Актуально
22153 перегляди
 |
За це рішення голосували мало не в повному складі і депутати від антикризової коаліції – регіонали, соціалісти й комуністи. Президент пообіцяв, що підпише закон і навіть “щиро побажав” Кабінету Віктора Януковича його виконати.
Однак, уже за кілька днів, ця більшість раптово “прозріла” - поінформовані стверджують, що це відбулося відразу по тому, як прем'єр Янукович віч-на-віч поговорив зі спікером Морозом - і заявила, що цілком законне і легітимне рішення слід переглянути. Тобто – скасувати.
Олександр Мороз відмовився передати прийнятий парламентом закон на підпис до секретаріату президента, хоча мав це зробити відразу і автоматично.
Парламентську опозицію, яка твердо наполягає на тому, що прийнятий закон має діяти у повному обсязі, коаліціянти (які ще вчора раділи як діти, коли подолали вето президента) звинуватили у популізмі та свідомій шкоді, завданій економіці та уряду.
Більше того, поки учасники коаліції в парламентських кулуарах розповідають своєю “пташиною мовою”, як вони помилилися у питанні тарифів, деякі мої ліберальні колеги з Верховної Ради кажуть, що рішення про встановлення заборони на підвищення цін пахнуть популізмом, а тому слід зайняти якусь більш конструктивну, прагматичну та виважену позицію.
Однак, до чого тут популізм? Здається, сам цей термін в українській політиці знівельовано виснажливими виборчими битвами, що з невеликими перервами точаться в країні вже третій рік.
Популізмом величають будь-які рішення та ідеї. Його іменем називають навіть щирі прагнення сільских рад заасфальтувати дороги та повкручувати лампочки у вуличних ліхтарях.
Здається, вся країна, і політикум у тому числі, забули, що таке справжній популізм. Популізм – це коли пенсіонерам збільшують пенсії за місяць до президентських виборів 2004 року і відверто обманюють людей, обіцяючи подальші надбавки, хоча в бюджет для цього не закладають ані копійки.
Популізм – це коли обіцяють “покращення вашого життя вже сьогодні”, а насправді – лише піднімають тарифи.
Популізм – це коли клянуться, що вже перший візит до Москви лояльно налаштованого прем'єра принесе країні дармовий газ, а потім (після повного провалу переговорів) ніяково пояснюють, що цей прем'єр їздив до Білокам'яної чи то лікуватися, чи то роздивлятися експозиції Третьяковської галереї.
Встановлення ж заборони підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до того часу, поки уряд бодай трохи не розбереться у новій ситуації – це не популізм. В країні, де за одними даними 75, а за іншими - всі 90 відсотків живуть на межі бідності – це оптимальна державна політика. Принаймні, в тих країнах, де править своя влада, а не окупанти.
Висновки, які можна зробити з ситуації, що склалася у тарифній політиці уряду, цілком однозначні: ціни на житлово-комунальні послуги сьогодні піднімати не можна.
По-перше, на світових ринках за останній місяць, за даними аналітиків k2kapital, ціна на газ впала на 32%, а на нафту – на 18%. А чому ж тоді у нас ціни ростуть в 2-3 рази, а не падають? Чи ми не частина світу?
По-друге, цілком ясно, що сьогодні ситуація з тарифами абсолютно вийшла з-під контролю уряду Януковича, як в центрі, так і в регіонах. Уряд абсолютно не керує процесом. Ціни встановлюються спонтанно та інтуїтивно.
В жодній області України, жоден фахівець не зможе обґрунтувати встановлені тарифи. Бо вони (тарифи) сьогодні залежать не від світових тенденцій, не від відносин з Російською Федерацію, не від настрою Сапармурата Ніязова і не від ситуації на Близькому Сході. А лише – від масштабу тіньових апетитів господарів підприємств житлово-комунального господарства та їхніх покровителів у владних коридорах.
По-третє, внаслідок збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги, ціни піднялися в 2-3 рази, тоді як сама ціна газу зросла тільки на 80%. То де в цьому логіка? І куди, до чиїх кишень пішла тіньова маржа з цих операцій?
По-четверте, щоб зупинити хаос у тарифній політиці, уряду слід дати короткий часовий термін щоб взяти ситуацію під контроль та встановити чітку і прозору технологію встановлення тарифів.
Терміново розробити закон про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги не політиками, шляхом голосування, а Національною комісією регулювання енергетики, розширивши її повноваження. В іншому випадку, призначення нових високих цін при абсолютній неконтрольованості ситуації з тарифами схожа на спроби встановити буйки під час цунамі.
