- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Пам’ятаєте вислів «Язик мій - ворог мій»? Те саме можна сказати про розум: ми часто мислимо собі на шкоду. Хронічне невміння робити потрібну справу в потрібний час - причина більшості наших нещасть.
У книзі американського психолога і філософа, професора Андре Кукла «Ментальні пастки. Дурниці, які роблять розумні люди, щоб зіпсувати собі життя» автор дотепно і невимушено вчить виявляти ментальні пастки й уникати їх.
Таких пасток Андре Кукла налічив одинадцять. Всі вони заважають нам жити, змушуючи даремно витрачати сили і час, позбавляючи природної здатності радіти життю. Хронічне невміння робити потрібну справу в потрібний час - причина більшості наших нещасть.
Андре Кукла: «На все свій час. Цю біблійну заповідь ми порушуємо на кожному кроці і потрапляємо в пастки: передчасно тривожимося або зволікаємо в нерішучості, будуємо плани, які незабаром скасує життя, або відтягаємо справу, яку давно пора почати.
Правила безпомилкового мислення
Основних причин, за якими ми щоразу потрапляємо в одні й ті ж ментальні пастки, три:
1. Ми не усвідомлюємо те, про що думаємо. Якщо ви вважаєте, що мислення і усвідомлення - одне і те саме, ви помиляєтеся. Одне цілком можливе без іншого. Наприклад, відчуваючи захват або, скажімо, оргазм, ми прекрасно усвідомлюємо, що саме з нами відбувається, але ми не розмірковуємо над цим. І навпаки, найчастіше люди занурюються в лаву думок, абсолютно не усвідомлюючи їхню природу. І якщо перше не приносить шкоди, то друге може виявитися вкрай руйнівним.
2. Ми не розуміємо, наскільки небезпечні і непродуктивні наші думки. Навіщо розпізнавати отруйну поганку, якщо ми не впевнені, що вона отруйна? Також і з ментальними пастками: необхідно чітко розуміти, як саме вони здатні ускладнити наше життя.
3. Ми раби своїх звичок, в першу чергу ментальних. Завідомо хибний образ думки являє собою накатану схему, стереотип, від якого доведеться позбавлятися так само, як курці позбавляються від своєї згубної пристрасті: пробуючи, зриваючись, вперто починаючи спочатку і нарешті перемагаючи».
Отже, про ментальні пастки з теорії Андре Кукла.
1. Завзятість
Це обдумування події, яка давно втратила цінність і сенс.
Ми часто додивляємося до кінця фільм, який не подобається, доїдаємо їжу, вже наситившись (щоб не викидати), продовжуємо щось доводити, хоча опонент уже погодився з нами. Більшість культур розглядають завзятість як чесноту. Починаючи щось, ми заздалегідь налаштовуємо себе довести справу до кінця, хоча часто це вже не має жодного сенсу. Ми роками розтрачуємо себе на нещасливі стосунки або нецікаву роботу, завзято намагаючись підтримувати вогонь там, де все давно стало попелом.
Як цього уникнути?
Час від часу переглядайте свої цілі і співвідносьте їх зі своїми діями. Чи приносить мені це відчутну радість і реальні результати? Чи співвідносяться мої нинішні досягнення з тією метою, яку я ставив на початку? Навіщо я продовжую розпочате, незважаючи на явний дискомфорт і невдачі?
2. Ампліфікація
Це звичка витрачати на справу значно більше сил і часу, ніж вона вимагає.
Побачивши людину, яка намагається вбити муху кувалдою, ви посміхнетеся або пожалієте її. Проте більшість людей саме так вирішує свої проблеми. І ви в тому числі. Зайва активність і нескінченна гонитва за досконалістю можуть бути причинами провалу. Спроби заощадити, купуючи більше на розпродажах, пошук усе нових і нових варіантів, - разом з неможливістю прийняти рішення, - все це форми ампліфікації.
Як цього уникнути?
Знову танцюйте від мети. Мета може виправдовувати засоби, але не навпаки. Потроївши старання, ви ризикуєте отримати не найкращий результат, а лише втому та головний біль. І будьте обережні: зайва скрупульозність у зіставленні цілей і витрат може перетворитися на чергову ампліфікацію.
