35 годин бою, зазнала втрат пораненими в кількості близько 6000 людей особового складу. Залежно від застосовуваної зброї, санітарні втрати значно перевищують безповоротні втрати, і це співвідношення приблизно становило: в Першу світову війну 1914-1918 років – 4:1, у Другу світову війну 1939-1945 років – 3:1.

Радянський Союз любив воювати – чи то від неминучості розвалу, чи то від небажання всім надати роботу і забезпечити «світле майбутнє», але пояснити цей нелюдський феномен неможливо. Країна Рад постійно воювала, роблячи собі перепочинок у два-три роки. Воювала запекло, не звертаючи уваги на мільйонні людські втрати, одночасно створюючи новий підвид людини, якій подобалося воювати, оспівувати померлих і постійно загрожувати відплатою ворогам, яких завжди було дуже багато. У Радянському Союзі був створений культ мертвих героїв – з автоматами, гранатами, у танкістський шоломах або пілотках. Цими бронзовими, кам’яними або просто бетонними фігурами заполонили простір, щоб кожна радянська людина виробляла у собі відчуття неминучого обов’язку – піти і загинути.

Щоб зрозуміти масштаб трагедії, в якій постійно жив СРСР, необхідно навести статистику. Вона неповна, почасти перекручена або просто невідновна через цензуру або загублені документи, але виглядає приблизно так.

Громадянська війна, 1919-1923 роки. Інформації про поранених та інвалідів немає, можливо, враховуючи правило співвідношення, їх було до 7-8 мільйонів.

Радянсько-польська війна, 1919-1921 роки. У Київській операції РСЧА 1920 року армія втратила вбитими, пораненими і полоненими понад 12 тисяч. У Варшавській битві 1920 року – 15-25 тисяч убитих, поранених або зниклих безвісти.

Конфлікт на Китайсько-Східній залізниці, 1929 рік. 281 загиблий і 729 поранених.

Бої біля озера Хасан і річки Туманна, 1938 рік. У зіткненні з японською армією – 865 загиблих, 95 зниклих безвісти, 2752 поранених.

Збройний конфлікт на річці Халхін-Гол, 1939 рік. Радянсько-монгольські війська втратили 18 500 убитими і пораненими.

Польський похід РСЧА, 1939 рік. Загинуло 1475 осіб і поранено 3858 чоловік.

Радянсько-фінська війна, 1939-1940. 126875 вбито і померло на етапах санітарної евакуації, зокрема, 16 292 померло від ран і хвороб у госпіталях, 264908 санітарних втрат.

Друга світова війна 1941-1945 років. Втрати Радянської армії – близько 7 мільйонів загиблих, у співвідношенні 3:1 – приблизно 21 мільйон поранених.

Радянсько-японська війна 1945 року. Загиблих 12031 чоловік, 24425 – санітарні втрати.

Афганістан, 1979-1989 роки. Загиблих – 15051 осіб, поранених – 53 753.

Крім оголошених воєн і зіткнень, Радянська армія і спецслужби брали участь у численних військових операціях, про які довгий час не було відомо. Громадянська війна в Китаї, 1946-1950 роки; бойові дії в Північній Кореї, 1950-1953 роки; бойові дії в Угорщині, 1956 рік; бойові дії в Лаосі, 1960-1970 роки; бойові дії в Алжирі, 1962-1964 роки; Карибська криза, 1962-1964 роки; бойові дії в Чехословаччині, 1968 рік; бойові дії на острові Даманський, 1969 рік; бойові дії в районі озера Жаланашколь, 1969 рік; бойові дії в Єгипті, 1962-1975 роки; бойові дії в Єменській Арабській Республіці, 1962-1969 роки; бойові дії у В’єтнамі, 1961-1974 роки; бойові дії в Сирії, 1967-1973 роки; бойові дії в Мозамбіку, 1967-1979 роки; бойові дії в Камбоджі, 1970 рік; бойові дії в Бангладеш, 1972-1973 роки; бойові дії в Анголі, 1975-1979 роки; бойові дії в Ефіопії, 1977-1979 роки; бойові дії в Сирії та Лівані, 1982 рік. Точних відомостей про втрати в «неоголошених війнах» немає або вони спотворені.

Радянські військові традиції продовжені в новій Росії. За 24 роки Росія ініціювала і взяла участь у військових діях у всіх так званих сепаратистських війнах – у Придністров’ї, Абхазії, «Південній Осетії» і Карабасі. З 1994 року – в двох чеченських війнах і у війні в Дагестані, 2008 року – в Грузії, з 2014 року – в Україні. Список загиблих і поранених постійно поповнюється, перетворюючи Росію на країну інвалідів і родин, які вічно плачуть. Іноді здається, що населення за багато десятиліть численних воєн давно звиклося з необхідністю втрат. Якби оголошувалась жалоба за всіма загиблими від зброї, то країна перебувала б у стані постійного горя.

Крім фізичної немочі – втрати руки і ніг, очей, пошкодження внутрішніх органів – величезна кількість військових досі перебувають у стані гострого психічного розладу. Фахівці відзначають посттравматичний стресовий розлад у ветеранів усіх воєн – стан, названий «в’єтнамським синдромом» або «афганським синдромом». Стан депресії – це не найстрашніше, що вони переживають. Їх переслідують спогади, кошмарні сни, що супроводжуються нервовими зривами. І як наслідок – алкоголізм і злочинність. На самому початку першої чеченської війни багато журналістів та експертів попереджали російську владу про небезпеку нового синдрому – «чеченського», але марно. На вулицях російських міст з’явились нові інваліди. Попереджати про «донбаський синдром» вже нема кого – Путін не звертає уваги на жодні вмовляння.

Через 35 років у Києві я згадав слова Саїди-апа, коли на Хрещатику побачив молодих хлопців – у камуфляжі і на милицях. Поруч із ними йшли молоді красиві жінки, дбайливо допомагаючи своїм чоловікам. Різниця між ними, захисниками країни, і російськими найманцями – величезна. І майбутнє буде різним.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Політика»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Є речі, котрі неможливо пояснити. Є голос, що керує нами...”
Микола Гоголь

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.