Аратта - На головну

21 жовтня 2017, субота

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Євген Сверстюк: “В нашому зазомбованому і несміливому світі нам бракує таких постатей”

Література 45911 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 1.11.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Виступ Євгена Сверстюка
Виступ Євгена Сверстюка
27 жовтня у видавництві “Смолоскип” відбулася презентація книжок, які вийшли до 100-річчя з дня народження їхніх авторів. Ці автори – дуже різні і водночас дуже подібні українці-націоналісти Олена Теліга та Іван Багряний. І якщо, за визначенням Євгена Сверстюка, Іван Багряний – це націоналіст козацького складу, то Олена Теліга – аристократичного.

Олена Теліга і Іван Багряний не схожі на той образ націоналіста, що склався в нашій уяві, відзначив Євген Сверстюк – доктор філософських наук і головний редактор газети “Наша віра”, який виступив на презентації книжок. За визначенням Євгена Сверстюка, Багряний був прикладом козацького опору, і в його постаті уособлюється традиційний тип українця, який не здається.

Заляканий і пристосований до режиму радянський письменник Смолич дивувався Багряному, його напористості, рішучості і, як зараз кажуть, харизмі. І хто зараз згадує цього Смолича? А Багряного не тільки згадують, ним захоплюються! Як підкреслював колись Іван Кошилівець, Багряний вірив в свій народ. Через те, на думку, Євгена Сверстюка, він не падав духом і до смерті залишався справжнім козаком.

На зміну напівсонним хліборобам (в політичному смислі) і тим, хто був вихований на малоросійській ідеології, в 20-30 роках минулого століття появився новий тип людини – націоналіст, якого можна охарактеризувати як радикального, але який є дуже цільним образом, – відзначив Євген Сверстюк. За його словами, зараз клонуються радикальні націоналісти, які лише повторюють гасла і профанують ідеї патріотизму, нічим його не підтверджуючи. “Ми зараз не маємо живого націоналіста, щоб на нього подивитися, а до війни ми їх мали, і це були надзвичайно цікаві люди”.

Євген Сверстюк сказав, що його смішить, коли кажуть, що Олена Теліга – більше патріотка, ніж поетка. Поети завжди були обличчями свого історичного часу. Олена Теліга не переймалась тим, аби видавати свої твори. Вона, без сумніву, є поеткою. І в неї є той дух, який співає і відлунює в кожній душі.

Ми відзначаємо 100-річчя тих людей, за якими тужить душа” – майже поетично висловився Євген Сверстюк і додав, що в нашому зазомбованому і несміливому світі нам бракує таких постатей, як Іван Багряний і Олена Теліга. Про видані книжки він сказав, що краще не можна було б і придумати подарункового видання.

Книжка Олени Теліги “Вибрані твори” (упорядник – Осип Зінкевич) має 344 сторінки всіх відомих віршів поетки та найважливіших її публікацій і наклад в 2 тис. примірників. А Івана Багряного “Смолоскип” видав двома книжками: на 687 сторінках його “Вибраних творів” (упорядник і автор передмови Максим Балаклицький, наклад 3 тис. прим.) – поезії, оповідання “Пацан” і роман “Людина біжить над прірвою”, а великоформатне видання, що має 856 сторінок і наклад 2 тис. примірників, подало публіцистику Івана Багряного в хронологічному порядку. І це вже друге видання, упорядник Олексій Коновал.

На презентації книжок виступили багато дослідників і літературних критиків, які настільки цікаво розповідали про художній і публіцистичний доробок Івана Багряного – а він був не тільки талановитим українським письменником, а й активним громадсько-політичним діячем свого часу, – що в мене виникло справжнє бажання почитати цього автора.

А почитати, дійсно, є що. Крім того – на різні художні уподобання: роман “Тигролови” (1943 р.) розповідає про далекосхідні пригоди втікача-арестанта, який рятує від смерті дочку тайгових тигроловів – вихідців з України та виборює власну свободу; роман “Людина біжить над прірвою” (1949) показує романтичного героя, хоча автор і проголошує, що він – “звичайна”, “сіренька”, “непоказна” людина.

Опис всього, що з сталося з цим героєм протягом епічного викладення твору, несе певний символізм і оптимізм, демонструє перевагу гуманістичних цінностей над класовими і національними. Автор, звичайно, не оминає політичний аспект, декларуючи свою вірність ідеалам українського націонал-соціалізму, і “неполіткоректно”, як на сьогоднішній день, проголошує велич і виключність одних націй (українців і італійців) у порівнянні з іншими, їхню повагу до особистості, творчу потугу і схильність до свободи.

