Аратта - На головну

23 березня 2017, четвер

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- найдовша печера на Україні носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі - це гіпсова печера на глибині 20 м, протяжністю понад 230 км. Вхід до неї розташований поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільській області. Це найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю, - вона поступається лише Мамонтовій печері в США...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Євген Сверстюк: “В нашому зазомбованому і несміливому світі нам бракує таких постатей”

Література 39969 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 1.11.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Виступ Євгена Сверстюка
Виступ Євгена Сверстюка
27 жовтня у видавництві “Смолоскип” відбулася презентація книжок, які вийшли до 100-річчя з дня народження їхніх авторів. Ці автори – дуже різні і водночас дуже подібні українці-націоналісти Олена Теліга та Іван Багряний. І якщо, за визначенням Євгена Сверстюка, Іван Багряний – це націоналіст козацького складу, то Олена Теліга – аристократичного.

Олена Теліга і Іван Багряний не схожі на той образ націоналіста, що склався в нашій уяві, відзначив Євген Сверстюк – доктор філософських наук і головний редактор газети “Наша віра”, який виступив на презентації книжок. За визначенням Євгена Сверстюка, Багряний був прикладом козацького опору, і в його постаті уособлюється традиційний тип українця, який не здається.

Заляканий і пристосований до режиму радянський письменник Смолич дивувався Багряному, його напористості, рішучості і, як зараз кажуть, харизмі. І хто зараз згадує цього Смолича? А Багряного не тільки згадують, ним захоплюються! Як підкреслював колись Іван Кошилівець, Багряний вірив в свій народ. Через те, на думку, Євгена Сверстюка, він не падав духом і до смерті залишався справжнім козаком.

На зміну напівсонним хліборобам (в політичному смислі) і тим, хто був вихований на малоросійській ідеології, в 20-30 роках минулого століття появився новий тип людини – націоналіст, якого можна охарактеризувати як радикального, але який є дуже цільним образом, – відзначив Євген Сверстюк. За його словами, зараз клонуються радикальні націоналісти, які лише повторюють гасла і профанують ідеї патріотизму, нічим його не підтверджуючи. “Ми зараз не маємо живого націоналіста, щоб на нього подивитися, а до війни ми їх мали, і це були надзвичайно цікаві люди”.

Євген Сверстюк сказав, що його смішить, коли кажуть, що Олена Теліга – більше патріотка, ніж поетка. Поети завжди були обличчями свого історичного часу. Олена Теліга не переймалась тим, аби видавати свої твори. Вона, без сумніву, є поеткою. І в неї є той дух, який співає і відлунює в кожній душі.

Ми відзначаємо 100-річчя тих людей, за якими тужить душа” – майже поетично висловився Євген Сверстюк і додав, що в нашому зазомбованому і несміливому світі нам бракує таких постатей, як Іван Багряний і Олена Теліга. Про видані книжки він сказав, що краще не можна було б і придумати подарункового видання.

Книжка Олени Теліги “Вибрані твори” (упорядник – Осип Зінкевич) має 344 сторінки всіх відомих віршів поетки та найважливіших її публікацій і наклад в 2 тис. примірників. А Івана Багряного “Смолоскип” видав двома книжками: на 687 сторінках його “Вибраних творів” (упорядник і автор передмови Максим Балаклицький, наклад 3 тис. прим.) – поезії, оповідання “Пацан” і роман “Людина біжить над прірвою”, а великоформатне видання, що має 856 сторінок і наклад 2 тис. примірників, подало публіцистику Івана Багряного в хронологічному порядку. І це вже друге видання, упорядник Олексій Коновал.

На презентації книжок виступили багато дослідників і літературних критиків, які настільки цікаво розповідали про художній і публіцистичний доробок Івана Багряного – а він був не тільки талановитим українським письменником, а й активним громадсько-політичним діячем свого часу, – що в мене виникло справжнє бажання почитати цього автора.

А почитати, дійсно, є що. Крім того – на різні художні уподобання: роман “Тигролови” (1943 р.) розповідає про далекосхідні пригоди втікача-арестанта, який рятує від смерті дочку тайгових тигроловів – вихідців з України та виборює власну свободу; роман “Людина біжить над прірвою” (1949) показує романтичного героя, хоча автор і проголошує, що він – “звичайна”, “сіренька”, “непоказна” людина.

Опис всього, що з сталося з цим героєм протягом епічного викладення твору, несе певний символізм і оптимізм, демонструє перевагу гуманістичних цінностей над класовими і національними. Автор, звичайно, не оминає політичний аспект, декларуючи свою вірність ідеалам українського націонал-соціалізму, і “неполіткоректно”, як на сьогоднішній день, проголошує велич і виключність одних націй (українців і італійців) у порівнянні з іншими, їхню повагу до особистості, творчу потугу і схильність до свободи.

