Аратта - На головну

23 вересня 2017, субота

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- першою Українською конституцією вважається документ «Пакти і Конституція прав і вольностей запорозького війська», складений гетьманом Пилипом Орликом у 1710 році. Історики мають різні думки щодо того, чи був цей документ Конституцією у сучасному розумінні цього слова або прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші Конституції в Європі і США з’явилися лише за сімдесят років потому. Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обгрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


«Люди у нас кончені» - координатор представництва Всесвітнього фонду природи Андрій Плига

Довкілля 10905 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 20.04.2016 | Всі публікації | Версія для друку

Координатор волонтерів Всесвітнього фонду природи (WWF) в Україні Андрій Плига
Координатор волонтерів Всесвітнього фонду природи (WWF) в Україні Андрій Плига
Який штраф мали б платити продавці підсніжників? Чи остаточно втрачені ліси, в яких видобували бурштин? Навіщо потрібні національні парки, і як врятувати їх від знищення? І зрештою, що важливіше: рідкісний вид орхідеї у лісі чи сотні тисяч прибутку від вирубки дерев у ньому?

Про це в інтерв’ю "Цензор.НЕТ" розповів координатор волонтерів Всесвітнього фонду природи (WWF) в Україні Андрій Плига.

Його заяви не вирізняються делікатністю. На початку березня еколог написав у Фейсбуку пост, закінчивши його словами: "Люди у нас кончені". Такою була реакція на докори селян під час екологічних рейдів. Однак з нашого спілкування розумію, що екологи не перебувають у розпачі і далі гнуть свою лінію.

У розмові намагаюся уникати абстрактних формулювань про збереження біорізноманіття. Натомість питаю, як природні надбання України конвертувати у зрозумілі поняття: престиж для держави, гордість для громадян та фінансову вигоду для всієї країни.
Тут був ліс...
Тут був ліс...
ІНОДІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО БІЛЬШІСТЬ ПРОБЛЕМ В ЕКОЛОГІЇ Є НАСЛІДКОМ НЕ КОРУПЦІЇ, А БАНАЛЬНОГО НЕРОЗУМІННЯ З БОКУ ЧИНОВНИКІВ

- Почну з проблеми, яка зараз в усіх на вустах - незаконного видобутку бурштину. Знищений ліс на місці пустки може відновитися?

- Важко сказати, за який час, та рано чи пізно ліс відновиться. Приклад Чорнобиля це добре показав - там на місці асфальту вже ростуть дерева. Але тут важливо говорити не про перспективу, а про те, яке біорізноманіття ми втрачаємо зараз! Станом на зараз площа знищених лісів величезна - лише в Олевському районі Житомирщини, в найбільшому "клондайку" - урочищі Корабель, за супутниковими даними знищено 187 га лісу станом на минулий рік, і найближчі кілька років ця тенденція зростатиме. Крім того, невідомо, яким буде новий ліс - очевидно, що на відновлення багатих вікових дубово-соснових лісів підуть століття. Крім того, ми втрачаємо рідкісні види рослин та їхні угруповання.. Наприклад, у Червоній книзі є рослини зі складним циклом розвитку - скажімо, види орхідей, які розвиваються з насінини у квітку лише за 8-9 років. І коли під час тієї ж намивки бурштину порушується ґрунтовий покрив та гідрологія, ці рідкісні види вже не зможуть відновитися.

- Зараз звучать думки про те, що видобуток бурштину необхідно легалізувати - щоб кожен селянин міг отримати офіційний дозвіл на видобуток. На Вашу думку, це зупинить знищення цілих екосистем на Поліссі?

- Можливість легалізації імовірно і треба спрощувати (адже вона і зараз теоретично існує, шляхом утворення фірм і отримання спецдозволів), але необхідно запровадити дуже суворі обмеження. Скажімо, щоб не копати у межах заповідного фонду, в лісах водоохоронного призначення. І без введення на ту територію військ, які забезпечуватимуть серйозний контроль, ніхто не дотримуватиметься жодного закону.

- Ви нарікаєте, що екологів скрізь сприймають вороже, за що б ви не бралися. Пересічних українців назвали варварами. Як виправляти ситуацію?

- Єдиної панацеї немає, як змінити ситуацію на краще. Очевидно, має допомогти екологічна освіта населення, починаючи з дитячих садків.

