Аратта - На головну

26 вересня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Клан дона Леоне

Під ковдрою влади 15022 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 21.12.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Клан дона Леоне
«У Києві в мене досить влади, аби зробити Київ окремою країною. Київ, на мій погляд, окрема країна» – таку фразу столичний градоначальник Леонід Чер­новецький виголосив на одній із прес-конференцій.

Надто вже вона нагадує вислів французького короля Людовіка XIV «Держава – це я!». І направду столиця перетворюється сьогодні на тоталітарну державу, де все залежить від одноосібних рішень мера, виконання яких контролює ретельно дібрана команда. Її ієрархія, побудована на родинно-дружніх зв’язках, ідеально відповідає схемі сицилійської «Коза ностри».

Шлях хрещеного батька

Біографія, яку оприлюднює міський голова, є справжнім утіленням блакитної американської мрії. Босоноге дитинство, родина без батька, служба в армії, здобуття юридичної освіти, робота в прокуратурі, коли він, аби звести кінці з кінцями, мусив підробляти таксистом, викладацька діяльність, після якої він вирушив у бізнес. Проте в біографії є цікаві прогалини, деякі з яких спробували заповнити журналісти інтернет-видання «Україна кримінальна».

Зокрема, Черновецький служив у внутрішніх військах, охороняючи ув’язнених у колонії під Дніпропетровськом. За певною інформацією, цьому посприяли представники харківського криміналітету, які через молодого солдата підтримували зв’язок зі своїми поплічниками. Вони ж буцімто посприяли його вступу у вищий навчальний заклад, у якому він по­знайомився з майбутньою дружиною. Тестем Черновецького став відомий тбіліський «цеховик» Степан Айвазов, який спеціалізувався також на контрабанді антикваріату та махінаціях із золотом і валютою. Саме він дав стартовий капітал для розвитку бізнесу.

Власне, перший політичний досвід Черновецький дістав на початку 90-х – під час створення свого підприємства на ресурсній базі Київського університету. Мало хто зараз пам’ятає, що назва концерну «Правекс» походить від абревіатури кооперативу, створеного групою співробітників КДУ ім. Тараса Шевченка під назвою «Право. Економіка. Соціологія». Пізніше було засновано однойменний із концерном банк. Його акціонерами станом на 1 січня 2006-го були ТОВ «Правекс-Брок» (27,84%) і президент концерну «Правекс» Леонід Черновецький, який володіє безпосередньо 35,22% та опосередковано 43,28% акцій. 20,12% акцій тримає зареєстрована на Кіпрі компанія Serviden Enterprises Ltd., що доволі дивно, зважаючи на постійні випади мера проти діяльності офшорів.

Концерн «Правекс» на світанку своєї історії активно здійснював операції з майном та нерухомістю євреїв, які виїжджали в Ізраїль. Завдяки зв’язкам і досвіду Айвазова, клієнтам допомагали переправляти валюту за кордон. Унаслідок цього «Правекс» став власником такої кількості квартир, що було створено навіть біржу із продажу нерухомості.

Відчувши смак грошей, Черновецький вирішив скуштувати й влади. Варто зазначити, що Леонід Черновецький завжди міг знаходити спільну мову з можновладцями. Зокрема, він був радником усіх трьох Президентів України: Кравчука, Кучми, Ющенка. Узагалі ідеологічною розбірливістю Черновецький не вирізнявся, керуючись поняттям бізнесової доцільності. Прикладом цього може бути й нинішня поведінка мера, який у протистоянні Ющенка та Януковича сьогодні відкрито став на бік останнього. Мусують чутки, що Черновецький зустрічався з Миколою Азаровим, якому пообіцяв підтримати регіоналів сумою з вісьмома нулями за те, щоб його не чіпали (сього­дні в парламенті зареєстровано законопроект про розмежування повноважень голів ради та міськадміністрації у Києві).

Результатом певних домовленостей можна вважати призначення начальником Головного управління внутрішнього фінансового контролю й аудиту КМДА колишнього начальника фінансово-економічного управління Мінвуглепрому, вихідця з Луганська Геннадія Плиса. Як стверджують інформовані джерела, про призначення Плиса, який тепер контролюватиме всі фінансові потоки столичного бюджету, клопотався екс-голова Центвиборчкому Сергій Ківалов. Регіоналів в обмін на підтримку в Київраді призначено й керівниками кількох комунальних підприємств.

