Актуально
39207 переглядів
|
Пуск російської крилатої ракети |
"Росіяни обрали невірну стратегію. Вони продовжують бити по цілях, які не належать терористичному угрупуванню ІДІЛ. Ми вважаємо, що це їх фундаментальна помилка", - ця заява міністра оборони США Ештона Картера (на фоні потужної демонстрації військової міці Росії, якою стали ракетні удари по цілях у Сирії з Каспійського моря) викликала справжній сплеск обурення у безпекових та бизькосхідних експертів.
"Тож США кажуть Росії у чому полягають її справжні інтереси, і якою має бути стратегія їх досягнення. А Росія посміхається у відповідь і рухається далі. Це просто жалюгідно", - пише Еміль Гокаєм, близькосхідний аналітик дослідницького центру International Institute for Strategic Studies.
"Можна сміятись, чи плакати, або робити все це разом", - коментує заяву очільника Пентагону Джон Шиндлер, автор популярного безпекового блогу 20committee.com.
До хору критиків приєднався і сам Збіґнєв Бжезінський. Відомий теретик та практик геополітичних протистоянь вже зараз бачить у Сирії передумови до розгортання світової війни. Про це він пише на сторінках поважного Financial Times.
"На кону зараз і майбутнє регіону і авторитет США серед країн Близького Сходу", - пише Бжезінський.
Удари по підготовлених та підтримуваних американцями повстанцях у Сирії - у жодному разі не можна лишити без відповіді - переконаний аналітик.
"У кращому випадку, це (знищення сирійських повстанців) є проявом військової некомпетентності росіян; у гіршому - доказ небезпечного бажання росіян показати політичну імпотенцію США", - пише Бжезінський.
Вже зараз у США лишився лише один варіант дій - каже Бжезінський - поставити перед Москвою ультиматум.
"У цих швидкоплинних обставинах США мають лише один реальний варіант дій, якщо реально прагнуть захистити свій вплив у регіоні: пред’явити Москві вимогу негайно припинити дії, які спрямовані проти ресурсів США у регіоні. Росія має право підтримувати Асада, якщо хоче - але будь-яке повторення ударів по повстанцях - має потягнути негайну відповідь США", - пише Бжезінський.
Такою відповіддю на думку експерта має стати "роззброєння" флоту та авіації Росії у Сирії. Вони, на думку Бжезінського, є вразливими та знаходяться надто далеко від дому.
Бжезінський пропонує не лише "батіг", але і "пряник" для Росії.
У якості призу за поступливість, він пропонує зробити Росію одним із ключових елементів нової архітектури безпеки Близького Сходу. У ній Росія та Китай, вважає Бжезінський, здатні зайняти місце європейців, які більше не здатні брати на себе роль лідера у регіональній політиці.
"Франція та Велика Британія більше не здатні відігравати вирішальну роль на Близькому Сході. США все важче грати таку роль самотужки. Регіон поділений релігійно, політично, етнічно та територіально і все більше занурюється у насильство. Це вимагає допомоги ззовні, але не у формі неоколоніалізму", - пише Бжезінський.
Якщо Збіґнєв Бжезінський вимагає негайної реакції США на події у Сирії, то інший безпековий аналітик, професор університету Нью-Йорка Марк Ґалеотті вважає, що Путіна варто просто ... ігнорувати.
"Рося, врешті-решт, має сильні сторони і здатна відправити кілька десятків бомбардувальників до Сирії, одночасно із провокативними діями щодо власних сусідів. Але давайте це не перебільшувати", - пише аналітик на сторінках The Moscow Times.
Ґалеотті переконаний - найбільша сила Росії полягає у тому, що вона раз за разом заскочує Захід зненацька і викликає у останнього гарячкову реакцію.
При цьому у якості адекватної відповіді аналітик радить Заходу банально ігнорувати все, що робить Москва.
"Подумаєш, Ту-95 залітають у повітряний простір НАТО... Зрозуміло ж, що вони не скинуть бомби, то хай Росія витрачає пальне та зношує техніку"
"Подумаєш, Путін погрожує перекинути ядерну зброю до Калінінграду. Теж мені. Ми ж не очікуємо реальної війни - значить байдуже, де вони. То нащо смикатись щоразу? Навіщо тішити Путіна?"
"Ну і що, що Росія вже у Сирії? ... Справжня мета тут - примусити Захід змінити політику щодо Москви. Давайте, натомість, дозволимо росіянам поглибше залізти у цю маленьку заплутану війну, хай на власній шкурі дізнаються, як воно тягатись із "Ісламською державою", а ми побачимо, чи зміниться їх бажання підтримувати Асада ціною російської зброї та військових, щойно стане зрозуміло, що Захід не заковтнув наживку", - пише аналітик.
Ґалеотті резюмує: саме повна пасивність Заходу у відповідь на будь-які провокації з боку Путіна нібито дозволить перехопити у нього ініціативу.
Наслідки подібної політики Заходу, ймовірно, можуть бути не менш неоднозначними, ніж спроба "роззброїти" росіян.
Із діаметрально протилежних пропозиції Ґалеотті та Бжезінського очевидно лише одне - на Заході усерйоз задумались над тим, як відповісти Путіну. При чому на даному етапі запит на дипломатичне вирішення (підтримане власною демонстрацією сили) переважає.
Така відповідь, якої форми вона б не набрала, має бути сформульована оперативно, адже нові і нові провокації Росії - чи то обстріли сирійської опозиції, чи то порушення повітряного простору Туреччини - роблять все реальнішою перспективу ймовірності військового зіткнення.
"Провокації - це основа сили Росії. Інша - нездатність зрозуміти, коли і де варто зупинитись. Їх поєднання створює реальну небезпеку. Одного дня, і ймовірно він настане вже скоро, чергова російська провокація проти НАТО перейде межу. А тоді буде цікаво, тобто страшно", - твітує сьогодні Джон Шиндлер.
До теми:
