Аратта - На головну

20 січня 2017, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Перехрестя

Україна - це Я! 4854 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 20.04.2016 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Перехрестя
Дорога – дивна штука. Вона розчиняє двері душ. А надто дорога нічна. Дарма що на ранок осоловілий провідник змете усі наслідки вимовлених чи вислуханих відвертостей віником на шуфельку і спалить їх у грубці, як сміття. Комусь, можливо, опісля полегшає.

Величезна споруда чужого вокзалу живе своїм життям, яке спочатку лякає, потім зацікавлює і доводить до відчаю. Заклопотані малі бродяжки совають кудись якісь лантухи, старші безхатьки, п′яні й галасливі, згодом засинають попід стінами – їх будять прибиральниці, які чомусь о другій ночі беруться мити залу. Цілий табір молодих циганів розсівся в центрі неосяжного приміщення – дівчата сміються, зачіпають півсонних пасажирів, лопотять щось своєю мовою...

Маленька сухенька бабуся, бозна-чого опинившись тут о цій порі, прагне влаштувати диспут на тему національної гордості й чомусь зачіпає саме цих смаглявих богинь вокзальних оборудок.

- Дівчата, а якою мовою ви розмовляєте?

- Мадярською, бабцю, - сміються ті.

- То ви мадяри?

- Мадяри, мадяри!

- А хто у вас президент? – серед ночі на вокзалі це запитання звучить якнайменш – дивно.

- Які ви, бабо, смішні! Той самий, що й у вас!

- Той самий? – чомусь тішиться бабця. Дівчата душаться від сміху.

Немолода інтелігентна жіночка з невимовною тугою у згаслих очах хрипким голосом питає у бабці:

- Що ж вам до їхньої мови чи президента?

- Кожен повинен любити та поважати своє! – старенька робить спробу осідлати улюблену шкапу...

- То любіть, але що вам з того? – закашлялась жіночка, приклавши руки до грудей.

- Лєно, вам погано? – кидається до неї бабця і стає зрозуміло, що й ця старенька, й жіночка живуть на цьому вокзалі...

- Ні, мені добре... Швидше б умерти...

Бабуся ще кілька хвилин уголос роздумує про Русь, про татар, від яких, на її думку, й походять мадяри, бо вони такі ж смагляві, а тоді затягує „Жив собі стрілець” – і її голос, на диво сильний та чистий, губиться під високим склепінням. Вуйки, які їдуть в світ на заробітки, перекидаються непристойними анекдотами, косячись на мовчазних військових у камуфляжі, а безтурботні цигани йдуть у танок...

Відчутно наближається кінець світу.

...Цей вокзал так далеко від моєї звичної реальності, тут сконцентрований такий біль та відчай, що його вистачило б, мабуть, щоб зруйнувати тисячі доль та вбити мільйони кохань. Він присутній у моєму житті лиш дві години, а мені вже хочеться повернутись у свій затишний світ, з якого мені чомусь хотілося утекти на кілька днів. Від себе не втечеш і літаком, а я чекаю потяга.

Молодий пронозливий провідник гендлює замінниками задоволень… Потім видає вологу постіль.

…А тоді я цілу ніч розмовляю з воїном про війну. Як розмовляю… Слухаю. Йому це необхідно… На п’ятій годині розмови, коли, здається, у мені нема вже місця для того, чого у ньому – ущерть - мені чомусь знову ввижається важка хода апокаліпсису... Янголи, на перший-сьомий розрахуйсь...

Коли я виходжу з потяга, уже світає. Я чомусь знаю, що більше ніколи не втікатиму.

Кажуть, випадкових зустрічей не буває. Мабуть…

…Хоч ця наша зустріч, здається, просто довга розмова на перехресті.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Україна - це Я!»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Рабом є лише той, кого НЕ печуть кайдани”
Павло ШТЕПА

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.