Уже вперше балотуючись у народні депутати, нинішній мер застосував такі методи, як «ресурсне заохочення виборця». Черновецький не приховував, яким чином він вигравав вибори, озвучивши приблизну вартість успішної виборчої кампанії в столичному мажоритарному окрузі, – 1 млн. доларів. Щоправда, фахівці думають, що на той момент (1998 рік) сума, задекларована Черновецьким, була явно завищеною. Підкуп виборців харчовими пайками став предметом судових розглядів і на виборах голови 2004-го.

Почесний президент концерну «Правекс» мав досить тривалу історію власного партійного будівництва. Ще задовго до створення Ліберально-християнської партії України він відзначився спочатку спонсорством, а потім і керівництвом такого майже віртуального партійного проекту, як «За красиву Україну», ініціатором створення якого був дніпропетровський політик Геннадій Балашов. Через деякий час Балашов посварився зі спонсором партії Черновецьким. Як наслідок – тривалі позови із приводу бренда й партійного майна. Згодом була ЛХП, чиї осередки базувалися на філіях «Правекс-банку». На останніх же виборах партія влилася в блок імені банкіра.

Прихід Черновецького до управління містом супрово­­джувала гарна популістська риторика, яку він продовжує використовувати й досі. Забрати в багатих і віддати бідним – гасло, яке допомогло прийти до влади більшовикам 1917-го, – допомогло йому здобути перемогу на виборах. Пусте, що сам оратор володіє мільйонними статками та їздить на «Майбаху» за кількасот тисяч доларів. Проте він може казати в об’єктиви телекамер, що вважає себе бідним, і відмовлятися від платні міського голови, спрямовуючи її на будівництво соціального житла. Її, щоправда, не вистачить навіть на придбання однієї квартири, проте який резонанс!

Ноу-хау Черновецького полягає в тому, що йому вперше вдалося реалізувати в політичній практиці знамениту багатьом бізнесменам схему: не важлива структура власників підприємства – важливий свій директор із правом підпису й печатки. За цією класичною рейдерською схемою деякі бізнесмени успішно викачують гроші з багатьох підприємств, а київський мер, зі своїм менеджментом, перекинутим із бізнесу в адміністративні реалії, доїть державу. Черновецький сьогодні розставив своїх людей у керівні органи Київради, міськвиконкому та привабливих компаній, у яких є частка комунальної власності.

Обіцянка-цяцянка

Спливає вже десятимісячний термін перебування Черновецького на посаді мера, але реально жодну з його обіцянок не виконано. Якщо з усієї передвиборної програми спробувати виокремити найяскравіші обіцянки, то матимемо приблизно такі тези: наведення порядку в будівельній сфері, ліквідація стихійної забудови, реформування ЖКГ, відкритість і доступність міської влади, вирішення транспортної проблеми, захист від будівельних аферистів (у контексті «Еліта-центру»), зростання добробуту киян.

Найбільш показовим моментом рівня відкритості нової міської влади стало рішення Черновецького про обмеження контактів його підлеглих зі ЗМІ. Спілкуватися із пресою було дозволено тільки довіреним особам – заступникам мера Денису Бассу та Ірені Кільчицькій. Цей приклад цензури тим більше парадоксальний з огляду на непросту історію спілкування самого Черновецького-кандидата з комунальними ЗМІ. Масові зустрічі міського голови з городянами, які відбувалися під стінами мерії та які транслювала ТРК «Київ», мабуть, настільки стомили нового мера, що він вирішив призупинити також і цю практику спілкування з народом. Громадські прийоми жодного ефекту, крім самореклами міського голови, не дали.

