X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

20 червня 2018, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Україна і століття чекістів Росії, якими пишається Путін

Інший погляд 4512 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 27.12.2017 | Всі публікації | Версія для друку

Україна і століття чекістів Росії, якими пишається Путін
ЧК-ВЧК-ҐПУ-ОҐПУ-НКВД-НКҐБ-МҐБ-МВД-КҐБ-МБ-ФСК-ФСБ… Здається, не пропустив жодну з абревіатур, які позначали наймогутнішу в модерній історії (а то й узагалі в усій історії людства) машину державного терору, яка змінювала назви, але не змінювала сутність.

Машину, яка стала однією з головних опор більшовицької влади, символом сталінської та брежнєвської імперій. Машину, яка за час свого існування зуміла знищити мільйони й мільйони безневинних жертв, і при цьому не засуджена міжнародними трибуналами як злочинна структура, ба більше – керує Росією та впливає на політичне життя десятків країн, у тому числі через агентів, інфільтрованих у найвищі державні й економічні структури.

Усі військово-політичні авантюри, здійснювані совєтським керівництвом у ХХ столітті на просторах від Чилі до Ефіопії, всі спроби ззовні підпалити вогнища революції на Заході та Сході, всі ліворадикальні терористичні рухи пов’язані з активною діяльністю «славетних чекістів». І наповнення ГУЛАГу мільйонами в’язнів у 1930–40-х, і полювання за інакодумцями у 1960–80-х, і прокрустове ложе цензури, в якому гибіла культура, і знищення знакових політемігрантів – все це справа «озброєного загону партії», хоча насправді за Сталіна, Брежнєва й Андропова радше партія була вірним інструментом у руках «органів», принаймні, на своєму низовому рівні. Та й раніше – не випадково ж Ленін наголошував, що «хороший комуніст в той же час є і хороший чекіст та що «і терор і ЧК, – річ абсолютно необхідна».

При цьому влада Росії не переймається покаянням за минуле, іноді, втім, влаштовуючи позірні акції, присвячені певним «помилкам» і «перегинам» спецслужб. Російський президент Владімір Путін пишається своєю службою і на прийняттях підіймає келихи за «чекістську доблесть»; у Росії 20 грудня – день заснування за ініціативою Леніна ЧК – є офіційним святом, Днем працівника органів держбезпеки. Фактично відбулася суспільна реабілітація совєтських спецслужб, за масштабами здійснених ними гекатомб нічим не кращих за разом узяті СС, СД і Гестапо. Зовсім не випадково директор ФСБ Росії генерал Алєксандр Бортніков днями наголосив на безперервності діяльності «компетентних органів» і вірність традиціям ВЧК-НКВД-КҐБ: «Відхрещуватися від слова «чекіст» – це все одно що піддавати забуттю покоління наших попередників».

Есесівці й чекісти: брати, але не близнюки

Часом публіцисти порівнюють спецслужби СССР із нацистськими. Віктор Суворов (він же – Володимир Рєзун), колишній совєтський військовий розвідник, історик і письменник, із цим не погоджувався і писав понад 10 років тому: «У них символ СС – череп з кістками, а у нас у чекіста на рукаві колосся зріє… Гітлер мільйони людей винищив, бо злодій. А наші товариші з гарячими серцями винищили куди як більше мільйонів. Ну, так це заради прогресу. Тому сьогодні будь-якими містами світу можна привільно гуляти з серпом і молотом. Ніхто і в пику не плюне. Це ж не свастика. І чекісту пам’ятник можна спорудити на народні гроші. Це ж не есесівець!

Але ж пам’ятник чекісту – це гірше, ніж пам’ятник есесівцеві. Есесівець – це звір з боку. Він винищував тих, кого вважав ворогом. А чекіст – це свій, доморощений негідник. Він винищував усе навколо. Своїх і чужих. Десятками мільйонів. І пісня у нього: «Не всех еще искоренили!». І ще різниця в тому, що в Гестапо рвали нігті заради того, щоб виявити справжніх спільників, а в НКВД – щоб виконати рознарядку, спущений зверху план винищення».

