X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

26 квітня 2018, четвер

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григор. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейських нагород. В 1747 році Г.Орлик одружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Колективний «тягнибок» і колективний «ляшко» так і не зрозуміли, чим їхні дії загрожують країні

Думка українця 14031 перегляд Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 4.09.2015 | Всі публікації | Версія для друку

Колективний «тягнибок» і колективний «ляшко» так і не зрозуміли, чим їхні дії загрожують країні
Трагедія під Верховною Радою, де протестувальник-радикал кинув у натовп солдатів гранату, – це історія про те, як легко бути ідіотом у країні, в якій є попит на прості рішення.

Революцію починає той, хто виводить людей на вулиці, але закінчує її не той, хто скидає тирана. І не той, хто перемагає на виборах. Її закінчує той, хто відправляє людей по домівках. Але проблема в тому, що завжди з’являються ті, хто опирається цьому до останнього.

Тому що «вулиця» живе емоціями. Розгойдати її на черговий спалах – простіше простого. Тому що мрію людей про одномоментні зміни на краще не викорінити. І в якийсь момент завжди виникає прогалина між реальністю й очікуваннями. І в цю прогалину може провалитися вся країна.

Тому що на зміну революції з її легкістю простих рішень завжди приходить необхідність еволюції. Гасла гарні для площі, але економіка чи міжнародна дипломатія до них глухі. Починається повільний і складний процес перезбирання держави на нових умовах. І цей етап завжди нудніший, ніж будь-яка революційна історія.

Будь-яка держава – це історія про монополію на насильство. Янукович програв не в той момент, коли «беркутівці» почали стріляти в протестувальників. Він програв тоді, коли у відповідь почали кидати «коктейлі Молотова». І сучасна Україна проходить через аналогічний етап. Тому що граната, яку радикал кидає в натовп солдатів-строковиків, це, в першу чергу, спроба перевірити, хто тут влада.

Проблема навіть не в радикалах: вони неминучі в будь-якій країні і в будь-якій ситуації – тим більше в розпаленій атмосфері нинішньої України. Проблема в тому, що за їхніми спинами стоять політики, які хочуть на спинах цих радикалів в’їхати до коридорів влади. Проблема в колективному «тягнибоку» і колективному «ляшку», які так і не зрозуміли, чим загрожують країні їхні дії.

Тягнибок і Ляшко використовують чужу недалекоглядність для власної кар’єри

Іронія долі в тому, що якщо Тягнибок чи Ляшко завтра опиняться в кабінетах, то вже вони стануть тими самими системними хлопцями, які боротимуться від «вулиці». Саме вони кричатимуть, що «не можна розгойдувати човен». Саме вони стоятимуть за спинами солдатів-строковиків, які стануть прикривати їх від чергової хвилі вічних революціонерів.

Тому що самі вони не революціонери. Вони лише політики, які використовують чужу недалекоглядність для власної кар’єри. Всі їхні заяви – це звичайний торг про умови входження до влади, всередині якої вони знову змінять камуфляжі на краватки.

Їхнє кредо – безвідповідальність. Якби їм здалось, що суспільство внутрішньо аплодує тому, хто кинув гранату, ми б почули про «псів режиму» і необхідність «їх знищувати». Про те, що «у війні зі зрадниками» «всі засоби добрі». Про те, що не можна стояти на шляху в народного гніву. Та іншу пафосну нісенітницю.

Але виявилось, що Україна змінилась. Що її симпатії вже не на боці тих, хто висмикує чеку з гранати. І тому нам належить вислухати пафосну проповідь про «кремлівську спецоперацію», покликану дискредитувати «патріотів». Ці хлопці готові жонглювати власною позицією заради рейтингу – і надія грати з ними у просторі логічних доказів нагадує спробу сісти за один стіл із шулером і перемогти.

Ми часто говорили про те, що популізм убиває країну. Події біля Ради довели: на додачу він убиває цілком конкретних хлопців. Як, наприклад, 25-річного уродженця Херсонської області рядового Національної гвардії Ігоря Дебріна.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Нація не помирає від інфаркту, вона помирає тому, що в неї відібрали мову”
Ліна Костенко

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Internet Map Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2018.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.