- Але дітей завжди вчать дбайливому ставленню до природи. Очевидно, що просто намалювати стенд з конваліями і втовкмачувати, що їх потрібно берегти, вже не працює…

- Так, на виході маємо зовсім не те, чого нас вчать. Впливає багато чинників, особливо економічний. Усім відома піраміда Маслоу: люди спершу дбають про свої фізіологічні потреби. Очевидно, що видобутком бурштину селяни почали займатися для того, щоб елементарно прогодувати свої сім’ї. Але в реальності на бурштині чимало людей заробляють багато тисяч, якщо не мільйони. Куди в селі вкласти гроші? Купують один джип, другий, новий трактор, плазму на всю стіну… І на цьому не зупиняються, далі знищують природу незаконним видобутком. Тобто очевидно, що проблема глибша. Це комплекси, які походять ще з СРСР і загалом, коли людина виростає в бідноті.
- Якою має бути нова екологічна освіта?

- Підхід має бути інакший. На Заході такі речі пропагуються зовсім інакше. У США є термін "nature interpretation", який можна перекласти українською як "інтерпретація природи", але це буде не зовсім правильний переклад. Цей термін, "інтерпретація", має на увазі підхід донесення інформації, який стимулював би роботу думок у умовної аудиторії, формував би емоційні зв’язки між інтересами аудиторії і тим чи іншим явищем. Всіх, хто має відношення до комунікації з людьми - від вчителів до розробників інформаційних буклетів для туристів - навчають, яким чином треба подавати інформацію, зважаючи на особливості аудиторії. У нас же всю інформацію подають однаково і часто дуже нудно, замість того, щоб знайти шлях до розуміння кожного громадянина.

Коли в США проводили опитування з визначення національних символів, однією з візитівок країни було названо національні парки. В Україні ж переважно не просто не цінують, але й не знають про наші національні парки.

- Зі свого боку екологи також щось повинні запропонувати. Що пропонуєте Ви?

- Активісти можуть подати ідею, але зазвичай екологи не мають ресурсів, щоб цю ідею втілити по всій державі. Наші ідеї не знаходять втілення у державних підходах. В Україні немає екологічної стратегії. За всі роки незалежності в нас не було жодного міністра екології, який мав би фахову освіту, а помічників вони призначали, виходячи з власних бізнес-інтересів. Вони абсолютно не розуміють того, що потрібно робити. Державні контролюючі органи також по суті не працюють.

- Не працюють чи корумповані?

- Іноді здається, що більшість проблем в екології є наслідком не корупції, а банального нерозуміння чиновників. Наприклад, забудова заповідних земель. Органи місцевої влади, які приймають рішення про відведення земель на тих територіях, щиро не розуміють, навіщо існують національні парки, чому шмат лісу є заказником, бо візуально він такий самий, як решта лісів. Насправді різниця величезна: у тому заказнику може рости одна суперрідкісна рослина, про яку ніхто, крім науковців не знає. Таке невігластво - джерело, на яке накладається корупція і решта проблем.

Останній випадок. Упритул до Голосіївського національного парку збираються будувати житловий комплекс "Берген" на три тисячі квартир. Зрозуміло, що лісу від того нічого доброго не буде. Забудовники на повному серйозі говорили мені: у світі є приклади, коли парки співіснують з великими забудовами. І наводили приклад міського парку у Нью-Йорку. Але ж там звичайний парк, а Голосієво - національний парк.

- Яка різниця?

- Національний парк - це природоохоронна територія державного значення, метою якої є охорона дикої природи у поєднанні із еколого-освітньою та рекреаційною діяльністю. В її межах виділяється кілька зон. Є заповідна, де забороняється будь-яка діяльність. Є зона регульованої рекреації - куди можна ходити, наприклад, походами. І зона стаціонарної рекреації, де можна ставити намети і палити вогнище. Також є господарська зона, але хазяйнування там ведеться на екологічній основі. Найвідоміший і найперший національний парк світу - Єллоустонський, який щороку приносить американцям мільйони доларів прибутків. Це величезний шматок унікальної дикої території, де туристи насолоджуються природою. А звичайний парк - це, як правило, штучно посаджена зелена зона в місті, створена виключно для відпочинку людей і обладнана усякими лавочками, тротуарами та іншими об’єктами інфраструктури, про дику природу у справжньому розумінні цього слова тут не йдеться.. Якщо ж казати про Голосіївський нацпарк, то він унікальний, так як розташований цілком у межах Києва і має на меті збереження останніх клаптиків київської дикої природи.
Видобуток бурштину...
Видобуток бурштину...
МІСЦЕВЕ НАСЕЛЕННЯ ПОВИННЕ МАТИ ВИБІР: СПИЛЯТИ ВІКОВУ ДІБРОВУ ЧИ ЗАРОБЛЯТИ НА ТУРИСТАХ

- На основі чого шукати компроміс із забудовниками? Показати потенційну прибутковість національних парків?

