Аратта - На головну

24 березня 2017, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- свій шлях до Місяця радянський «Луноход» розпочав в Україні. Для підготовки команди, що ним керувала, та для випробовувань самого апарата в кримських горах під Сімферополем було створено спеціальний «місяцедром». У 70-х на Місяць було запущено всього два «трактори» — «Луноход-1» та «Луноход-2». Під час виконання місячної місії «трактористи» теж знаходилися в Криму — у центрі керування в селищі Шкільне. Пізніше зі Шкільного керували роботою космічних кораблів «Союз», брали участь у здійсненні першої міжнародної стиковки «Союз»-«Аполон», відстежували перший, і єдиний, політ радянського «човника» «Буран». Після проголошення незалежності України центр у Криму було майже повністю знищено...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Про Мареничів усі забули...

Музика та виконавці 37567 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 27.10.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Вулицями Луцька Валерій Маренич їздить на старому німецькому велосипеді “Майнен” (фото: Володимир ЛУК’ЯНЧУК)
Вулицями Луцька Валерій Маренич їздить на старому німецькому велосипеді “Майнен” (фото: Володимир ЛУК’ЯНЧУК)
Кучма обіцяв співакам три квартири в Києві, а дали одну в Луцьку.

60-річний співак Валерій Маренич дав згоду зустрітися з ”ГПУ”. Сказав: ”Ладнєнько. Чекаю завтра біля фонтану, о пів на шосту ранку”.

Зрання куняємо на лаві неподалік пам’ятника Шевченку в Луцьку, на вулиці Волі. Безлюдним проспектом мчить велосипедист. Зіскакує зі старого німецького ровера ”Майнен”. Убраний, як турист: затерта штормовка, спортивні штани, білі кросівки ”Рібок”. На голові кепка-мазепинка, за спиною рюкзак. Це Валерій Маренич.

— Хлопаки, у нас година часу, бо спішу на дачу, — поглядає на годинник ”Слава”, прикручений до паска мідним дротом. Протирає хустинкою лінзи дешевих окулярів, які на мотузку висять на шиї.

Повз нас проїздять спортсмени-велосипедисти.

— Ну хіба то ровери? — зневажливо кидає. — Усе американське — то непотріб. От старе німецьке — кльос!

Скаржиться, що 15 років сидить без роботи.

— Запитайте в губернатора, чому за півтора року не запросив бодай поговорити, — каже. — Навіть волинські фестивалі — без Мареничів. Нас нема ні в журі, ні на сцені. Люди питають: де ви, у лісовій криївці? Їдьте ліпше до Лукашенка, він запрошував. Правда, Олександр Григорович казав: лишайся, дам службову машину, роботу в Мінську чи Бобруйську. Там із Володьою Мулявіним із ”Піснярів” ми починали, ще до тріо.
Платівка 1979 року з піснями, з яких почалася ера Мареничів
Платівка 1979 року з піснями, з яких почалася ера Мареничів
Антоніна (дружина і художній керівник тріо. — ”ГПУ”) має дві вищі освіти, півсвіту об’їздила. А ніякої посади в культурі не має. Канадійці забрали мої диски ”Ген, на узліссі хрест мовчить”. Кажуть, їдьте за океан, вас не забули. Я міг би, але ще хочу дихати рідним киснем.

- Випиваєте?

— То все дезінформація! У Кракові дали диктофонний запис послухати. Клерки з Києва поляків отуманювали, що Маренич такий-сякий. Мовляв, у Луцьку з поетом Іваном Чернецьким сидять і? каву п’ють із ранку до ночі.

Посол України в Литві Борис Климчук хотів запросити мене на концерт. Дзвонить у Міністерство культури. А там брешуть, що Маренича нема, він у Канаді, кудись поїхав, десь помер. Посол їм: як, я ж бачив Маренича на вулицях Луцька! Я розумію, у Києві циркус замішаний на долярах. Луцька поетеса — вчителька — розповіла, що треба півтори тисячі, аби в передачі ”Від суботи до суботи” крутилася одна пісня волинського автора. Вона плаче: для мене, Валєра, 50 гривень — великі гроші, — Маренич морщиться і б’є кулаком по лавці.

- 2003 року Кучма обіцяв усім трьом Мареничам дати квартири в Києві. Щось отримали?

— Дві квартири зажали, а одну дали. Але не в Києві, а в Луцьку. Туди від нас переселилася Світлана — сестра Антоніни. А ми з жінкою та сином Богодаром залишилися в своїй однокімнатній.

Біля фонтану зупиняється старий ”бобік” ГАЗ-49. Водій вивантажує з нього елементи для шатра пива ”Рогань”.

— О, і в мене такий стоїть! — оцінює Маренич машину. — Маю східнонімецький автомобіль ”трабант”. Колись на такому любив їздити генсек НДР Ерік Хонеккер. Але машина стара, холєра. Років 30 — уже не їздить.

- Чув, маєте фазенду в Новоукраїнці, на Рівненщині.

— Цить, бо знову стовпці з дачі покрадуть! Фазенда — за 25 кілометрів від Луцька. Їжджу туди на ровері, бо ”Волгу-2412” вже 15 літ, як украли. Знайомий майор Володя Дудай узнав прізвища злодіїв. Знайшли ”Волгу” аж за Уралом, але москалі не віддали. Стидоття. Недавно в Берестечку на козацьких могилах Юрій Луценко мені говорить: у вас же клондайк машин! Бо в Луцьку найдешевший автомобільний базар.

- Бачив, ви рекламували автомобіль ”Волинянка”.

— Точно, було одне грішне діло. Режисер із Києва Олесь Санін знімав мою персону на новому джипі ЛуАЗ ”волинянка”. Коли дійшло до оплати, там прикинулися товариством глухонімих. А Білоножко і Сашка Злотник питають: що, Валєра, ти не маєш тої ”волинянки”, що так її показував?

- Товаришуєте з колегами на естраді?

— Друзів називати остерігаюся. Злі язики скажуть: о, то вони об’єднуються, — Маренич, Мозговий. Колись колегував із Віциним, Моргуновим, Штепселем і Тарапунькою. Нині із зубрів тільки Міша Боярський зостався. Хочу відкрити в Луцьку мистецький бар ”У Маренича” — з варениками, шкварками, грибами, галушками. Запрошуватиму туди друзів. Он ті шльоци — словаки — фестиваль Мареничів проводять: у них є місто Снина, де кожен другий житель — Маренич. Там є бар ”У Маренича”.

- Кажуть, ви підпільний мільйонер. Маєте рахунки за кордоном, 10 тисяч гривень пенсії.

— Ага, маю гроші в мішках? під очима. Пенсія то комерціяльна таємниця, але то все мізер. Мені потрібні концерти, хороша студія. Он Дмитро Гнатюк, стільки йому літ, а на сцену виходить. Карел Готт, ми з ним разом виступали в Празі й навіть у рівненських лісах, каже: чого пішов у підпілля, співай! Торік я випустив диск ”Ген, на узліссі хрест мовчить” — тисячу примірників. А нині маю шедеври волинських поетів — отих, правдивих. Пісні вже готові. Щоб записати — по 200 долярів треба за кожну.

Він нервово гасить голими пальцями недопалок. Устає, поправляє скособочений рюкзак. Заскакує на велосипеда.

— Скажіть у газеті, що Маренич шукає собі адміністратора.

