Актуально
32290 переглядів
|
Позитивні емоції мами завжди передаються малюку, тому краще бути поруч із ним у хорошому настрої |
Як часто можна спостерігати картину: хвора дитина і панічно перелякана мама, у погляді якої виразно читається очікування найгіршого. Виявляється, психологічний стан близьких може становити реальну загрозу благополуччю та здоров’ю дитини. Чому так відбувається? Про це розмова із психологом-біоенергетиком, керівником Рівненської міської громадської організації “Кристал” Ольгою Бондарчук.
— Невже зв’язок між мамою і дитиною настільки міцний?
— Насамперед важливо знати, що наші думки цілком матеріальні, — розповідає. — Тобто все, що тримаємо в голові, має реальний шанс втілитись у життя. Тому дуже важливо вміти працювати зі своїми думками, направляти емоції на позитивне ставлення до навколишнього. Негативні думки — це не лише загроза нам особисто, біда у тому, що вони підривають здоров’я наших дітей.
Встановлення внутрішніх зв’язків між батьками та дітьми — надзвичайно важливий процес. Дитина потребує відповідального ставлення та любові. Без цього неможливе ні фізичне, ні психічне здоров’я маленького члена сім’ї.
— На що в першу чергу звертаєте увагу, працюючи з дітьми та їх батьками?
— У своїй діяльності стикаюсь, в основному, з проблемними дітьми. І не важливо, чи це недоліки поведінки, чи проблеми зі здоров’ям. Причину, перш за все, шукаю у батьках.
Часто допомагаю діткам, хворим від народження. ДЦП, інші вроджені вади виникають не на порожньому місці. Мабуть, це випробовування посилається сім’ї, щоб укріпити дух, виправити помилки предків, розв’язати кармічний вузол. І якщо батьки вирішують позбутися “неповноцінної” дитини, перекласти відповідальність за її подальше життя на органи опіки, то накликають цим ще більші нещастя. Вони мають бути поряд зі своєю дитиною і, яким би гірким не був цей шлях, пройти його разом із нею. Часто діти з вадами недаремно народжуються саме в цій сім’ї. Треба замислитись і терміново змінювати себе, своє ставлення до ситуації, гідно нести цю ношу. Все у наших руках і опускати голову перед життєвими проблемами не слід.
— Ми говоримо про серйозні випробування. А як у випадку звичайних хвороб? Адже всі діти хворіють.
— Батьки відповідають за своїх дітей. Ця відповідальність має бути усвідомлена і під час хвороби дитини. Підтримайте емоційно, прочитайте хорошу казку, поговоріть з малюком. Головне — не губитись і не втрачати віру у власні сили.
Готуватись до відповідальної ролі батьків треба ще до народження дитини. Починаючи з періоду вагітності, мама мусить прислухатися до свого емоційного стану, відганяти від себе негативні думки. Особливо руйнують такі почуття, як заздрість, образа. Негативне ставлення до інших перш за все викликатиме проблеми у вас. Краще відкинути від себе все зайве і жити вільно.
— Декілька слів про забобони. Як ви розцінюєте поради бабусь?
— Наші предки не були настільки “темними”, як нам часом намагаються довести. Більшість так званих забобонів мають під собою реальну основу. Візьмемо, наприклад, “злизування” чола дитини. Цей ритуал справді знімає негатив, який шкодить малюку. Та зробіть це грамотно. Якщо дитина плаче з невідомої причини, неспокійна, злижіть їй чоло, але одразу ж запаліть свічку — “спаліть” негатив, щоб не лишати його у навколишньому просторі.
Так само, як і вогонь, знищує “чорну” енергетику вода. Після важкого дня, неприємної розмови найкраще прийняти душ. І при цьому уявляти, як змиваєте з себе все негативне, що “налипло” на ваше поле. Так само можна робити, купаючи немовля. Плескаючи на голівку дитини водичкою, подумки “змивати” з неї можливе зло.
— Що ще ви порадите батькам?
— Візуалізація, позитивні думки дуже допомагають під час лікування дітей. Як би не склалась ситуація, мама має бути зібраною. Паніка, страх, уявлення трагічних картин тільки ускладнять хворобу.
Я раджу, перш за все, сконцентруватись і думати про позитивне: ваша дитина буде здоровою, уявляйте її такою. Погладьте по голівці, пригорніть до себе, відчуйте її фізично, поділіться з нею оптимізмом і позитивною енергією. Ці думки передаються дитині і допомагають процесу лікування. Я не кажу, що слід нехтувати порадами лікаря. Але відповідаєте за малюка ви і тільки ви. Інтуїція мами дуже багато значить. Відчуйте свій зв’язок із дитиною і проаналізуйте: чи є внутрішня тривога, чи, навпаки, незважаючи ні на що, ви спокійні за свою дитину. Часто й лікарі не бачать небезпеку, або, навпаки, перебільшують загрозу. Мамине ж серце — найкращий індикатор. Тому, якщо вам неспокійно на душі — вимагайте додаткових обстежень, консультацій спеціалістів, бийте на сполох.
— Від яких розповсюджених помилок ви застерігаєте батьків хворих дітей?
— Найчастіше мама допомагає дитині, несвідомо “перетягуючи” на себе хворобу, і при цьому захворює сама. Втративши сили, ви не допомагаєте малюку, а ускладнюєте ситуацію. Підтримуйте його своєю силою, позитивним настроєм, оптимістичними думками.
Якщо ви будете сварити дитину, бачити у ній лише погане, це не допоможе ні їй, ні вам. І виховувати, і перевиховувати маленьку людину треба з любов’ю. У кожній людині є щось хороше, його треба побачити, а тоді розвивати. Дитина стане відчувати себе кращою, недоліки поступово відходитимуть на задній план. Це робота не одного дня. Працюйте постійно та послідовно — і результат обов’язково буде.
Позитивні думки слід тримати не лише в голові. Уявіть, що ви опускаєте їх до сонячного сплетіння. Тоді вони не летітимуть одразу у простір, а фіксуватимуться у вашому тілі. Головне ж — відчути відповідальність як за себе, так і за своїх близьких. Та все повинно бути в розумних межах: не треба проживати життя за своїх дітей. Але це вже тема окремої розмови.
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