- Так, в ідеалі всі нацпарки мають бути фінансово самостійними. А місцеве населення повинне мати вибір: спиляти вікову діброву, виловити усю рибу в річці, вбити усіх козуль, які живуть в лісі... або заробляти на туристах великі гроші. Можуть бути гідами, продавати сувеніри, займатися зеленим туризмом. Однак українські нацпарки не мають інфраструктури. Заробітна плата персоналу - півтори-дві тисячі гривень.

- Тобто ідея самостійності національних парків зараз цілком мертва?

- Навіть у таких складних умовах працівники нацпарків намагаються запрошувати туристів і волонтерів. Міжрічинський регіональний парк на Чернігівщині - блискучий приклад. Там працює пара людей на 100 тисяч гектар. Волонтери облаштували будинок для туристів. Також проклали дві екостежки й нині розробляють третю. Ще 5 років тому про Міжрічинський парк ніхто не знав, а тепер це культовий туристичний об’єкт. Це при повній відсутності державної підтримки! Кошти керівництво нацпарку шукає самостійно - у міжнародних фондів.

Або Дермансько-Острозький національний парк. Там персонал працює у надзвичайно складних умовах, але дуже зацікавлені в результаті. Ми вже зробили два виїзди туди.

Але більшість нацпарків не розуміють, навіщо їм волонтери. Дзвоню, говорю, що маю групу волонтерів. На тому кінці "дроту" чути нерозуміння, обіцяють передзвонити, але на ділі - глухо.

Яворівський нацпарк на Львівщині. Він неподалік Львова, потенційно може приймати багато волонтерів. Спершу вони самі звернулися до нас. Коли я почав чітко питати: у чому можуть бути корисні волонтери і давати свої пропозиції, що ми можемо допомогти, наприклад, рахувати тварин, прийшла відписка, що їм вистачає студентів-практикантів. Аналогічна відповідь, що їм не потрібні волонтери, прийшла з нацпарку "Синевир". Хоча завжди можна знайти, що зробити. У крайньому разі хоча б оновити чи покращити інформаційні стенди.

- У Всесвітньому фонді природи вистачає волонтерів?

- Коли ми робили оголошення для охочих приєднуватися до виїздів, прийшли сотні заявок. Однак питання в тому, як їх залучати до роботи. Найкращий варіант - робота в національних парках. Це свого роду вид туризму: ми організовуємо виїзд, люди перебувають серед дикої природи і водночас роблять щось корисне. Наприклад, обліковують тварин чи прокладають екостежку. Вивішуємо список заходів, які планують самі нацпарки, без нашої організаторської участі. Так волонтери зможуть безпосередньо долучатися напряму, оскільки ми не можемо нашими виїздами охопити одразу все. Це може сприяти і більшому зацікавленню з боку самих нацпарків.

Була ідея працювати з волонтерами в лісгоспах. Але в роботі лісгоспів в принципі відсутня екологічна складова. Ми говорили з Державною лісовою агенцією, але там на нас дивилися так, ніби ми їм щось нав’язуємо. Природоохоронна і господарська функції держави не перетинаються.

Часто керівниками нацпарків призначають людей, які в принципі не повинні бути на таких посадах. Особливо це стосується тих, які підпорядковані Державній лісовій агенції. Лісова агенція керується винятково ресурсним підходом. Для неї ліс - це кубометри деревини, які треба реалізувати.

- Тут ви входите у конфлікт з банальним почуттям наживи, яке підкріплене масштабною бюрократичною машиною. Скидається, що нині екологи безсилі.

- Так, без державного фінансування і єдиної програми справа рухатиметься дуже повільно. Нині все тримається на поодиноких ініціативах.

- Є ще державна екологічна інспекція. Як вона взаємодіє з лісгоспами чи іншими порушниками?