В романі “Сад Гетсиманський” (1950) Іван Багряний описує страдницьку мандрівку пеклом харківських радянських тюрем 1930-х років, демонструє систему більшовицького терору в дії, підступні методі більшовицьких каральних органів, використовуючи, звичайно, особисті враження і досвід. Цей роман був чи не першим твором емігранта з СРСР, який названо Юрієм Шерехом-Шевельовим “справжньою енциклопедією радянської політичною в’язниці”.
Олександр Шугай і презентовані книги Івана Багряного і Олени Теліги
Олександр Шугай і презентовані книги Івана Багряного і Олени Теліги
Цікаво те, що “Сад Гетсиманський” з’явився на 18 років раніше знаменитої книги Олександра Солженіцина “Архепілаг ГУЛАГ”. Про це відзначив у своєму виступі голова Фундації ім. Івана Багряного Олександр Шугай.

Наступні за хронологією романи – “Огненне коло” (1953), в якому автор робить спробу осмислення болючої трагедії українського народу – братовбивчого бою під Бродами, “Антон Біда – герой труда” (1956), “Буйний вітер” (1957). Останній резонансний роман письменника – “Маруся Богуславка” (1956), який був виданий через два роки після смерті автора діаспорянами і в “незалежній” Україні не видавався, фрагментарно друкувався лише в літературному журналі “Дніпро”.

І це – тільки проза Івана Багряного. В нього ще є величезна кількість поезій, п’єси і безліч публіцистики, якою він нещадно критикував нелюдський режим в Радянському Союзі, параноїдальний тоталітаризм Сталіна, показував російський шовінізм і виступав за державну незалежність України. Його слово стало засобом боротьби за національну гідність і волю свого народу.

Публіцистика Івана Багряного, в якій, фактично, відбилась його політична і організаторська діяльність в еміграції, не втратила своєї актуальності й сьогодні. Але, на думку харківського дослідника його творчості Максима Балаклицького, він все ж таки й досі для багатьох залишається “білою плямою”.

В 1992 р. Іван Багряний посмертно був удостоєний Державної премії України ім. Тараса Шевченка, після чого в Україні було видано три його романи – “Тигролови”, “Сад Гетсиманський” і “Людина біжить над прірвою”. Кілька публіцистичних творів вийшло 1994 року у збірці “Під знаком скорпіона” у видавництві “Смолоскип”, але всебічне уявлення про багату і містку публіцистику письменника дасть найповніше видання “Публіцистика” Івана Багряного, що було представлено на презентації.

В Радянській Україні творчість Івана Багряного замовчувалася, а видані за кордоном твори було небезпечно тримати вдома, бо можна було б і у вязницю потрапити. Івана Багряного комуністична пропаганда таврувала ворогом народу, націоналістом і страшним антирадянським елементом. В еміграції радянські шпіони і провокатори ліпили з нього прислужника Москви, звинувачували у комунізмі і навіть називали агентом НКВС – аби посіяти ворожнечу серед закордонних українців.

Як відзначив у своєму виступі Осип Зінкевич, після війни в таборах українських ді-пі (D.P. – displaced person – переміщена особа – О.К.) агенти КГБ використовували протиріччя між східними і західними українцями, аби посіяти між ними хоча б якесь непорозуміння. Хто сказав “Да” або “Хорошо”, тих вже записували у більшовики. Осип Зінкевич відзначив, що Іван Багряний мав гіпнотичний вплив на аудиторію, перед якою виступав. Це він знає точно, тому що сам, тоді ще юнаком, був присутнім на його виступах в різних містах Німеччини.

Скількох українців врятував Іван Багряний від потрапляння в пастку однією своє брошурою “Чому я не хочу вертатись до СССР”! КГБ агітував українців, що втекли протягом Другої світової війни в Європу або опинилися там в інший спосіб, повертатися на “батьківщину”. І як тільки вони поверталися, одразу потрапляли у в’язниці і табори, в кращому разі – на висилку у Сибір чи на Урал на важкі примусові роботи. Є свідчення, що після виходу цієї брошури декількома європейськими мовами британська і американська розвідки згорнули своє підсобництво радянській агентурі в її людоловлі, що тривала до середини 1950-х років.

Скільки повчальних статей написав Іван Багряний для молоді! Його книги користувалися величезним успіхом – їх вручали в подарунок молодим людям в день народження, в день причастя. Як сказав у своєму виступі Олександр Шугай, його роботи виходили англійською, німецькою, французькою мовами величезними накладами. Наприклад, “The Hunters and Hunted” (“Переслідувачі і переслідувані”) вийшла накладом в 1 млн. примірників.

Іван Багряний, на його думку, був предтечею шестидесятників. Він спонукав їхню появу, а його книжки були початком того руху. Він був справжнім речником українського духу перед вільним світом – і це завдання він виконав. Багряного і досі бояться, бо за ним – правда!

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Література»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Біда України в тому, що нею правлять люди, яким вона не потрібна”
Михайло Грушевський

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.