Аратта - На головну

20 вересня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 роках, командир одного з загонів бурів українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Ю.Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 році Ю.Будяк працює в уряді Української Народної Республіки. В 1943 році Юрій Будяк помирає в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали .... Уїнстон Черчілль....

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Фермент опору

Думка українця 15429 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 9.11.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Фермент опору
Відомий французький філософ Раймон Арон якось відмітив: суспільства ніколи не бувають раціональними в тому сенсі, в якому буває раціональною створена наукою техніка. Українське суспільство сьогодні також далеке від раціональності. В результаті — обрання нами в керівництво країни співгромадян, що не страждають надлишком інтелекту й моральності.

Проте наша українська дійсність зовсім не така похмура, як наполегливо прагнуть переконати в цьому маргінальні політики. Моя близька подруга, іноземка, що живе в Україні більше двадцяти років, справедливо сказала: «Ви, українці, дуже любите їздити до Європи і США, а вам би частіше їздити до Азії й Африки. Тоді б ви набагато краще відносилися до власної країни.» Це — правда. Аргументовано погане відношення наше до можновладців дуже часто за інерцією розповсюджується і на те, чим ми насправді можемо пишатися. В основі такої низької самооцінки лежить безмежний оптимізм мріянь при песимізмі в оцінці дійсності.

Тоталітарною культурою ми, радянські люди, були привчені до тези: зберігати свою порядність — означає бути неспроможним у зовнішньому світі. Брехню й фальш свого недавнього минулого ми принесли в нове, вільне життя. Смерть радянської ідеології залишила в душах людей порожнечу, що негайно заповнюється всіляким непотребом новоявлених містичних знань, примітивним шахрайством різної психотехніки і псевдоісторичної міфології. Зворушливі картинки поголовного захоплення колишніх богохульників і «наукових атеїстів» церковними обрядами цілком заслуговують на визначення словами Микити Стіфата: «Всі вони не хрещені, а оголошені». На цьому фоні легко знаходять свого читача (і, на жаль, свого видавця!) малопродуктивні в своєму науково-професійному житті філософи, психологи, соціологи і психіатри, що лякають публіку жахливими страшилками типу «епідемії самогубств», «різкого зростання психічних захворювань в країні», «жахливого розповсюдження комп'ютерної залежності серед молоді», «появи небувалої кількості серійних вбивць» і т.д. і т.п. Як правило, погані фахівці, ці «учені» — балакучі та безвідповідальні, а тому зручні для невибагливих, ледачих журналістів.

Якщо все навколо так погано, сумно і тужливо, якщо наші телеекрани і сторінки газет переповнені невтішними прогнозами і неприємними особами, тоді виникає дуже просте питання: хороші люди в країні все ж таки існують, їх немало, як же вони можливі?

Розумію, тести на «порядність» неможливі. Ніякі детектори брехні не зможуть з гарантією відсіяти лушпиння неправди. Та все ж дозволю собі висловити упевненість у тому, що власне суспільний клімат в країні дозволяє все більшому числу наших людей бути щирими. Зрозуміло, мова тут не йде про політиків. Всього лише двадцять років тому в СРСР офіційно існували дві системи моралі, так звана класова мораль марксизму-ленінізму й ущемлена другорядністю мораль загальнолюдська. Так нас всіх учили, відкрито та виразно. Мільйони радянських людей жили в цій атмосфері подвійної моралі, дуже близької до знаменитої моралі готтентота: якщо сусід звабив мою дружину — це погано, якщо я звабив дружину сусіда — це добре.
У тій країні ми могли думати й іноді говорити пошепки. Сьогодні ми маємо право говорити вголос. Незвична для нас свобода словоговоріння оп'яняє настільки, що ми вимовляємо вголос навіть ганебне та дурне. Сьогодні ми розуміємо: свобода варвара ширша за свободу громадянина цивілізованої країни. Найбільш страхітливе зло корениться в глибинах людської свободи з її могутністю й її крихкістю.

Але все-таки. Хороші люди в нашій країні дійсно існують. Їх — достатньо. Як правило, вони небагатомовні. Вони живуть не словом, але вчинком. І дуже рідко йдуть у публічну політику. Чому? Чому в нашому незатишному середовищі нестабільності і майже тотальної корупції, на фоні розвалин колишніх соціальних інститутів, ми не звіріємо, не мочимося в автобусах, не збираємося в натовпи погромників?..

Якось мій близький друг, посол однієї з великих держав в Україні, запитав мене: скажи, чому ви, українці, такі близькі до білорусів люди, так різко відрізняєтеся від них? Їх Лукашенко неможливий у вас, це очевидно. Чому? Я відповів так: «Я не можу пояснити це з точки зору науки, я — не соціолог, не соціальний психолог, не етнолог. Я сім років провів у політичних таборах. Там сиділи і до мене, і після мене, аж до горбачовських новацій. І ніхто ніколи не бачив там дисидента з Білорусії. Жодного. Як і з Киргизії, Туркменії. Українці завжди були титульною нацією в політтаборах, і за часів Солженіцина, і в мій час. Але ж КДБ був скрізь — і в Білорусії, і в Киргизії. Ймовірно, є щось, що нас відрізняє. Тут завжди був фермент опору».

Саме тому ми живемо так. Не дивлячись на спроби всіляких політичних маргіналів розпалити вогйище ненависті і конфлікту. Ми — відрізняємося. Поволі, із зупинками і суто українським розгойдуванням ми прийдемо до Європи. Навіть якщо там нас не чекають.

Запевняю вас, наша майже тотальна неповага до можновладців свідчить про наше ж відмінне душевне здоров'я. На щастя, морально-психологічний клімат в країні визначають не розпалювачі конфліктів і злодії, що забрехалися, а ми, вельми українські громадяни, що скептично відносяться до них. Всі ті, хто їздить в маршрутках і електричках і важко заробляє собі на прожиток. Ми чудово знаємо проблеми своєї країни, від алкоголізму та наркоманії до безробіття і відсутності, практично, безкоштовної медичної допомоги. Але ми виразно бачимо і таку проблему — байдужість мільйонерів і мільярдерів, що знаходяться при владі, до наших проблем.

Ми — справді здорові. Навіть ті з нас, хто позначений тінню страждання і вираженою патологією; десятки, сотні психічно хворих наших співгромадян разом з тисячамийтак званих здорових вистояли морозні дні і ночі «помаранчевих» протестів. Їм, хворим, було украй тяжко, старий жебрацький одяг і хронічне недоїдання — погані товариші в протистоянні владі.

Й епідемії самогубств у нас немає. І на шизофренію хворіємо ми не частіше за інші народи. І чималі дози «чорнобильського» опромінювання не привели нас до вимирання і тотального недоумства (один відомий український професор вдався якось і до такої фантазії...) Не вірте пройдисвітам і вченим дурням, дорогі співгромадяни, — у нас є майбутнє!

Семен ГЛУЗМАН
(виконавчий секретар Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини)

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Якщо знаєш себе і супротивника, то завжди виграватимеш. Якщо знаєш себе, але не знаєш супротивника - один раз переможеш, всі інші - програєш. Якщо не знаєш ні себе, ні його - завжди програватимеш”
Цзу Дзинь

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.