- Якщо і ловлять браконьєрів, то здебільшого селян, у яких попросту немає грошей купувати дрова у того ж лісгоспу. Шкода від того, що селянин зрубав одне дерево, мінімальна. Значно більшої шкоди завдають самі лісгоспи своїми офіційними рубками. У підпорядкуванні лісгоспів 70% лісового фонду. Їхні рубки погоджені без врахування природоохоронного законодавства. Майже вся лісова галузь в Україні порушує екологічне законодавство. Пункт 9 статті 46 "Лісового Кодексу" говорить, що під час проведення лісовпорядкування повинні виявлятися рідкісні види рослин і тварин, щоб потім місця їхнього осередку зберігати. Насправді ніхто з лісгоспів цього не дотримується. Більше того, у відповідній інструкції цей норматив не прописаний.

Перед рубкою ми звертаємося, що в цьому лісі, до прикладу, росте рідкісний вид орхідеї. Екоінспекція присилає відповідь, що рубка погоджена. Відстоювати ліс екоінспекція, як правило, не має бажання.

- Повторю питання: це небажання чи корупція?

- Звісно, є фактор корупції. Однак, навіть якби екологічна інспекція прагнула працювати добре, вона почасти дуже обмежена в правах - не має повноважень складати протоколи щодо деяких порушень. Зараз діє мораторій на перевірки. У них дуже урізане фінансування, маленький штат.. Вони фізично не встигають охопити все. Але і не хочуть.

Зрештою навіть коли інспекція складає протокол і передає його в суд, вступає інший чинник. Суди переважно приймають рішення, які не відповідають природоохоронним інтересам держави.
Андрій проводить екскурсію в національному парку
Андрій проводить екскурсію в національному парку
КІЛЬКІСТЬ ЗУБРІВ ЗРОСТАЄ У БІЛОРУСІ, ЛИТВІ, РОСІЇ… ТІЛЬКИ В УКРАЇНІ СТРІМКО ПАДАЄ

- Наведіть приклад.

- Випадок із загибеллю зубрів у селі Трибухи на Вінниччині в кінці січня. Загинуло щонайменше 17 тварин, решта втекла у ліс. Штраф за одного зубра 130 тисяч гривень. Сумарно компенсація мала бути понад 2 мільйони гривень. Теоретично інспекція має нарахувати таку суму, а суд має її затвердити. Зараз ми розбираємося з цим. Я очікую, що інспекція таки визнає когось винним і нарахує збиток, але місцевому селянину буде легше знайти кілька тисяч доларів на хабар судді, ніж на величезний штраф. І суд видасть м’який вирок.

- Що там все-таки відбулося? Ви на 100% впевнені, що зубрів знищили селяни, а не любителі сафарі?

- За нашими даними, винні селяни. Можливо не з браконьєрською метою, а просто в стані алкогольного сп’яніння. Вони загнали тварин на кригу. Вже потім, як я розумію, кількох зубрів вони забрали на м’ясо. Але коли побачили, що 15 зубрів борсаються у воді і не можуть вибратися, зрозуміли, чим це може завершитися для них. Самі ці люди близько 21:00 викликали лісників, щоб витягнути тварин. А крига обвалилася близько 17:30.

І це далеко не перший випадок, коли місцеві селяни там займаються браконьєрством, і не єдине місце. У 90-х роках на Чернігівщині поранений браконьєрами зубр забіг в село, очікуючи допомоги від людей. Він забіг в центр села, там була дискотека. Місцеві не розгубилися і зарубали його на місці.

- Скільки в Україні зубрів?

- Станом на кінець грудня 2015-го офіційно зареєстровано 272 зубри. Тепер вже мінус 17. Ці обліки проводять лісомисливські господарства, вони схильні перебільшувати чисельність тварин. Експерти по зубрах підозрюють, наприклад, що на Волині лишилося тільки 4 зубри, а офіційно їх там 12.

На початку 1990-х зубрів в нас було 659 особин. Тобто чисельність знизилася утричі, при тому, що народжувався молодняк. По суті за кілька років було вбито сотні зубрів. В інших країнах тенденція протилежна. Кількість зубрів зростає у Білорусі, Литві, Росії… тільки в України стрімко падає.

- Так відбувається через примітивне браконьєрство.

- В Україні 2001 року був дозволений так званий селекційний відстріл зубрів ніби-то з метою очищення популяції. Був офіційний наказ держлісгоспу. А насправді вбивали найкращих здорових биків.

- Контролювати популяцію тварин має екоінспекція?

- Зубри живуть на території мисливських угідь і нацпарків. Тож охороняти їх мають саме лісгоспи і керівництво нацпарків. Екоінспекція в даному випадку вже констатує факт порушення.
ЗБУТ ПІДСНІЖНИКІВ - ОРГАНІЗОВАНИЙ ЗЛОЧИННИЙ БІЗНЕС

- Як у випадку з продажем первоцвітів та черемші?