3. Фіксація
Вона підстерігає нас тоді, коли обставини домінують над нами.
Яскравий приклад - автомобіліст, що застряг в пробці. Він дратується і безуспішно намагається взяти себе в руки, не усвідомлюючи, що безсилий. У підсумку розтрачує безліч сил і виїжджає з пробки виснаженим. Хоча результат від цього не змінюється - він був би точно таким само, якби людина поводилася спокійно.
Як цього уникнути?
Радійте! Несподівано вам дісталася найцінніша річ на світі - час. Якщо ви не можете розпорядитися ним заради однієї мети, це не означає, що його не можна витратити з користю для іншої справи. Перемикайтеся! Найкраще - використовувати періоди вимушеного очікування для задоволень, на які в звичайному житті не вистачає часу: зайвий раз пограти з дитиною або собакою, зателефонувати близькій людині, послухати улюблену музику. Все це наповнить вас енергією.
4. Реверсія
Це переживання з приводу тих справ, прагнень і очікувань, які закінчилися невдачею не з нашої вини.
Наприклад, ми зібралися на вечірку, налаштувалися, але в останній момент дізналися, що свято не відбудеться. Змінити цю ситуацію ми не можемо, але часто і прийняти її відмовляємося: у підсумку засмучуємося з приводу зіпсованого вечора замість того, щоб знайти іншу розвагу. Ця пастка протилежна фіксації. При фіксації ми люто трудимося над тим, щоб прискорити настання застиглого майбутнього. При реверсії ми тужимося змінити необоротне минуле. І те й інше забирає в нас сили, енергію і потенційну можливість провести час з користю і задоволенням. Ситуація чіпляє і спустошує нас.
Як цього уникнути?
Єдиний спосіб - це вважати події, що не відбулися, неіснуючими зовсім. Порівняйте дві ситуації: ви розраховували отримати спадщину, але вона дісталося іншому родичу. І друга - на вашому шляху не зустрілася фея, яка не змахнула паличкою і не зробила вас миттю багатієм. У якому випадку ви будете почувати гіркоту і розчарування? Правильно - тільки в першому. Тому сприяє звичка мислити в умовному способі, «якби та якби», - вона позбавляє нас ресурсів. Хоча за фактом та й інша ситуації абсолютно рівнозначні - вони не існують в реальності. Саме так до них і варто ставитися.
5. Випередження
У цю пастку ми потрапляємо, коли починаємо справу раніше, ніж потрібно.
У підсумку витрачаємо вдвічі більше енергії вхолосту. Нерозумно спеціально пхатися до поштової скриньки в неділю, щоб відправити лист, коли це можна зробити в понеділок по дорозі на роботу - результат буде той самий.
Як цього уникнути?
Тверезо оцінюйте мету, витрати та бажання. Нести лист в неділю має сенс, наприклад, якщо видався сонячний день і хочеться прогулятися. Згубні не тільки передчасні дії, а й думки. Думати заздалегідь - популярна помилка. По дорозі з роботи ми будуємо плани на вечерю. За вечерею обдумуємо, що подивитися по телевізору. І так без кінця. Зупиняйте цей процес, інакше ви будете малоефективними і в поточних справах, і в майбутніх. Іншими словами, давайте вирішувати проблеми по мірі їх надходження.
6. Опір
Часто зовнішні обставини вимагають від нас різко змінити курс дій.
Коли ми зволікаємо з цим, то потрапляємо в пастку. Приклад: працюючи вдома, я постійно думаю, що потрібно вийти в магазин і купити до вечері хліб. Я даю собі слово перерватися, але тягну та відкладаю. У результаті сім’я залишається без хліба, а я змучена почуттям провини. Супротив - це хвороба «ну ще трохи». Вона особливо недоречна, коли нас чекає несподіване задоволення. Адже варто перервати роботу на 10 хвилин, щоб помилуватися заходом по дорозі до магазину. Або відкласти на завтра закінчення прибирання і прийняти несподіване запрошення на вечірку.
Як цього уникнути?
Без докорів сумління відкладайте все, що може почекати, заради раптових приємних або корисних справ. Ви це можете собі дозволити.
7. Затягування
Ви визначилися з метою, але ніяк не можете почати.