1946, 1 січня — народився в Кривому Розі
1971 — одружився з Антоніною Сухоруковою
1973 — разом з Антоніною та її сестрою Світланою створив ”Тріо Мареничів”
1979 — представляли Україну на ”Євробаченні”
1980 — не схотіли співати під фонограму на Московській Олімпіаді
1981 — через відмову кинути гастролі Україною, аби виступити на Дні колгоспника в Москві, Мінкульт СРСР заборонив виступати за межами Волинської області; тріо прибрали з ефіру
1983 — народився син Богодар
1992 — гастролі Північною Америкою; чутки, що Мареничі втекли до Канади
1998 — компакт-диск ”Три тополі”
2003 — народні артисти України
2004 — Мареничі заявили, що більше не виступатимуть утрьох
2005 — диск Валерія ”Ген, на узліссі хрест мовчить”

Мареничі

Тріо Маренич, 1978 рік
Тріо Маренич, 1978 рік
Згідно з легендою тріо Мареничів виникло досить випадково - якось на концерті ВІА в якому вони співали, в провінційному будинку культури зник електричний струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що філармонія швиденько оформила їх самостійною творчою одиницею...

Валерій Маренич (01.01.46) родом з Кривого Рогу, його дружина Антоніна Сухорукова (17.03.50) та її сестра Світлана (01.03.56) - корінні росіянки з Самари (тоді Куйбишева), а потрапили вони всі до Луцька з... Казахстану.

Антоніна починала співочу кар’єру в вокальному октеті московського естрадного оркестру «ВІО-66» Юрія Саульського, з 1971 року вона разом з Валерієм; за два роки до них приєдналася Світлана.

Тріо виграло перше місце на огляді ВІА в Харкові, для поїздки на молодіжний фестиваль на Кубу (правда в Гавану їх так і не пустили).

На телеекранах України вони з’явилися в 1978 році і протягом трьох років з ефіру не зникали - почалася ера Мареничів.

Пісні народів світу та поп-шлягери з їхнього репертуару відразу ж зникли - залишилися тільки україномовні, всенародно улюблені пісні: «Сиджу я край віконечка», «Посилала мене мати», «Ой, у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду», «Ой, під вишнею...», «Тиша навкруги», «Чом ти не прийшов?».
Тріо Маренич, 2001 рік
Тріо Маренич, 2001 рік
В 1979 році ВФГ «Мелодія» оперативно випустила довгограй Мареничів, Укртелефільм зробив його відеоверсію. Та не все йшло так гладко як здавалося - Мареничам ще по інерції присвоїли звання Заслужених артистів України - а вже повним ходом йшла не об'явлена війна між ними і чиновниками від культури. Мареничі ж бо не вміли орієнтуватися в ситуації й відмовлялися від стадіонних концертів, не захотіли обслуговувати Московську Олімпіаду, не співали під фонограму, не виконували патріотичних пісень, та ще й захоплювалися піснями січових стрільців.

Після чергової відмови співати в офіціозному концерті до дня колгоспника, спалахнув скандал - історія потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ з забороною Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений свіжознятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні.

Таке раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України, спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади, - а вони як і раніше жили утрьох в однокімнатній квартирі. Деякий час художнього керівника тріо Антоніну Маренич підміняв Олег Сиваков.

Із небуття Мареничі повернулися тільки на початку 1994 року - вони розпрощалися з Волинською філармонією і вже самостійно відмітили 20-ти річчя творчої діяльності великими концертами в столичному палаці «Україна».

На студії «Олекса» тріо зробило серію реміксів своїх старих хітів з сучасним музичним супроводом, по тому дебютувала як композитор Антоніна Маренич. Вона також записала цикл з семи телепередач під загальною назвою «Колисанка». Лейбл Оберіг-ХХІ в 1998 році випустив перший компактдиск Мареничів «Три тополі» з піснями з піснями початку 80-х, що раніше не видавалися, через два роки перевидали перший альбом - «Ой, під вишнею...».

В лютому 2003 року Антоніні, Світлані і Валерію Мареничам присвоєне звання Народних артистів України, повідомляє КМ-студія.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Музика та виконавці»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Майбутнє відкидає свою тінь назад”
Іоганн Гете

 
Реклама на порталі
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.