Вибори нового мера на певний час сколихнули ринок бу­дівництва житла в Києві. Однак пізніше ситуація повернулася в давнє русло. Будівництво на жодному із проблемних будівельних майданчиків, проти яких виступали мешканці міста перед мерією, не було згорнуто. Як стверджують фахівці, власники будівельних компаній та інвестори змогли знайти спільну мову із заступниками Черновецького, які дали певні гарантії розвитку бізнесу, причому не без зиску для себе. Ще 1998 року народні депутати Володимир Бондаренко, Борис Беспалий та Сергій Терьохін внесли законопроект про те, щоб столичну землю несільськогосподарського призначення продавати тільки з аукціону. Декларуючи прозорість вирішення земельних питань, мер почав здійснювати абсолютно протилежну політику. Таким чином пізно ввечері 31 жовтня депутати розглянули 122 питання, пов’язані із землекористуванням. Тисячі гектарів було передано за пільговими розцінками. Зокрема, було створено комунальні підприємства «Труханів острів» та «Жуків острів», кожному з яких передали по півтори тисячі гектарів заповідної землі. На обговорення кожного питання відводили не більше як дві хвилини. Усе це проходило поза телеефіром, а стенограму сесійного засідання Київрада не обнародувала дотепер.

До того ж Черновецький, вирішуючи земельні питання, не забуває й про себе та своїх підопічних. 27 липня земельна комісія Київради попередньо схвалила проект рішення сесії про передання в оренду земельної ділянки 27,886 га в Дніпровському районі Києва на 15 років компанії «Вулкан-Правекс», серед засновників якого є підконтрольні Черновецькому компанії «Комерційні системи», «Правекс-Брок» та «Правекс-банк». Серед питань, винесених на сесію 7 грудня, було передання ТОВ «Госп-торг» землі в суперпрестижному районі на 5 років під будівництво житлового будинку. Серед співзасновників компанії – керівник фракції Блоку Черновецького в Київраді Денис Комарницький.

А в цей час реалізація програми «Соціальне житло» за часів мера Черновецького є такою ж далекою, як і за часів мера Омельченка. Кілька десятків ордерів, переданих із помпою мешканцям, які по кілька десятків років вистоювали в чергах, погоди не роблять. До того ж часом доходило до курйозів: Черновецький приїжджав вручати ордери людям, які за кілька місяців перед тим уже отримали їх від Омельченка!

Зависло питання з компенсацією втрат інвесторів «Еліта-центру». Мер заявив, що особисто вирішуватиме, кому слід повертати гроші чи житло.

У цьому контексті варто згадати, що в скандалі довкола цієї афери свого часу сплив і «Правекс-банк», через який здійснювали багато банківських операцій. Син градоначальника Степан Черновецький прославився не тільки бійкою в одеському нічному клубі «Ібіца», а й дружбою із засновником «Еліта-центру» Олександром Волконським. Вони познайомилися 2003 року й дуже швидко знайшли спільні інтереси (походеньки по ресторанах, нічних клубах), разом відпочивали в Дубаї, ходили один до одного на день наро­дження.

Спроби команди Черновецького вирішити транспортну проблему зупинилися наразі на стадії регулювання тарифів на паркування: кількість автомобілів у центрі міста не зменшилася, а кримінальний відтінок паркувального бізнесу нікуди не зник (про що свідчить статистика платежів КП «Київпарксервіс»). Свого часу Черновецький, іще не будучи високим київським чиновником, оскаржив у суді дії того ж «Київпарксервісу» з очищення вулиць із застосуванням евакуаторів як методу, котрий не відповідає чинному законодав­ству та інтересам киян. Із приходом Черновецького на посаду міського голови Київ, уже за його розпорядженням, закуповує чергову партію евакуаторів. Причому, як виявила перевірка Контрольно-ревізійного управління, з порушенням процедури тендера й за завищеними цінами.

«Правексизація» Києва

Своє справжнє обличчя Черновецький продемонстрував, одно­осібно заявивши про підвищення комунальних тарифів у 3,4 разу й не вдавшись до жодного обговорення цієї проблеми з киянами, хоча це й передбачено законодавством. Заява, що бідних подорожчання не торкнеться, оскільки їхні видатки буде компенсовано субсидіями, не витримує жодної критики. За офіційною статистикою, у Києві проживає 1,04 млн. родин, з яких до 70% претендує на субсидії. Таку кількість звернень жеки просто не в змозі обробити. Навіть заступник міського голови Ірена Кільчицька констатує, що з 2,5 млрд. гривень, які додатково сплачуватимуть мешканці, їм буде компенсовано лише 300–400 млн. гривень. Тому про жодний захист тут не йдеться.

