Аратта - На головну

29 травня 2017, понеділок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, поширилися звістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російською армією в І Світовій війні...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Афера року Бі-Бі-Сі 2006

Думка українця 10951 перегляд Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 26.12.2006 | Всі публікації | Версія для друку

Афера року Бі-Бі-Сі 2006
З наближення Нового року ми свідомо чи несвідомо підбиваємо підсумки, згадуємо зроблене чи незроблено в році, що минає, аналізуємо події, робимо висновки.

Вже півроку я свідомо не цікавлюсь нашою українською «політикою», намагаюсь відсторонити свої очі і вуха від швидкоплинних і поверхових політичних новин, якими нас навантажують політики і політикани, «політичні» журналісти і «політичні» рекламісти.

Насправді ж ці «новини» ні на що не впливають в моєму житті, як і в житті більшості моїх співвітчизників — тих, в кого немає «заводів, газет, пароходів». Вони лише створюють інформаційний шум, в якому губляться або не знаходять місця інші суспільно значимі події. Скажу відверто: від нашої «політики» мене просто нудить. Тому буду робити висновки про події з нашого культурного життя, які сталися в цьому році.

Найперше, що пригадується, це фестиваль «Рок-Січ», проведенний на Трухановому острові в Києві в травні, вже добре відомий етно-фестиваль «Країна мрій», фестиваль етнічної музики в карпатських Шешорах, IV Всесвітній Форум українців і заключний концерт з промовистою назвою «Спільна Дія – наша сила». Не можна не згадати День Незалежності з Махном у Гуляй-Полі та святкування 750-річчя Львова, а також нещодавно проведений українською службою Бі-Бі-Сі конкурс «Книга-2006». На ньому й зупинюся.

Як багато інших інтернет-користувачів, я слідкувала за цим конкурсом з самого початку, оскільки можу похвалитися тим, що читаю, цікавлюся українськими книжками і сучасною українскою літературою (а не сучукрлітом, як її часто називають – ніби то жартома, але ж ми знаємо, що в жарті є лише частка жарту...)

Отже як активний читач та інтернет-користувач я була вражена тим, як раніше шанована мною радіостанція Бі-Бі-Сі сфальсифікувала результати конкурсу. Як не дивно, це так. Спочатку журналістка Української служби Бі-Бі-Сі Світлана Пиркало, що організовувала і відповідала за цей конкурс, перед фіналом раптом змінила установлені нею ж конкурсні правила, а потім у прямому ефірі передачі «Добрий вечір з Лондона», що відбулася 1 грудня і була присвячена цьому конкурсу, почала розповідати слухачам суцільну брехню.

Якби я не голосувала на сторінці Бі-Бі-Сі за книжку, яка на мою думку була найважливішою в 2006 році (саме так було поставлене запитання для голосування спочатку!) і особисто не відвідувала форум на тій самій сторінці, що був присвячений цьому конкурсу, я б цілком повірила журналістці Світлані Пиркало. Бо ж відомо: чим масштабніша і брутальніша брехня, тим в неї більше вірять — бо не допускають навіть думки, що це може бути брехня, коли на «біле» кажуть «чорне» і навпаки.

У фінал конкурсу мали вийти п’ять книжок, за які проголосувало найбільше читачів на сторінці Бі-Бі-Сі. Потім до цієї п’ятірки мали б додатися по п’ять книжок від кожного з експертів, запрошених Світланою Пиркало в журі конкурсу. До речі, в останній момент — під час визначення переможця — Світлану Пиркало було проголошено головою журі, хоча, з моєї точки зору, вона все ж таки мала б бути незаангажованою, бо є журналістом і продюсером Української служби Бі-Бі-Сі — організатором конкурсу. Ну де ви бачили, щоб організатор був головою журі!? Це ж абсурд.

Такою ж абсурдною виглядала і сама передача Світлани Пиркало 1 грудня, що нагадувала погано відрежисовану нею виставу. Складалося враження, що вона разом з експертами — іншими чотирма членами журі — увійшли в змову проти читацької п’ятірки читачів.

Вона швидко в алфавітному порядку оголосила книжки-переможці читацького рейтингу і більше на цьому не зупинялася. Натомість почала «видушувати» з експертів їхній вибір, робити телефонні включення з деякими авторами та видавцями і влаштовувати зачитування уривків з книжок. До речі, чомусь також були зачитані уривки з книжки, що не увійшла ні до читацької, ні до «експертної» п’ятірки, а одна з авторок взагалі зачитала свій текст російською мовою (попри правила Бі-Бі-Сі).

Але найабсурднішим виглядало те, що було названо не п’ятірку книжок — лідерів читацького інтернетного голосування, як мало би бути за правилами, а шістку (без жодних тому пояснень) і не названо кількість голосів, які набрали ці книжки.

Андрухович, звичайно, був названий першим – він же «патріарх» сучукрліта, як нам всім намагаються вдовбити в голову його піарщики. Хоча його книжка була на шостому місці — вона набрала 164 голоси. Можливо, для цього і вирішили подати книжки за алфавітним порядком прізвищ авторів — щоб почати з Андруховича. Але це вже питання десяте.

Питання перше: Чому не було названо кількість голосів, які набрали книжки читацького рейтингу? Тому що в цей рейтинг потрапили не ті книжки, що були «потрібні» Світлані Пиркало та її «експертам»?

Питання друге: Чому Світлана Пиркало закликала на форумі сайтів «Майдан» і «Сумно» голосувати за книжку Отара Довженка? Вона якось зацікавлена в цій книжці чи в самому авторі?

Питання третє: Чому Світлана Пиркало навішала ярлики на книжку «Пшениця без куколю» Ігоря Каганця, що посіла перше місце в читацькому рейтингу?

Питань до Світлани Пиркало щодо конкурсу «Книга-2006» ще багато. А результати голосування на інтернет-сайті Бі-Бі-Сі, як не крути, такі:

1 місце: «Пшениця без куколю» (Ігор Каганець), 1150 голосів.
2 місце: «Сімнадцятий поверх» (Дмитро Бондаренко), 703 голоси.
3 місце: «Згори вниз. Книга страхів» (Таня Малярчук), 452 голоси.
4 місце: «Panicoffski» (Ріо Кундер), 380 голосів.
5 місце: «Танці в масках» (Лариса Денисенко), 187 голосів.

Світлана Пиркало разом з експертами в радіо-програмі 1 грудня намудрувала так, що у фінал вийшли книжки Тані Малярчук і Лариси Денисенко, книжка Сергія Жадана (яка, до речі, набрала на 1 грудня аж 20 голосів в читацькому рейтингу), книжки Любка Дереша, Андрія Андруховича і ... (кого б ви думали?) — Отара Довженка, задля якого так старалася Світлана Пиркало і в інтернет-просторі, і в радіо-ефірі — коли банально нав’язувала свій вибір експертам.

Радіослухачам Світлана Пиркало заявила, що ця шістка вийшла в результаті підрахунку за дуже складною формулою, яка враховує думки експертів і голоси інтернет-користувачів. Але про саму цю хитромудру формулу — ні слова. Вона що, вважає нас за «козлів, які заважають їй жити»? Так, вона так вважає. Бо пізніше написала на форумі Майдана таке: «Ми як люди толерантні вважали, що Каганець зрозуміє помилку свого дивного плану виграти конкурс Книжка року Бі-Бі-Сі, засоромиться і просто щезне з нашого життя».

Дивно, чи не так? Брати участь у конкурсі, а потім засоромитися того, що за його книжку проголосувало найбільше інтернет-читачів, і щезнути з життя Світлани Пиркало та її експертів — аби вони могли на свій власний розсуд обрати книгу-2006 року від Бі-Бі-Сі. Очевидно, що «дивний план виграти конкурс» був не в Каганця, бо він діяв за правилами, а у Світлани Пиркало, яка їх чим далі, тим більше порушувала.

Ну для чого треба було влаштовувати інтернет-голосування, якщо вибір читачів відверто проігноровано? І хто заважав Світлані Пиркало визначити переможця, того ж самого Жадана, без порушення правил і без цієї безсоромної брехні.

Найголовніше запитання: що це було — самодіяльність Світлани Пиркало, що пішла на порушення журналісткої етики і контракту з британською корпорацією, чи це політика самої корпорації на приниження і обдурювання її аудиторії?

Якщо Бі-Бі-Сі дасть оцінку хамській поведінці свого співробітника — значить самодіяльність.

А якщо промовчить — значить політика.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Не знаючи минулого, неможливо зрозуміти справжній сенс сьогодення і мету майбутнього ”
Максим Горький

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.