По-п'яте, якщо зараз не ввести мораторій на підвищення цін, то хаотично визначені тарифи неодмінно призведуть до несплати громадянами житлово-комунальних послуг - за даними опитування Центру Разумкова від 03.10.06, лише 5,5% населення України не вважають, що підвищення цін на житлово-комунальні послуги призведе до проблем із сімейним бюджетом, а 31,3% опитаних заявили, що взагалі платити не зможуть.
Це, своєю чергою, неодмінно призведе до накопичення катастрофічних боргів підприємств житлокомуненерго та паливно-енергетичного комплексу перед постачальниками газу та електроенергії.
Внаслідок цього, вже за 2-3 місяці ці підприємства опиняться в глибочезній борговій ямі перед компанією (як тут її не згадати) "РосУкреЕнерго" з подальшою тіньовою приватизацією через процедуру банкрутства. Гадаю, це і є справжнім планом уряду Януковича та власників "РосУкренерго".
Не буду здивована, коли внаслідок цієї операції власність на збанкрутілих підприємствах паливно-енергетичного комплексу України спільно з'їдять люди клану Януковича та засновники "РосУкрЕнерго".
Причому, газотранспортна система піде, як салат перед основними “стравами”. І це не один з можливих сценаріїв. Це – єдиний можливий варіант газового лібрето у виконанні віртуозів “РосУкрЕнерго”.
Як у комп'ютерній “стратегії”, де найвищий рівень гри запрограмовано від самого початку, є велика загроза тільки одного фіналу: тотальна монополія “РосУкрЕнерго” на українському енергетичному ринку,
За кілька місяців до відставки екс-президент Леонід Кучма, який разом з Януковичем та тодішнім міністром Бойком якраз і створював тіньові структури “РосУкрЕнерго”, казав, що Україна ще довго про нього згадуватиме. І дійсно так, адже через покровительство та заснування новітніх тіньових схем у газовій сфері про Кучму, Януковича та Бойка пам'ятатиме, мабуть, не одне покоління.
В результаті цього апокаліптичного (але від того не менш реального) сценарію, на банкрутів перетворяться вже не тільки підприємства ПЕК, але й всі громадяни України. В країну може прийти енергетичне кріпосне право від “РосУкрЕнерго”.
Чи не занадто високу ціну доведеться заплатити за задоволення апетитів господарів цієї компанії та її височайших покровителів у владних коридорах України?
Втім, Уряд цим не переймається. Замість того, щоб визнати очевидне й виправити свої помилки, урядовці шукають винних поза Кабінетом міністрів.
Так, наприклад, Віктор Янукович у Луганську заявив, що за підвищення цін на житлово-комунальні послуги повинна відповідати Тимошенко (тут мушу пригадати, що коли я очолювала уряд, люди платили по 17 копійок за газ, а не по 40, як сьогодні). Я вже передала позов до суду і, клянуся Анною Ахметовою, прем'єр буде відповідати за цю неправду в суді.
Втім, народ не такий простий, як комусь видається. Вже за згаданими даними Центру Разумкова, 48,5% населення України вважають винним у підвищенні тарифів на житлово-комунальні послуги та газ уряд України на чолі з Януковичем. А 72% вважають, що підвищення цін і тарифів є абсолютно необґрунтованими.
Окрім всього, тарифні скандали яскраво висвітили ще одну проблему, яку замовчати сьогодні було б неправильно.
Це – поведінка голови Верховної Ради Олександра Мороза. Ще ніколи в історії незалежної України жоден спікер не дозволяв собі так брутально нехтувати законами, Конституцією, регламентом роботи Верховної Ради. Адже мова йде не просто про “робочий момент” в діяльності парламенту.
Справа значно небезпечніша, ніж видається з першого погляду.
Голова вищого законодавчого органу влади йде на скасування рішення парламенту, прийнятого конституційною більшістю голосів тільки через те, що це рішення не сподобалося його партнеру по коаліції - Януковичу. Та він хто – емір, хан, імператор?
Поведінка Мороза у питанні закону про тарифи – це знущання над законодавчим процесом. Це – парламентський тероризм в дії.
Якщо так піде далі, то можна буде скасувати, скажімо, складання депутатських повноважень міністрами від партії регіонів і СПУ та відновити, при нагоді, їхній депутатський статус.
Можна скасувати присягу народного депутата України, зокрема в тій частині, де він зобов'язується служити народові України, зрештою – підправити Біблію і (спеціально для учасників антикризової коаліції) вилучити заповідь “Не вкради”.
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