Натомість добробут багатих справді зросте. Якщо на початку свого правління Черновецький голосно виступав проти структур депутата Київради Андрія Іванова, який опосередковано контролює деякі комунальні підприємства, то тепер він змінив гнів на милість, оскільки перебуває з ним на паях, поставивши біля їх керма своїх довірених осіб.

Першу розвідку боєм мер провів улітку стосовно холдингу «Хліб Києва» та підприємств «Київхліб» та «Київмлин», що входять до його складу. Холдинг було перетворено із закритого акціонерного товариства на відкрите, що передбачає його подальший продаж. Власне, на той період припадає підвищення цін на хліб. Проте кияни тоді сприйняли це на диво спокійно. Другим став банк «Хрещатик», через який проходить більшість фінансових потоків Києва.

Уключивши в наглядову раду банку вихідців із рідного «Правексу», Черновецький оголосив про додаткову емісію акцій, але не подбав про їх купівлю містом. Фактично таким чином він передав муніципальний банк під контроль офшорів Андрія Іванова, які на той час володіли 43,5% акцій. Відповідальність за це лежить саме на Леонідові Черновецькому. Адже 31 жовтня Київрада ухвалила рішення, згідно з яким такі кошти в бю­джеті передбачено, але КМДА просто не виконала його. Якби мер погодився інвестувати в банк 150 млн. гривень, міська громада стала б власником пакета акцій ринковою вартістю більшою ніж у 5 разів! Крім того, «Хрещатик» хочуть позбавити статусу банку, який зберігає депозити міста та обслуговує київські проекти: «святе місце», котре сьогодні звільняє «Хрещатик», найімовірніше, займе «Правекс-банк». У жовтні було оголошено про додаткову емісію акцій Київводоканалу, і ситуація, схоже, нагадуватиме історію з банком «Хрещатик».

А правління ЗАТ «Київенергохолдинг» днями заявило, що також ініціює реорганізацію у ВАТ, – це питання внесено до порядку денного зборів акціонерів, які мають відбутися 19 січня. Зараз 61% акцій «Київ­енергохолдингу» належить Київраді, 20% і 19% акцій відповідно контролюють офшори Іванова – Zarova Limited та Densec Limited. Причому як свою частку міськрада внесла акції Київгазу, Київводоканалу та Київенерго. Фактичного монополіста на ринку житлово-комунальних послуг готують до приватизації, а ймовірні покупці (читай – Черновецький та Іванов) уже потирають руки, підраховуючи, скільки грошей потрапить в їхню кишеню, якщо тарифи буде підвищено. Адже рівень рентабельності надання комунальних послуг сягне рівня, притаманного хіба що торгівлі наркотиками чи алкоголем.

До того ж відселення неплатників також річ прибуткова. Зокрема, уже обговорюють будівництво цілого комплексу житла готельного типу та будинків для людей похилого віку в Броварах, призначеного для відселенців із центру Києва. Особливо зручні мішені – самотні літні люди, за яких нікому заступитися. На їхні помешкання знайдеться достатньо покупців. І все це подаватимуть під маркою «благодійності» та «гуманності».

Короля прикрашає почет

Прибравши до рук страте­гічний промисловий ресурс столиці, Черновецький спрямував свою увагу вже на менші підприємства. Розпочалися атаки на столичні ринки. За безпосереднього керівництва «леді на «Хаммері», Ірени Кільчицької, розпочалося усунення керівників ринків і призначення своїх людей. Розпочалася ревізія й господарської діяльності кінотеатрів, їх директори опинилися під загрозою звільнення. За інформацією джерел у мерії, причиною цих перевірок став комерційний інтерес депутата від Блоку Черновецького Юрія Яковчука. Він є співзасновником двох компаній, що займаються кінопрокатом і поширенням реклами в кінотеатрах. Є дані, що депутат уже проводить переговори з новими орендаторами та потенційними рекламодавцями.

