Аратта - На головну

24 травня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Фермент опору

Думка українця 13832 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 9.11.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Фермент опору
Відомий французький філософ Раймон Арон якось відмітив: суспільства ніколи не бувають раціональними в тому сенсі, в якому буває раціональною створена наукою техніка. Українське суспільство сьогодні також далеке від раціональності. В результаті — обрання нами в керівництво країни співгромадян, що не страждають надлишком інтелекту й моральності.

Проте наша українська дійсність зовсім не така похмура, як наполегливо прагнуть переконати в цьому маргінальні політики. Моя близька подруга, іноземка, що живе в Україні більше двадцяти років, справедливо сказала: «Ви, українці, дуже любите їздити до Європи і США, а вам би частіше їздити до Азії й Африки. Тоді б ви набагато краще відносилися до власної країни.» Це — правда. Аргументовано погане відношення наше до можновладців дуже часто за інерцією розповсюджується і на те, чим ми насправді можемо пишатися. В основі такої низької самооцінки лежить безмежний оптимізм мріянь при песимізмі в оцінці дійсності.

Тоталітарною культурою ми, радянські люди, були привчені до тези: зберігати свою порядність — означає бути неспроможним у зовнішньому світі. Брехню й фальш свого недавнього минулого ми принесли в нове, вільне життя. Смерть радянської ідеології залишила в душах людей порожнечу, що негайно заповнюється всіляким непотребом новоявлених містичних знань, примітивним шахрайством різної психотехніки і псевдоісторичної міфології. Зворушливі картинки поголовного захоплення колишніх богохульників і «наукових атеїстів» церковними обрядами цілком заслуговують на визначення словами Микити Стіфата: «Всі вони не хрещені, а оголошені». На цьому фоні легко знаходять свого читача (і, на жаль, свого видавця!) малопродуктивні в своєму науково-професійному житті філософи, психологи, соціологи і психіатри, що лякають публіку жахливими страшилками типу «епідемії самогубств», «різкого зростання психічних захворювань в країні», «жахливого розповсюдження комп'ютерної залежності серед молоді», «появи небувалої кількості серійних вбивць» і т.д. і т.п. Як правило, погані фахівці, ці «учені» — балакучі та безвідповідальні, а тому зручні для невибагливих, ледачих журналістів.

Якщо все навколо так погано, сумно і тужливо, якщо наші телеекрани і сторінки газет переповнені невтішними прогнозами і неприємними особами, тоді виникає дуже просте питання: хороші люди в країні все ж таки існують, їх немало, як же вони можливі?

Розумію, тести на «порядність» неможливі. Ніякі детектори брехні не зможуть з гарантією відсіяти лушпиння неправди. Та все ж дозволю собі висловити упевненість у тому, що власне суспільний клімат в країні дозволяє все більшому числу наших людей бути щирими. Зрозуміло, мова тут не йде про політиків. Всього лише двадцять років тому в СРСР офіційно існували дві системи моралі, так звана класова мораль марксизму-ленінізму й ущемлена другорядністю мораль загальнолюдська. Так нас всіх учили, відкрито та виразно. Мільйони радянських людей жили в цій атмосфері подвійної моралі, дуже близької до знаменитої моралі готтентота: якщо сусід звабив мою дружину — це погано, якщо я звабив дружину сусіда — це добре.
У тій країні ми могли думати й іноді говорити пошепки. Сьогодні ми маємо право говорити вголос. Незвична для нас свобода словоговоріння оп'яняє настільки, що ми вимовляємо вголос навіть ганебне та дурне. Сьогодні ми розуміємо: свобода варвара ширша за свободу громадянина цивілізованої країни. Найбільш страхітливе зло корениться в глибинах людської свободи з її могутністю й її крихкістю.

Але все-таки. Хороші люди в нашій країні дійсно існують. Їх — достатньо. Як правило, вони небагатомовні. Вони живуть не словом, але вчинком. І дуже рідко йдуть у публічну політику. Чому? Чому в нашому незатишному середовищі нестабільності і майже тотальної корупції, на фоні розвалин колишніх соціальних інститутів, ми не звіріємо, не мочимося в автобусах, не збираємося в натовпи погромників?..

Якось мій близький друг, посол однієї з великих держав в Україні, запитав мене: скажи, чому ви, українці, такі близькі до білорусів люди, так різко відрізняєтеся від них? Їх Лукашенко неможливий у вас, це очевидно. Чому? Я відповів так: «Я не можу пояснити це з точки зору науки, я — не соціолог, не соціальний психолог, не етнолог. Я сім років провів у політичних таборах. Там сиділи і до мене, і після мене, аж до горбачовських новацій. І ніхто ніколи не бачив там дисидента з Білорусії. Жодного. Як і з Киргизії, Туркменії. Українці завжди були титульною нацією в політтаборах, і за часів Солженіцина, і в мій час. Але ж КДБ був скрізь — і в Білорусії, і в Киргизії. Ймовірно, є щось, що нас відрізняє. Тут завжди був фермент опору».

Саме тому ми живемо так. Не дивлячись на спроби всіляких політичних маргіналів розпалити вогйище ненависті і конфлікту. Ми — відрізняємося. Поволі, із зупинками і суто українським розгойдуванням ми прийдемо до Європи. Навіть якщо там нас не чекають.

Запевняю вас, наша майже тотальна неповага до можновладців свідчить про наше ж відмінне душевне здоров'я. На щастя, морально-психологічний клімат в країні визначають не розпалювачі конфліктів і злодії, що забрехалися, а ми, вельми українські громадяни, що скептично відносяться до них. Всі ті, хто їздить в маршрутках і електричках і важко заробляє собі на прожиток. Ми чудово знаємо проблеми своєї країни, від алкоголізму та наркоманії до безробіття і відсутності, практично, безкоштовної медичної допомоги. Але ми виразно бачимо і таку проблему — байдужість мільйонерів і мільярдерів, що знаходяться при владі, до наших проблем.

Ми — справді здорові. Навіть ті з нас, хто позначений тінню страждання і вираженою патологією; десятки, сотні психічно хворих наших співгромадян разом з тисячамийтак званих здорових вистояли морозні дні і ночі «помаранчевих» протестів. Їм, хворим, було украй тяжко, старий жебрацький одяг і хронічне недоїдання — погані товариші в протистоянні владі.

Й епідемії самогубств у нас немає. І на шизофренію хворіємо ми не частіше за інші народи. І чималі дози «чорнобильського» опромінювання не привели нас до вимирання і тотального недоумства (один відомий український професор вдався якось і до такої фантазії...) Не вірте пройдисвітам і вченим дурням, дорогі співгромадяни, — у нас є майбутнє!

Семен ГЛУЗМАН
(виконавчий секретар Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини)

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що ітернаціональними ідеалами хотіли би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” фразами прикрити своє духове відчуження від рідної нації...”
Іван Франко

 
Реклама на порталі
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.