- За минулий рік київська інспекція склала всього 17 протоколів. Цього року понад 50. Смішно, бо ними торгують на кожній станції метро. Але навіть за тими протоколами, що є, суд не виніс жодного рішення про стягнення штрафів.

За один підсніжник передбачений штраф 49 гривень. Тобто в одній сумці з первоцвітами штрафу може бути на кілька сотень тисяч гривень. Впевнений, якби хоча б одного таким штрафом покарали, решта замислилася б, чи варто займатися незаконною торгівлею! А так ми просто одне одному тріпаємо нерви - продавці, інспекція, екологи й поліція. А тим часом популяція первоцвітів продовжує скорочуватися.

- Продавці підсніжників наводять універсальне виправдання: "На городі виросло".

- Стаття 19 Закону "Про Червону книгу України": продавати рослини з Червоної книги не можна, де б вони не були вирощені. По-друге, ніхто на городах їх не вирощує на продаж. Для цього потрібно мати цілі плантації первоцвітів, а більшість року ця територія повинна простоювати. По-третє, подивіться на бабусю, яка стверджує, що сама вирощує на городі підсніжники. У неї щодня свіжі квіти! Це організований злочинний бізнес зі своїми постачальниками, реалізаторами і власниками.

- Як вийти на власника мережі і хто це має робити?

- Цим мають займатися правоохоронці разом з екологічною інспекцією. Але поліція не має права складати протоколи про продаж підсніжників, лише екоінспекція. Поліція складає протокол лише за статтею 160 "торгівля у невстановлених місцях". Це той момент, коли закони неефективні. Інспекція ж фіксує порушення постфактум, а розслідувати злочинну схему повинні правоохоронці.

- Коли ви робите інспекцію по місцях продажу, вас, очевидно, сприймають так само вороже, як по селах. Таке ставлення тотальне?

- Є люди, що сприймають волонтерів нормально. Частина екологів живуть по селах і намагаються працювати з людьми. Але загалом сприйняття негативне. Робимо щось одне, а нам кажуть: "Ви не тим займаєтеся". І так постійно.

- Є позитивні випадки співпраці з громадою?

- Яскравий приклад - коли у багатьох карпатських селах люди повстали проти будівництва міні-ГЕС. Блокували техніку, доходило до локальних сутичок. Якраз там дуже чітко проявився економічний чинник. Села, які є туристичними осередками (а це більшість сіл), постали проти спорудження ГЕС. А селяни, що мешкають у віддалених від туристичних маршрутів селах, підтримали ГЕС. Бо там туристів немає, значить, і грошей немає, а забудовник пообіцяв їм шматок дороги поладнати, у школі нові вікна поставити і так далі. Там ГЕС збудували, потім річка частково пересохла, зникла форель, але вже нічого не повернеш.

- Які альтернативи будівництва ГЕС?

- ГЕС у Карпатах - це намагання відмити гроші на зеленому тарифі. По зеленому тарифу власник міні-ГЕС продає державі електроенергію втричі дорожче від ринкової ціни, бо це вважається альтернативна енергетика. Ідея ніби-то гарна. Але по суті ці ГЕС залежать від центрального енергопостачання, будуються з цілою низкою екологічних порушень і назвати їх "зеленою енергетикою" язик не повертається. Економічну автономність регіону вони не забезпечують. Крім того, в Україні й без того деякі атомні станції працюють на неповну потужність, тобто електроенергії у нас вистачає.

- На сьогодні це питання вже закрите?

- Перші грандіозні плани з будівництва ГЕС в Карпатах були скасовані у 2012-му. Тоді планували тільки у Закарпатті збудувати понад 300 ГЕС. Внаслідок протестів ці плани були зірвані. Облради проголосували проти, тому що при проектуванні не було проведено жодних експертиз.

Тепер то тут, то там час від часу з’являються інвестори, тривають суперечки та судова тяганина. І це стосується не лише Карпат. Нещодавно були плани збудувати ГЕС на річці Случ у Рівненській області. Там поруч є мальовниче урочище "Соколині гори", його збиралися затопити. Але, знову ж таки, громада на громадських слуханнях виступила рішуче проти будівництва... Там, де громадськість активно відстоює свої права на чисте довкілля, там вдається зберегти природу.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Довкілля»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Марно пояснювати дурням і начальникам: перші слухають і нічого не розуміють, другі все розуміють і тому не слухають”
Михайло Мамчич

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.