|
Ющенко полюбляє привозити закордонних гостей на свою дачу |
Паралелі між українською археологією та українською політикою вражаючі. Протистояння між неандертальцями та Homo sapiens було першим ідеологічним, культурним та етнічним конфліктом на території сучасної України. Переконала мене в цьому не наукова фантастика “Клан Печерного Ведмедя”, а справжня наука.У вісімдесяті роки в Америці, вийшла книжка, яка швидко стала світовим бестселером.
Події у книзі "Клан Печерного Ведмедя" (
Clan of the Cave Bear) відбуваються в льодовиковій Європі у той час, коли на континенті вперше з'явилися сучасні люди – Homo sapiens, цим порушуючи спокійне життя неандертальців, які жили там до цього.
"Клан Печерного Ведмедя" розповідає про осиротілу дівчинку
Homo sapiens, яку взяв до себе клан неандертальців у Криму. Мовчазні, суворі неандертальці ніяк не могли звикнути до балакливої та сміливої дівчинки. Попри величезні зусилля, героїня не змогла пристосуватися до них, що, врешті-решт, призвело до її видворення.
Хоча події, звичайно, вигадані, книга драматично розповідає про палеоліт цього краю.
Можна уявити, що протистояння між неандертальцями та Homo sapiens було першим ідеологічним, культурним та етнічним конфліктом на території сучасної України.
На такі міркування наводили чутки, дух яких відображено цитатою зі статті про переговори, які передували висуненню Віктора Януковича на пост прем'єра: "Ющенко і Янукович не могли домовитися через прірву недовіри один до іншого. Не допомогли навіть лекції президента лідеру Партії регіонів про трипільську культуру та надлюдей "українів", які заселяли ці землі ще з часів Адама і Єви. Кажуть, саме екскурсам у минуле була присвячена значна частина розмов Ющенка і Януковича".
Ті, хто поширював цю чутку, очевидно висміювали те, що подібна розмова взагалі могла відбутися під час важких політичних переговорів. Але насправді, паралелі між українською археологією та українською політикою вражаючі. Переконала мене в цьому не наукова фантастика "Клан Печерного Ведмедя", а справжня наука.
Палеоліт
Повз увагу українського інформаційного простору проскочило сенсаційне дослідження, опубліковане в престижному науковому журналі "Science" у 2000 р., про генетичний аналіз У-хромосом 1007 осіб із 25 країн і регіонів Європи, проведений для встановлення вкладу різних праісторичних етносів у європейський геном.
Згідно з результатами, дослідники дійшли до висновку, що
Homo sapiens вперше з'явилися в льодовиковій Європі 30-40 тисяч років тому, - майже одночасно в Іберії (сучасні Іспанія та Португалія) та на території України.
Будучи спочатку генетично спорідненими вихідцями з Близького Сходу, ці дві маленькі групи були географічно відокремлені протягом сотень поколінь.
За цей величезний проміжок часу люди в Іберії і Україні (та в третій групі, яка з'явилася пізніше на Балканах) вирушили різними генетичними шляхами, розвиваючи нешкідливі (але помітні сучасними технологіями) мутації своїх геном.
Коли лід відступив 12 000 років до н.е., ці три популяції вже відрізнялись генетично і стали засновниками трьох родів, які поступово освоювали нові звільнені від льоду території.
Від Іберійської групи пішли західні європейці; від Балканської групи—центральні європейці, а від Української групи—східні європейці.
Вісімдесят відсотків європейських чоловіків походять від однієї з цих палеолітичних груп.
Решта ж є нащадками неолітичних мігрантів. (Подібна картина простежується і з жінками).
У вищезгаданій статті показано генетичне походження різних країн в секторних діаграмах, на яких кожен колір представляв окремий рід.
Практично у кожній діаграмі були представлені майже всі кольори прадавніх Європейських предків, що вказує на міграційні процеси та відсутність "чистої" крові в будь-якого народу.
Зелений Іберійський сегмент був наявний в кожному із досліджених народів. Те ж саме з Балканською групою, окрім кількох винятків.
Трішки відмінна Українська група - вона добре представлена в центральній та північній Європі, особливо в Польщі та Угорщині, але зовсім відсутня на південному заході.