Приклад: панночка перманентно починає дієту. Вона твердо вирішила схуднути, але то гості, то похід до ресторану, весілля, відпустка і т.д. Так вона місяць за місяцем продовжує відмовлятися від свого наміру.
Як цього уникнути?
Щоб не відкладати перший крок, думайте саме про нього, а не про сотню наступних. Розмірковуючи про роботу в цілому, ми втомлюємося від неї ще до того, як до неї приступили. Думайте про другий етап, коли перший закінчений. «Завдання, що стоїть перед нами, завжди довжиною в одну мить. Можливо, секунду потому доведеться продовжувати те, що ми робимо, а можливо, ні. Тому будь-які переживання про майбутні дії не мають сенсу.
8. Поділ
Одночасно робити дві справи, що вимагають уваги.
Біда у тому, що увага в принципі неподільна і може фокусуватися лише на чомусь одному. Неможливо по-справжньому насолодитися обідом, не відриваючись від новин, або випробувати оргазм, обдумуючи під час сексу фінансовий звіт.
Як цього уникнути?
Ми тільки тоді здатні отримувати радість від життя, коли припиняємо розриватися на частини. Вчіться розставляти пріоритети. Якщо обидві цілі здаються вам однаково важливими і привабливими, і жодна не вимагає екстреного виконання, - вибирайте навмання. Кидайте монетку. Найефективніша і позитивна стратегія - залишати приємну справа на кінець.
9. Прискорення
Протилежність затягуванню: спроба завершити справу занадто швидко.
Немає формули для підрахунку швидкості, з якою ми повинні щось робити. Але є критерій: якщо швидші дії посилюють недоліки, не додаючи зисків, - отже, ми поспішаємо.
Як цього уникнути?
Є справи, термін яких відомий заздалегідь. Наприклад, приготування страв, вирощування врожаю або, скажімо, вагітність. Поспіх в таких справах не має жодного сенсу. Є справи, термін яких, навпаки, нескінченний. Це може бути робота, майстерність, духовний розвиток, пізнання навколишнього світу, саме життя, нарешті. Прагнення швидше довести їх до кінця, - безглуздо і навіть небезпечно. Що стосується всіх інших справ, якщо об’єктивних причин для поспіху немає, не вигадуйте їх! Пам’ятайте, за поспіх ми платимо якістю і задоволенням від процесу.
10. Регулювання
Припустимо, людина на роботі звикла обідати строго з 12.00 до 13.00. Але ж безглуздо дотримуватися цього графіка у відпустці. Якщо вона буде спонтанною - обідати, коли зголодніла, і там, де захочеться, - це зробить життя більш цікавим. Насправді це стосується не тільки відпустки. Зустріч з близькою людиною, прояв ніжності, їжа, сон і секс, - регулюючи ці речі, ми позбавляємо їх гостроти та насолоди.
Як цього уникнути?
Дозвольте собі спонтанність там, де вона нікому не зашкодить. Якщо ви за звичкою щодня на вечерю їсте салат, - це пастка (якщо тільки ви не обожнюєте його). Дозвольте собі, нарешті, бутерброд або шматок хорошого пирога - і жити стане веселіше.
11. Формулювання
Це безглуздий опис думок і того, що вас оточує.
Це, по суті, вбивство вражень! Насолоджуватися видом сонячних променів, що пробиваються крізь хмару, ви будете до тих пір, поки не почнете пояснювати собі те, що бачите. Інший приклад: чим більшій кількості людей ви переказуєте враження від відпустки, тим скоріше вони втрачають цінність для вас.
Як цього уникнути?
Дозвольте світу бути загадковим і прекрасним. Не намагайтеся описати і пояснити все, що з вами відбувається. Намагайтеся уникати формул типу «Я ніколи не їм солодке». Не ставте себе в жорсткі умови.
Андре Кукла запевняє: «Ментальних пасток можна уникнути, просто щиро зосередившись на поточному завданні. І все».
...пaтpіoтизм вeликoгo нapoдa має бути віpoю у вeликy і світову міcію цього нapoдa, інакше це бyдe нaціoнaлізм пpoвінційний, зaмкнений і позбавлений світових перспектив.” Микола Бердяєв
Актуально
31568 переглядів
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