В романі “Сад Гетсиманський” (1950) Іван Багряний описує страдницьку мандрівку пеклом харківських радянських тюрем 1930-х років, демонструє систему більшовицького терору в дії, підступні методі більшовицьких каральних органів, використовуючи, звичайно, особисті враження і досвід. Цей роман був чи не першим твором емігранта з СРСР, який названо Юрієм Шерехом-Шевельовим “справжньою енциклопедією радянської політичною в’язниці”.
Олександр Шугай і презентовані книги Івана Багряного і Олени Теліги
Олександр Шугай і презентовані книги Івана Багряного і Олени Теліги
Цікаво те, що “Сад Гетсиманський” з’явився на 18 років раніше знаменитої книги Олександра Солженіцина “Архепілаг ГУЛАГ”. Про це відзначив у своєму виступі голова Фундації ім. Івана Багряного Олександр Шугай.

Наступні за хронологією романи – “Огненне коло” (1953), в якому автор робить спробу осмислення болючої трагедії українського народу – братовбивчого бою під Бродами, “Антон Біда – герой труда” (1956), “Буйний вітер” (1957). Останній резонансний роман письменника – “Маруся Богуславка” (1956), який був виданий через два роки після смерті автора діаспорянами і в “незалежній” Україні не видавався, фрагментарно друкувався лише в літературному журналі “Дніпро”.

І це – тільки проза Івана Багряного. В нього ще є величезна кількість поезій, п’єси і безліч публіцистики, якою він нещадно критикував нелюдський режим в Радянському Союзі, параноїдальний тоталітаризм Сталіна, показував російський шовінізм і виступав за державну незалежність України. Його слово стало засобом боротьби за національну гідність і волю свого народу.

Публіцистика Івана Багряного, в якій, фактично, відбилась його політична і організаторська діяльність в еміграції, не втратила своєї актуальності й сьогодні. Але, на думку харківського дослідника його творчості Максима Балаклицького, він все ж таки й досі для багатьох залишається “білою плямою”.

В 1992 р. Іван Багряний посмертно був удостоєний Державної премії України ім. Тараса Шевченка, після чого в Україні було видано три його романи – “Тигролови”, “Сад Гетсиманський” і “Людина біжить над прірвою”. Кілька публіцистичних творів вийшло 1994 року у збірці “Під знаком скорпіона” у видавництві “Смолоскип”, але всебічне уявлення про багату і містку публіцистику письменника дасть найповніше видання “Публіцистика” Івана Багряного, що було представлено на презентації.

В Радянській Україні творчість Івана Багряного замовчувалася, а видані за кордоном твори було небезпечно тримати вдома, бо можна було б і у вязницю потрапити. Івана Багряного комуністична пропаганда таврувала ворогом народу, націоналістом і страшним антирадянським елементом. В еміграції радянські шпіони і провокатори ліпили з нього прислужника Москви, звинувачували у комунізмі і навіть називали агентом НКВС – аби посіяти ворожнечу серед закордонних українців.

Як відзначив у своєму виступі Осип Зінкевич, після війни в таборах українських ді-пі (D.P. – displaced person – переміщена особа – О.К.) агенти КГБ використовували протиріччя між східними і західними українцями, аби посіяти між ними хоча б якесь непорозуміння. Хто сказав “Да” або “Хорошо”, тих вже записували у більшовики. Осип Зінкевич відзначив, що Іван Багряний мав гіпнотичний вплив на аудиторію, перед якою виступав. Це він знає точно, тому що сам, тоді ще юнаком, був присутнім на його виступах в різних містах Німеччини.

Скількох українців врятував Іван Багряний від потрапляння в пастку однією своє брошурою “Чому я не хочу вертатись до СССР”! КГБ агітував українців, що втекли протягом Другої світової війни в Європу або опинилися там в інший спосіб, повертатися на “батьківщину”. І як тільки вони поверталися, одразу потрапляли у в’язниці і табори, в кращому разі – на висилку у Сибір чи на Урал на важкі примусові роботи. Є свідчення, що після виходу цієї брошури декількома європейськими мовами британська і американська розвідки згорнули своє підсобництво радянській агентурі в її людоловлі, що тривала до середини 1950-х років.

Скільки повчальних статей написав Іван Багряний для молоді! Його книги користувалися величезним успіхом – їх вручали в подарунок молодим людям в день народження, в день причастя. Як сказав у своєму виступі Олександр Шугай, його роботи виходили англійською, німецькою, французькою мовами величезними накладами. Наприклад, “The Hunters and Hunted” (“Переслідувачі і переслідувані”) вийшла накладом в 1 млн. примірників.

Іван Багряний, на його думку, був предтечею шестидесятників. Він спонукав їхню появу, а його книжки були початком того руху. Він був справжнім речником українського духу перед вільним світом – і це завдання він виконав. Багряного і досі бояться, бо за ним – правда!

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Література»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Церква - скоріш лікарня для грішників, ніж музей святих”
Ебігайл Ван Берен

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.