Національні відмінності полягали в пропорціях кожного кольору. Баски майже повністю зелені, тому що 90% з них є носіями Іберійської мутації. Найбільший сектор у Хорватів забарвлений блакитним кольором Балканських нащадків.
Грузини в основному червоні - від мутації, яку несли в 6 000 до н.е. році неолітичні землероби з Близького Сходу. Народ Марі, в Росії, майже повністю рожеві, завдяки шматку ДНК від носіїв Уральських мов, які мігрували з Кавказу 4 000 до н.е..
В Українській діаграмі більше половини чоловічого населення (54%) є носіями Української мутації. Ще 18% є нащадками Балканської групи. Решта походять від землеробів Близького Сходу (14%), та носіїв Уральської (6%) та Іберійської (2%) мутації.
 |
Роди Українських Чоловіків |
Неоліт
Після обрання Віктора Ющенка президентом, захоплення трипільською культурою стало модним аксесуаром політиків президентського оточення (чи тих, хто хотів туди потрапити). Для багатьох, знання про це захоплення було зайвим, і тому вони часто робили смішні заяви. Особливо політики не любили наукові висновки, згідно з якими, носіями Трипільської культури були не автохтони, а мігруючі землероби з Близького Сходу. Тому вони просто заперечували таку можливість, чим немало дратували фахівців.
Чи не найкращу відповідь на їх псевдонаукові фантазії висловив Леонід Залізняк ("Дзеркало Тижня, № 18 (493) , 15 - 21 Травня 2004 року). Він навів низку аргументів на користь теорії, що Трипільці були "крайнім північно-східним проявом своєрідного світу найдавніших землеробів Європи, відомих під назвою балкано-дунайського неоліту. Але й на Балканах ця людність не була автохтонною, бо її пращури прийшли туди з півдня Малої Азії."
Генетична карта це підтверджує. Найбільші сегменти червоного кольору землеробів є в Анатолії та Грузії. У Європі цей сегмент значний якраз у землях балкано-дунайського неоліту.
Але хоча Трипілля займало найбільшу територію зі всіх цих споріднених культур, в Українців червоний сегмент найменший (14%) порівняно зі всіма сусідами.
Можливо, мігранти поглинули частину місцевого люду, які також стали "трипільцями" культурно, але не генетично? На відміну від генів, поява предметів археологічної культури на якомусь місці не завжди збігається з міграцією її творців.
Утім, значна частина носіїв Української мутації залишилися поза межами Трипілля, в степу, де з часом її носії почали скотарський – а пізніше кочовий – спосіб життя.
Відсталі від Трипільців за майже всіма критеріями степовики розвивалися у зовсім іншому напрямку.
Якщо жіночі фігурки та розписаний посуд є головними підказками про духовний світ Трипільців, то у степовиків це були перші індивідуальні поховання в Європі—кургани.
Оскільки поховання є одними з головних археологічних джерел інформації про суспільний лад німих праісторичних культур, степовики в своїх курганах залишили більше інформації про себе, ніж трипільці, які, скоріше за все, небіжчиків спалювали.
Базуючись на знахідках у курганах, американська вчена Марія Гімбутас вважала, що степовики – різні культури, яких вона об'єднала під назвою "Кургани"—були патріархальні скотарі, які першими приручили коня та винайшли верхову їзду, а також поклонялись зброї та войовничому Богу Небес.
Це на відміну від матріархальних Трипільців, які були мирними шанувальники землеробських циклів народження, смерті і воскресіння, уособленими жіночим принципом Матір-Земля.
Можна уявити між ними не менш драматичний культурний конфлікт, ніж в "Клані Печерного Ведмедя". Але як свого часу сказав про цей опис різких різниць між двома спільнотами Дмитро Телєгін, "такі доволі сміливі припущення можуть мати зерно правди."
На думку Гімбутас, раптове і досі не з'ясоване зникнення Трипілля було пов'язане зі вторгненням войовничих Курганських вершників, можливо для захоплення мідяних копалень. Багато вчених вважають це твердження помилковим або спрощеним. Те, що степовики торгували своєю худобою (особливо кіньми) в обмін на Трипільське зерно та мідь, вказує на взаємовигідні контакти – хоча б на якийсь час.