За ці роки на Заході в плані ставлення до більшовиків, чекістів і серпа з молотом немало змінилося в бік об’єктивності, але не всюди і не все. Не всюди вже можна вільно гуляти з серпами й молотами на вбранні, проте написана у знаменному 1937 році «Пісня про партію більшовиків», яка у трохи модифікованому вигляді стала гімном СССР і Росії, звучить по світу на відповідних урочистостях, і всі встають чи завмирають, шануючи цей символ тоталітарного терору. А підполковника КҐБ Путіна ввічливо приймають навіть в Ізраїлі, хоча совєтські спецслужби за кількістю знищених за допомогою куль у потилиці чи відправлених у концтабори євреїв – як переконаних сіоністів, так і передусім абсолютно аполітичних людей – впевнено посідають друге місце після гітлерівських. Дивні аберації зору траплялися за останні сто років…

Дихання «імперії зла»

Тематика, пов’язана з діяльністю «компетентних органів» за останні сто років, воістину неозора. Зупинюся лише на одному її аспекті. А щоб мене не звинуватили в «зоологічному українському націоналізмі», передам слово своєму московському колезі, професору Борісу Соколову.

«У частині жорстокості «лицарі без страху і докору» в Україні тримали пальму першості. Особливо лютували Київська, Харківська і Одеська губЧК. Але й інші, включаючи повіти, від них не дуже відставали. 4 червня 1919 року Ленін писав голові Всеукраїнської ЧК і Київської губЧК Мартіну Лацису: «…Каменєв говорить – і заявляє, що декілька відомих чекістів підтверджують – в Україні «Чека» принесло пітьму зла, будучи створене дуже рано і впустивши до себе масу тих, хто «примазався». Треба суворіше перевірити склад, сподіваюся, Дзержинський звідси Вам у цьому допоможе. Треба підтягнути за будь-яку ціну чекістів і вигнати тих, що «примазався». При зручній оказії повідомите мене детальніше про чищення складу «Чека» на Україні, про підсумки роботи». І Лаціс повідомив: «…Я пішов на дуже великі поступки, аби поліпшити склад надзвичайних комісій і позбавитися від постійних нарікань і погромів: скасував повіти ЧК і викинув дрібну спекуляцію. Ще з першого дня мною заборонено забирати при арештах що-небудь, окрім речових доказів. Але наша російська людина міркує: «Чи я хіба не заслужив на ті брюки і черевики, які раніше носив буржуа. Адже це моєю працею здобуто. Отже, я беру своє і гріха тут немає. Звідси власні наміри… Зараз сформовано інспекційну комісію з усіх губерній в числі 6 чоловік фахівців зі всіх галузей. Як бачите, робимо, що можемо…». Зрозуміло, комісія нічого не змінила. Розстріли без суду та слідства і грабіж чекістами заарештованих та їхніх сімей в Україні та інших місцях тривали.

Доречно сказати, що Лаціс не обмовився, коли писав про «нашу російську людину». В період громадянської війни у Всеукраїнській ЧК українця треба було шукати вдень і вночі. На початку липня 1920 року Дзержинський скаржився Леніну: «Величезна перешкода в боротьбі – відсутність чекістів-українців». Переважали росіяни, потім євреї і латиші. В особливих же загонах, які підпорядковувались ВУЧК, було чимало інтернаціоналістів – угорців, австрійців і китайців. Добре, що ані російської, ані української мови вони не знали, і дуже підходили на роль карателів».

******
Досі в Україні є охочі заперечити її окупацію більшовиками в 1917–21 роках та її колоніальний статус в СССР. Як на мене, факти, наведені професором Соколовим, яскраво засвідчують: совєтська влада з усіма її «принадами» в Україну була «імпортована» ззовні. Згодом вона знайшла місцевих попихачів – як будь-який колонізатор. Такі попихачі існують і нині, бо «імперія зла» з її «органами» жива та продовжує загрожувати всьому світу.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Інший погляд»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Такого безладу ніде немає. Треба, щоб сюди прийшли піночети й навели порядок. Бо в Україні жити соромно. Країна, де не діють закони. Це не демократія, а суцільна вакханалія. У нас безнадійно втрачений етично-моральний стрижень”
Іван Марчук

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Internet Map Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2018.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.