Аратта - На головну

23 травня 2017, вівторок

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- першою Українською конституцією вважається документ «Пакти і Конституція прав і вольностей запорозького війська», складений гетьманом Пилипом Орликом у 1710 році. Історики мають різні думки щодо того, чи був цей документ Конституцією у сучасному розумінні цього слова або прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші Конституції в Європі і США з’явилися лише за сімдесят років потому. Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині та її укладачі не мали змоги повернутися в країну. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обгрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Скандальна публікація. Рудьковський судитеметься із “Дзеркалом тижня”

Медіа 15603 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 20.01.2007 | Всі публікації | Версія для друку

Скандальна публікація. Рудьковський судитеметься із “Дзеркалом тижня”
Останнє число щотижневика “Дзеркало тижня” - у центрі нового скандалу. Стаття Влолодимира Кравченка “Запрошення в чужий монастир” викликала несподівано миттєву й жорстку реакцію міністра транспорту, соціаліста Миколи Рудьковського. Ми, не вдаючись до передчасних висновків чи припущень, надаємо Вам ознайомитися зі статтею та позицією міністра.

ЗАПРОШЕННЯ В ЧУЖИЙ МОНАСТИР

У міністра транспорту і зв’язку соціаліста Миколи Рудьковського є всі підстави бути в поганому настрої. За інформацією «ДТ», прем’єр-міністр підписав розпорядження про проведення щодо нього службового розслідування: члена уряду обвинувачують у тому, що він своїми діями завдав шкоди національній безпеці України. Підставою для цього рішення Віктора Януковича стала груднева історія, коли на запрошення Рудьковського до України приїхали туркменські опозиціонери — колишній віце-прем’єр-міністр Худайберди Оразов і екс-посол Туркменистану в Туреччині Нурмухаммед Ханамов. Оскільки події відбувалися до новорічних свят, нагадаємо нашим читачам, що в Україні ці колись високопоставлені туркменські чиновники, яких на батьківщині обвинувачують у розкраданнях у великих обсягах, не лише виступили з різкою критикою Ашгабата, а й закликали до повалення нинішнього режиму в Туркменистані.

Результатом розгорнутої Оразовим і Ханамовим бурхливої діяльності (яку, до речі, докладно висвітлювали українські ЗМІ) стала реальна загроза погіршення українсько-туркменських відносин. Тамтешнє МЗС, наприклад, надіслало Києву жорстку за своїм змістом ноту: в Ашгабаті вважають те, що відбувається в українській столиці, недружнім кроком. Ця історія могла негативно вплинути на енергетичне партнерство Києва та Ашгабата, котрий через «РосУкрЕнерго» продає Україні основну частину імпортованого нами газу по 100 доларів за тисячу кубометрів на туркменсько-узбецькому кордоні. І лише за рахунок плати за транзит і прибутку «РосУкрЕнерго» вартість газу на українсько-російському кордоні досягає суми в 130 дол. за тисячу кубометрів. Якби Україна втратила туркменські контракти через східну образливість, помножену на російське під’юджування, то нашій країні довелося б закуповувати газ у Росії за відпускною ціною не в сто доларів, а в 230.

До сказаного слід додати, що наслідки могли бути ще болючішими, якби Київ вдався до екстрадиції опозиціонерів до Ашгабата, як того вимагала туркменська влада: її представники стверджували, що Оразов і Ханамов перебувають в міжнародному розшуку. І якби туркмени не залишили своєчасно територію нашої країни, Київ змушений був би виконувати міжнародні зобов’язання, узяті ним відповідно до Мінської конвенції 1993 року «Про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах». У цьому разі іміджу України як демократичної держави було б завдано серйозного удару.

Зараз українська влада не лише робить усе для того, щоб згладити гострі кути, котрі виникли у двосторонніх відносинах, а й намагається розібратися в тому, що сталося, і покарати винних. Поки що постраждали тільки консульські працівники, котрі видали візи Оразову і Ханамову: глава генконсульства у Варні отримав стягнення, а консул України у Відні був відкликаний. Під загрозою відкликання з Відня перебуває і посол України в Австрії Володимир Єльченко, який завжди вирізнявся надзвичайною обережністю та увагою до побажань влади. Приводом для цих дисциплінарних рішень стало порушення дипломатами відомчого циркуляра, який вимагає, щоб у разі видачі віз політичним біженцям консульські працівники зверталися по інструкції до центрального апарату МЗС. А цього саме зроблено не було. Про деякі причини таких дій консулів ми скажемо нижче. Проте ці покарані дипломати усього лише стрілочники.