Можливо тому Трипільці, які знали степовиків, все ж таки, довше проіснували, ніж інші балкано-дунайські культури, для яких поява вершників зі степу напевно спричинила такий шок, як уявна поява НЛО на Майдані Незалежності.
Археологічні дані свідчать що Трипільці вже були в занепаді, коли степовики почали свою експансію на правобережжя. Причин цього занепаду наводиться багато.
Наприклад, своїм екстенсивним господарством, Трипільці перетворили лісостеп на степ, що разом з похолоданням клімату плекало або перехід до скотарства, або прихід скотарів, але точно не сприяло продовженню старих Трипільських методів господарювання.
У тому, що трипільці не вміли, не хотіли або не були здатні впоратися з новими викликами часу, не виникає сумнівів. Можливо, тому червоний сегмент такий малий в Українському геномі – багато його носіїв просто втекли з цієї території, але не всі.
Усатівська культура бронзового віку була своєрідним союзом степовиків з трипільцями, де була суміш коней і жіночих фігурок, зброї і розписаного посуду. Але це був останній прояв Трипільської культури.
У кінці, попри свою культурну відсталість у порівнянні з яскравими трипільцями, степовики виграли гонку за виживання. Вони поширилися на цілу Європу та, судячи з присутності української мутації в Індії та Пакистані, частину Азії також. Невідомо, чи їхні вторгнення були насильницькими нападами чи становили складніші процеси, але мовні конфлікти вони вигравали усюди.
Від Індії до Європи (окрім Басків), залишився їхній лінгвістичний слід. Бо, згідно з думками багатьох вчених, неолітичний люд степової України - носії української мутації - також були носіями прото-Індо-європейської мови, яка була пращуром величезної сім'ї Індоєвропейських мов.
А від трипільців залишилися мистецькі шедеври з чорноземних розкопок, релікти культів Берегині, Змія і Бика у фольклорі та сегмент червоного кольору в Українському геномі.
Сьогодення
Які політичні висновки можливі з цього короткого екскурсу? По-перше, археологія може мати глибокі політичні наслідки. У злих руках, так як у гітлерівській Німеччині, вона може бути перекручена в тоталітарну ідеологію. У добрих - може бути об'єднуючим фактором: так, аби плекати відчуття "європейства", Євросоюз в дев'яностих роках організував низьку виставок про Кельтів, які в 400 р. до н.е. поширилися чи не в кожній країні Європи.
Відповідно до таких критеріїв, українці також європейці, оскільки Кельти просунулись аж до західної України. Але генетично, українці не лише безсумнівно європейці, більш того - українська земля народила генетичного "Адама" великої частини Європи. Половина сучасних українців є прямими нащадками його роду, який протягом 30-40 тисяч років існує на цій землі.
Взагалі, палеоліт досить повчальний відносно зовнішньої політики. Наприклад, найближчий генетичний зв'язок Українців—з Поляками та Угорцями, у яких більше половина чоловіків носять Українську мутацію.
Про зв'язок з Росіянами невідомо. Чомусь в генетичному дослідженні не було загальної російської вибірки – лише Марі і Удмурти – у яких Українська мутація складає, відповідно, 13% і 37%.
Можливо, Росіяни бояться оприлюднювати своє генетичне коріння. Таке могло би підірвати пропаганду про "братські народи" та хто молодший і хто старший.
Натомість, генетичний слід Української мутації в Європі дає туманний прогноз щодо членства в Євросоюзі. Існує дивовижна кореляція між розміром зеленого сегменту Іберійської мутації в генотипі країни та її членством в ЄС.
У Французів зелене складає 52%, в Німців—50%, в Поляків—16%. Але з усіх досліджених народів, в українців найменший зелений сегмент (2%).
Зі своїми мізерним 6.6% Туреччина на другому місці. На жаль, генетичних даних про наступних членів ЄС – Румунію і Болгарію – немає, але не сумніваюся, що в них більше зеленого, ніж в України і Туреччини.
Мабуть, коли Західні ідеї і цінності проникали в ці дві країни протягом 30-40 тисяч років, їх фізичними носіями були не західні європейці.