Власників кіосків і торгових павільйонів сьогодні обкладено негласними поборами. Напри­клад, у Шевченківському районі, де мінімальний щомісячний «благодійний внесок» становив 400 доларів, нині підприємці змушені платити 10 тис. гривень легально й додатково від 3 до 5 тис. «зелених» у кишеню потрібного чиновника за позитивне рішення райради про землевідведення. Особливого розголосу випадки корупції набули після затримання депутатів від Блоку Черновецького київським ГУБОЗом, які прес-служба Черновецького несміливо заперечує. 3 жовтня 2006 року депутата Оболонської райради Коротчина було затримано на гарячому – отриманні хабара в розмірі 3 тис. доларів США від керівника ТОВ «Гайдамаки», а 27 жовтня повідомили вже про отримання хабара депутатом Київради Ігорем Лавровим. Цього року внаслідок жорсткої політики «вибивання грошей» зі столичного малого й середнього бізнесу доходи бюджету перевищили витрати на 1,4 млрд. гривень, але фінансисти міської адміністрації відмовилися зві­тувати Рахунковій палаті України щодо того, як ці кошти було витрачено.

Заради землі зять Черновецького Валерій Супруненко, без візи якого в мерії сьогодні не можна вирішити жодного питання щодо власності, шантажував директора АТП № 1 Василя Данічева, вимагаючи продати землю на Жуковому острові, де розташована база відпочинку для працівників підприємства, а також акції всього АТП. За словами Данічева, Супруненко обіцяв знести базу відпочинку, а на її місці побудувати будинок відпочинку сімейного типу для родини Черновецьких і житлово-офісні комплекси.

На рейдерстві команда мера спеціалізувалася ще до виборів у Київраду. Показовою є ситуація з розташованою в центрі міста книгарнею «Сяйво», ринкова вартість приміщень якої становить понад мільйон доларів. Іще 2003 року до директорки крамниці Марини Довгої прийшов Анатолій Чуб із пропозицією передати власність «впливовим людям із донецьким корінням», але йому відмовили. Тоді було обрано інший шлях. Викупивши частку окремих співвласників, рейдери у 2005 році отримали рішення райсуду про права на майно книгарні. І тепер на нього претендує секретар комісії Київради з питань власності, депутат від Блоку Черновецького Петро Іванов, інтереси якого юридично захищають В’ячеслав Супруненко та Денис Комарницький. Справу сьогодні розглядають суди найвищої інстанції. Марина Довга, не витримавши нервового напруження, померла влітку цього року.

Сподобалася мерові й земля Київського зоопарку. Як розповів звільнений Черновецьким директор зоологічного центру столиці Євген Кирилюк, наближені до мера бізнесмени відкрито говорили йому про те, що планують приватизувати землю, а потім на місці вольєрів для тварин побудувати розважальний комплекс із готелями та ресторанами, залишивши тільки незначну частину екзотичних видів тварин.

Заради землі градоначальник планує знести навіть пологовий будинок, розташований у самому центрі Печерського району, на вулиці Арсенальній (за оцінками експертів, ділянка площею 1,3 га, з огляду на ринкову вартість землі в цьому районі, може коштувати 12 млн. доларів). Як заявила Ірена Кільчицька, для пологового будинку нададуть менш привабливий майданчик, а будинок, у якому сьогодні народжують киянки, влада продасть. Але от у чому біда: Черновецький хоче спочатку продати землю, а лише потім, років через два-три, побудувати на гроші від продажу найсучасніший будинок для київських породілей. До речі, мерія вже створила спеціальну робочу комісію, яка протягом місяця повинна вирішити долю пологового будинку на Печерську.

Експерт Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Вікторія Савостьянова стверджує: «Насправді Леонід Черновецкий – політичний камікадзе. Він не збирається бути політиком і залишатися на своїй посаді довгий час. Цілком імовірно, що вже через півтора-два роки він із задоволенням піде зі своєї посади з повними кишенями. Про електорат мова взагалі не йде, у його думці та підтримці мер Черновецький, який є прихильником швидких грошей, абсолютно не має потреби».

Відселення неплатників також річ прибуткова. Зокрема, уже обговорюють будівництво цілого комплексу житла готельного типу та будинків для людей похилого віку в Броварах, призначеного для відселенців із центру Києва. Особливо зручні мішені – самотні літні люди, за яких нікому заступитися. На їхні помешкання знайдеться достатньо покупців. І все це подаватимуть під маркою «благодійності» та «гуманності».

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Під ковдрою влади»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили один одного!”
Біблія

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.