Судіть самі: «у ніч із 21 на 22 грудня», як сказано в офіційному письмовому зверненні СБУ до прем’єр-міністра, «Рудьковський М.М. особисто звернувся до керівників дипломатичних установ України в Австрії, Болгарії і Норвегії з проханням терміново, цієї ж ночі», оформити візи Худайберди Оразову, Нурмухаммеду Ханамову, а також іще кільком вихідцям із Туркменистану. При цьому, як встановили співробітники СБУ, Рудьковский стверджував, що рішення про в’їзд цих осіб ухвалене вищим керівництвом України. (Як пізніше виявилося, ніхто такого рішення не ухвалював, і для політичного керівництва нашої країни приїзд туркменських опозиціонерів став несподіванкою: після численних нарад за участю представників СБУ, МЗС, РНБОУ, уряду його учасники з’ясували, що українська держава ні в який спосіб не причетна до приїзду туркменських опозиціонерів. Тому Рудьковський, будучи офіційною особою, підставив усіх і вся.)

Звернувшись безпосередньо до глав дипломатичних представництв, Рудьковський порушив низку законодавчих і нормативних актів. Ідеться про такі документи, як указ президента «Про внесення змін у Положення про Міністерство закордонних справ України» (у якому глава держави підтверджує координуючу роль МЗС у сфері зовнішньої політики), Закон «Про державну службу» (статті 5 і 10), постанова уряду «Про прийом іноземних делегацій» і т.ін. Якщо підсумувати всі порушення, то вони зводяться до такого.

Насамперед пан Рудьковський не проконсультувався з зовнішньополітичним відомством (як координуючим органом у сфері зовнішніх зносин) про доцільність приїзду в Україну представників туркменської опозиції. Міністр транспорту також втрутився в діяльність чужого відомства, безпосередньо звернувшись до глав дипломатичних представництв. Іншими словами, глава Мінтранспорту взяв на себе функції МЗС. Це все одно, якби глава зовнішньополітичного відомства віддав розпорядження про перегляд тарифів із перевезення вантажів на залізниці, а глава МНС зобов’язав студентів КДУ в масовому порядку займатися стрільбою з лука.

І, нарешті, Микола Рудьковський ввів в оману дипломатів, заявивши їм, що рішення про в’їзд Оразова, Ханамова та інших ухвалило вище керівництво України. (До речі, якщо для українських дипломатів з наших дипломатичних відомств у Болгарії та Австрії слів Рудьковського про «рішення вищого керівництва України» виявилося достатньо, щоб піти назустріч члену уряду, сформованого антикризовою коаліцією, то в посольстві в Норвегії дипломати, на щастя для себе, виявилися не настільки легковірними.) Усе це дає підставу співробітникам спецслужб, які проводять розслідування, говорити про те, що Рудьковський скоїв посадовий злочин.

Проте детективна історія з приїздом до України туркменських опозиціонерів на цьому не закінчується. За нашою інформацією, зал офіційних делегацій, через який проходили Худайберди Оразов і Нурмухаммед Ханамов, замовляли співробітники приймальні Миколи Рудьковського. При цьому в заявці (копію якої має редакція) Оразов і Ханамов були зазначені як помічники міністра транспорту України! Втім, при вильоті з нашої країни ці добродії вже були названі гостями міністра... До речі, за даними «ДТ», відповідно до наданої аеропорту «Бориспіль» інформації, гості Рудьковского спочатку планували вилетіти з Києва 22 грудня. Але через не відомі нам причини дата вильоту була перенесена, і Худайберди Оразов і Нурмухаммед Ханамов залишили Україну 26 грудня.

Однак що змусило міністра транспорту до дій, пов’язаних із підтримкою опозиційних туркменській владі політиків, — телефонувати вночі українським послам із вимогою терміново оформити візи, посилаючись на неіснуюче рішення керівництва країни? Адже ще кілька років тому, будучи в капелюсі опозиціонера, коли політик має більшу свободу у своїх діях і висловлюваннях, ніж під час перебування у владі, пан Рудьковський публічно не коментував жахіть авторитарного режиму туркменбаші. І проблеми з демократією в цій центральноазіатській країні не заважали йому вести в Туркменистані дуже дохідний газотрейдерський бізнес, здійснюючи бартерні поставки товарів.

З цього приводу існують дві версії, однаковою мірою невтішні для міністра транспорту.

Версія перша. М.Рудьковський і його компаньйони, не володіючи ситуацією в Туркменистані, вирішили скористатися моментом і в такий сумнівний спосіб закласти основу для потенційно дохідного бізнесу. При цьому розрахунок робився на те, що прихід представників опозиції до влади цілком можливий, а вже вони після повернення до Ашгабата і відновлення своїх позицій відповідно до східних традицій віддячать конкретним українцям цілком визначеними економічними й енергетичними преференціями. А енергетичний бізнес Рудьковському аж ніяк не далекий: свого часу він працював заступником директора Торгового дому «Газ України».

Загалом це пояснення вигідніше для Рудьковського тим, що виставляє його «винним без злого наміру». Але є кілька фактів, які змушують засумніватися в цій версії. Насамперед дуже важко повірити в те, що людина, котра працювала з Туркменистаном, не знайома з реальним впливом опозиції на політичні процеси в країні. Знову ж, важко повірити в те, що особа, яка має контакти з деякими туркменськими опозиціонерами, не відслідковує ситуацію в Туркменистані. Тим більше що міністру транспорту і зв’язку зробити це не так складно: достатньо просто зайти в Інтернет і переконатися, що в опозиції шансів стати біля керма країни приблизно стільки ж, скільки в Наталії Вітренко.

Версія друга. Приїзд в Україну Худайберди Оразова і Нурмухаммеда Ханамова — результат спецоперації, проведеної проти України спецслужбами третіх країн, зацікавленими в тому, щоб українсько-туркменському газовому співробітництву було покладено край. Адже ні Оразов, ні Ханамов не закликали до дестабілізації Туркменистану ні в Москві, ні у Відні, ні в Софії, а робили це в Києві, який шукає стабільності в отриманні альтернативних російським енергоносіїв.

Цю точку зору поділяють багато українських посадових осіб, які за службовим обов’язком займаються цією справою. Ми не віримо чуткам, відповідно до яких Рудьковський закінчив спецшколу КДБ СРСР. Але цілком можливо, що міністра транспорту використовували «втемну», граючи на певних рисах характеру члена уряду. У цьому зв’язку дуже показовими є коментарі, дані в останніх номерах «ДТ» послом України в Туркменистані Віктором Майком і віце-прем’єр-міністром Володимиром Радченком щодо приїзду в Україну цих «легіонерів». Нагадаємо, що Володимир Майко тоді заявив, що «упевнений лише в одному: це спланована акція, мета якої — погіршення двосторонніх відносин України і Туркменистану».

У минулий четвер і п’ятницю «ДТ» намагалося зв’язатися з Миколою Рудьковським і взяти в нього коментар щодо перебування в Україні туркменських опозиціонерів і розпочатого стосовно нього службового розслідування. У п’ятницю, коли ми додзвонилися до нього, пан Рудьковський, пославшись на нараду, попросив зателефонувати через годину. Ми зателефонували трохи пізніше. Проте зв’язок із міністром транспорту, котрий перебував на борту літака, що летів до Харкова, перервався. Більше він слухавки не брав. Можливо, СБУ пощастить більше: спецслужба днями звернулася до Миколи Рудьковського з проханням відповісти на низку запитань, які стосуються організації приїзду в Україну Худайберди Оразова і Нурмухаммеда Ханамова. Очевидно, що ці відповіді серйозно вплинуть на подальшу долю цього члена кабінету міністрів. І в нинішній ситуації украй цікаво, як поводитимуться прем’єр-міністр Віктор Янукович і голова Верховної Ради Олександр Мороз. Керівництво країни не може ігнорувати порушення, допущені міністром транспорту, і уряд щонайменше має звільнити Рудьковського з його посади. Адже не слід забувати, що внаслідок дій цього міністра під загрозою опинилася національна безпека України в її міжнародному та економічному аспектах. Очевидно, що таке могло статися як через ігнорування норм чиновницької етики, так і через правий нігілізм.

З іншого боку, історія з туркменськими опозиціонерами продемонструвала відсутність системи координації дій українських органів виконавчої влади щодо запобігання подібним інцидентам. МЗС, СБУ, МВС дізналися про приїзд Оразова і Ханамова постфактум. Як і у випадку з приїздом в Україну восени 2005 року лідера Демократичної партії Азербайджану Расула Гулієва (і його подальшого затримання), українська державна машина дала збій. Дипломати, проігнорувавши відомчі інструкції, у терміновому порядку оформили візи. Для порушення правил їм цілком вистачило телефонного дзвінка непрофільного міністра. МВС не поінформувало МЗС про те, що Оразов і Ханамов перебувають у міжнародному розшуку, внаслідок чого їх не було внесено до контрольного списку осіб, приїзд яких в Україну небажаний, а Служба безпеки не володіла інформацією про їхній приїзд. Останнє, до речі, дає ще один привід говорити про ефективність СБУ у відстоюванні національної безпеки України. Адже в цьому відомстві існують спеціальні підрозділи, створені не лише для захисту конституційного ладу, а й для запобігання завданню Україні економічної шкоди. Усе ж таки головне завдання спецслужби — запобігати інцидентам, а не реагувати на них постфактум. Але зараз маємо серйозний прокол у системі національної безпеки, і цю помилку необхідно негайно виправити. Поки що представники МЗС, СБУ, МВС, порадившись, ухвалили вже традиційне рішення відпрацювати механізм взаємодії зовнішньополітичного відомства з українським бюро Інтерполу щодо взаємного інформування про осіб, в’їзд яких в Україну небажаний. Що, утім, не дає нам упевненості в тому, що наша країна в майбутньому буде убезпечена від повторення подібних історій.

Володимир КРАВЧЕНКО “ДТ
Заява прес-служби Міністерства транспорту та зв’язку України щодо публікації «Запрошення в чужий монастир» (Дзеркало тижня, від 20 січня 2007 р.), підписаної журналістом Володимиром Кравченко.

Міністр транспорту та зв’язку України Микола Рудьковський подає судовий позов про захист честі, гідності та ділової репутації, а також звернеться до Комісії з журналістської етики з проханням дати оцінку діям журналіста при підготовці статті.

Міністерство транспорту та зв’язку України офіційно повідомляє, що всі звинувачення автора публікації на адресу М.Рудьковського є безпідставними. Автор детально розписує серйозні звинувачення на адресу М.Рудьковського, проте при підготовці матеріалу фактично не доклав жодних зусиль для отримання думки самого Міністра. Для отримання коментаря журналіст вирішив зателефонувати Міністру особисто, проігнорувавши факти його зайнятості. У прес-службу Міністерства журналіст не звертався ні письмово, ні усно. Не підлягає сумніву те, що у питаннях «національної безпеки» журналіст повинен більш відповідально ставитись до своєї роботи.

Вирішуючи питання державного управління галуззю, Міністр, на жаль, не має часу для особистого телефонного спілкування з кожним журналістом. Тому, враховуючи графік роботи Міністра, телефонувати на його особистий мобільний телефон з дуже важливих питань і при тому відверто ігнорувати інші можливості отримання коментаря може собі дозволити лише той журналіст, який, очевидно, має на меті зовсім не отримання повної і достовірної інформації. Якби журналіст звернувся в прес-служби Міністерства, він вчасно отримав би думку Міністра. Шкода, що при цьому у працівника видання вистачило часу і натхнення зібрати всю неправдиву і неофіційну інформацію.
Також підозрілим є те, що і редакція, і сам журналіст проігнорували той факт, що ні Міністерство зовнішніх справ, ні Прем’єр-міністра, ні Секретаріат Президента не зробили жодних офіційних заяв, які доводили б причетність М.Рудьковського до будь-яких порушень міжнародної дипломатичної практики та порушення українського законодавства. Жодна посадова особа держави або компетентні її органи також не поширювали інформацію про те, що М.Рудьковський особисто наніс шкоду національним інтересам держави. Тим не менше, поважний тижневик вважав прийнятним для своєї репутації надрукувати такого рівня звинувачення, не посилаючись на достовірні джерела, та без відповідної перевірки інформації. Тим самим, порушуючи основний принцип незаангажованої журналістики-подання повної, об’єктивної та збалансованої інформації, і розміщаючи статтю, яка радше схожа на замовним матеріал.
Водночас з судовим позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, керівництво Міністерства має намір звернутися і в Комісію з журналістської етики з проханням дати оцінку роботі автора, оскільки Міністерство має великі підозри в замовному характері матеріалу, яким і пояснюються непрофесійні дії журналіста. Сповідаємось, що керівництво головної редактора тижневика «Дзеркало тижня» Володимира Мостового в шановній Комісії сприятиме якнайшвидшому та об’єктивному розгляду скарги.
Щодо суті тезисів статті, підписаної В.Кравченко, зокрема
«Результатом розгорнутої Оразовим і Ханамовим бурхливої діяльності (яку, до речі, докладно висвітлювали українські ЗМІ) стала реальна загроза погіршення українсько-туркменських відносин.»;

«…наслідки могли бути ще болючішими, якби Київ вдався до екстрадиції опозиціонерів до Ашгабата, як того вимагала туркменська влада: її представники стверджували, що Оразов і Ханамов перебувають в міжнародному розшуку.»;

«Рудьковський, будучи офіційною особою, підставив усіх і вся.»;

«Звернувшись безпосередньо до глав дипломатичних представництв, Рудьковський порушив низку законодавчих і нормативних актів.»;

«Результатом розгорнутої Оразовим і Ханамовим бурхливої діяльності (яку, до речі, докладно висвітлювали українські ЗМІ) стала реальна загроза погіршення українсько-туркменських відносин.»;

Міністерство вважає за необхідне зазначити:
По-перше, на момент запрошення в Україну п.Оразов і Ханамов не знаходились в міжнародному розшуку. Жодних підстав відмовити їм у візиті та проведенні прес-конференції в демократичній державі не було, інакше на цю ситуацію відповідно відреагувала б Служба Безпеки України, так як, наприклад, це сталося у випадку екстрадиції політиків із Азербайджану. Оскільки п.Оразов і Хана мов знаходились на території Україні офіційно, то відповідні органи знали про цей візит, проте, на відміну від автора, жодної загрози національним інтересам держави не знайшли, хоча і мають повноваження закрити в’їзд до України цим людям, як і іншим персонам «нон-грата».

По-друге, прохання М.Рудьковського про надання віз мало неофіційний характер. Його телефонний дзвінок, як і дзвінок будь-якого іншого громадянина, не несе жодних розпоряджувальних функцій. Видача віз-це компетенція та відповідальність виключно Міністерства зовнішніх справ, і жоден Міністр, крім в.о.Міністра закордонних справ на видання віз вплинути не міг. Викликає подив те, що автор статті покладає відповідальність МЗС та СБУ за видачу віз туркменським політикам на Міністра транспорту. Дозволимо собі нагадати автору, що управління цими відомствами в компетенцію М.Рудьковського не входить. Очевидно, що твердження «глава Мінтранспорту взяв на себе функції МЗС…» повинна коментувати прес-служба МЗС.

М.Рудьковський не робив і не міг робити жодних заяв про «що рішення про в’їзд Оразова, Ханамова та інших прийняте вищим керівництвом України». Це твердження-плод фантазії автора, як, і тезис «це дає підстави працівникам спецслужб, що проводять розслідування, стверджувати, що Рудьковський здійснив посадовий злочин».

По-третє, контакти між туркменськими політиками і М.Рудьковським носили неофіційний характер, були встановлені декілька років назад, і весь це час жодних претензій до цього спілкування не було. В той час М.Рудьковський, як представник опозиційної партії на запрошення офіційних осіб відвідав багато держав. В жодній європейській країні прес-конференції опозиційних політиків не трактують як «підривні дії»

«Ще декілька років назад…п.Рудьковський публічно не коментував жахи авторитарного режиму Туркментбаші». М.Рудьковський і зараз не коментує будь-якій дії туркменської влади, оскільки є посадовою особою.

Версії про бізнес інтереси п.Рудьковського в Туркменістані не мають жодних підстав на існування. Його контакти з опозиційними політиками цілком логічні, оскільки він довгий час був одним з лідерів української опозиційної партії. П.Оразов і Ханамов, проживаючи в Європі, мають найширше коло контактів з європейськими і американським посадовими особами, оскільки це є загальноприйнятою міжнародною практикою. І журналісту було достатньо заглянути і Інтернет, щоб в цьому переконатись.

Навіть згадка про чутку «Рудьковський закінчив школу КГБ СССР» (якій видання не вірить) є прикладом відвертої маніпуляції інформацією. М.Рудьковський не мав і не має жодного відношення до діяльності будь-яких спецслужб.

«Приїзд в Україну Худайберди Оразова і Нурмухаммеда Ханамова — результат спецоперації, проведеної проти України спецслужбами третіх країн»: кидатися такими твердженнями без жодного факту та аргументу є знаком того, що сам автор став виконавцем чиєїсь спец.операції.

Таким чином, стаття Володимира Кравченко в газеті «Дзеркало тижня», на думку Міністерства транспорту та зв’язку України, може бути визнана еталоном інформаційної провокації і чорного піару, спрямованого проти Миколи Рудьковського особисто. Враховуючи все вищезазначене, єдиною метою написання статті було створення скандалу. Усі безпідставні звинувачення будуть спростовані судом у встановленому порядку.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Медіа»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Якщо ви хочете, щоб життя посміхалося вам, подаруйте йому спочатку свій гарний настрій ”
Бенедикт Спіноза

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.