Можливо тому, на підсвідомому генетичному рівні, ЄС зупинило своє розширення на кордонах цих двох країн.
Неоліт же підходить краще для аналізу внутрішньої політики.
По-перше, трипільське захоплення президента має абсолютне електоральне виправдання. Адже території які заселяли трипільці—правобережжя за винятком півдня—наймасовіше голосували за нього і його політичну силу.
Але тому трипільці і не можуть бути об'єднуючим фактором в Українські політиці. Вони представляють минуле лише окремого регіону, а не цілої країни.
Якщо так, тоді степ безумовно представляють Донецькі. І новітня історія дуже нагадує зіткнення цих двох неолітичних культур. У перші роки незалежності, як і в перші тисячі років неоліту в Україні, Захід і Центр (Трипілля) мали культурний верх. Вони дивилися на Донецьких (степовиків) як на далеке, примітивне плем'я, яке сиділо в багнюці і нічого красивого не творило.
Але степовики не просто сиділи. Вони гострили ножі, качали фінансові м'язи, вдосконалювали тактику, знищуючи конкурентів серед своїх. А коли виснажили власні ресурси, стали кочовиками, влізли на своїх коней (Мерседеси) і вирушили у всі сторони.
Поточне протистояння між президентом і прем'єром нагадує уявну зустріч між Віктором-Трипільцем і Віктором-Степовиком.
Перший—мирний і любить красу. Другий—жорсткий і любить владу.
Перший, немов трипільський жрець, говорить правильні речі про демократію, віру і мову. Другий, наче степовий вождь, ледь розуміє ці поняття, але махає головою і планує свій напад.
Так, була праісторична спроба об'єднати дві протилежні світогляди – в Усатівській культурі. Можна наводити паралель зі спробами створити широку коаліцію з Регіонами та Нашою Україною.
Але судячи з Усатівських поховань, Трипільцям було дозволено зберігати елементи духовної і матеріальної культури, але степовики домінували, що немало нагадує склад поточного уряду.
Якось в цьому неолітичному сценарії немає ролі для Юлії Тимошенко. Можливо, тому вона зараз поводиться трішки розгублено. Їй більше підходить "Клан Печерного Ведмедя"—дівчинка Homo sapiens, яка перевернула світ неандертальців, за що її вигнали.
Але якщо Віктор Ющенко дійсно розповідав Віктору Януковичу про трипільців під час їх багатогодинного тет-а-тет на початку серпня, боюсь що другий в цьому почув не те, що перший хотів йому сказати.
Бо в кінці, Трипільці зникли.
А степовики завоювали все.
Коментар "Аратти"
Як кажуть "Почали за здравіє, а скінчили - за упокій".
По-перше, - діаграма розповсюдження Y-хромосоми повинна супроводжуватися картою поширення відповідного маркеру, а не доповнюватися думкою історика (до речі, не-фахівця з дослідження енеоліту, а не неоліту, як випадково вказала автор). Щоб визначити географію інтенсивності наявності того чи іншого маркеру потрібні проводити більш ретельне дослідження (у “Science” результати були взяті у 50 чоловіків-українців). З свого боку, ми можемо
навести докази професора-антрополога Сергія Сегеди, де він за результатами антропологічного аналізу доводить, що нинішні українці є нащадками трипільців. Також він вимальовує
антропологічний склад сучасних українців
По-друге, справжні
результати генетичних портретів європейців по Y-хромосомі не вказують на "землеробів Близького Сходу", а лише класифікують маркери та їхні модифікації.
По-третє, войовничого завоювання "степовиками" "хліборобів" історичними дослідженнями не виявлено. До початку нинішнього століття. І якщо "степовикам"-регіоналам (за класифікацією автора статті) вдасться "завоювати" "трипільців"-хліборобів, то вони, вибачаюсь, просто вимруть з голоду.
А якщо дотримуватися історичної справедливості, то справді, - спроби завоювання Європи з боку Сходу проводилися - хазарами та ординцями (спочатку татаро-монгольськими, пізніше - комуністичними). Але вони ніякого територіального відношення до України не мали.
Актуально
31656 переглядів
До теми:
